Основні причини виробничих травм та професійних захворювань.

Аналіз виробничого травматизму й професійних захворювань має на меті з’ясувати джерела шкідливих та небезпечних чинників в конкретних умовах виробничої діяльності, що спричиняють негативні наслідки та визначити причини, що їх спричиняють.

Причини, що спричиняють нещасні випадки умовно можна поділити на побічні та безпосередні.

Побічні причини можуть бути виявлені ще задовго до виникнення нещасного випадку.

Безпосередні причини передують виникненню нещасного випадку і їх неможливо завчасно виявити.

Побічні і безпосередні причини можуть бути як матеріальними, так і особистими (стійка необережна поведінка людини).

Матеріальні та особисті чинники створюють можливість нещасного випадку стосовно конкретної людини.

Аналіз причин нещасного випадку дає підставу стверджувати, що він є наслідком ланцюгової реакції подій, остання з яких переважно розглядається як безпосередня.

Можливі причини виробничого травматизму об’єднуються у чотири групи:

• Технічні причини – недосконалість технологічного процесу, запобіжних пристроїв, пристосувань, обладнання, інструментів, відсутність інженерних розрахунків та ін;
• Організаційні причини – незадовільний нагляд та контроль за виконанням робіт, незадовільна організація праці та відпочинку, порушення трудової та технологічної дисципліни, низький рівень кваліфікації, навчання та ін;
• Санітарно-гігієнічні причини – ненормальні метеорологічні умови, загазованість, запиленість повітря, нераціональне освітлення, незадовільний стан санітарно-побутового обслуговування і т.ін;
• Психофізіологічні причини – необережність, емоційна збудливість, втома, індивідуальна придатність до даної праці, схильність до ризику, функціональні зміни у нервовій системі, хворобливий стан, відсутність досвіду, відповідних навичок, психічне напруження, фактор алкоголізму і т.ін;

Аналіз причин виробничого травматизму має встановити в конкретних виробничих умовах всі основні і супутні чинники, що призвели до нещасного випадку. Щоб достовірно визначити причину нещасного випадку, необхідно в процесі розслідування зібрати повну й достовірну інформацію – від характеру виробничої діяльності до поведінкової реакції працюючої людини.

 

^{40 Розподіл травм за ступенем тяжкості.}

^{Визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню.}

^{1. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов'язані з цими ушкодженнями.}

^{2. За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі.}

^{3. До тяжких травм відносяться:}

^{3.1. За характером отриманих ушкоджень:}

^{- відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;}

^{- перелом черепа;}

^{- внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;}

^{- поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;}

^{- проникаючі поранення хребта;}

^{- ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;}

^{- нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;}

^{- закриті ушкодження спинного мозку;}

^{- поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;}

^{- поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;}

^{- поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;}

^{- відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);}

^{- розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;}

^{- переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;}

^{- вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;}

^{- закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;}

^{- множинні переломи п'ясних та плесневих кісток;}

^{- ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;}

^{- термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;}

^{- опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла;}

^{- опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла;}

^{- опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла;}

^{- опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;}

^{- електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;}

^{- відмороження III-IV ступеня, загальне охолодження організму;}

^{- радіаційні ураження середнього (12-20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;}

^{- переривання вагітності;}

^{- ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;}

^{- тривалі розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;}

^{- стійка втрата працездатності (інвалідність);}

^{- травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.}

^{3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються:}

^{- шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;}

^{- комою різної етіології;}

^{- гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;}

^{- гострою нирковою або печінковою недостатністю;}

^{- гострою дихальною недостатністю;}

^{- розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;}

^{- сепсисом.}

^{3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:}

^{- втрата зору, слуху, мови;}

^{- втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);}

^{- психічні розлади;}

^{- втрата репродуктивної здатності;}

^{- невиправне понівечення обличчя.}

^{4. До легких травм відносяться:}

^{- ушкодження, що не вказані в п. 3;}

^{- розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.}

^{5. Медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну допомогу, не видають висновку про тяжкість ушкодження. До їх компетенції належить визначення характеру подальшого лікування потерпілого (амбулаторне або стаціонарне), а також констатація летального результату.}

^{6. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.}

41. Методи дослідження виробничого травматизму.

 

Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:

• Технічний;
• Груповий;
• Топографічний;
• Монографічний;
• Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково – дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.

Показник частоти () характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на кожну 1000 працюючих за певний період часу і визначається за формулою:

, (1)

де Т – загальна кількість травм за звітний період (півроку, рік) по закритих лікарняних листках;

П – середня кількість працюючих за той же період часу.

Показник важкості травматизму () характеризує загальну тяжкість травм, що показує скільки днів непрацездатності припадає на одну травму і визначається за формулою: , (2)

де D- сумарна кількість днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму () обчислюють за формулою:

, (3)

Цей показник враховує кількість днів непрацездатності на 1000 працюючих за звітний період.

Аналізуючи показники виробничого травматизму протягом відповідного періоду часу, можна зробити висновок про їх динаміку на різних видах господарської діяльності, у різних галузях промисловості та в цілому у державі.