Основні етапи розвитку громадських об'єднань в Україні

Перші політичні партії в Україні виникли наприкінці XIX – на початку XX ст. Це були як буржуазні партії, так і партії соціал-демократичної спрямованості. Серед буржуазно-демократичних партій слід назвати Українську демократичну партію (УДП) та Українську радикальну партію (УРП), які виникли у 1904 р. Ці партії невдовзі об'єдналися в Українську радикально-демократичну партію (УРДП) кадетського спрямування. Вона виступала за демократизацію України, проти монархії у Росії та за автономію для України у складі демократичної Росії.

Активну політичну діяльність в Україні вели також партії соціалістичного спрямування, зокрема Революційна українська партія (РУП) (1900 р.), яка 1905 р. була перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). Вона виступала разом з Російською соціал-демократичною робітничою партією (РСДРП) за соціалістичну революцію та соціалізм, автономію України.

3 1906 р. в Україні функціонує Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка після тривалої перерви у квітні 1917 р. знову відновила діяльність і набула популярності, особливо серед українського селянства.

Певний вплив на політичне життя мала й Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), створена 1905 р. На виборах до Установчих зборів Росії вона отримала близько 100 тис голосів.

Серед інших політичних партій, які виникли та діяли в дореволюційний період, слід назвати також Українську соціалістичну партію (УСП), Українську народну партію (УНП), Товариство українських поступовців (ТУП) та ін. їх політична палітра була досить різноманітною, але об'єднувало одне головне питання – відродження нації та державності.

У революційний 1917 р. в Україні виникло чимало нових політичних партій, а діючі активізували свою діяльність. До складу Центральної Ради входили представники майже усіх 17 політичних партій, які діяли у той час. Проте здійснити свою мету – утвердити Українську Народну Республіку – цим партіям не судилося. Після захоплення комуністичною партією влади в Росії та Україні всі інші партії було розігнано, а їхню діяльність заборонено. Остання українська партія – Українська комуністична партія (УКП), яка стояла на засадах самостійної УРСР, проіснувала до 1925 р.

Отже, процес формування багатопартійності в Україні у 20-ті pp. минулого століття перервала більшовицька влада. Велетенська машина тоталітаризму «розчавила» партії та їх ідеали. Щоб остаточно знищити прогресивно мислячих діячів, які продовжували мріяти про українське відродження, більшовицький режим вигадував, а відтак «знищував» різноманітні міфічні політичні організації та партії, які нібито займалися терористичною діяльністю, вели антирадянську пропаганду. Наприклад, у 1929 р. за матеріалами, сфабрикованими органа­ми Державного політичного управління (ДПУ), було «викрито»

Спілку визволення України (СВУ), яка мала на меті об'єднати навколо себе «українські антирадянські елементи». Понад 400 осіб у цій справі було репресовано, більшість із них – розстрі­ляно або знищено у сталінських таборах Сибіру. Протягом на­ступних 1930–1937 pp. ДПУ було сфабриковано низку таких справ: Українського національного центру (УНЦ), Української військової організації (УВО), Об'єднання українських націо­налістів (ОУН) та ін.

Проте у той самий час почали виникати нові політичні партії та об'єднання в українській діаспорі та закордонній Україні. Варто зазначити, що у 20–30-ті роки у Галичині, Буковині, на Закарпатті діяло близько ЗО українських національних партій: Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), Україн­ське селянське об'єднання, Комуністична партія Західної Укра­їни, Партія народної волі, «Сельроб» утворювали соціальну і політичну лівицю; Українська партія національної роботи (УПНР), Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО ), Українська республіканська партія (УРП), Українська партія соціалістів-революціонерів на Волині, Українське со­ціалістичне об'єднання «Соціалістичний союз», Українська національна партія (УНП), незважаючи на деякі теоретичні відмінності у соціальних поглядах, належали до центристських партій; Християнсько-суспільна партія, Партія української народної обнови (згодом – Українська католицька народна партія), Фронт національної єдності та інші належали до правих політичних партій.

