Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розпорядження спільним майном подружжя.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Спільна сумісна власність подружжя – це майно, набуте подружжям за час шлюбу. Сімейний кодекс України у ч. 2 ст. 60 встановлює: “Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя”. Отже, до спільної сумісної власності подружжя належать не лише речі, придбані подружжям, чи одним із них за час перебування у шлюбі, але й майнові права, що належать подружжю, грошові внески до кредитних установ, права на страхові суми, корпоративні права тощо. При цьому для спільної сумісної власності подружжя не має значення, на ім’я кого з подружжя придбане майно, важливим є тільки те, що майно придбане під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі. Чоловік і жінка мають рівні права володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю. Режим спільної сумісної власності подружжя означає, що чоловік і жінка мають право розпоряджатися таким майном тільки за їх взаємною згодою. Водночас Сімейний кодекс України допускає відступ від правила рівності прав подружжя на користування, володіння та розпорядження спільним майном, що визначається домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України). Поділ спільного майна подружжя Сімейний кодекс України детально визначає всі питання матеріальних правовідносин подружжя. Для того, щоб правильно зорієнтуватися, яким чином буде поділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, слід знати основні норми права і, головне, правильно їх розуміти. Отже, майно, яке подружжя або один з них бажає розділити має бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто набуте під час шлюбу. Слід зазначити, що термін «подружжя» має місце коли чоловік та жінка перебувають у шлюбі чи проживають однією сім’єю, ведуть спільне господарство та спільний бюджет. Частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України визначено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Цивільний кодекс України також дає нам роз’яснення що таке майно, а саме майном, як особливим об’єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя відносяться: жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, акції, цінні папери, транспортні засоби, статутні фонди, банківські вклади. 08.02.2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя», згідно якого квартири, приватизовані одним із подружжя під час шлюбу, та земельні ділянки, надані безоплатно одному з подружжя, також є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тут варто зазначити, що закріплення певного нерухомого або рухомого майна лише за одним з подружжя не означає, що інший з подружжя не має на нього права. Тому, незалежно від реєстрації майна на ім’я одного з подружжя, якщо воно було набуте за час шлюбу, майно вважається спільним на загальних підставах. Поділ майна подружжя може відбутися двома способами. 1. Досягнення взаємної згоди між подружжям про поділ майна, тобто поділ майна подружжя на підставі договору, який посвідчується нотаріусом і в якому зазначається порядок поділу всього майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Якщо подружжя не може дійти згоди щодо поділу спільного сумісного майна застосовується другий спосіб, який полягає у вирішенні спору судом. Рішення суду, що набрало законної сили визначає, яким саме чином слід поділити майно подружжя, воно має силу закону і підлягає обов’язковому виконанню. Поділ спільного майна подружжя за договором Як наголошувалося чоловік і жінка можуть поділити спільне майно за взаємною згодою і оформити таку згоду договором, не вдаючись до судового порядку поділу спільного майна подружжя. Однак, при укладанні договору про поділ спільного майна подружжя, чоловік і жінка не зобов’язані дотримуватися принципу рівності часток у спільному майні, а розмір частки кожного з подружжя може визначатися угодою між ними. Положення про поділ майна подружжя можуть також міститися в шлюбному контракті, проте умови шлюбного контракту не можуть погіршувати положення кожного з подружжя в порівнянні з законодавством України. Відповідно Сімейному кодексу України укладення шлюбного контракту дозволяється як до, так і після реєстрації шлюбу. Однак згаданий Кодекс встановлює, що шлюбний контракт не може ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище, а також забороняє передавати у власність одного з подружжя за шлюбним договором нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Водночас новий Сімейний кодекс України прямо передбачає можливість відступу від принципу рівності часток подружжя в спільній власності: “У випадку поділу спільного майна подружжя частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором” (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу). Поділ спільного майна подружжя в судовому порядку