Типи, види та форми конкурентної боротьби

 

Конкуренція в економіці може бути представлена як процес, що набуває різної типології, видової структури та функціональних форм. На рис. 10.1. в узагальненому вигляді подано класифікацію конкуренції за типами, видами та формами її здійснення.

 

 

Рис. 10.1. Типи, форми та методи конкурентної боротьби

 

Поділ конкуренції на досконалу і недосконалу здійснюється за критерієм наявності у економічних суб’єктів можливостей впливати на процес встановлення ринкової ціни. За умов досконалої конкуренції така можливість повністю відсутня, у той час, як для недосконалої – характерна у тій чи іншій мірі.

Досконала конкуренція – це такий тип конкурентної боротьби. За якої багаточисленні, незалежно діючі виробники реалізують ідентичну (стандартизовану) продукцію і жоден з них не може здійснювати контроль над ринковою ціною товару. Умови досконалої конкуренції створюються за рахунок участі в обмінних операціях величезної кількості особисто незнайомих між собою покупців і продавців, які пропонують на ринку або хочуть придбати продукцію, яка у всіх однакова. При цьому виробники мають досить незначну частку такої продукції у загальній величині ринкової пропозиції. І якщо хтось із них навіть підвищать або знизить ціну, то такі дії не здійснять ніякого впливу на рівень ринкової ціни. У тих, у кого ціна вища, покупці не будуть купувати товар, і продавці вимушені будуть її понизити до того рівня, який встановився на ринку. У випадку зниження ціни окремим продавцем, покупці досить швидко розкуплять дешевий товар, що не спричинить серйозного впливу на ринкову ціну.

Досконала конкуренція була характерна для домонополістичної стадії розвитку товарного виробництва і велась у вигляді внутрішньогалузевої і міжгалузевої конкурентної боротьби. Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між виробниками ідентичної продукції за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів. У результаті цього виду конкуренції формується суспільна вартість товару, яка є основою ринкової ціни. Оскільки умови виробництва у різних виробників однієї галузі економіки в силу об’єктивних причин не можуть бути однаковими, то й індивідуальні витрати на виробництво одних і тих же товарів виявляються різними. Однак вартість товару складається на основі витрат не індивідуальної, а суспільно-необхідної праці.

Внаслідок цього виробники з більш високим рівнем продуктивності праці отримують додатковий дохід і, відповідно, мають більші можливості для розширення й розвитку свого виробництва. Технічно й організаційно відсталі підприємства не покривають своїх витрат виробництва і банкрутують. Отже, внутрішньогалузева конкуренція стимулює науково-технічний прогрес, зростання ефективності товарного виробництва.

Міжгалузева конкуренція – це боротьбаміж виробниками окремих галузей за найбільш вигідні сфери виробництва, що виражається в переміщенні матеріальних і трудових ресурсів із галузей з низькою нормою прибутку в галузі з високою.

Вкладаючи капітал у більш прибуткові галузі виробництва, підприємці сприяють розширенню обсягів випуску продукції й пропозиції окремих товарів. Завдяки більш швидкому зростанню пропозиції порівняно з попитом, ціни на товари починають знижуватися, що у свою чергу, понижує й норму прибутку. В той же самий час в галузях, де відбулося скорочення виробничих потужностей, попит починає випереджати пропозицію, ціни підвищуються, норма прибутку зростає, умови виробництва стають економічно привабливими для підприємців. У результаті міжгалузевої конкуренції у виробництві встановлюється динамічна рівновага, яка забезпечує пропорційний розвиток різних галузей економіки, так і рівновагу сукупного попиту й пропозиції.

Основною формою ведення досконалої конкуренції є відкрита цінова конкурентна боротьба, коли виробники намагаються досягти переваг на ринку шляхом продажу своїх товарів за більш низькими цінами.

Недосконала конкуренція -це такий тип конкурентної боротьби, за якого нечисленні або взагалі одиничні економічні суб’єкти досягають переваг на ринку за рахунок встановлення контролю над ринковою ціною. Останній часто називають ринковою владою і в залежності від його ступеню недосконала конкуренція набуває виду монополії, олігополії та монополістичної конкуренції.

Монополія має місце тоді, коли на ринку діє єдиний виробник продукції, яка не має близьких замінників. За таких умов виробник контролює 100% пропозиції товару і, відповідно, володіє найбільш великою ринковою владою. Олігополія виникає там, де у виробництві й обміні стандартизованої або диференційованої продукції приймають участь від двох до двадцяти фірм. За умов олігополії ринкова влада дещо послабляється, оскільки ринок ділять між собою декілька виробників. При цьому для них характерна взаємозалежність –будь-які заходи. що будуть здійснені якоюсь окремою фірмою-монополістом, не залишить без змін умови функціонування усіх інших. Тому за умов олігополії кожен виробник має враховувати у своїх діях відповідні стратегічні дії своїх конкурентів і їх наслідки, що обмежує ринкову владу. Монополістична конкуренція характерна для ринків, на яких діє велика (але менша, ніж в умовах досконалої конкуренції) кількість виробників і споживачів диференційованої продукції за досить незначної можливості для кожного з них встановлювати контроль над ринковою ціною. Впливати на рівень ринкової ціни монополістично конкурентна фірма може тільки у короткотерміновому періоді, оскільки більш сприятливі умови для максимізації прибутків будуть стимулювати вхід у галузь нових фірм і усереднення норми прибутку.

Недосконала конкуренція ведеться переважно за рахунок використання форм нецінової, прихованої цінової та нечесної конкурентної боротьби. Усі названі форми не змінюють величину ринкової ціни, яка встановлюється за умов досконалої конкуренції. Вони торкаються тільки надприбутку, який виникає як надбавка до ціни ринку за рахунок реалізації ринкової влади. Нецінова форма конкуренції здійснюється через:

1. Підвищення споживчих якостей товару шляхом розробки і виробництва нової продукції.

2. Стимулювання збуту товарів за рахунок використання реклами, застосування сервісного обслуговування, формування кола постійних клієнтів та запровадження кращих умов продажу товарів.

Досить часто на недосконало конкурентних ринках використовується прихована цінова конкуренція. Реалізуючи таку форму конкурентної боротьби, виробники роблять заяви про цінові знижки на товари або проводять так звані сезонні розпродажі продукції. У покупців складається враження про зниження цін на певні товари і вони охоче розширюють обсяг покупок. Насправді ж виробник відмовляється тільки від частини, причому незначної, монопольного надприбутку, не втрачаючи при цьому середнього прибутку на вкладений капітал. Нечесна конкуренція має місце тоді, коли виробники не обмежені ніякими стримуючими засобами проти реалізації своєї ринкової влади. Така конкуренція розгортається за використання наступних засобів:

1. Дезінформація про власний товар (завищення технічних параметрів, надання товару властивостей, якими від не володіє у дійсності тощо).

2. Незаконне використання чужих торгових марок.

3. Компроментація товарів конкурентів.

4. Здійснення тиску на постачальників.

5. Промисловий шпіонаж.

6. Демпінг.