Характеристика небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників

Характеристика небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

Праця економістів, фінансистів, працівників банківських установ, науково-дослідних та інших установ, а також інших працівників невиробничої сфери характеризується тривалою багатого-динною (8 год і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях.

Робоче положення "сидячи" супроводжується статичним навантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. В результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах.

Внаслідок динамічного навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м'язах кистей рук; оніміння та уповільнена рухливість пальців; судоми м'язів кисті; ниючий біль в ділянці зап'ястя.

У результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати професійні захворювання: дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової систем. Ці захворювання увійшли до Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 p., № 1662.

Крім того, робота "сидячи" призводить до зниження м'язової активності - гіподинамії. За браком рухів відбувається зниження споживання кисню тканинами організму, сповільнюється обмін речовин. Це сприяє розвитку атеросклерозу, ожиріння, може стати причиною дистрофії міокарда, хронічного головного болю, запаморочення, безсоння, роздратування.

Помірними гімнастичними вправами можна викликати активізацію обміну речовин в організмі, посилити виділення отруйних продуктів життєдіяльності.

Трудова діяльність працівників невиробничої сфери належить до категорії робіт, які пов'язані з використанням великих обсягів інформації, із застосуванням комп'ютеризованих робочих місць, із частим прийняттям відповідальних рішень в умовах дефіциту часу, безпосереднім контактом із людьми різних типів темпераменту тощо. Це зумовлює високий рівень нервово-психічного перевантаження, знижує функціональну активність центральної нервової системи, призводить до розладів в її діяльності, розвитку втоми, перевтоми, стресу.

Тривала робота на комп'ютеризованому робочому місці призводить до значного навантаження на всі елементи зорової системи і зумовлює втому та перевтому зорового аналізатора. Напружена зорова робота викликає "очні" (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очей, ломота у надбрівній частині тощо) та "зорові" (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи) порушення органів зору, що може викликати головний біль, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.

Вплив індивідуальних якостей працівника на безпеку праці

На безпеку праці значною мірою вливають індивідуальні якості працівника (психофізіологічні, соціальні, виробничі).

Серед психофізіологічних якостей слід виділити наступні:

-недостатня здатність до розподілу і концентрації уваги, мислення;

-низькі якості щодо обережності, спостережливості, кмітливості, розсудливості;

-недостатня установка до трудової діяльності;

-надмірна критичність до керівництва і менша до себе;

-гордовитість, самовпевненість, неповага до інших тощо.

Основними соціальними якостями працівника, які необхідно враховувати при створенні безпечних умов праці, є:

-ставлення до роботи;

-контакти з товаришами, керівництвом та іншими людьми;

-соціально-політичні, соціально-економічні та побутові фактори;

-рівень спілкування;

-рівень освіти і культури;

-стан здоров'я;

-рівень задоволеності своєю працею та інше.

Найбільш важливими виробничими якостями працівника, які впливають на безпеку праці, є стаж та досвід роботи. Стаж роботи взагалі пов'язаний із віком працівника. Але, на основі аналізу різних досліджень зроблено висновок: найбільш значний вплив на безпеку праці справляє стаж роботи, а не вік працівника. Безпечні дії працівника, створення небезпечних ситуацій можуть бути обумовлені недостатністю знань, роботою не за спеціальністю, зміною характеру або умов праці добре знаної професії. Для зменшення дії психофізіологічних чинників небезпеки в процесі праці необхідно враховувати індивідуальні якості працюючого, оскільки помилки на виробництві, а також нещасні випадки є наслідком зіткнення якостей людини з особливостями конкретної професійної діяльності. З метою поліпшення безпеки і захисту здоров'я працівників під час роботи необхідно проводити професійний психофізіологічний відбір для широкого кола професій.

МОТИВАЦІЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

Можливості людини протистояти небезпеці визначаються ступенем її мотивації до праці і до її безпеки. Мотиви є тим психологічним фактором, який визначає, чому людина в даній ситуації діє тільки так, а не інакше. Тому для розуміння причин, які спонукають людей свідомо йти на порушення правил безпеки, наражаючись при цьому на небезпеку, необхідно, насамперед, розкрити мотиви такої поведінки.
У процесі праці проявляються, в основному, мотиви вигоди та безпеки.
Мотив вигоди проявляється в отриманні нагороди за результати праці. Сюди входять матеріальна (заробітна плата, премія) і соціальна вигода (самоствердження, престиж, професійна гордість). Дуже важливо, щоб працівників систематично інформували про результати їх праці і щоб ця інформація була своєчасною.
Мотив безпеки проявляється у прагненні уникнути небезпеки, яка виникає в процесі праці. Під небезпекою слід розуміти не тільки виробничі небезпеки, які загрожують здоров'ю та життю працівника, а й соціальні (зменшення заробітку, позбавлення премії, пониження в посаді, втрата авторитету, поваги тощо).
До безпечної роботи людину спонукає, перш за все, мотив самозбереження - прагнення зберегти себе від дії небезпек праці. Однак немалу роль тут відіграють і соціальні мотиви: прагнення підтримати свій авторитет, справити гарне враження на керівництво і товаришів по роботі, тому що люди, які нехтують правилами безпеки, соціально осуджуються і караються.
Мотив характеризується силою дії, яка відображає ступінь усвідомленості та ясності об'єкта мотивації. Наприклад, якщо працівник недостатньо чітко уявляє небезпеку своєї праці, а тому недостатньо ясно усвідомлює важливість засобів захисту та правил безпеки, то сила його мотивації щодо використання цих засобів і виконання правил безпеки буде невисокою, результат його поведінки в даній праці буде визначати не мотив безпеки, а інші мотиви.
З точки зору безпеки праці, особливої уваги заслуговує так званий конфлікт мотивів. Особливий інтерес викликає конфлікт між мотивом вигоди та мотивом безпеки праці, коли бажання заробити більше переважає над прагненням уникнути небезпечної ситуації. В умовах становлення ринкової економіки конфлікт цих мотивів відбувається на більшості підприємств України, особливо в комерційних структурах, в малому і середньому бізнесі.
Треба зазначити, що в нашій країні безпека праці заохочується надто рідко. Мотив вигоди, як правило, завдяки стимулюванню постійно підсилюється, а мотив безпеки праці не тільки не отримує підкріплення, а навіть принижується. Це відбувається тому, що порушення правил безпеки не завжди тягнуть за собою негативні наслідки, але дозволяють реалізувати мотив вигоди. Працівник декілька разів нехтує правилами безпеки і без негативних для себе наслідків досягає при цьому вигоди і успіху за рахунок безпеки. Поступово відбувається адаптація працівника до порушення правил безпеки, а мотив їх дотримання все більше послаблюється. При цьому працівник набуває навичок діяти з порушеннями правил безпеки, що робить його поведінку зручною (мотив зручності). Всі ці порушення будуть залишатися без покарання, доки з працівником не трапиться нещасний випадок. Найчастіше мотив вигоди переважає над мотивом безпеки.
Отже, в різних організаціях і установах треба шукати шляхи підкріплення і підсилення мотиву безпеки. Для цього необхідно:
- стимулювати матеріально і соціально безпечну працю;
- створювати психологічний клімат у колективі, при якому падіння авторитету через порушення правил безпеки зводило б до мінімуму матеріальні вигоди, які могли б бути досягнуті за рахунок порушень правил безпеки.

 

Одним із напрямів підвищення безпеки праці є організація безпечної поведінки працівника в процесі праці. Для цього необхідно:
Психологічні аспекти підвищення рівня безпеки праці:

- створювати психологічний настрій на безпечну поведінку;
- стимулювати безпечну поведінку;
- навчати безпечній діяльності;
- виконувати та контролювати правила безпеки праці;
- виховувати безпечну поведінку;
- створювати психологічний клімат у колективі.

Аналіз умов праці

На рівні підприємства вдосконалення трудових відносин передбачає соціологічний аналіз факторів, що визначають ставлення працівників до праці. Методами збору емпіричних даних про соціально-психологічному кліматі в колективі підприємства є опитування, експеримент, спостереження, вивчення документів.

Умови праці та його організація справляють визначальний вплив на ставлення працівників до праці. До визначальних характеристик умов праці відносяться: режим роботи; наявність перерв та їх тривалість; освітленість робочих місць, наявність необхідної оргтехніки, обчислювальної техніки, кондиціонерів, іншого устаткування робочих місць; наявність їдалень, буфетів і рівень обслуговування в них; рівень медичного обслуговування; наявність і обладнання місць відпочинку і т. п. Опосередковано впливають на умови праці елементи соціальної інфраструктури: жител-но-побутові умови, місце проживання працівників, розвиток транспортних мереж. Соціальні фактори корелюються з виробничими. У їх числі рівні оплати праці, виробничої самостійності, можливість впливати на рішення, що стосуються процесу праці, взаємини в трудовому колективі, стиль керівництва та ін Удосконалення умов праці, приведення їх у відповідність з потребами та здібностями працівників, підвищення їх кваліфікації сприяють підвищенню творчого ставлення до праці. Умови праці є показником рівня соціального розвитку підприємства.

