Контроль за змістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Загальні вимоги. Добір проб повинний проводитися в зоні подиху при характерних виробничих умовах.

Для кожної виробничої ділянки повинні бути визначені речовини, що можуть виділятися в повітря робочої зони. При наявності в повітрі декількох шкідливих речовин контроль повітряного середовища допускається проводити по найбільш небезпечних і характерних речовинах, встановлюваним органами державного санітарного нагляду.

Вимоги до контролю за дотриманням максимально разової ГДК. Контроль змісту шкідливих речовин у повітрі проводитися на найбільш характерних робочих місцях. При наявності ідентичного устаткування або виконанні однакових операцій контроль проводиться вибірково на окремих робочих розташованих у центрі і по периферії приміщення.

Зміст шкідливої речовини в даній конкретній точці характеризується наступним сумарним часом добору: для токсичних речовин - 15 хв., для речовин переважно фіброгенної дії - 30 хв. За зазначений період часу може бути відібрана одна або кілька послідовних проб через рівні проміжки часу. Результати, отримані при однократному доборі або при усередненні послідовно відібраних проб, порівнюють з величинами ГПК_мр.рз.

Протягом зміни і (або) на окремих етапах технологічного процесу в одній точці повинне бути послідовно відібрано не менш трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії допускається добір однієї проби.

При можливому надходженні в повітря робочої зони шкідливих речовин з гостроспрямованим механізмом дії повинний бути забезпечений безперервний контроль із сигналізацією про перевищення ГДК.

Періодичність контролю встановлюється в залежності від класу небезпеки шкідливої речовини: для I класу - не рідше 1 рази в 10 днів, II класу - не рідше I разу на місяць, III і IV класів - не рідше 1 рази в квартал.

У залежності від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарного нагляду. При установленій відповідності змісту шкідливих речовин III, IV класів небезпеки рівневі ГДК допускається проводити контроль не рідше 1 рази в рік.

Вимоги до контролю за дотриманням середньозмінних ГДК. Средньозмінні концентрації визначають для речовин, для яких установлений норматив - ГДК_сз.рз Вимір проводять приладами індивідуального контролю або за результатами окремих вимірів. В останньому випадку її розраховують як величину, середньозважену в часі, з урахуванням перебування працюючого на усіх (у тому числі і поза контактом з контрольованою речовиною) стадіях і операціях технологічного процесу.

Обстеження здійснюється протягом не менш чим 75 % тривалості зміни протягом не менш 3 змін. Розрахунок проводиться по формулі

де К_сз - середньозмінна концентрація, мг/м³;

К₁, К₂ ... К_п - середні арифметичні величини окремих вимірів концентрацій шкідливої речовини на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, мг/м³;

t_1, t₂ ... t_n - тривалість окремих стадій (операцій) технологічного процесу, хв.

Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодичних медичних оглядів, установленої Мінохоронздоров’я.

Вимоги до методик і засобів виміру концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Структура, зміст і виклад методик виконання вимірів концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.504-84.

Методики виміру концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони розроблювальні, що переглядаються або впроваджувані, повинні бути затверджені і метрологічно атестовані відповідно до вимог ГОСТ 12.1.016-79, ГОСТ 8.504-84.

Методики і засоби повинні забезпечувати вибірковий вимір концентрації шкідливої речовини в присутності супутніх компонентів на рівні ± 0,5 ГДК.

Сумарна похибка вимірів концентрацій шкідливої речовини не повинна перевищувати ± 25 %.

Результати вимірів концентрацій шкідливих речовин у повітрі приводять до умов: температурі 293К(20 ^оС) і тискові 101,3 кПа (760 мм рт. ст.).

Виміри концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони індикаторними трубками повинні проводитися відповідно до ГОСТ 12.1.014-84.

Для автоматичного безперервного контролю за змістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні бути використані швидкодіючі і малоінерційні газоаналізатори, технічні вимоги до яких повинні бути погоджені з Мінохоронздоров’я.