У випадку, коли подружжя не може дійти згоди щодо поділу їх спільного майна, це питання може вирішуватися судом. При поділі спільного майна подружжя суд виходить із засади рівності часток подружжя у спільному майні, закріпленої ст. 70 Сімейного кодексу Водночас законодавство України про шлюб та сім’ю надає суду право відступити від засади рівності часток подружжя, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, а також з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси іншого з подружжя, що заслуговують на увагу. Однак практика свідчить про досить незначний відступ від принципу рівності часток подружжя, що, як правило, застосовується у випадках присудження дещо більшої частки непрацездатному члену подружжя, чи тому з подружжя, на вихованні якого залишається неповнолітня дитина чи неповнолітні діти. Відповідно Сімейного кодексу України при поділі спільного майна подружжя суд може поділити майно в натурі, Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна; поділити речі між подружжям з урахуванням їх вартості, або присудити частину майна в натурі одному з подружжя, а іншого зобов’язати компенсувати вартість його частки грішми. Останній спосіб поділу спільного майна застосовується судами, як правило, у випадку, коли подружжя ділить квартиру, будинок, інше нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Сімейний кодекс України встановлює, що присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку в спільному майні, зокрема, у випадках поділу нерухомого майна, допускається лише за наявності згоди другого з подружжя, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. 31. Поділ спільного майна подружжя Сімейний кодекс України детально визначає всі питання матеріальних правовідносин подружжя. Для того, щоб правильно зорієнтуватися, яким чином буде поділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, слід знати основні норми права і, головне, правильно їх розуміти. Отже, майно, яке подружжя або один з них бажає розділити має бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто набуте під час шлюбу. Слід зазначити, що термін «подружжя» має місце коли чоловік та жінка перебувають у шлюбі чи проживають однією сім’єю, ведуть спільне господарство та спільний бюджет. Частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України визначено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Цивільний кодекс України також дає нам роз’яснення що таке майно, а саме майном, як особливим об’єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя відносяться: жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, акції, цінні папери, транспортні засоби, статутні фонди, банківські вклади. 08.02.2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя», згідно якого квартири, приватизовані одним із подружжя під час шлюбу, та земельні ділянки, надані безоплатно одному з подружжя, також є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тут варто зазначити, що закріплення певного нерухомого або рухомого майна лише за одним з подружжя не означає, що інший з подружжя не має на нього права. Тому, незалежно від реєстрації майна на ім’я одного з подружжя, якщо воно було набуте за час шлюбу, майно вважається спільним на загальних підставах. Поділ майна подружжя може відбутися двома способами. 1. Досягнення взаємної згоди між подружжям про поділ майна, тобто поділ майна подружжя на підставі договору, який посвідчується нотаріусом і в якому зазначається порядок поділу всього майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Якщо подружжя не може дійти згоди щодо поділу спільного сумісного майна застосовується другий спосіб, який полягає у вирішенні спору судом. Рішення суду, що набрало законної сили визначає, яким саме чином слід поділити майно подружжя, воно має силу закону і підлягає обов’язковому виконанню. Поділ спільного майна подружжя за договором Як наголошувалося чоловік і жінка можуть поділити спільне майно за взаємною згодою і оформити таку згоду договором, не вдаючись до судового порядку поділу спільного майна подружжя. Однак, при укладанні договору про поділ спільного майна подружжя, чоловік і жінка не зобов’язані дотримуватися принципу рівності часток у спільному майні, а розмір частки кожного з подружжя може визначатися угодою між ними. Положення про поділ майна подружжя можуть також міститися в шлюбному контракті, проте умови шлюбного контракту не можуть погіршувати положення кожного з подружжя в порівнянні з законодавством України. Відповідно Сімейному кодексу України укладення шлюбного контракту дозволяється як до, так і після реєстрації шлюбу. Однак згаданий Кодекс встановлює, що шлюбний контракт не може ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище, а також забороняє передавати у власність одного з подружжя за шлюбним договором нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Водночас