Хвиля появи нових політичних партій в українській діаспорі, насамперед у Західній Європі, припадає на 1945–1955 pp. Як правило, їхніми активними членами ставали інтерновані ко­лишні військові та робітники. З часом свою штаб-квартиру і головну діяльність вони перенесли на території США та Канади, що значно активізувало діяльність діючих там політичних пар­тій та організацій, угруповань, товариств.

Безперечно, політична активність української діаспори, не могла не вплинути на виникнення дисидентського руху, соціально-політичного потенціалу багатопартійності в Україні за часів СРСР, особливо в період так званої «горбачовської перебудови».

У Законі України «Про об'єднання громадян» йдеться про те, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації гро­мадянами своїх прав і свобод.

Об'єднанням громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до закону називається політична партія або громадська організація.

Дія цього закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, основною метою яких є одер­жання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіо­нального самоврядування (у тому числі ради і комітети мікро­районів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні ко­мітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян. їхні порядок створення і діяльність визначаються відповідним законодав­ством.

Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються законом України про профспілки.

Політичною партією є об'єднання громадян – прихильни­ків певної загальнонаціональної програми суспільного розвит­ку, головна мета яких участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самовря­дування і представництво в їх складі.

Громадська організація – об'єднання громадян для задово­лення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та ін­ших інтересів.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єд­нань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою е:

– зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

– порушення безпеки держави шляхом ведення діяльності на користь іноземних держав;

– пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

– розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

– створення незаконних військових формувань;

– обмеження загальновизнаних прав людини.

Об'єднання громадян створюються і діють на основі добро­вільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядуван­ня, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів ді­яльності.

Обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлю­ватися тільки Конституцією та законами України.

Основні питання роботи таких об'єднань мають вирішувати­ся на зборах усіх членів або їх представників.

Об'єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фі­нансування та витрати.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єд­нання громадян. Належність чи неналежність до нього не є під­ставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Вимога про зазначення в офіційних документах даних про членство (участь) у тому чи іншому об'єднанні громадян не до­пускається, крім випадків, передбачених законами України.

На працівників апарату об'єднань громадян поширюється законодавство про працю, соціальні забезпечення і страхування.

Держава забезпечує дотримання законних прав і інтересів об'єднань громадян, легалізованих у порядку, передбаченому законом.

Втручання державних органів та службових осіб у діяльність цих об'єднань, так само як і втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових осіб та у діяльність інших об'єднань громадян, не допускається, окрім випадків, передбачених законом.

Верховна Рада України встановлює пільги щодо оподатку­вання доходів з окремих видів господарської або іншої комер­ційної діяльності об'єднань громадян, створених ними установ та організацій, заснованих підприємств, затверджує перелік всеукраїнських громадських організацій, яким держава надає матеріальну допомогу.

Об'єднання громадян України можуть мати всеукраїнський, місцевий та міжнародний статус.

До всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на всю Україну, і які мають міс­цеві осередки у більшості областей.

До місцевих об'єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці або певного регіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян.

Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої дер­жави.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з все­українським статусом.

Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати спілки (союзи, асоціації тощо) або вступати в них, утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу.

Політичні партії створюються з ініціативи громадян Украї­ни, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути грома­дяни України та інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій – особи 15-річного віку. Рішення про створення об'єднань громадян приймають на установчому з'їзді (конференції) або на загальних зборах. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих гро­мадських організацій визначається їх статутами в межах, вста­новлених законами України.

Громадські організації можуть не мати фіксованого індиві­дуального членства. В їх діяльності у випадках, передбачених статутами, можуть брати участь колективні члени.

Назва об'єднання громадян визначається рішенням установ­чого з'їзду (конференції) або загальними зборами об'єднання громадян. Назва має складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою для різних об'єднань громадян. Індивіду­альна назва є обов'язковою і має суттєво відрізнятися від інших, зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян із такою самою загальною назвою.

