Напрямки зниження рівня корупції в місцевих органах влади.

Стратегічним напрямом запобігання передумовам корупції та їх нейтралізації є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, розвиток громадянської свідомості та активності у загальному контексті побудови демократичної держави. Демократизація, відкритість влади, прозорість та зрозумілість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток громадянського суспільства найважливіші важелі подолання корупції.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування згідно чинного законодавства проводять заходи щодо профілактики та недопущення корупційних діянь. Діють розроблені програми боротьби із злочинністю, де один із розділів присвячено боротьбі із корупцією. Основними напрямками зниження корупції в цих програмах є:

- здійснення заходів щодо підтримки підприємництва, звуження обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності,спрощення державної реєстрації цих суб'єктів, упорядкування механізму анулювання реєстрації, зосередження виконання реєстраційних функцій у єдиному державному органі(запровадження так званих «Єдиних вікон»);

- запровадження сприятливого правового та організаційного режиму діяльності вітчизняного товаровиробника, особливо щодо сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету;

- недопущення інтеграції організованої злочинності із суб'єктами економічної діяльності;

- впровадження принципів гласності та конкурсності у систему державних замовлень, механізми приватизації,оренди державного майна;

- ведення ефективної системи підвищення кваліфікації державних службовців всіх рівнів разом із формуванням і розповсюдженням чітко визначених етичних норм та правил поведінки;

- забезпечити добір і розстановку кадрів на засадах неупередженого конкурсного відбору, а також їх об'єктивну атестацію, періодичну ротацію і однорівневе переміщення;

- залучення громадськості до процесу прийняття управлінських рішень через утворення громадських дорадчих рад;

- сприяння діяльності громадських організацій, які мають завдання щодо протидії корупції;

- запровадження в засобах масової інформації сторінок, рубрик, консультацій, що торкаються правового забезпечення діяльності державних установ, висвітлення фактів корупційних діянь, нового у законодавстві України і що торкається широкого загалу населення; періодичне надання державними службовцями декларацій про доходи, майно і борги є одним із основних інструментів збереження «чистоти» на державній службі (хоча, звичайно, оприлюднення майна і доходів не буде чітко виконуватися тими, хто бере хабарі, проте змусить їх зафіксувати своє фінансове становище);

- налагодження належної взаємодії правоохоронних органів з іншими органами виконавчої влади.

Разом з тим, негативним процесам певною мірою сприяє: гальмування з проведення адміністративної реформи, у процесі якої повинні бути конкретизовані та законодавчо визначені місце, роль та повноваження окремих елементів механізму держави відповідно до принципу розподілу влади, закріпленого у статті 6 Конституції України. Крім цього, має бути вирішеною проблема співвідношення, взаємозв'язку та ієрархізації гілок влади як складових єдиного цілого механізму держави.

На жаль, адміністративно-правова реформа у суспільстві здійснюється надто повільно. Свідченням цього є недостатня видимість цих процесів та недоступність дій на державному рівні щодо стабілізації кількості центральних органів влади, відсутність прозорості роботи державних службовців та різноманітні перепони на шляху вільного і демократичного доступу громадян до їх діяльності. Висока корумпованість серед держслужбовців стала не правовою, а соціальною проблемою в державі.

У будь-якій країні корупція є закономірною реакцією громадян на існуючий державний устрій, на неспроможність держави забезпечити нормальне функціонування суспільства. У своєму соціальному розвитку Україна дійшла до стану, коли корупція стала невід'ємним атрибутом державного управління, його системним елементом. Така ситуація стала можливою переважно внаслідок відсутності політичної та економічної стратегії формування нового суспільного ладу, позитивних перетворень у сфері діяльності управлінського апарату, наявності значних залишків старої командно-адміністративної системи у вигляді надмірно великого державного управлінського апарату з необґрунтовано широкими повноваженнями, зокрема розпорядчо-дозвільного змісту, переускладненим, забюрократизованим та неконтрольованим порядком задоволення нагальних потреб населення, відсутності чіткої системи надання управлінських послуг.

Підвищення ефективності боротьби з корупцією потребує вирішення цілої низки питань політичного, економічного, правового та організаційного характеру. Але при цьому необхідно виходити з таких передумов:

- абсолютна перемога над корупцією неможлива;

- обмеження корупції не може бути разовою «кампанією»;

- корупцію не можна перемогти тільки заборонними заходами і тим більше, посилення жорстокості кримінальної політики держави; значно більше користі буде від усунення причин та умов, що її породжують;

- забезпечення комплексності заходів та зусиль влади і суспільства, спрямованих на боротьбу з корупцією.

Висновки

Стратегічним напрямом запобігання передумовам корупції та їх нейтралізації є послідовна демократизація всіх сфер суспільного життя, розвиток громадської свідомості та активності у загальному контексті побудови демократичної держави, демократизація, відкритість влади, прозорість та зрозумілість для населення державних рішень, діяльності управлінського апарату, розвиток громадянського суспільства - найважливіші важелі подолання корупції.