новий Сімейний кодекс України прямо передбачає можливість відступу від принципу рівності часток подружжя в спільній власності: “У випадку поділу спільного майна подружжя частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором” (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу). Поділ спільного майна подружжя в судовому порядку У випадку, коли подружжя не може дійти згоди щодо поділу їх спільного майна, це питання може вирішуватися судом. При поділі спільного майна подружжя суд виходить із засади рівності часток подружжя у спільному майні, закріпленої ст. 70 Сімейного кодексу Водночас законодавство України про шлюб та сім’ю надає суду право відступити від засади рівності часток подружжя, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, а також з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси іншого з подружжя, що заслуговують на увагу. Однак практика свідчить про досить незначний відступ від принципу рівності часток подружжя, що, як правило, застосовується у випадках присудження дещо більшої частки непрацездатному члену подружжя, чи тому з подружжя, на вихованні якого залишається неповнолітня дитина чи неповнолітні діти. Відповідно Сімейного кодексу України при поділі спільного майна подружжя суд може поділити майно в натурі, Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна; поділити речі між подружжям з урахуванням їх вартості, або присудити частину майна в натурі одному з подружжя, а іншого зобов’язати компенсувати вартість його частки грішми. Останній спосіб поділу спільного майна застосовується судами, як правило, у випадку, коли подружжя ділить квартиру, будинок, інше нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Сімейний кодекс України встановлює, що присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку в спільному майні, зокрема, у випадках поділу нерухомого майна, допускається лише за наявності згоди другого з подружжя, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. 32. Майнові відносини подружжя можуть визначатися не тільки законом, а й договором. У цьому випадку регулювання має індивідуальний характер, бо ґрунтується на правилах, вироблених самими сторонами, які беруть участь у правовідношенні. Звичайно, договірний режим майна подружжя з необхідністю включає і нормативний елемент, без якого в принципі було б неможливим його існування. Стаття 64 СК містить загальне правило про те, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо як спільного, так і роздільного майна. 33.
34. .Сторони, порядок укладення та форма шлюбного договору.
Стаття 94. Форма шлюбного договору Порядок та умови укладення шлюбного договору повинні відповідати нормам, необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦКУ), а саме: - особа, яка його заключає, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення сторони договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - договір повинен укладатися у формі, встановленої законом; - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які їм обумовлені; - договір, що укладається батьками (усиновлювачами, піклувальниками), не повинен суперечити правам та інтересам дітей.
Сторони шлюбного договору визначені ч.1 ст.92СК. До них відносяться: а) особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (заручені): б) особи, які вже перебувають у шлюбі. Сторонами шлюбного договору можуть бути не тільки повнолітні, але і не повнолітні особи. Порядок укладення договору такими особами залежить від об'єму їх дієздатності. Законодавством передбачається, що особа будучи не повнолітньою, може мати повний об'єм дієздатності, а саме: - особа, яка не досягла повноліття, але зареєструвала шлюб (ч.2 ст.34 ЦКУ); - емансіповані особи, які отримали дієздатність до досягнення повноліття, в спеціальному порядку, передбаченому законодавством (ст.35 ЦКУ). Повністю дієздатні неповнолітні особи укладають шлюбний договір самостійно. Зовсім інакше укладається шлюбний договір неповнолітніми особами у віці від 14 до 18 років, які мають не повної дієздатності. У відповідності до ч.2 ст.92 СК ці особи укладають шлюбний договір з письмового дозволу батьків або піклувальника. Дійсність їх підписів на заяві про згоду на підписання договору від імені неповнолітніх завіряється нотаріусом. Таке посвідчення не потребується, якщо батьки або піклувальник особисто подадуть заяву про згоду на підписання договору. В цьому випадку нотаріус встановлює особу, перевіряє дійсність її підпису, про що робиться запис на заяві, та вказує документ, який підтверджує особу. Якщо предметом шлюбного договору є транспортні засоби, або нерухоме майно, то окрім згоди батьків або піклувальника, ще потрібна згода органу опіки та піклування.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 547; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.159.17 (0.017 с.) |