 

Методи вимірювання шуму, інфразвуку та ультразвуку Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах, на пультах управління і т.п.). Результати вимірювань повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня). Встановлюється така тривалість вимірювання непостійного шуму: - для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урахуванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму; - для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість вимірювання - 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох циклів, по 10 хв. кожний; - для імпульсного шуму тривалість вимірювання - 30 хвилин. Вимірювання шуму в октавних смугах або рівня шуму проводиться за допомогою шумоміра, який відповідає діючим вимогам Держстандарту України і має посвідчення про перевірку. Вимірювання еквівалентних рівнів шуму слід проводити інтегруючими шумомірами та шумоінтеграторами. Допускається використовувати індивідуальні дозиметри шуму з параметром еквівалентності q = 3 - число децибел, що додаються до рівня шуму, при зменшенні часу його дії у 2 рази для збереження тієї ж дози шуму. Прилади повинні бути перевірені в органах Держстандарту. До та після вимірювань проводять акустичну або електричну калібровку вимірювальних приладів. Різниця в калібровці не повинна перевищувати 1 дБ. При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висоті 1,5 м над рівнем або підлоги робочого майданчика (якщо робота виконується стоячи) або на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання. При швидкості руху повітря більш ніж 1 м/с на місці, де проводяться виміри, мікрофон захищається протиповітряним пристроєм. При проведенні вимірювань октавних рівнів звукового тиску перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють в положенні "фільтр". Октавні рівні звукового тиску вимірюють у смугах з середньогеометричними частотами 31,5 - 8000 Гц. При проведенні вимірювань рівнів звуку та еквівалентних рівнів звуку, дБА, дБАекв. перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють у положенні "А" або "Аекв". При проведенні вимірювань рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску постійного шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положення "повільно". Значення рівнів приймають за середніми показниками при коливанні стрілки пристрою. Значення рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску зчитують зі шкали пристрою з точністю до 1 дБА, дБ. Вимірювання рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску постійного шуму повинні бути проведені у кожній точці не менше трьох разів. При проведенні вимірювань еквівалентних рівнів шуму, що коливаються в часі, для визначення еквівалентного (за енергією) рівня шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положенні "повільно". Значення рівнів шуму приймають за показниками стрілки пристрою у момент відліку. При проведенні вимірювань максимальних рівнів імпульсного шуму перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положенні "імпульс". Значення рівнів приймають за максимальним показником пристрою. Інтервали відліку рівнів шуму, що коливається в часі, при вимірюваннях еквівалентного рівня тривалістю 30 хвилин становлять 5 - 6 с при загальній кількості відліків 360. Для наочного графічного зображення розподілу рівнів шуму у виробничих приміщеннях рекомендується складати карти шуму. Вимірювання інфразвуку проводять на постійних робочих місцях (біля органів керування машин, пультів, в кабінах і т. п.), або в робочих зонах обслуговування при роботі обладнання у характерному режимі. В кабінах самохідних та транспортно-технологічних машин вимірювання проводять при відчинених та зачинених вікнах, при цьому, мікрофон розміщують на відстані 15 см від вуха працюючого. Вимірювання інфразвуку проводиться шумомірами 1 класу з частотною характеристикою від 1 Гц і октавними або третинооктавними фільтрами, а мікрофон повинен мати нижньочастотну межу 2 - 3 Гц. Дозволяється використання магнітографа з частотною характеристикою не менш ніж 2 Гц. Для постійного інфразвуку вимірюють рівні звукового тиску у дБлін. та рівні шуму дБА, а також спектр у октавних смугах з відліком показників за середнім положенням стрілки шумовимірювача на характеристиці "повільно", або проводять магнітний запис інфразвуку, а для непостійного - визначають їх відповідні еквівалентні рівні. Для непостійного інфразвуку у вигляді піків, що повторюються, або імпульсів проводять додатково відлік за характеристикою "швидко" шумоміра по максимуму показника. Час спостереження при вимірюванні октавних рівнів звукового тиску повинен відповідати величинам, вказаним у таблиці 3.7. Таблиця 3.7 - Мінімальний та рекомендований час вимірювання при частотному аналізі інфразвуку