До значущим внутрішнім соціальним характеристикам ставляться особливості управлінської праці. Ці особливості визначаються як характером діяльності апарату управління, так і завданнями, які він покликаний виконувати, змістом управлінської праці. Управлінська праця відноситься до категорії розумової праці. Предметом його є процеси обробки інформації. Умови праці ІТП характеризують планування службових приміщень і робочих місць співробітників, розпорядок робочого дня, графіки проведення нарад. Важливими напрямками організації праці є: вдосконалення форм розподілу і кооперації праці працівників управління, унормування управлінської праці, використання ефективних методів роботи, планування робочого дня, поліпшення організації робочих місць та умов праці. Велике значення для наукової організації праці адміністративно-управлінського персоналу має оптимальна організація робочих місць, оснащення їх необхідною оргтехнікою.

Великі перспективи в справі поліпшення інформаційного забезпечення праці, підвищення її рівня та ефективності мають комп'ютерні технології.

Одним з найважливіших вимог, що пред'являються державою до сучасних організаціям є аналіз умов праці. Організація зобов'язана своєчасно проводити атестацію робочих місць для виявлення небезпечних і шкідливих умов праці і оцінки їх. Аналіз умов праці допоможе визначити, які заходи необхідно провести для доведення умов праці до нормативних, відповідають закону про безпеку.

Умовами праці є сукупність різних факторів, що впливають на працездатність і здоров'я працівника організації, а так само на відношення даного співробітника до праці і ступінь задоволеності ім. Охорона і безпека праці співробітників є запорукою стабільності компанії, тому атестація робочих місць, що представляє собою комплексний аналіз умов праці, повинна проводитися періодично - кожні п'ять років з моменту проведення останніх вимірювань. За проведення атестації робочих місць відповідає безпосередньо керівник організації, і за невиконання її він же несе адміністративну відповідальність, також адміністративний штраф.

Аналіз умов праці на підприємстві проводиться з метою складання і розробки певних оздоровчих заходів, що дозволяє скоротити нещасні випадки на виробництві. При проведенні аналізу умов праці проводиться оцінка показників напруженості та тяжкості трудового процесу. З метою одержання найбільш повного аналізу умов праці проводяться інструментальні вимірювання рівня виробничих факторів з оформленням протоколів. Форми протоколів встановлюються нормативними

документами, що визначають порядок проведення вимірювань, рівнів показників того чи іншого фактора. Таким чином, своєчасне проведення аналізу умов праці допоможе організації дотримувати вимоги адміністративних органів влади, а також дбати про стан здоров'я співробітників на робочому місці.

• Мікроклімат

• Освітленість природна

• Освітленість штучна

• Яскравість

• Коефіцієнт пульсації

• Шум (постійний)

• Шум (непостійний)

• Ультразвук повітряний

• Інфразвук

• Вібрація локальна

• Вібрація загальна

• Електромагнітні поля:

• Напруженість електростатичного поля

o Напруженість електромагнітного поля по електричної складової: - низької частоти

- Високої частоти

o Щільність магнітного потоку: - низької частоти

- Високої частоти

• Радіологічні дослідження:

o Вимірювання індивідуальної дози зовнішнього опромінення

o Вимірювання гамма-фону

 

!14. Визначення ступеня шкідливості сумарного впливу шкідливих і небезпечних чинників на робочому місці. Карти умов праці на робочому місці.

Атестація робочих місць полягає у:

- виявленні на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин, що їх створюють;

- проведенні санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці на робочому місці;

- комплексній оцінці факторів виробничого середовища щодо відповідності їх характеристик - стандартам, санітарним нормам і вимогам нормативно-правових документів;

- обґрунтуванні віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці;

- підтвердженні і встановленні права працівника на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день та інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

- перевірці правильності застосування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- вирішенні спірних питань, які можуть виникнути між роботодавцем та працівниками щодо умов праці і оздоровлення.

