Економічні потреби суспільства:сутність та структура.

 

Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника.

Потреба – це нужда в чому-небудь, об ‘єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства вцілому, внутрішній збудник активності.

Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Розрізняють такі блага:

- не уречевлені (сонячне світло, здоров ‘я, спілкування, знання);

- уречевлені (дари природи, їжа, одяг, житло тощо);

- неекономічні (необмежені), бо їхні обсяги перевищують наявні людські потреби;

- економічні (обмежені). До них відносяться блага, обсяги яких менші за існуючі потреби.

Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати:

1. За суб ‘єктами вияву:

- особисті;

- колективні, групові;

- суспільні.

2. За характером виникнення і нагальністю задоволення:

- первинні, пов ‘язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло та ін.

3. За засобами задоволення:

- матеріальні (потреби в матеріальних благах);

- нематеріальні (духовні потреби).

4. За ступенем реалізації:

- абсолютні (потреби, породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки);

- дійсні (потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни);

- платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін);

- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

 

Західні вчені великого значення надають градації потреб за ступенем їх нагальності.

Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (рис 1).

 

 

Рис.1. Ієрархія потреб

 

Людина намагається задовольнити насамперед найнагальніші свої потреби. Якщо вони задоволені, то на певний час ці потреби перестають бути рушійними мотивом для людини. В неї виникає бажання задовольнити наступні за вагомістю потреби. Останні задають програму діяльності, а діяльність забезпечує можливість їх задоволення. Потреби визначають зміст майбутньої діяльності і необхідний рівень її ефективності.

 

Економічний закон зростання потреб. Проблема вибору.

 

Потреби людини не є постійними. Їх характер, структура і способи задоволення залежать від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і нації, соціально-економічного устрою. Взаємодія потреб і виробництва породжує дію економічного закону зростання потреб.

Закон зростання потреб відображає причинно-наслідкові зв ‘язки між розвитком суспільного виробництва та процесом кількісного та якісного удосконалення потреб суспільства.

Потреби у сподиванні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.

Однак прагнення задовольнити на кожний момент часу зростаючі потреби наштовхується на відносну обмеженість ресурсів.

Вирішення протиріччя між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору і визначає мету економічної діяльності. В умовах безмежності потреб суспільство, що прагне забезпечити їх найповніше задоволення, повинно прагнути до ефективного використання економічних ресурсів, їх раціонального поєднання та розподілу між виробництвом різних благ і на цій основі створювати умови для задоволення одних потреб і просування до інших.

 

Економічні інтереси.

 

Усвідомлення потреб і прагнення їх задовольнити зумовлюють мотивацію поведінки людини, її інтереси.

Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару тощо).

Отже, економічні інтереси – це усвідомлене прагнення економічних суб ‘єктів задовольнити певні потреби, що є спонукальним мотивом їх господарської діяльності.

Суб‘єкти економічних інтересів – це окремі індивіди, сім‘ї, домогосподарства, колективи, держава, суспільство в цілому.

Об‘єкти економічних інтересів – це економічні блага (товари, послуги, інформація тощо). Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб‘єктами їх реалізації як державні, колективні та особисті. У структурі інтересів виділяють виробничі (пов‘язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов‘язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

А) суспільно-економічні інтереси (частина інтересів держави та інших суб‘єктів господарювання збігаються (оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

Б) інтереси державної бюрократії;

В) інтереси громадянського суспільства.

Колективний інтерес – це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких млжуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов ‘язані з реалізацією приватної власності, прав іолодіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає як:

- індивід;

- представник певної верстви суспільства;

- член певного трудового колективу.

Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді. Отже, має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності.

Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та виробники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об ‘єктивно зумовлює їх співробітництво.

Механізм узгодження інтересів визначається сутністю існуючої економічної системи. Державна політика в сфері економічних інтересів має виходити з того, що за різних умов суспільного розвитку на перший план можуть виходити ті чи інші інтереси.

Наприклад, командно-адміністративна економіка визнає жорстку підпорядкованість державним інтересам колективни х та особистих, а у сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес.

Державна політика може мати різні засоби впливу на інтереси людей: неекономічний та економічний примус.

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб ‘єктами конкретних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати.

Засіб реалізації суспільного інтересу – максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Таким чином, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

 

Термінологічний словник

Економічний закон зростання потреб - безперервний розвиток потреб – рушійна сила економічного та духовного прогресу людства, що у свою чергу стимулює появу нових потреб.

Економічні інтереси - усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом до їх господарської діяльності.

Економічні потреби - потреби в економічних благах.

Потреба - внутрішній мотив, який спонукає до економічної діяльності.

 

Питання для дискусії

1. Найвищі запити людини можуть виступати на перший план тоді, коли не задоволені найнагальніші.

2. Як правило, зростання потреб збігається з рівнем фактичного споживання.

3. Зростання та розвиток потреб завжди випереджують можливості виробництва.

4. Економічні інтереси суб’єктів економічних відносин спрямовані на максимізацію прибутку.

5. Суперечлива взаємодія потреб та виробництва є рушійною силою соціально-економічного розвитку.