Об'єднання громадян поряд з повною назвою може мати ско­рочену назву, яка фіксується в установчих та статутних доку­ментах об'єднання (рішенні установчого органу, статуті, поло­женні).

Об'єднання громадян, зареєстроване у встановленому поряд­ку, має виключне право на використання своєї назви. Таке ви­користання фізичними та юридичними особами, які не нале­жать до об'єднання громадян, для цілей, не пов'язаних із діяль­ністю цього об'єднання, забороняється.

Об'єднання громадян діє на основі статуту, або положення (далі – статутний документ), у якому мають бути зазначені:

1) назва об'єднання громадян (повна і скорочена), його статус та юридична адреса;

2) мета та завдання;

3) умови і порядок прийому в члени об'єднання, вибуття з нього;

4) права й обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єд­нання, місцевих осередків та їх повноваження;

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання; порядок звітності, контролю, здійс­нення господарської та іншої комерційної діяльності, потрібної для виконання статутних завдань;

7) порядок унесення змін і доповнень до статутного документа;

8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть передбачатися й інші поло­ження, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

Статутний документ об'єднання громадян не має суперечити законодавству України.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'яз­ковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані, або примусово розпущені за рішенням суду, є протиза­конною. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Політичні партії та міжнародні громадські організації під­лягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції Украї­ни. Відповідно легалізацію громадської організації здійснюють Міністерство юстиції України, місцеві органи державної вико­навчої влади, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад депутатів.

Якщо діяльність місцевої громадської організації поши­рюється на територію двох і більше адміністративно-терито­ріальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним ор­ганом, який стоїть вище.

Місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради депутатів реєструють в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих все­українських і міжнародних об'єднань громадян, якщо це перед­бачено статутними документами об'єднань.

Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Для реєстрації засновники об'єднання громадян подають заяву. До заяви додаються статут (положення), протокол уста­новчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про міс­цеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Політичні партії подають також свої програмні документи.

Заява про реєстрацію розглядається у двомісячний термін із дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який реєструє, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний термін.

При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присут­німи представники об'єднання громадян.

Зміни до статутних документів зареєстрованих об'єднань громадян підлягають обов'язковій реєстрації. Органи, що здій­снюють реєстрацію об'єднань громадян, ведуть реєстр цих об'єднань. Розмір реєстраційного збору встановлює Кабінет Міністрів України.

Об'єднанню громадян може бути відмовлено у реєстрації, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації суперечать вимогам законодавства України.

У рішенні про відмову у реєстрації мають зазначатися під­стави такої відмови. Це рішення може бути оскаржене у судо­вому порядку. Про відмову у реєстрації об'єднання громадян повідомляється у засобах масової інформації.

Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої вла­ди, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад депутатів.

Об'єднання громадян можуть використовувати власну сим­воліку, яка затверджується відповідно до статуту організації. Символіка політичних партій не має відтворювати державні чи релігійні символи. Вона також підлягає державній реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Припинення діяльності об'єднання громадян може бути про­ведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Реорганізація об'єднання громадян здійснюється згідно з його статутом. Реєструється новостворене об'єднання у порядку, встановленому цим законом.

Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

Для реалізації цілей і завдань, визначених у статутних до­кументах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

– виступати учасником цивільно-правових відносин, на­бувати майнових і немайнових прав;

– представляти і захищати власні законні інтереси та за­конні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громад­ських органах;

– брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

– ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

– створювати установи та організації;

– одержувати від органів державної влади й управління та органів місцевого самоврядування інформацію, потрібну для реалізації цілей і завдань;

– вносити пропозиції до органів влади та управління;

- поширювати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

– засновувати засоби масової інформації.

Громадські організації мають право засновувати підприєм­ства, необхідні для виконання статутних цілей.

У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також мають право:

– брати участь у виробленні державної політики;

– брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;

– доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Об'єднання громадян користуються й іншими правами, пе­редбаченими законами України. Вони можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.

