Причини Української національної революції (1917–1920 рр.).

 

1. Перемога Лютневої демократичної революції в Росії. Протягом короткого часу (з 23 лютого по 2 березня) в Петрограді відбулися події, які згодом назвали Лютневою демократичною революцією.

27 лютого був створений Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів. У той же день утворився і перехідний орган влади - Тимчасовий комітет Державної думи на чолі з М. Родзянко.

Імператор Микола II 2 березня зрікся престолу, і фактично в країні встановився республіканський лад. У цей же день Тимчасовий комітет Державної думи за згодою Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів створив виконавчий орган влади - Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим.

Така блискавичність перемоги над царизмом пояснюється насамперед кризовим становищем в імперії, гостротою політичних, соціально-економічних і національних проблем, активністю політичних сил, ще посилювалася, падінням авторитету та слабкістю реально існуючої влади. Потужним каталізатором подій стала Перша світова війна.

Звістка про повалення царату досягла великих міст України вже 27 лютого - 1 березня, а через кілька днів рознеслася у всіх українських землях. Скрізь проходили багатотисячні мітинги і демонстрації, учасники яких вітали революцію в Петрограді й вимагали ліквідації в Україні старої адміністрації.

Протягом кількох днів у Києві було створено Раду об'єднаних громадських організацій. До його складу увійшли представники губернської, міської та повітових управ, Земського союзу, Союзу міст і т.д. 17 березня Рада обрала Виконавчий комітет, який вважався найвищою владою в місті і діяв від імені Тимчасового уряду до 4 вересня 1917 Громадські ради та їх комітети виникли в усіх губерніях (в основному їх членами були кадети).

З представників українських робітників, солдатів, інтелігенції був утворений Тимчасовий революційний комітет. 15 березня він звернувся до українців у Петрограді із закликом підтримати російську демократію, а також проголосив ідею перебудови Росії у федеративну демократичну республіку з наданням широкої національно-територіальної автономії окремим націям, що населяють Російську державу.

В цей час також посилювався рух мас, що проявилося в освіті Рад робітничих депутатів в містах України. До середини 1917 р. їх було 252. Засновниками Рад були переважно представники загальноросійських політичних партій соціал-демократів і есерів.

2. Причини і передумови Української національно-демократичної революції. Основними причинами Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.. були:

- Перебування українських територій з кінця XVIII ст. в політичній і економічній залежності від Російської та Австрійської імперій. Великодержавна політика щодо України панівних кіл двох імперій;

- Важкі соціально-економічні умови більшості населення українських земель (особливо селян і робітників): низька зарплата, виснажлива праця, бідність, безземелля, жорстока експлуатація;

- Переслідування в Російській імперії українського суспільного руху, утиски політичних партій і громадських рухів.

Основними передумовами Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.. були:

- Перша світова війна, яка порушила стабільність Російської та Австро-Угорської імперій, загострила їх внутрішні проблеми, призвела до злиднів, численних жертв серед українського, політичної та економічної криз;

- Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення

 

Державотворча діяльність Української Центральної ради та причини її поразки.

 

УЦР заснована у Києві 17 березня 1917 р. з ініціативи Товариства Українських Поступовців та Української Народної Партії. До її складу ще ввійшли:Укр.парт. соціалістів-революціонерів,Укр.соціал-демокр. робітнича парт.,Укр. парт. соціалістів-федералістів, студспілки, військові орган., представники духовенства, творчої інтелігенції та ін.Головою УЦР обрано М.Грушевського.

I Універсал. 10(23) червня 1917 - проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Це була відповідь УЦР Тимчасовому Урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. По проголошенні автономії 15(28) червня1917 створено перший за кілька століть український уряд - Генеральний секретаріат - у складі восьми генеральних секретарів і генерального писаря. Очолив його В. Винниченко. Секретаря з військових справ - С. Петлюра, з земельних справ - Б. Мартос, із міжнаціональних - С.Єфремов. До компетенції останнього входили й питання, пов'язані з захистом українських інтересів за межами держави. Тимчасовий уряд вимушений був піти на переговори з ЦР. І Універсал оголошено на Всеукраїнському Військовому З'їзді;12(25)червня зачитано М.Грушевським перед народом на Софійському майдані. В універсалі проголошувалося:

Проголошення автономії України в складі Росії;

Джерелом влади в Україні є український народ;

Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);

Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;

Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

II Універсал. 3(16) липня 1917 — зафіксував наслідки домовлень між УЦР і Тимчасовим Урядом; останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду; зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські Установчі Збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України. II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради. В універсалі проголошувалося:

Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Україні;

Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;

Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

III Універсал. 7(20) листопада 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918. В універсалі проголошувалося:

Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;

До установчих зборів у України вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;

# Скасовується право приватної власності на землю;

УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;

Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;

Запроваджується 8 годинний робочий день;

Встановлюється державний контроль над виробництвом;

На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.

IV Універсал. 9(22) січня1918 - проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат - Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад -волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками. В унів. проголошувалося:

УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;

З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;

Влада в Україні належить народу України, від імені якого вони не зберуть українські установчі збори, буде правити ЦР;

Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;

УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;

УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;

УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;

Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.