Час вимірювання	Помилка оцінкирівнів, дБ	Час вимірювання (с) в октавних полосах середньогеометричних частот, Гц
2	4	8	16
Мінімальний	+3	30	15	8	4
Рекомендований	+1	300	150	80	40

Вимірювання ультразвуку у повітряному середовищі проводиться на відстані 0,5 м від контуру устаткування та не менш ніж 2 м від оточуючих поверхонь. Вимірювання потрібно проводити не менш ніж у 4 контрольних точках по контуру устаткування; при цьому, відстань між точками вимірювання не повинна перевищувати 1 м. Вимірювання ультразвуку, який поширюється контактним шляхом, проводиться шляхом визначення пікового значення віброшвидкості на поверхнях, призначених для контакту з руками оператора. Вимірювання повинно проводитися інтерферометром у точці максимального випромінювання. Рекомендований вимірювальний тракт повинен складатися з датчика з чутливістю, яка дозволяє реєструвати ультразвукові коливання з рівнем коливальної швидкості на поверхні не нижче 80 дБ, лазерного інтерферометра, схеми обробки сигналів, яка включає фільтри низької та високої частоти, мілівольтметра ВЗ-40, підсилювача частоти диференціального ланцюга та імпульсного мілівольтметра ВЧ-12. Вимірювання рівнів ультразвуку слід проводити не менше трьох разів у кожній октавній смузі у кожній точці. При вимірюванні непостійних рівнів звукового тиску відліки проводять при максимальних значеннях.

 