Об'єднання громадян набуває права власності на кошти та інше майно, передане засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожерт­вуване громадянами, підприємствами, установами та організа­ціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політич­них заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кош­ти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ і органі­зацій, заснованих підприємств.

Кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятися між їх членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються у дохід держави.

Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі ста­тутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) у порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Окремі функції щодо господарського управління майном вищі статутні органи управління можуть покладати на створю­вані ними органи, місцеві осередки або передавати спілкам об'єднань громадян.

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством.

Політичні партії, створювані ними установи та організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатися господарською чи іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літера­тури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.

Об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський обліки, ста­тистичну звітність, зареєструватися в органах державної подат­кової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і роз­мірах, передбачених законодавством.

Державний контроль за діяльністю таких об'єднань здійс­нюється державними органами у порядку, передбаченому зако­нодавством України.

Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здій­снюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на за­ходах, які відбуваються з ініціативи об'єднань громадян, вима­гати необхідні документи, одержувати пояснення. Наглядають за виконанням та додержанням законності об'єднаннями гро­мадян органи прокуратури.

Контроль за джерелами та обсягами надходжень, сплатою податків об'єднаннями здійснюють фінансові органи та органи державної податкової інспекції. Об'єднання громадян у вста­новленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

Спеціальна комісія Верховної Ради України, до складу якої входять депутати – представники всіх наявних у парламенті політичних партій, розглядає їх фінансову діяльність за рік і доповідає про висновки на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Посадові особи легалізуючих органів об'єднань і громадяни несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення законодавства про об'єднання громадян. Об'єднання громадян несуть відповідаль­ність, передбачену законодавчими актами України.

Керівництво об'єднання громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку, чи якому відмовлено у легалі­зації, або примусово розпущено за рішенням суду, але продов­жує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань тяг­нуть за собою адміністративну або кримінальну відповідаль­ність.

За порушення законодавства можуть бути застосовані такі стягнення:

– попередження;

– штраф;

– тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяль­ності;

– тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

– примусовий розпуск (ліквідація).

При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стяг­нення, передбаченого законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження. У разі грубого або система­тичного вчинення правопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднання громадян може накладати­ся штраф у судовому порядку.

З метою припинення незаконної діяльності об'єднання за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимча­сово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборо­нити діяльність об'єднання громадян терміном до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видів діяльності об'єднання може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), банків­ських операцій, операцій із матеріальними цінностями, здійс­нення видавничої діяльності тощо.

За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання грома­дян, суд може продовжити термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не має перевищувати шість місяців.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність у повному обсязі може відновити суд.

За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання примусово розпускається (ліквідується) у ви­падках:

1) вчинення дій, передбачених ст. 4 Закону «Про об'єднання громадян»;

2) систематичного або грубого порушення вимог ст. 22 Зако­ну «Про об'єднання громадян»;

3) продовження протиправної діяльності після накладання стягнень, передбачених цим законом;

4) зменшення кількості членів політичної партії.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобу масової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається.

Про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєструючий орган протягом п'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової ін­формації.

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжна­родних громадських організацій на території України прий­мається судом.

Громадські організації, їх спілки відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (не­урядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у заходах, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України.

Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародні спілки, статутами яких передбачено створення ли­ше консультативних або координуючих центральних органів.

Міжнародні громадські організації, філії, відділення, пред­ставництва, інші структурні осередки громадських (неурядо­вих) організацій іноземних держав на території України діють відповідно до Закону «Про об'єднання громадян», інших зако­нодавчих актів України.

Легалізована громадська організація, що виступила заснов­ником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом поширила свою діяльність на територію іноземної держави, зобов'язана в місячний термін подати необхідні документи для реєстрації в Міністерстві юстиції України як міжнародна, якщо інше не передбачено законами України.

Порядок реєстрації філій та інших структурних осередків громадських організацій іноземних держав встановлює Кабінет Міністрів України.