Приблизний порядок дій комісії з атестації щодо організації атестації включає:

- визначення і залучення до проведення атестації та санітарно-гігієнічних досліджень потрібної організації;

- виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначення меж робочих місць (робочих зон) та присвоєння їм відповідного порядкового номера;

- складення переліку робочих місць, що підлягають атестації;

- визначення обсягу досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організація цих досліджень;

- аналіз, порівняння застосовуваного технологічного процесу, обладнання, сировини і матеріалів із передбаченими в проектах;

- виявлення утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

- встановлення на основі Класифікатора професій ДК 003:2005 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ДК 003:2005 за фактично виконуваною роботою;

- складання Карти умов праці (далі - Карта) на кожне визначене робоче місце або групу аналогічних місць;

- складання за результатами атестації загального переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;

- перегляд діючих і внесення пропозицій керівництву підприємства на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці;

- розробка заходів з покращання умов праці і оздоровлення працівників.

Практика деяких підприємств показує, що найбільш ефективним є залучення для проведення атестації організацій (територіальних санітарно-епідеміологічних станцій, науково-дослідних установ, експертно-технічних центрів тощо), які спеціалізуються на комплексному виконанні зазначених вище робіт, включаючи виконання санітарно-гігієнічних досліджень та оформлення результатів.

Такі організації (а саме їх лабораторії) мають бути атестовані Міністерством охорони здоров'я України та акредитовані органами Держстандарту України.

Лабораторно-інструментапьні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи працівників у характерних (типових) виробничих умовах, при справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального захисту.

При цьому визначаються:

- рівні запиленості та загазованості шкідливими хімічними речовинами;

- рівні вібрації;

- рівні звукового тиску (шуму, ультразвуку, інфразвуку);

 

- рівні неіонізуючого випромінювання;

- параметри мікроклімату у приміщенні та ззовні приміщення;

- біологічні фактори;

- важкість і напруженість праці, робоча поза;

- рівні освітлення;

- змінність роботи тощо.

За оцінку умов праці керівників та спеціалістів береться оцінка умов праці керованих ними працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у Списках №1 і №2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня.

Результати досліджень оформляються протоколами (форма яких затверджена наказом №91 Міністерства охорони здоров'я України від 21.04.1999 р.). У протоколах визначається гігієнічна оцінка умов праці шляхом співставлення фактично встановлених показників із нормативними, а також визначається рівень шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і процесу за критеріями, що визначені Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою МОЗ України від 27.12.2001 р. №528.

На підставі даних протоколів досліджень заповнюється один із основних документів атестації - Карта умов праці.

Карта умов праці оформляється на кожне визначене робоче місце або групу аналогічних місць відповідно до вимог Інструкції по заповненню Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць (затверджена за №06-4148 від 20.11.1992 р. Головним державним експертом України з умов праці і заступником Головного державного санітарного лікаря України від 27.11.1992 р.).

Карта умов праці є узагальнюючим документом результатів атестації, в якій зазначається сумарна кількість шкідливих або небезпечних факторів з кожного рівня відхилення від нормативу; надається гігієнічна оцінка умов праці, що визначає, до якого класу і якого рівня відносяться умови та характер праці на даному робочому місці; оцінюються технічний та організаційний рівні робочого місця; фіксується висновок комісії про віднесення робочого місця до конкретного виду умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; з шкідливими та важкими умовами праці; з шкідливими умовами праці тощо.

На підставі комплексної оцінки умов праці в Карті умов праці зазначаються рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування, а також пропозиції щодо встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах.

Карта умов праці підписується всіма членами атестаційної комісії і з її змістом ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці.

За результатами атестації складається перелік:

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст. 26 Закону України «Про підприємства», і ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

Технічний огляд

Судини під тиском понад 70 кПа відповідно до правил піддаються технічному наявність ВІЛ-інфекції (Гідровипробування) і внутрішньому огляду до пуску в роботу, періодично і достроково.

Гідравлічне випробування проводять пробним тиском, регламентованим "правилами..." в залежності від конструкції судин, робочого тиску, а також допускаються напруги для матеріалів судин і їх елементів при температурі стінки судини 20 ° С і розрахункової робочій температурі. Балони на заводі виготовлювачі відчувають пробним гідродавленіем, що вказані на балоні, а також піддають пневматичної випробуванню тиском, що дорівнює робочому. У період експлуатації здійснюються наступні види контролю:

- внутрішній огляд, не рідше 1 разу на 4 роки.

