Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив

якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження

працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого

за певних умов може призвести до травм або іншого раптового

погіршення здоров'я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12 0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори

за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні

та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого

устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої

зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування,

матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій,

інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань,

статичної електрики, електромагнітних випромінювань,

ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені

барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена

напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача

природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена

яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює

засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини

поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі,

канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну

функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби

та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини

та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих

факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні

перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів

чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за

природою своєї дії може належати оди основи оночасно до різних груп.

2Мета та завдання дисципліни „Основи охорони праці" — це комплексна

дисципліна, яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія,

математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір

матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва).

Особливо тісно дисципліна „Основи охорони праці" пов'язана з безпекою

життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною

психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни

належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих

дисциплін єдина мета — сприяти підвищенню продуктивності праці,

збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той

же час всі вони підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях. Курс „Основи охорони праці" складається з чотирьох розділів:

— правові та організаційні питання охорони праці;

— основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

—— ОСНОВИ ТехНІКИ безпеки;

— пожежна безпека.

Головна мета курсу — надати майбутнім фахівцям знання основ

охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов

праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних

захворювань, виробничого травматизму, аварій.

Законодавство Укр. Про охорону праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція

Украй, Закони України: „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я",

„Про І. j>Ke?KHy безпеку", „Про використання ядерної енергії та радіаційний

захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя

населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст. 43 Конституції України записано: „Кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно

обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні,

безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від

визначеної законом", „Використання праці жінок і неповнолітніх на

небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції

України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого

відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням

скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв,

скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни

мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення

їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати

годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також

у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці

є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі

підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та

видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до

праці на цих підприємствах.

6Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон

України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення

щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя

і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних

державних органів відносини між власником підприємства, установи

і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний

•порядок організації охорони праці в Україні. В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні

принципи державної політики в галузі охорони праці:

— пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до

результатів виробничої діяльності підприємства;

— повна відповідальність роботодавця за створення безпечних

і нешкідливих умов праці;

— обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування

шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві

і професійних захворювань;

— використання економічних методів управління охороною праці,

проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню

безпечних і нешкідливих умов праці;

_ комплексне розв язання завдань охорони праці на основі

національних програм з цих питань та з урахуванням інших

напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі

науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

— встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх

підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

— здійснення навчання населення, професійної підготовки

і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

— співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями

та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті

рішень з охорони праці;

— міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання

світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення

безпеки праці.

Ушкодження їх здоров'я (ст. 11) Відшкодування моральної шкоди (ст. 12). Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони

праці. Кабінет Міністрів України:

— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

— визначає функції міністерств, інших центральних органів

державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих

умов праці та нагляду за охороною праці;

— визначає порядок створення і використання державного,

галузевих і регіональних фондів охорони праці. установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного

інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні

під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування

протягом 2—15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом

(розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому

визначаються тривалість стажування (дублювання) та вказується

гірізвище відповідального працівника. Перелік посад і професій працівників,

які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість

стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства.Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях за

програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які

розробляються на підприємстві і затверджуються керівником

підприємства (структурного підрозділу). Під час стажування працівники

повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами

безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними

обов'язками цих працівників. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до

самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт

(начальник виробництва, цеху) в журналі реєстрації інструктажів

(додаток 9). Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів

необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку

за результатами протиаварійних та протипожежних тренувань, то

стажування (дублювання) новим наказом (розпорядженням) може бути

продовжено на термін, що не перевищує двох змін. Після закінчення

стажування (дублювання) наказом (розпорядженням) керівника

підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається

до самостійної роботи.

Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив

якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження

працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого

за певних умов може призвести до травм або іншого раптового

погіршення здоров'я працівника.

Відповідно до ГОСТ 12 0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори

за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні

та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого

устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої

зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування,

матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій,

інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань,

статичної електрики, електромагнітних випромінювань,

ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені

барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена

напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача

природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена

яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює

засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини

поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі,

канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну

функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів

належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби

та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини

та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих

факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні

перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів

чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за

природою своєї дії може належати оди основи оночасно до різних груп.

2Мета та завдання дисципліни „Основи охорони праці" — це комплексна

дисципліна, яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія,

математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір

матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва).

Особливо тісно дисципліна „Основи охорони праці" пов'язана з безпекою

життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною

психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни

належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих

дисциплін єдина мета — сприяти підвищенню продуктивності праці,

збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той

же час всі вони підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях. Курс „Основи охорони праці" складається з чотирьох розділів:

— правові та організаційні питання охорони праці;

— основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

—— ОСНОВИ ТехНІКИ безпеки;

— пожежна безпека.

Головна мета курсу — надати майбутнім фахівцям знання основ

охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов

праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних

захворювань, виробничого травматизму, аварій.