Лобізм, умови виникнення та види

Якби в нас були дані про всі держави всіх часів, ми, імовірно, знайшли б, що лобізм у тій чи іншій формі - неминучий супутник урядів. Термін виник в американському політичному житті близько 1830 року.

Представники різних зацікавлених груп проводили багато годинник у кулуарах (lobby - кулуар, хол, вестибуль) залів засідань законодавчих органів Сполучених Штатів, сподіваючись поговорити з законодавцями і, тим самим, спробувати вплинути на їхні рішення. Поступово термін ввійшов у політичний жаргон і придбав більш широкий зміст, ставши відноситися до усіх, хто так чи інакше намагається вплинути на урядові рішення. Термін часто використовується дуже вільно для позначення усіх видів політичного впливу.

Лобізм – це агітація представлення і «продавлювання» чиїх не будь політичних чи економічних інтересів.

Умови виникнення:

Багатоманітність інтересів, які виникають в суспільстві в наслідок постійної соціальної диференціації.

Розширення доступу до влади, що характерно для демократичних режимів.

Незважаючи на явну неточність сучасного використання терміна, можна окреслити деякі строгі границі цього поняття.

1) Лобіювання зв'язане лише з прийняттям державних рішень. Рішення, прийняті приватними особами, організаціями чи корпораціями, можуть також бути піддані впливу інтересів визначених зацікавлених груп, однак такий вплив не прийнято називати лобізмом;

2) Усі види лобізму мотивовані бажанням уплинути. Багато подій можуть впливати на процес прийняття урядових рішень, але якщо вони не викликані бажанням уплинути, те це не лобізм.

3) Лобіювання має на увазі наявність посередника чи представника як сполучної ланки між групою громадян країни і державних офіційних осіб. Громадянин, що по своїй власній волі і користуючись доступними йому засобами, прагне вплинути на урядового чиновника, не може вважатися лобістом.

4) Усяке лобіювання незмінно зв'язане з установленням контактів для передачі повідомлень, оскільки це єдиний шлях, по якому можна здійснювати вплив.

Таким чином, лобізм – це встановлення контактів і передача повідомлень (особами, що не є громадянами, що діють від свого власного імені), адресованих представникам влади з наміром впливати на їхні рішення.

Хоча більшість лобістів представляють групи, що володіють особливими інтересами, лобізм не може бути ототожнений з діяльністю і поводженням таких груп узагалі. По-перше, не тільки групи, але й окремі особи можуть здійснювати лобіювання. По-друге, групи, що переслідують загальні інтереси, можуть бути залучені до багатьох інших форм діяльності на додаток до лобіювання; деякі групи, насправді, можуть і зовсім не брати участь у лобізмі. По-третє, групи чи індивіди можуть знайти спосіб прямого представництва. Лобіювання, таким чином, лише один з процесів чи способів представлення своїх інтересів, що можуть бути використані групами чи індивідами.

Розрізняють такі види лобізму:

В залежності від того в яких органах влади вирішується питання: законодавчий; виконавчий; судовий.

В залежності від характеру інтересів: політичний; економічний; соціальний; аграрний; промисловий.

В залежності від часу дії: одноразовий; постійний.

В залежності від того на якому рівні відбувається лобіювання інтересів: загальнодержавний чи федеральний; місцевий; регіональний.

В залежності від того на чию користь вирішується питання: лобізм різних соціальних структур; відомчий лобізм; регіональний лобізм; іноземний.

В залежності від взаємовідносин суб’єкта і об’єкта лобіювання: плюралістичний (здійснюється тиск на органи влади, знизу, збоку різних соціальних груп); корпоративний (Приховані угоди органів влади із певною групою у розрахунку на підтримку ними влади).

Висновки

1. Государство - основной институт политической системы общества, организующий, направляющий и контролирующий совместную деятельность и отношения людей, общественных и социальных групп.

2. Публічне адміністрування - регламентована законами та іншими правовими актами діяльність суб'єктів публічного адміністрування, спрямована на здійснення законів та інших нормативних правових актів за допомогою прийняття адміністративних рішень, надання встановлених законами адміністративних послуг, адміністрування надання публічних послуг та здійснення внутрішнього адміністрування суб'єкта публічного адміністрування.

3. Політичні влада складається з політичних інститутів – важливих джерел соціальних і політичних змін, які створюють багатоманітність каналів політичної активності, формують альтернативи соціального і політичного розвитку.

До економічної влади можна відносити всі ті ланки влади, які так чи інакше впливають на роботу і визначають основні напрямки руху галузей народного господарства (парламент, міністерства, комісії по народногосподарських напрямках тощо).

Демократичне поєднання політичної і економічної влади сприятиме ефективному розвитку економічного життя суспільства.

4. Лобізм – це агітація представлення і «продавлювання» чиїх не будь політичних чи економічних інтересів.

 

Критерії засвоєння

Після вивчення і аналізу теми ВИ повинні РОЗУМІТИ, що публічне адміністрування та влада має пряму взаємодію в частині розподілу функцій та обовязків кожної сторони.

В результаті вивчення теми ВИ повинні ЗНАТИ, що публічна влада включає в семе вищу законодавчу, виконавчу та судову владу держави. Публічне адміністрування регламентується правовими актами та здійснюється субєктами публічного адміністрування за способами прийняття рушень, надання послуг та інше.

ВАШІ знання повинні забеспечувати ВМІННЯ створити систему взаємодії влади та публічного адміністрування.

 

Рекомендована література до лекції

Основна:

1. Реформа публічної адміністрації в Україні: Проекти концепції та законів / Упоряд.: І. Коліушко, В. Тимощук. – К., 2005. – 192 с.

2. Политология: Энциклопедический словарь. М.; 1993.

3. Политология: Учебник // под ред. Н.И. Матузова, А.В.Малько. – М.: Юристъ, 1999.

4. Материалы по обществоведению: [Електронный ресурс] http://svlk-history.blogspot.com/2008/10/12.html

Допоміжна:

1. Політичний словник. – К., 2000.

2. Андрієнко І.С. Політика і економіка. – К., 2001.

 

Питання для самоперевірки

1. Що таке держава.

2. Дайте характеристику законодавчої влади.

3. Які функції парламенту.

4. Дайте характеристику виконавчої влади

5. Що таке публічне адміністрування.

6. Наведіть приклади лобізму в Україні.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4

ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

ЛЕКЦІЯ 4

ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Мета лекції: Ознайомлення з законами та принципами публічного адміністрування.

Навчальні завдання лекції:

- дослідити закони і принципи соціального управління;

- зробити аналіз децентралізації влади;

- дослідити розмежування центрав влади та управління;

- визначити принципи публічного адміністрування.

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: приступаючи до вивчення даної лекції, необхідно відновити в пам'яті знання з минулих лекцій, а саме: публічне адміністрування та муніципальна публічна влада, публічне адміністрування та влада, теорії соціального управління та громадське суспільство як суб’єкт формування цілей публічного адміністрування.

План лекції

4.1. Закони і принципи соціального управління

4.2. Закон децентралізації влади

4.3. Закон розмежування центрів влади та управління

4.3.1. Співвідношення державного управління та місцевого самоврядування: концептуальний підхід.

4.3.2. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування: взаємодія і розмежування повноважень.

4.4. Принципи публічного адміністрування

Основні поняття теми лекції

Соціальне управління

Децентарлізація

Дерегулювання повноважень

Делегування

Демократія

Адмінстративні повноваження

Службові повноваження

Інвестиційні повноваження

Регуляторні повноваження