- гідравлічне випробування, не рідше 1 разу на 8 років.

- щорічний огляд судин в робочому стані.

У період експлуатації балони піддаються періодичному огляду не рідше 1 разу на 5 років. При цьому проводиться огляд внутрішньої і зовнішньої поверхонь, перевірка маси та ємності. Гідровипробування виробляють під тиском в 1.5 рази більше робочого. У горловини кожного балона, у сферичної частини вибивається товарний знак підприємства-виробника, дата виготовлення, випробування і дата наступного випробування у відповідності з правилами.

Сталеві трубопроводи для горючих газів підлягають огляду і перевірки на щільність через три роки. Чавунні газопроводи піддаються перевірці на щільність щорічно.

Безпека експлуатації

Системи, що працюють під тиском забезпечуються запобіжними пристроями: клапанами (важільними і пружинними) і мембранами (розривними). Клапани використовуються для автоматичного випуску надлишку газу, пари та рідини з системи при аварійному зростанні тиску. Розривні мембрани застосовуються для захисту при аварійному швидкому зростанні тиску. У посудинах під тиском використовуються контрольно-вимірювальні прилади і автоматика: манометри і термометри. Контрольно-вимірювальна апаратура перевіряється не рідше 2-х разів на рік спеціальними організаціями.

Компресори

Тиск стисненого повітря в компресорах контролюється і регулюється автоматично, регулятор тиску при його підвищенні переводить компресор на холостий хід, а запобіжний клапан знижує тиск до нормального, випускаючи повітря в атмосферу. Щоб уникнути вибуху, стиснене повітря охолоджується водою і повітрям. На випадок припинення подачі води передбачається автоматична сигналізація і блокування для зупинки компресора. Смазка циліндрів здійснюється компресорним маслом з температурою спалаху не менше 216-240 ° С і температурою самозаймання більше 400 ° С.

Балони

 

Їх безпека забезпечується механічною міцністю і контролем стану з дотриманням правил наповнення та транспортування. Щоб уникнути змішування горючих і негорючих газів бічні штуцери на балонах для кисню та інертних газів мають праву різьблення, а на балонах горючих газів, що утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші - Ліву різьбу. Балони фарбуються в різні кольори із зазначенням газу (горючі гази - червоний; кисень - блакитний; інертні гази - чорний). У балонах з зрідженими газами після їх використання має бути надлишковий тиск не менше 49 кПа для запобігання підсосу повітря всередину балона і запобігання утворенню в ньому конденсату. Щоб уникнути перегріву відстань від балона до джерел тепла встановлюється не менше 2м, від відкритих джерел не менше 5м, від сонячних променів балони захищають навісами. Балони з горючими вибухонебезпечними газами, такими як ацетилен, водень, метан та ін зберігаються у спеціальних вогнестійких складах окремо від інших вибухонебезпечних речовин. Щоб уникнути ударів, падінь і забруднення балони перевозять на спеціально обладнаних машинах, карах, візках зі спеціальною фіксацією кожного балона. При цьому фари автомобілів повинні бути включені.

Газопроводи

Постійне тиск у них підтримується спеціальними регуляторами тиску, перед якими встановлюються автоматичні запірні клапани. Виявлення витоків природного газу важко через відсутність запаху, тому в газ додають одорант, зокрема етілмермеркаптан. Трубопроводи для газопроводів обладнають водяними затворами або пламяпреградітельнимі для захисту від попадання вибуховою хвилі або полум'я з боку мережі споживання, а також від проникнення кисню. Залежно від транспортується середовища трубопроводи фарбуються в спеціальні кольору і на них наносяться розпізнавальні смуги.

Безпека підйомно-транспортних механізмів (ПТМ)

До вантажопідйомним механізмів відносяться: вантажопідйомні крани всіх типів (баштові, козлові, мостові, портальні, залізничні, автомобільні; лебідки; ліфти; балкові і поліспастние блоки; електроталі і електротельфери, такелаж.

Безпека підйомно-транспортних механізмів забезпечується наступними спеціальними пристроями:

- Кінцеві вимикачі - мех-ми перемикання і підйому гака при наближенні їх до крайнім положенням.

- Обмежувачі вантажопідйомності - захист механізмів від перевантажень відключенням механізму підйому зі зміною вильоту стріли.

- Гальмові і утримують пристрої, звукова, світлова та комбінована сигналізації та дистанційне управління.

