Усе це й зумовило національно-визвольний характер війни, рушійною силою якої стали козацтво, селяни, міщани, православне духовенство.

Перший етап війни 1648р. – рік найбільших успіхів та найбільшого розмаху повстання. Перемоги під Жовтими водами (6-8 травня 1648), Корсунем (15-16 травня 1648р.) Пилявці (13 червня 1648р.). Повна перемога Хмельницького. Українська територія, що була під владою Польщі перейшла до Хмельницького. Протягом жовтня-листопада 1648 р. тривала облога Львова. 23 грудня 1648 р. Б. Хмельницький на чолі повстанського війська тріумфально вступає до Києва

Другий етап 1649 – 1653, коли точилась напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом. Поразки під Збаражем і Зборовим. Як наслідок – Зборівський мир.(8 серпня 1649). Умови (реєстр 40 тис. козаків, польському війську та жидам заборонялось перебувати на Київщині, Чернігівщині, та Брацлавщині там розповсюджувалась влада гетьмана). Нова поразка під Берестечком(червень 1651 р.). 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мир.(20 тис. реєстр, влада гетьмана на Київщині).

Третій етап 1654 – 1655рр. – Війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стали на перешкоді перемир’я Росії та Польщі. 18 січня 1654 року Переяславська рада про перехід України під зверхність царя. Після неї були прийняті «Березневі статті»: 1) Підтвердження прав і привілеїв війська запорізького на маєтності; 2)60-тис. козацький реєстр; 3) збереження місцевої адміністрації, податкової судової системи; 4) Право козацтва обирати гетьмана; 5) Право зносин гетьмана з іноземними державами крім Польщі та Туреччини. 6) Збереження прав київського митролиту; 7) Зобов’язання охороняти Україну від татар.

Перемога Укр. Рос. над поляками війська під м. Городок 1655р. Віленське перемир’я Росії та Польщі.

Четвертий етап 1656 – 1657, союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків із Шведською Армією. Об’єднаний Укр.Семигородський похід на Польщу закінчився страшною поразкою для України, та смертю Б. Хмельницького. Цей етап вважається завершальним для визвольної війни.

Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького призвела до відновлення української державності, справила вирішальний вплив на її наступний соціально-економічний і політичний розвиток, формування національно-державницької ідеї та її практичної реалізації

19. Б.Хмельницький – державний, політичний, військовий діяч.

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595-1657) - гетьман України, творець Української держави. Місцем народження вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти (по матері — з козацької родини). Освіту здобув в одній із київських шкіл та у Львівській єзуїтській колегії, добре знав декілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо. З юнацьких років на військовій службі. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х років XVII ст. виступав на боці козаків. У січні 1648 р. на Запорозькій Січі він піднімає повстання, поклавши тим самим початок Українській національній революції. Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатний державний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер у Чигирині. Похований у Суботові в Іллінській церкві.

20. Гетьманщина після смерті Б.Хмельницького. «Руїна».

Смерть Б.Хмельницького стала поворотною системою в історії України. Його сина Тимошу було вбито в Молдовії і залишився один син Юрій. Гетьманом стає І. Виговський (1657-1659) ставши гетьманом почав орієнтуватись на Польщу. Виговський укладає із Польщею договір, за цим договором Україна мала стати частиною Речі посполитої,, хотів відновити той устрій що був до війни. Україна позбавлялась права на міжнародні відносини. Починається братовбивча війна (битва під Конотопом). Перемагає Виговський, після цього зрікається булави і виїжжає до Польщі де був розстріляний. До престолу приходить син Юрій Хмельницький (1659-1663). Він укладає 2 договори (Переяславський) без царського дозволу нічого не дозволялось, права гетьмана були дуже урізані. (Слободищинський трактат) за цим договором Україна поверталась до Речі Посполитої правліня Хмельницького привело до розколу на два берега. Лівий – Москва гетьманом стає П.Тетеря (1663-1665) був отруєний польськими агентами. Петро Дорошенко (1665-1668), правий – Польща І. Брюховецький був вбитий козаками. Дорошенко стає гетьманом до 1676р.1663-1676- період «Руїни». Дорошенка називали сонцем руїни. 60—80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як «доба Руїни». Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот.

21. Україна в період гетьманування І.Мазепи.

Липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста - фортеці. За рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини.

І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Він знав декілька мов, зібрав багату бібліотеку, ввійшов в історію як великий меценат. У проведенні внутрішньої політики новий гетьман спирався на козацьку старшину роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Мазепа вводить Нову категорію козацької старшини - бунчукових товаришів, цілком залежних від нього.

У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини.

Поступово Петро І втягує Україну в Північну війну. Ще у 1699 р. після рішення польського сейму про ліквідацію козацтва На Правобережній Україні там спалахує повстання під керівництвом С. Самуся, С. Палія і А. Абазина.

За наказом Петра І лівобережні полки Мазепи передислокувалися на Правобережжя Північна війна дедалі більше утискала інтереси України. Тисячі українців гинули у походах, на будівництві фортець та нової столиці - Санкт-Петербурга.

У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою.

Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман - І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин, а її мешканці повністю винищені.

Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер.

Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах.

22. Колоніальна політика царизму щодо України у 18 ст. Ліквідація Гетьманщини.

Колоніальна політика царизму щодо України у 18 ст. поділяється на 5 етапів:

І етап (1708-1728) - форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина, обмеження влади гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесли з Батурина до Глухова), економічні утиски, експлуатація демографічного потенціалу, культурні обмеження, росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння – гетьман І. Скоропадський.

Створення 1722 р. Малоросійської колегії, яка обмежувала українську автономію, була дієвим дестабілізуючим чинником, що дедалі глибше вбивав клин між українською елітою та народом.

Дещо змінила ситуацію поява на політичному горизонті наказного гетьмана П. Полуботка (1722-1724), людини енергійної, палкого оборонця української автономії. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросійської колегії, він проводить судову реформу (Генеральний суд стає колегіальним, розгортає боротьбу з хабарництвом, встановлює порядок апеляцій).