Контроль за змістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Загальні вимоги. Добір проб повинний проводитися в зоні подиху при характерних виробничих умовах.

Для кожної виробничої ділянки повинні бути визначені речовини, що можуть виділятися в повітря робочої зони. При наявності в повітрі декількох шкідливих речовин контроль повітряного середовища допускається проводити по найбільш небезпечних і характерних речовинах, встановлюваним органами державного санітарного нагляду.

Вимоги до контролю за дотриманням максимально разової ГДК. Контроль змісту шкідливих речовин у повітрі проводитися на найбільш характерних робочих місцях. При наявності ідентичного устаткування або виконанні однакових операцій контроль проводиться вибірково на окремих робочих розташованих у центрі і по периферії приміщення.

Зміст шкідливої речовини в даній конкретній точці характеризується наступним сумарним часом добору: для токсичних речовин - 15 хв., для речовин переважно фіброгенної дії - 30 хв. За зазначений період часу може бути відібрана одна або кілька послідовних проб через рівні проміжки часу. Результати, отримані при однократному доборі або при усередненні послідовно відібраних проб, порівнюють з величинами ГПК_мр.рз.

Протягом зміни і (або) на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинне бути послідовно відібрано не менш трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії допускається добір однієї проби.

При можливому надходженні в повітря робочої зони шкідливих речовин з гостроспрямованим механізмом дії повинний бути забезпечений безперервний контроль із сигналізацією про перевищення ГДК.

Періодичність контролю встановлюється в залежності від класу небезпеки шкідливої речовини: для I класу - не рідше 1 рази в 10 днів, II класу - не рідше I разу на місяць, III і IV класів - не рідше 1 рази в квартал.

У залежності від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарного нагляду. При установленій відповідності змісту шкідливих речовин III, IV класів небезпеки рівневі ГДК допускається проводити контроль не рідше 1 рази в рік.

Вимоги до контролю за дотриманням середньозмінних ГДК. Средньозмінні концентрації визначають для речовин, для яких установлений норматив - ГДК_сз.рз Вимір проводять приладами індивідуального контролю або за результатами окремих вимірів. В останньому випадку її розраховують як величину, середньозважену в часі, з урахуванням перебування працюючого на усіх (у тому числі і поза контактом з контрольованою речовиною) стадіях і операціях технологічного процесу.

Обстеження здійснюється протягом не менш чим 75 % тривалості зміни протягом не менш 3 змін. Розрахунок проводиться по формулі

де К_сз - середньозмінна концентрація, мг/м³;

К₁, К₂ ... К_п - середні арифметичні величини окремих вимірів концентрацій шкідливої речовини на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, мг/м³;

t_1, t₂ ... t_n - тривалість окремих стадій (операцій) технологічного процесу, хв.

Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодичних медичних оглядів, установленої Мінохоронздоров’я.

Вимоги до методик і засобів виміру концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Структура, зміст і виклад методик виконання вимірів концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.504-84.

Методики виміру концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони розроблювальні, що переглядаються або впроваджувані, повинні бути затверджені і метрологічно атестовані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.504-84.

Методики і засоби повинні забезпечувати вибірковий вимір концентрації шкідливої речовини в присутності супутніх компонентів на рівні ± 0,5 ГДК.

Сумарна похибка вимірів концентрацій шкідливої речовини не повинна перевищувати ± 25 %.

Результати вимірів концентрацій шкідливих речовин у повітрі приводять до умов: температурі 293К(20 ^оС) і тискові 101,3 кПа (760 мм рт. ст.).

Виміри концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони індикаторними трубками повинні проводитися відповідно до ГОСТ 12.1.014-84.

Для автоматичного безперервного контролю за змістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні бути використані швидкодіючі і малоінерційні газоаналізатори, технічні вимоги до яких повинні бути погоджені з Мінохоронздоров’я.

 