Всі вантажопідйомні машини піддаються огляду, що включає огляд, статичні і динамічні випробування.

Статичні випробування здійснюються перед введенням в експлуатацію, після монтажу і капремонту - при перевантаженні на 10%. При цьому вантаж піднімається на 10 см і витримується 10 хв, потім визначаються можливі деформації конструкції з застосуванням спеціальних тензодатчиків.

Динамічні випробування - повторно (не менше 2 разів) опускається і піднімається вантаж, на 10% перевищує номінальний. При цьому перевіряється дію механізмів, гальм і кінцевих вимикачів. Вантаж утримується в проміжному положенні, результати фіксуються в спеціальних журналах. Окремо за спеціальними методиками використовується такелаж.

Управління та обслуговування вантажопідіймальних механізмів і машин доручається особам з 18 років, придатним за станом здоров'я, які пройшли навчання і атестацію.

Безпека внутрішньоцехового транспорту

Для перевезення і переміщення вантажів використовуються транспортери, електрокари і конвеєри (пластинчасті, скребкові і підвісні).

Всі обертові частини конвеєрів захищаються, а органи управління забезпечують хороший контроль і доступ. Конструкції конвеєрів виключають падіння вантажу.

У підвісних конвеєрів передбачені механізми, які утримують ланцюг від падіння при розриві. За наявності декількох кнопок ПУСК передбачена їх блокування при неузгоджену пуску. У кожного транспортера або конвеєра є кнопка СТОП для екстреного гальмування всієї системи.

Безпека механічних верстатів

На токарних, фрезерних, свердлильних, заточувальних, шліфувальних та ін верстатах всі шківи, шестерні, ремені мають жорсткі огорожі. Для огляду змащення, обслуговування є знімні огорожі. На токарних - стружкоотводнікі. Свердлильні верстати мають пристрої, що попереджають самовільне опускання траверса. Шліфувальні -- мають заточувальні кола, які можуть розриватися - вони захищаються суцільними кожухами. Зона шліфування захищається спеціальним прозорим щитком; є місцеві відсмоктування пилу. При роботі на пресах і молотах можливі пошкодження рук при попаданні їх між Пуассона і матрицею. Тому кожен прес має захисний пристрій - дворучне включення, огорожа, фотоелементную захист. При роботі на гільйотинних ножицях застосовуються спеціальні огороджувальні лінійки (руки не потрапляють у зону різання). Круглі пилки мають спеціальні пристрої, забезпечують утримання заготовки.

Характеристика небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

Праця економістів, фінансистів, працівників банківських установ, науково-дослідних та інших установ, а також інших працівників невиробничої сфери характеризується тривалою багатого-динною (8 год і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях.

Робоче положення "сидячи" супроводжується статичним навантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. В результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах.

Внаслідок динамічного навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м'язах кистей рук; оніміння та уповільнена рухливість пальців; судоми м'язів кисті; ниючий біль в ділянці зап'ястя.

У результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати професійні захворювання: дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової систем. Ці захворювання увійшли до Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 p., № 1662.

Крім того, робота "сидячи" призводить до зниження м'язової активності - гіподинамії. За браком рухів відбувається зниження споживання кисню тканинами організму, сповільнюється обмін речовин. Це сприяє розвитку атеросклерозу, ожиріння, може стати причиною дистрофії міокарда, хронічного головного болю, запаморочення, безсоння, роздратування.

Помірними гімнастичними вправами можна викликати активізацію обміну речовин в організмі, посилити виділення отруйних продуктів життєдіяльності.

Трудова діяльність працівників невиробничої сфери належить до категорії робіт, які пов'язані з використанням великих обсягів інформації, із застосуванням комп'ютеризованих робочих місць, із частим прийняттям відповідальних рішень в умовах дефіциту часу, безпосереднім контактом із людьми різних типів темпераменту тощо. Це зумовлює високий рівень нервово-психічного перевантаження, знижує функціональну активність центральної нервової системи, призводить до розладів в її діяльності, розвитку втоми, перевтоми, стресу.

Тривала робота на комп'ютеризованому робочому місці призводить до значного навантаження на всі елементи зорової системи і зумовлює втому та перевтому зорового аналізатора. Напружена зорова робота викликає "очні" (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очей, ломота у надбрівній частині тощо) та "зорові" (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи) порушення органів зору, що може викликати головний біль, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.