Визначення параметрів зон забруднення небезпечними хімічними речовинами

Хімічна обстановка — це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами чи сильнодіючими ядучими речовинами, які впливають на діяльність об'єктів народного господарства, формування ЦО і населення. Хімічна обстановка може утворитися при застосуванні хімічної зброї, або в результаті аварійного розливу, чи викидання СДЯР і утворення зон хімічного зараження й осередків хімічного ураження. Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря може бути визначений за даними прогнозу погоди.

Оцінюючи хімічну обстановку, що виникла в результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин, необхідно визначити: розміри зон хімічного ураження, площі зони зараження і тип хімічної речовини. На основі цих даних оцінюють глибину поширення зараженого повітря, стійкість хімічних речовин на місцевості, час перебування людей у засобах захисту шкіри, можливі ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зараження споруд, будинків,

урожаю, кормів, продуктів, води.

Глибина поширення зараженого повітря визначається відстанню від повітряної межі району застосування хімічної зброї до межі поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями. Вона залежить від рельєфу місцевості, метеорологічних умов, щільності забудови населених пунктів, наявності лісових насаджень. Так, кожний кілометр глибини лісу в напрямку вітру зменшує на 2,5 км відстань, яку проходить хмара на рівній місцевості. З метою визначення масштабів, характеру, ступеня впливу небезпечних хімічних речовин на людей, тварин, рослин, воду, корми, урожай і розробки доцільних дій рятувальних формувань і населення при ліквідації хімічного зараження й ведення робіт на об'єкті проводять оцінку хімічної обстановки

методом прогнозування або за даними розвідки. Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

— район і час зараження ОР;

— тип і кількість ОР;

— ступінь захищеності людей, тварин, продуктів харчування, кормів;

— умови зберігання і характер потрапляння в навколишнє середовище небезпечних хімічних речовин;

— топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових насаджень на шляху поширення зараженого повітря;

— метеоумови: швидкість та напрямок вітру в приземному шарі, температура повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря. Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія виникає при ясній погоді, малій (до 4 м/с) швидкості вітру, у

вечірній час, приблизно за 1 год до заходу сонця. При інверсії нижні шари

повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсіюванню його по висоті й

утворює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій

забрудненого повітря.

Конвекція виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру,

приблизно через 2 год після сходу сонця і руйнується приблизно за 2—2,5

год до заходу сонця. При конвекції нижні шари нагріваються сильніше, ніж

верхні, і це сприяє швидкому розсіюванню забрудненої хімічною речовиною

хмари і зменшенню її уражаючої дії.

Ізотермія спостерігається в хмарну погоду і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20—30 м від земної поверхні. Ізотермія, так само, як і інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР. Методика прогнозування застосовується для хімічних речовин, що перебувають у рідкому або газоподібному стані і утворюють хмару

зараженого повітря.

Прогнозування обстановки може бути довгострокове (оперитивне) і аварійне. Довгострокове прогнозування проводиться завчасно для визначення

можливих масштабів зараження, сил і засобів для ліквідації наслідків аварії,

розробки заходів забезпечення захисту населення та підвищення стійкості роботи об`єктів.

Для прогнозування неохідні такі дані:

– загальна кількість небезпечних хімічних речовин на об`єктах, які знаходяться в небезпечних районах, кількість розлитої хімічної речовини, висота обвалування;

– метеоумови:

– швидкість вітру в приземному шарі – 1м/с, температура повітря - 20⁰С,ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія, напрямок вітру не враховується, тому поширення хмари зараженного повітря приймається у полі 360°;

— заповнення ємності приймається за 70 % від паспортного об'єму ємності;

— ємності при аваріях руйнуються повністю;

— при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання хімічної речовини приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсіка-чами (це 270—500 г);

— середня густота населення в цій місцевості;

— захищеність населення, продуктів харчування.

Зона можливого хімічного зараження — це площа кола з радіусом, який

дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря з уражаючою

токсодозою.

За наявності на об'єкті або адміністративній території кількох

небезпечних речовин прогнозування масштабів зараження та оцінювання

ступеня хімічної небезпеки проводяться за тією речовиною, аварія з

викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для

населення.

96. Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової негайної евакуації на ранній фазі розвитку радіаційної аварії;

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

· небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

· загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

· загрози або виникнення збройного конфлікту в районах 50-кілометрової прикордонної смуги.

Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи захисту населення і територій на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження, а в мирний час — у разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у виробництві і сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає у мирний час вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту, а у воєнний час — транспортом, який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішки.

Підселення евакуйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі в позаміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовуються квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи (будинки).

Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:

· створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об'єктів у місті;

· належної бази для розміщення господарських об'єктів, які переносять свою діяльність у заміську зону;

· забезпечення умов для створення угрупування сил цивільної оборони (ЦО);

· наявності житлового фонду;

· зв'язків господарських об'єктів з сільськими господарствами, що склалися;

· підвезенням робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.

У випадку, коли в позаміських районах області неможливо повністю розмістити все евакуйоване населення, частина його може бути розселена у сільських районах сусідніх областей. При цьому всі заходи, пов'язані з розселенням міського населення в сільських районах інших областей, погоджуються з відповідними органами влади і вищими начальниками цивільної оборони.

Безпечне віддалення районів розміщення евакуйованого населення визначається з врахуванням економічного і воєнного значення категорійних міст і географічних умов даної місцевості. Для кожного категорійного міста визначається найближча межа безпечної віддалі, яка складає:

для міст особливої групи — 40—50 км.;

для міст першої групи — ЗО—40 км.;

для міст другої групи — 25—ЗО км.;

для міст третьої групи — 20—25 км;

для об'єктів особливої важливості (поза категорійними містами) — 15—20 км.

Найдальша межа районів розміщення визначається з урахуванням місцевості і позаміської зони і транспортних можливостей.

Робітники і службовці господарських об'єктів, які продовжують працюватиі у воєнний час в категорійних містах, розміщуються в сусідніх районах заміської І зони.

Робітники і службовці господарських об'єктів, що переносять свою діяльність у заміську зону, розміщуються поблизу виробничих баз, які створюються, як правило, за районами розміщення робітників і службовців підприємств, що } продовжують виробничу діяльність.

Для розміщення евакуйованих навчальних закладів, середніх спеціальних і навчальних закладів, ПТУ, дитячих установ визначаються і закріплюються ї приміщення навчальних закладів, клубів та інших придатних для цього будинків.

Члени сімей робітників і службовців господарських об'єктів, які продовжують свою виробничу діяльність в категорійних містах, підлягають розміщенню, як правило, разом з головами сімей.

У найвіддаленіші райони евакуюються робітники і службовці тих господарських об'єктів, які припиняють свою виробничу діяльність у воєнний час, а також все непрацездатне та незайняте у виробничій діяльності населення.

97. Порядок нанесення зон радіоактивного та хімічного забруднення на картографічну схему (план,карту).