Пропозиція та фактори, що її визначають.

 

Пропозиція – це кількість товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Прямий зв’язок між ціною і кількістю запропонованого на ринку товару називається законом пропозиції. Зміст закону пропозиції полягас в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. Якщо зобразити цю залежність графічно, отримаємо криву пропозиції.

 

 

Існує принципова різниця між зміною величини пропозиції (обсягу пропозиції) і зміною пропозиції (пропозиції в цілому). До зміни величини (обсягу) пропозиції товару призводить зміна цінового фактора, тобто ціни самого товару. Це спостерігається в процесі переміщення від однієї до іншої точки кривої пропозиції (S), яка залишається незмінною. Якщо змінюються нецінові фактори, то крива пропозиції зміщується сама.

 

 

 

До таких нецінових факторів відносять наступні:

- технологічний прогрес. Застосування нових технологій дає змогу зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції товару на ринку, відтак крива пропозиції зсувається праворуч.

- зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропонування свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

- зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива пропозиції йогуртів зрушиться ліворуч.

- зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива пропозиції (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть дотації бізнесу, крива пропозиції зсунеться праворуч.

- цінові очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої пропозиції праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.

- кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців підвищує ринкову пропозицію і навпаки.

 

Ринкова рівновага.

 

Криві індивідуальних попиту та пропозиції не дають відповіді на запитання, яка ціна є ринковою. Вони тільки показують, як змінюватиметься величина попиту та пропозиція, якщо змінюватиметься ціна, а всі інші чинники залишатимуться незмінними. На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту та пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості потенційних значень пропозиції та попиту. Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції відбивається у ринковій рівновазі.

 

 

Значення ціни в усіх точках незбалансованого співвідношення попиту і пропозиції на ринку є рухливими величинами. Ціна товару зумовлюється характером і величиною нерівності між попитом і пропозицією. Так, для всіх значень співвідношення попиту і пропозиції, що лежать нижче точки рівноваги, напрям руху ціни визначається перевищенням платоспроможного попиту над пропозицією. У цьому випадку обмежена пропозиція товару на ринку і незадоволена дійсна потреба в ньому створюють конкуренцію. Найдієвішим аргументом у конкуренції покупців є більш висока ціна, пропонована за товар. За цих обставин ціна має підвищуватися, стимулюючи розширення пропозиції товару на ринку. Чим більше було абсолютне значення дефіциту товару на ринку, тим швидше зростатиме ціна.

Протилежна тенденція руху є характерною для ринкової кон’юктури, що визначається надлишковою пропозицією товарів. Пануючим фактором зміни ціни товару є перенасичення ринку товарами певного виду, які не знаходять збуту. Цінова конкуренція продавців товару веде до зниження ціни і розширення за рахунок цього платоспроможного попиту.

Отже, ціна пропозиції та ціна попиту, що формуються під дією законів попиту та пропозиції, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни – ринкову ціну товару.

Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями і продавцями. Ринкова рівновага досягається за умови збігу величини попиту та величини пропозиції. Із зміною ціни величини попиту чи пропозиції змінюються. Отже, ринковий механізм – це механізм координації діяльності суб’єктів через систему цін.

 

Інфраструктура ринку.

 

Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна скласти уявлення і про ступінь розвитку ринку, ринкових відносин у тій чи іншій країні. Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку.

Інфраструктура ринку — комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Інфраструктура — це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність. Завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця.

Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції: здійснює економічне та правове консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, аудит, страхування; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили, здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування і т.ін. Реалізація цих функцій дає можливість забезпечити більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача.

У ринковій інфраструктурі виділяють її окремі елементи, через які реалізуються її функції. Їх можна згрупувати у три блоки:

- організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, холдінгові і брокерські компанії, ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку;

- фінансово-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій;

- науково-дослідна інфраструктура ринку включає наукові інститути, аудиторські організації.

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг ринкових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціонування окремих ринків: товарів, капіталів, праці та ін. Так на ринках товарів і послуг діють підприємства оптової та роздрібної торгівлі, фірми, що забезпечують перевезення вантажів. Ринок праці обслуговують біржі праці, державні та приватні служби зайнятості, пенсійні фонди, державні центри підготовки кадрів. Функціонуючі ринки капіталу забезпечують фондові та валютні біржі, інвестиційні компанії, брокерські контори, інвестиційні банки, податкові інспекції тощо.

 

Термінологічний словник

Закон попиту - зворотний причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару та величиною попиту.

Закон пропозиції - прямий причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару та величиною пропозиції.

Інфраструктура - комплекс інститутів, підприємств, організацій, які забезпечують безперервне функціонування ринку.

Попит - кількість товарів та послуг, які споживачі хочуть і здатні придбати на ринку за різною ціною впродовж певного проміжку часу.

Пропозиція - обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і здатні поставити на ринок за різною ціною впродовж певного проміжку часу.

Ринкова рівновага - ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі здатні купити.

Ринок - система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Товари-комплементи - товари, споживання одного з яких обов’язково потребує споживання іншого.

Товари-субститути - товари, здатні задовольняти одну й ту саму потребу окремо один від одного.