Методи вимірювання шуму, інфразвуку та ультразвуку Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т.п.). Результати вимірювань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня). Встановлюється така тривалість вимірювання непостійного шуму: - для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урахуванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму; - для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість вимірювання - 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох циклів, по 10 хв. кожний; - для імпульсного шуму тривалість вимірювання - 30 хвилин. Вимірювання шуму в октавних смугах або рівня шуму проводиться за допомогою шумоміра, який відповідає діючим вимогам Держстандарту України і має посвідчення про перевірку. Вимірювання еквівалентних рівнів шуму слід проводити інтегруючими шумомірами та шумоінтеграторами. Допускається використовувати індивідуальні дозиметри шуму з параметром еквівалентності q = 3 - число децибел, що додаються до рівня шуму, при зменшенні часу його дії у 2 рази для збереження тієї ж дози шуму. Прилади повинні бути перевірені в органах Держстандарту. До та після вимірювань проводять акустичну або електричну калібровку вимірювальних приладів. Різниця в калібровці не повинна перевищувати 1 дБ. При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висоті 1,5 м над рівнем або підлоги робочого майданчика (якщо робота виконується стоячи) або на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання. При швидкості руху повітря більш ніж 1 м/с на місці, де проводяться виміри, мікрофон захищається протиповітряним пристроєм. При проведенні вимірювань октавних рівнів звукового тиску перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють в положенні "фільтр". Октавні рівні звукового тиску вимірюють у смугах з середньогеометричними частотами 31,5 - 8000 Гц. При проведенні вимірювань рівнів звуку та еквівалентних рівнів звуку, дБА, дБАекв. перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють у положенні "А" або "Аекв". При проведенні вимірювань рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску постійного шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положення "повільно". Значення рівнів приймають за середніми показниками при коливанні стрілки пристрою. Значення рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску зчитують зі шкали пристрою з точністю до 1 дБА, дБ. Вимірювання рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску постійного шуму повинні бути проведені у кожній точці не менше трьох разів. При проведенні вимірювань еквівалентних рівнів шуму, що коливаються в часі, для визначення еквівалентного (за енергією) рівня шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положенні "повільно". Значення рівнів шуму приймають за показниками стрілки пристрою у момент відліку. При проведенні вимірювань максимальних рівнів імпульсного шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положенні "імпульс". Значення рівнів приймають за максимальним показником пристрою. Інтервали відліку рівнів шуму, що коливається в часі, при вимірюваннях еквівалентного рівня тривалістю 30 хвилин становлять 5 - 6 с при загальній кількості відліків 360. Для наочного графічного зображення розподілу рівнів шуму у виробничих приміщеннях рекомендується складати карти шуму. Вимірювання інфразвуку проводять на постійних робочих місцях (біля органів керування машин, пультів, в кабінах і т. п.), або в робочих зонах обслуговування при роботі обладнання у характерному режимі. В кабінах самохідних та транспортно-технологічних машин вимірювання проводять при відчинених та зачинених вікнах, при цьому, мікрофон розміщують на відстані 15 см від вуха працюючого. Вимірювання інфразвуку проводиться шумомірами 1 класу з частотною характеристикою від 1 Гц і октавними або третинооктавними фільтрами, а мікрофон повинен мати нижньочастотну межу 2 - 3 Гц. Дозволяється використання магнітографа з частотною характеристикою не менш ніж 2 Гц. Для постійного інфразвуку вимірюють рівні звукового тиску у дБлін. та рівні шуму дБА, а також спектр у октавних смугах з відліком показників за середнім положенням стрілки шумовимірювача на характеристиці "повільно", або проводять магнітний запис інфразвуку, а для непостійного - визначають їх відповідні еквівалентні рівні. Для непостійного інфразвуку у вигляді піків, що повторюються, або імпульсів проводять додатково відлік за характеристикою "швидко" шумоміра по максимуму показника. Час спостереження при вимірюванні октавних рівнів звукового тиску повинен відповідати величинам, вказаним у таблиці 3.7. Таблиця 3.7 - Мінімальний та рекомендований час вимірювання при частотному аналізі інфразвуку

Час вимірювання	Помилка оцінкирівнів, дБ	Час вимірювання (с) в октавних полосах середньогеометричних частот, Гц
2	4	8	16
Мінімальний	+3	30	15	8	4
Рекомендований	+1	300	150	80	40

Вимірювання ультразвуку у повітряному середовищі проводиться на відстані 0,5 м від контуру устаткування та не менш ніж 2 м від оточуючих поверхонь. Вимірювання потрібно проводити не менш ніж у 4 контрольних точках по контуру устаткування; при цьому, відстань між точками вимірювання не повинна перевищувати 1 м. Вимірювання ультразвуку, який поширюється контактним шляхом, проводиться шляхом визначення пікового значення віброшвидкості на поверхнях, призначених для контакту з руками оператора. Вимірювання повинно проводитися інтерферометром у точці максимального випромінювання. Рекомендований вимірювальний тракт повинен складатися з датчика з чутливістю, яка дозволяє реєструвати ультразвукові коливання з рівнем коливальної швидкості на поверхні не нижче 80 дБ, лазерного інтерферометра, схеми обробки сигналів, яка включає фільтри низької та високої частоти, мілівольтметра ВЗ-40, підсилювача частоти диференціального ланцюга та імпульсного мілівольтметра ВЧ-12. Вимірювання рівнів ультразвуку слід проводити не менше трьох разів у кожній октавній смузі у кожній точці. При вимірюванні непостійних рівнів звукового тиску відліки проводять при максимальних значеннях.