На сьогодні в Україні має місце безсистемна робота у боротьбі з корупцією, яка в основному спрямована на подолання наслідків, присутня кадрова плутанина, що, безумовно, не дає бажаного ефекту. Тому ведеться (боротьби з корупціонером, а не з корупцією. Періодично виникають «кампанії» у боротьбі з корупцією, в основному під час ротації кадрів управлінської ланки або під час певних політичних подій.

Не сприяє позитивним зрушенням у питанні протидії корупції і нечіткість законодавчих визначень самого поняття «корупція». Не менш вразливою, з усіх точок зору, є спроба весь комплекс адміністративних, економічних та правових проблем втиснути в рамки одного Закону «Про боротьбу з корупцією». А до цього додається ще той факт, що боротьба з корупцією покладена в основному на правоохоронні органи. А як відомо, їх мета - зловити та покарати, навіть жорстоко, породжує тенденцію, що ловлять завжди не тих, якщо взагалі ловлять.

У країні відсутні соціальні та політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні криміналістичні прийоми викриття фактів корупції, що є серйозною перешкодою для ефективної протидії цим корупційним проявам.

Тому без особливих заходів комплексної протидії корупції, стабілізувати становище, що склалося нині, неможливо.

З урахуванням зазначеного, на нашу думку необхідно:

1. Ліквідувати значне розшарування населення за обсягом доходів, внаслідок чого на тлі збільшення кількості заможних людей значна частина державних службовців не має навіть помірного достатку, що об'єктивно породжує сприятливі обставини для корупційних проявів.

2. Відновити історичні традиції, моральні та етичні норми, які лежать в основі поваги до власності незалежно її форм.

3. Забезпечити кваліфіковану підготовку співробітників правоохоронних органів, які виконують завдання боротьби з корупційними проявами.

4. До суб'єктів корупційних правопорушень необхідно віднести:

- суддів, народний засідателів в судах, а також інших осіб, які здійснюють правосуддя;

- керівників громадських організацій та політичних партій;

- посадових осіб державних підприємств, установ та організацій..

5. Розширити перелік органів, що ведуть боротьбу з корупційними проявами, долучивши до діючого списку:

- державну контрольно-ревізійну службу;

- державну митну службу;

- міждержавний комітет у справах захисту кордону;

- національний банк України;

- фонд державного майна України;

- антимонопольний комітет України.

6. Створити відповідно до вимог часу досконалу нормативно-правову базу для кардинального реформування системи виконавчих органів влади, самої суті та змісту їх діяльності.

Утвердження України як самостійної європейської держави неможливе без здійснення нею політики у сфері протидії корупційним проявам. Життя переконливо засвідчує, що тільки ті країни, які активно протидіють корупційним проявам, мають майбутнє.

 

Критерії засвоєння

Після вивчення і аналізу теми ВИ повинні РОЗУМІТИ, що корупція - це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і неетичних (аморальних) вчинках. Корупцію можна визначити як складне соціальне (а за своєю суттю асоціальне, аморальне і протиправне) явище, що виникає в процесі реалізації владних відносин уповноваженими на це особами, що використовують надану їм владу для задоволення особистих інтересів (інтересів третіх осіб), а також для створення умов здійснення корупційних дій, приховування цих дій та сприяння їм.

В результаті вивчення теми ВИ повинні ЗНАТИ, що підвищення ефективності боротьби з корупцією потребує вирішення цілої низки питань політичного, економічного, правового та організаційного характеру. Але при цьому необхідно виходити з таких передумов:

- абсолютна перемога над корупцією неможлива;

- обмеження корупції не може бути разовою «кампанією»;

- корупцію не можна перемогти тільки заборонними заходами і тим більше, посилення жорстокості кримінальної політики держави; значно більше користі буде від усунення причин та умов, що її породжують;

- забезпечення комплексності заходів та зусиль влади і суспільства, спрямованих на боротьбу з корупцією.

ВАШІ знання повинні забеспечувати ВМІННЯ забеспечувати антикорупційну діяльність у сфері публічного адміністрування.

 

Рекомендована література до лекції

Основна:

1. Конституція України. - К.: ЮРІНКОМ, 1996. - 43 с.

2. Закон України «Про боротьбу з корупцією» //Відомості Верховної Ради України. -1995.-№34.

3.Закон України «Про державну службу».

4. УПУ від 9 лютого 2004 р. № 175/2004 «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції».

5. Указ Президента України від 16 листопада 2000 року № 1242/2000 «Про додаткові заходи щодо боротьби з корупцією іншими протиправними діями в соціально - економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів».

6. Конвенція ООН проти корупції.

7. Кримінальний кодекс України.

Допоміжна:

1. УПУ 16 листопада 2000 року № 1242/2000 «Про додаткові заходи щодо боротьби з корупцією іншими протиправними діями в соціально - економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів».

 

Питання для самоперевірки

1. Що Ви розумієте під корупційними діяннями?

2. Нормативно-правова база, яка регламентує антикорупційну діяльність.

3. Перелічите фактори запобігання проявам корупції.

4. Надати характеристику політичному фактору.

5. Надати характеристику нормативно-правовому фактору.

6. Надати характеристику організаційному фактору.

7. Надати характеристику економічному фактору.

8. Надати характеристику кадровому фактору.

9. Надати характеристику морально-психологічному фактору.