Оцінка радіаційної обстановки після ядерного вибуху

Виявлення радіаційної обстановки методом прогнозування — це перший етап роботи. У цій оцінці використовують інформацію про ядерні вибухи і дані про напрямки і швидкості вітру. Така оцінка дає можливість орієнтовно визначити вплив радіоактивного забруднення місцевості на дієздатність рятувальних формувань, можливість функціонування об'єкта народного господарства, вибрати найбільш доцільні способи дій на забрудненій місцевості, намітити заходи протирадіаційного захисту, а також дати завдання для ведення радіаційної розвідки. Оцінка проводиться в такій послідовності: визначають розміри зон радіоактивного забруднення; наносять на карту (схему) зони радіоактивного забруднення; розраховують час випадання радіоактивних речовин.

Розміри зон радіоактивного забруднення визначають за допомогою таблиць, радіаційних і розрахункових лінійок. При нанесенні на карту (схему) зон радіоактивного забруднення спочатку накреслюють центр ядерного вибуху. Зверху, зліва від нього, записують: у чисельнику — вид вибуху і потужність, у знаменнику — час і дату вибуху. Користуючись даними довідкових таблиць, потрібно нанести межу зони забруднення в районі вибуху, враховуючи його потужність. Потім від центру вибуху провести пряму лінію — вісь сліду, що відповідає напрямку руху середнього вітру. Відкласти довжину і ширину кожної зони забруднення. Від кола зони забруднення, враховуючи ширину і довжину нанести зони, кожна певного кольору: зона А — синя, зона Б — зелена, зона В — коричнева, зона Г — чорна. Зони позначають з урахуванням масштабу карти

0,5 МтН

7,00 5.У

Порядок нанесення зон зараження СДЯР на карти і схеми.

При швидкості вітру, меншій за 1 м/с, зараження має вигляд кола, точка 0 відповідає джерелу зараження, ер = 360°. Радіус кола дорівнює Г.

Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного зараження на певний момент часу.

При швидкості вітру за прогнозом 1 м/с зона зараження має вигляд півкола, точка 0 відповідає джерелу зараження, = 180°. Радіус півкола

дорівнює Г. Бісектриса півкола збігається з віссю сліду зараженої хмари і орієнтована за напрямком вітру.

А б в

Рис.. Нанесення зон зараження СДЯР на карту (схему):

а — при швидкості вітру < 1 м/с; б — при швидкості вітру 1 м/с; в — при

швидкості вітру > 1 м/с

При швидкості вітру за прогнозом від 1 до 2 м/с зона зараження має

вигляд сектора, точка 0 відповідає джерелу зараження, = 90°.При швидкості вітру за прогнозом більше ніж 2 м/с = 45°, радіус сектора дорівнює Г.Бісектриса сектора збігається з віссю сліду хмари й орієнтована за напрямком вітру.

Визначення площі зони можливого і фактичного хімічного зараження. Прогнозування масштабів зараження — це визначення глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДЯР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей, тварин і рослин.

У результаті руйнування ємності і миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу хімічної речовини утворюється первинна хмаразараження. Випаровування речовини, що розлилася на підстеляючу поверхню, утворює вторинну хмару небезпечної хімічної речовини.

Площа зони фактичного зараження — це територія з небезпечними для життя людей і тварин межами.

Площу можливого зараження первинною (або вторинною) хмарою СДЯР визначають за формулою SМ=8,72 • 10-3 • Г2 • , де SМ — площа зони можливого зараження СДЯР, км2; Г — глибина зараження, км; — умовний розмір зони можливого зараження, коефіцієнт, що умовно дорівнює кутовому розміру зони.

Аварійне прогнозування здійснюється за данними розвідки після виникнення аварії для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій у зоні можливого хімічного зараження.

Для аварійного прогнозування необхідні такі дані:

— загальна кількість хімічної речовини в ємності (або трубопроводі)

на час аварії;

— характер розливу хімічної речовини на підстеляючу поверхню

("вільно" або "у піддон");

— висота обвалування (або піддону);

— наявність населених пунктів, лісових і садових насаджень;

— реальні метеоумови на даний час: температура повітря (°С), швидкість (м/с) і напрямок вітру в приземному шарі, ступінь вертикальної стійкості шарів повітря (інверсія, конвекція, ізотермія);

— середня густота населення для території, над якою поширюється

хмара зараженого повітря;

— захищеність населення.

Прогноз здійснюється не більше ніж на 4 год, після чого він має бути уточнений. Після отримання даних з урахуванням усіх коефіцієнтів отримане

значення порівнюється з максимальним значенням перенесення повітряних

мас за 4 год: Г = 4 , де Г — глибина зони; V — швидкість перенесення повітряних мас.