Економічна роль держави. Методи та інструменти державного регулювання економіки

Історія розвитку економіки ХХ ст. стала яскравим свідченням зростання значимості економічної ролі держави. В сучасних умовах економіка розвивається як змішана система, в якій роль регулятора і координатора економічної діяльності виконують і ринок, і держава. Як відомо, неконтрольовані ринкові процеси породжують цілий ряд соціально-економічних проблем. У силу цього вони вимагають регулювання. Роль регулюючого центру може виконувати тільки держава – інститут, який представляє все суспільство і володіє правом позаекономічного втручання в економічні відносини. Однак, таке втручання також не позбавлене негативних наслідків, оскільки досить часто групи приватних інтересів використовують державний апарат у своїх власних цілях. За таких умов держава перетворюється на інститут максимізації не суспільної вигоди, а приватних інтересів тих, хто прийшов до влади. Задача полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між ринковими і державними механізмами, звести до мінімуму негативні наслідки функціонування як ринку, так і держави. Тобто, мова йде про досягнення за рахунок функціонування форм державно-монополістичного капіталізму високих темпів соціально-економічного прогресу суспільства.

В чому ж полягає економічна роль держави? Перш за все, в підтриманні самих умов існування ринку. Як відомо, ринковий механізм не може ефективно функціонувати без конкуренції. Однак, з метою максимізації доходів економічні суб’єкти прагнуть досягти монопольного становища, обмежити конкуренцію. Тому держава забезпечує вільний доступ на ринки і правове обмеження руйнівних форм прояву монопольної влади, які знижують ефективність використання ресурсів і наносять збиток споживачам та виробникам певних видів продукції.

Іншим моментом є необхідність формування правового середовища діяльності економічних суб’єктів, створення так званих «правил гри». До таких правил відноситься захист прав приватної власності, умов дотримання контрактів, захист прав споживачів тощо. Формуючи правове середовище, держава, одночасно, здійснює контроль за їх виконанням

Поряд з цим держава нівелює недоліки ринку, які полягають у:

– неможливості надання суспільних благ. Ринок спонукає до виробництва тільки тих товарів і послуг, з яких підприємець очікує отримати прибуток. Ряд товарів суспільного значення, наприклад, національна оборона, соціальна інфраструктура, освіта, фундаментальна наука, культура тощо, або не дозволяють взяти плату з кожного члена суспільства за їх надання, або вимагають довготривалого періоду окупності витрат на їх виробництво. З цих причин приватний сектор або зовсім відмовляється від їх виробництва, або виробляє їх у недостатній кількості. Тому держава бере на себе функцію надання суспільству благ суспільного призначення;

– неврахуванні зовнішніх ефектів (екстерналій), які є пов'язаними з економічними трансакціями витрати (вигоди), що несуть (отримують) не продавці або споживачі певних благ, а особи, які безпосередньо не приймають участі в угодах. Самі учасники трансакцій не враховують екстерналії при вирішенні питання про свою діяльність. Прикладом таких зовнішніх ефектів може слугувати забруднення навколишнього середовища, яке супроводжує процеси виробництва і споживання продукції. Тому важливою функцією держави є управління такими втратами або вигодами з метою як підтримання ринкових стимулів у економічних агентів, так і забезпечення національних інтересів;

– нездатності забезпечити справедливий розподіл доходів, оскільки конкуренція, закладена у ринковий механізм, сприяє виграшу сильніших. Натомість соціально незахищені прошарки суспільства неспроможні приймати участь у конкурентній боротьбі, і, як наслідок, забезпечити собі гідне існування. Цю функцію бере на себе держава, яка за рахунок перерозподілу доходів підтримує умови нормальної життєдіяльності всіх членів суспільства, бере на себе організацію соціальної інфраструктури.

Державне регулювання економіки здійснюється за рахунок проведення економічної політики – системи заходів уряду, які здійснюються у сфері управління економікою з метою надання певної спрямованості економічним процесам у відповідності з поставленими цілями. Економічна політика поділяється за напрямками на бюджетну, кредитно-грошову, соціальну та зовнішньоекономічну і реалізуються через застосування певних інструментів, які за своєю сутністю є специфічними засобами (важелями), які використовує держава для забезпечення динамічного розвитку економіки (рис.11.1).

 

Напрями економічної політики	Інструменти державного впливу
Бюджетна	– державні видатки – податки
Кредитно-грошова	– облікова ставка відсотка – операції на відкритому ринку – норма резерва
Зовнішньоекономічна	– мито – квоти – ліцензії – валютні обмеження – валютні інтервенції

 

Рис. 11.1. Класифікація інструментів економічної політики.

Методами державного регулювання економіки називають способи, якими держава впливає на об’єкт регулювання. Зазвичай їх класифікують у відповідності з характером впливу на економічну діяльність (прямі та непрямі методи), а також за формою державного втручання (правові, адміністративні, економічні, ідеологічні методи).

Прямі методи державного регулювання пов’язані з використанням адміністративних важелів впливу на економіку і реалізуються у здійсненні органами державної влади прямого примусу економічних суб’єктів до виконання певних дій. Це знаходить свій прояв у прийнятті правових актів, які є обов’язковими для виконання і забезпечуються юридичними засобами примусу. Прикладами прямих методів державного регулювання економіки є встановлення системи і ставок оподаткування, державний реєстр суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензування її окремих видів тощо.

Непрямі методи базуються на економічних засобах впливу. Вони не безпосередньо, а опосередковано через економічні інтереси здійснюють вплив на діяльність економічних суб’єктів. Держава, використовуючи непрямі методи, не застосовує прямого насилля, а впливає на поведінку суб’єктів господарювання через створення умов, які мотивують суб’єктів до відповідної поведінки. Це можуть бути матеріальні і моральні стимули, що реалізують себе у підвищенні / падінні рівня прибутковості певної діяльності, зростання / пониження лояльності до окремих фірм тощо. Інструментами непрямого регулювання, як правило, виступають важелі бюджетної і кредитно-грошової політики.

І прямі, і непрямі методи державного регулювання економіки мають одні й ті самі цілі і завжди набувають відповідної правової форми. Саме з цих причин правові методи слід розглядати у якості однієї з найважливіших форм державного втручання в економіку. Будь-які методи державного регулювання економіки не можуть бути застосовані за відсутності правової бази.

Адміністративні методи базуються на державній владі, на авторитеті уряду і не пов’язані з засобами фінансового стимулювання, створенням умов матеріальної і моральної зацікавленості у певному виді діяльності. Ці методи визначають не економічні умови діяльності суб’єктів господарювання, а саму можливість її здійснення. Найбільш поширеними інструментами у сфері застосування адміністративних методів є дозвіл на зайняття певним видом підприємництва, встановлення квот, мита й інших обмежень, податковий контроль і нагляд, встановлення мінімального рівня заробітної плати тощо.

Економічні методи відображають способи впливу держави на перебіг економічних процесів за рахунок створення певних умов, в яких економічна діяльність суб’єктів господарювання стає більш або менш доцільною з точки зору реалізації приватних інтересів. Для реалізації таких методів використовують вже згадані нами раніше інструменти бюджетної, кредитно-грошової та зовнішньоекономічної політики.

Ідеологічні методи ґрунтуються не на фінансових стимулах і адміністративних санкціях, а на авторитеті уряду, його легітимності Такі методи дають результативність тільки у тому випадку, коли економічні суб’єкти довіряють обраному уряду та вірять у справедливість висунутих державою цілей, завдань економічної політики, закликів та заяв. Інструментами реалізації ідеологічних методів слугують пропаганда у засобах масової інформації, заходи виховної й освітньої політики.