Загальні вимоги до проведення вимірювань та гігієнічна оцінка результатів досліджень параметрів ЕМП Оцінка рівнів дії постійних магнітних полів, а також змінних ЕМП у діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц - 300 МГц здійснюється шляхом вимірювання напруженості електричної і магнітної складових ЕМП, у діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц - шляхом вимірювання ЩПЕ з урахуванням часу перебування персоналу в зоні опромінювання. Санітарно-гігієнічні дослідження рівнів ЕМП на робочих місцях працюючих проводяться атестованими атестаційною комісією Міністерства охорони здоров'я України санітарними лабораторіями підприємств, організацій, а також установами та закладами системи державної санітарно-епідеміологічної служби України. Якщо установка має декілька робочих режимів, що відрізняються параметрами генерації, видом і розміщенням робочих елементів або випромінювальних систем та ін., вимірювання проводиться в кожному режимі при максимально використовуваній потужності. Вимірювання ЩПЕ випромінювання антен, які обертаються і сканують, проводять при зупиненій антені в напрямі максимуму випромінювання при всіх робочих значеннях кута нахилу. Для відкритої місцевості з однорідним рельєфом результати, отримані при одному напрямі випромінювання, можуть бути розповсюджені на весь сектор, який захоплює антена при її русі в радіусі, на якому проводилось вимірювання. У випадках, які характеризуються неоднорідним рельєфом місцевості, наявністю будівель та інших споруд, необхідне проведення вимірювань на робочих місцях і в місцях можливого перебування персоналу при спрямованості випромінювання в місце вимірювання. Якщо на робочому місці працюючого можливе опромінювання від декількох установок, що працюють одночасно, інтенсивність його має бути оцінена для кожного з вимірюваних джерел. У разі використання приладів, які потребують урахування поляризації випромінювання, сумарна інтенсивність опромінювання визначається таким чином: у діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц вимірюється ЩПЕ, яка створюється в даній точці кожним джерелом окремо, отримані результати підсумовуються; у діапазоні частот < 300 МГц проводяться вимірювання напруженості поля від кожного джерела окремо при відключених інших. Сумарна інтенсивність опромінювання в кожній вимірюваній точці в разі наявності джерел, які працюють у частотних діапазонах, що мають однакові ГДР, розраховують за формулами:
У разі наявності джерел, які працюють у частотних діапазонах, для яких установлені різні ГДР, необхідно дотримуватись таких вимог:де Е і Н - виміряні значення напруженості електричного і магнітного полів; W - виміряні значення щільності потоку енергії полів; ГДР1 - ГДРn відповідних частотних діапазонів. У разі переривчатої дії ЕМП від двох або декількох антен, які обертаються або сканують, підсумовування значень ЩПЕ не проводиться в зв'язку з дуже малою можливістю одночасного опромінювання даної точки діаграми двох або декількох антен. Опромінюванність персоналу в цих випадках визначається сумарним енергетичним навантаженням за формулою:
де ЕН_W1, ЕН_W2... ЕН_Wn - енергетичні навантаження від антени. Сумарне навантаження не повинно перевищувати нормативну величину. Якщо інтенсивність діючого на персонал ЕМП в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц за робочий день змінюється, енергетичне навантаження на організм визначається сумою енергетичних навантажень за окремі періоди часу. Сумарне енергетичне навантаження при цьому не повинно перевищувати нормативних величин.
Якщо має місце послідовне або одночасне опромінювання персоналу в безперервному і переривчатому (від антен, які обертаються і сканують) режимах, сумарне енергетичне навантаження розраховують за формулою:де ЕН_W - сумарне енергетичне навантаження; ЕН_{W н} - енергетичне навантаження від неперервного опромінювання; ЕН_Wпр - енергетичне навантаження від переривчатого опромінювання. Граничнодопустима величина сумарного енергетичного навантаження становить при цьому 200 мкВт´год/кв. см. Апаратура, яка використовується для санітарно-гігієнічних досліджень рівнів ЕМП повинна мати свідоцтво про метрологічну повірку. Результати санітарно-гігієнічних досліджень повинні відповідати вимогам "Прямые измерения с многократными наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений", і оформлятися протоколом за формою (421/0), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.07.2000 N 160 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах", або протоколом проведення досліджень електромагнітного поля за формою (333/0) - додаток 18 до Положення про проведення органами, установами та закладами державної санепідемслужби Міністерства охорони здоров'я України атестації санітарних лабораторій підприємств і організацій на право проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.04.99 N 91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.99 за N 686/3979. Уся документація за результатами вимірювання рівнів ЕМП підприємствами і відомчими службами на першу вимогу повинна бути пред'явлена органам та установам, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд. 3.5 Пожежна безпека на підприємствах радіоелектронної галузі та заходи безпеки при використанні отруйних та пожежовибухонебезпечних речовин 3.5.1 Нормативні посилання 1. Закон України "Про пожежну безпеку". 2. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях (ДНАОП 0.00-4.03-93), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 N 623. 3. Пожежна безпека. Терміни та визначення (затверджено наказом Державного комітету стандартизації метрології та сертифікації України (далі - Держстандарт України) від 12.11.93 N 169. ДСТУ 2272-93). 4. Пожежна техніка. Терміни та визначення (затверджено наказом Держстандарту України від 12.11.93 N 169. ДСТУ 2273-93). 5. Пожарная безопасность. Общие требования (затверджено постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартами від 14.06.91 N 875. ГОСТ 12.1.004-91). 6. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования (затверджено Держстандартом СРСР від 05.08.86 N 2346. ГОСТ 12.1.018-83). 7. Противопожарные нормы (затверджено Держбудом СРСР від 17.12.85 N 232. СНиП 2.01.02-85). 8. Производственные здания (затверджено Держстандартом СРСР від 30.12.85 N 287. СНиП 2.09.02-85). 9. Сооружения промышленных предприятий (затверджено Держбудом СРСР від 29.12.85 N 263. СНиП 2.09.03-85). 10. Громадські будинки та споруди (затверджено Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України) від 04.08.99 N 187. ДБН В.2.2-9-99). 11. Административные здания и сооружения (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.87 N 313. СНиП 2.09.04-87). 12. Складские здания (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.85 N 280. СНиП 2.11.01-85). 13. Пожежна автоматика будинків і споруд (затверджені наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247. ДБН В.2.5-13-98). 14. Отопление, вентиляция и кондиционирование (затверджено Держбудом СРСР від 15.12.86 N 49. СНиП 2.04.05-91). 15. Правила устройства электроустановок (затверджено Міністерством енергетики і електрифікації СРСР від 1986 р.; ПУЭ). 16. Инструкция по проектированию зданий и помещений для электронно-вычислительных машин (затверджено постановою Держбуду СРСР від 27.02.89 N 33. СН 512-78). 17. Електроустановки підприємств та споруд зв'язку України (затверджено наказом Міністерства зв'язку України від 29.10.96 N 232. ВНТП). 18. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (ОНТП 24-86) (уведено в дію наказом МВС СРСР від 27.02.86 НАПБ Б.07.005-86). 19. Правила пожежної безпеки в Україні (введено в дію наказам Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95 N 400 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4.07.95 за N 219/755. НАПБ А.01.001-95). 3.5.2 Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки Категорія приміщення (по характеристиці речовин та матеріалів, що знаходяться(використовуються) у приміщеннях): А (вибухонебезпечна) Горючі гази, ЛЗР з температурою спалаху не більше 28 ⁰C у такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск у приміщенні перевищує 5 кПа. Б (вибухопожежонебезпечна) Горючі пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху більше 28 ⁰C, ГР у такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі спалахування яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. В (пожежонебезпечна) Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини й матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини й матеріали при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним здатні горіти тільки за умови, якщо приміщення, у яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорії А і Б. Г Негорючі речовини й матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес оброблення яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо. Д Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Дозволяється зараховувати до категорії Д приміщення, у яких розміщені ГР у системах змащування, охолодження і гідроприводу обладнання, в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання за умов тиску не більше 0,2 мПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблі на місцях. Ступені вогнестійкості будівель: I Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону із застосуванням листових і плиткових негорючих матеріалів. II Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону з застосуванням листових і плиткових негорючих матеріалів. У покриттях будівель дозволяється застосовувати незахищені стальні конструкції. III Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних матеріалів або штучного каменю, бетону або залізобетону. Для перекриттів дозволяється використовувати дерев’яні конструкції, захищені штукатуркою або важкогорючими листовими, а також плитковими матеріалами. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо межі вогнетривкості й межі розповсюдження вогню; при цьому елементи покриття із деревини підлягають вогнезахисній обробці. IIIа Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса із стальних незахищених конструкцій; огороджувальні конструкції із стальних листів або інших негорючих листових матеріалів з важкогорючим утеплювачем. IIIб Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - із суцільної або клеєної деревини, які піддаються вогнезахисній обробці відповідно до вимог обмеження розповсюдження вогню; огороджувальні конструкції - з панелей або по елементного складання, виконані із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші горючі матеріали огороджувальних конструкцій піддаються вогнезахисній обробці або захищаються від дії вогню та високих температур, щоб забезпечити необхідну межу розповсюдження вогню. IV Будинки переважно з клеєної деревини та інших горючих або важкогорючих матеріалів, захищених від дії вогню і високих температур штукатуркою або іншим листовим чи плитковим матеріалом. До елементів покриття не ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості і межі розповсюдження вогню. При цьому елементи покриття із деревини підлягають вогнезахисній обробці. IVa Будинки, переважно одноповерхові, з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - із стальних незахищених конструкцій; огороджувальні конструкції - із стальних листів або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем; V Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості і меж розповсюдження вогню. 3.5.2 Спеціальні вимоги пожежної безпеки в радіоелектронній галузі Вимоги до обчислювальних центрів. Фальшпідлога в приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів або мати вогнестійкість не менше 30 хв. Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв.м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,75 години. У місцях перетинання з діафрагмами комунікації слід прокладати в спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами. Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів груп Г1, Г2. Для промивання деталей ЕОМ рекомендується використовувати негорючі рідини. Промивання вічок та інших знімних пристроїв ГР повинно здійснюватися у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією. Електроживлення ЕОМ повинно мати автоматичне блокування відключення електроенергії у разі зупинки охолодження та кондиціювання. Систему вентиляції слід обладнати блокувальним пристроєм, який забезпечує її відключення на випадок пожежі. Агрегати, вузли та кабельні канали ЕОМ повинні очищатися від пилу щокварталу. Після закінчення роботи, перед закриттям приміщення, персональні комп'ютери необхідно відключити від електромережі. У приміщеннях малих ЕОМ, які не підлягають обладнанню автоматичними установками газового пожежогасіння, слід передбачати влаштування системи автоматичної пожежної сигналізації, яке реагує на появлення диму, і забезпечувати ці приміщення пересувними або переносними вуглекислотними вогнегасниками із розрахунку не менше двох на кожні 20 кв.м приміщення. Із залів площею понад 250 кв.м повинно бути не менше двох виходів. Вимоги до телефонних й телеграфних станцій. Автоматичні телефонні станції (АТС), розміщені в житлових, адміністративних та громадських будівлях, повинні бути відокремлені від інших приміщень негорючими стінами та перекриттями із ступенем вогнестійкості не менше 0,75 г. Розміщення приміщень у будівлях АТС повинно унеможливлювати проходження через автоматичний зал. Прохід передбачається тільки на випадок пожежі. Входи в приміщення АТС повинні бути ізольовані від інших входів приміщення будинку. Приміщення кросу й автоматичного залу повинні бути суміжні. Комутаторний зал, якщо в ньому працює 25 чоловік і більше. У будівлях міських телефонних станцій (МТС), як правило, необхідно розміщувати: а) у підвальному поверсі - приміщення для вводу кабелів, приміщення цеху електроживлення, компресорну; б) на першому поверсі - штативний зал, крос, апаратну і студію міської, міжміської телефонної станції та міжміську оповіщувальну апаратуру, загальні промислові приміщення; в) на другому поверсі - приміщення комутаторного цеху; г) на третьому поверсі - приміщення лінійно-апаратного цеху (ЛАЦ) міжміських і зонових зв'язків; ґ) на четвертому, п'ятому та шостому поверхах – приміщення автоматичного вузла комутації каналів (АВКК), ЛАЦ місцевого зв'язку, сільсько-приміський вузол. Автоматична міська телефонна станція (АМТС) квазіелектронного й електронного типу ЕПУ повинна розміщуватися на одному або суміжному з цехом АВКК поверсі. У вертикальних кабельних шахтах дозволяється розміщувати в одній шахті лінійні і живильні кабелі постійної напруги; суміщення лінійних і силових кабелів змінної напруги не дозволяється. У комутаторних залах, студіях і радіостудіях облицювання стін та стелі для поглинання звуку повинно виконуватися неспалимими або важкоспалимими матеріалами. Забороняється застосовувати спалимі матеріали для влаштування перегородок і каркасів передавачів. Електроживильні установки слід розміщувати децентралізовано з максимальним наближенням до навантаження. Для чищення діючого обладнання слід користуватися лише спиртом. При цьому забороняється користуватися бензином. Для чищення приладів на робочому обладнанні необхідно застосовувати щітки з рукоятками з ізоляційного матеріалу. При відсутності міського водопроводу протипожежне водозабезпечення для зовнішнього пожежогасіння будівель I і II ступенів вогнестійкості об'ємом до 5000 куб.м та витратою води до 10 л/с дозволяється передбачати з пожежних водойм. Кабельні лінії та приміщення для їхнього розміщення. Уводи кабелів у мережні вузли, кінцеві та проміжні підсилювальні пункти в будівлях АТС, АМТС, телеграфних станцій та інших об'єктів зв'язку прокладаються через спеціально обладнані приміщення вводу кабелів (шахти), розташовані, як правило, у підвальному (цокольному) поверсі, а в будівлях без підвалу – на першому поверсі, з улаштуванням приямків у підлозі приміщення. Канали ввідних блоків кабельної сигналізації у будівлях АТС, АМТС (МТС) та міжповерхові перекриття над приміщеннями вводу кабелів зв'язку, акумуляторної і тамбурів до них повинні бути газонепроникні. Станційні колодязі слід установлювати на відстані не далі 30 м від будинку АТС. У приміщеннях уводу кабелів не дозволяється: а) улаштування вводу силових кабелів, радіофідерів, водопроводу, теплоцентралі та газопроводу; б) сумісне прокладання кабелів зв'язку, проводів пожежної сигналізації та електроживлення з трубами розводки вогнегасильних речовин та повітроводами. У вертикальних кабельних шахтах на рівні перекриттів повинні передбачатися неспалимі діафрагми з межею вогнестійкості не менше 0,75 год. Кабелі з'єднувальних ліній МТС, що використовуються для системи передачі з дистанційним живленням, із приміщення уводу кабелів (шахта) повинні прокладатися безпосередньо в ЛАЦ на стійки вводно-кабельного обладнання (без заходу в крос). Шахту приміщення вводу кабелів слід обладнувати дверима, що щільно зачиняються й оббиваються з двох боків листовим залізом по азбесту. Усі пускові пристрої (пускачі, вимикачі і т. ін.) необхідно розміщувати поза приміщенням шахти. Розміщувати в шахті будь-яке обладнання, окрім штативів контрольно-сигнальних приладів (КСП), які повинні бути у вибухобезпечному виконанні, забороняється. Вільні канали телефонної каналізації потрібно щільно закривати дерев'яними або бетонними чопами і зашпаровувати. Світильники й електроапаратура у шахті повинні бути у вибухонебезпечному виконанні. У приміщенні вводу кабелів допускається застосування переносних світильників напругою не більше 12 В чи ручних електричних (акумуляторних) ліхтарів у вибухонебезпечному виконанні. У колодязі, до якого можливе надходження газів, забороняється користуватися відкритим вогнем. Якщо потрібне штучне освітлення, то воно повинно здійснюватися згори через люк чи від переносного світильника у вибухонебезпечному виконанні з напругою живлення 12 В. При роботі з відкритим вогнем кабелі, якими подається дистанційне живлення та які розташовані поруч, повинні огороджуватися щитами з вогнетривкого матеріалу. Палити в приміщеннях уводу кабелів (шахті) забороняється. Компресорно-сигнальні установки (КСУ) повинні розміщуватися в суміжному з шахтою, але ізольованому від неї приміщенні з окремим входом з коридору. Розподільчі штативи допускається розміщувати в приміщенні шахти. При цьому датчики аварійного витрачання повітря, що розташовані на штативах, повинні бути у вибухонебезпечному виконанні. Технічний огляд повинен проводитися в присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію КСУ. Результати оглядів мають оформлятися актом. Установка для утримування кабелю під тиском може розміщуватися як у підземній, так і в наземній його частині. Для підтримання кабелів під надлишковим тиском належить застосовувати стиснене повітря; у закритих приміщеннях (не обслуговуваних підсилювальних пунктах, обслуговуваних підсилювальних пунктах, підсилювальних пунктах, шахт тощо) застосовувати азот для підтримання кабелю під надлишковим тиском забороняється. У процесі застосування сухого азоту для просушування ізоляції жил кабелів закриті приміщення необхідно вентилювати. Припаювати до кабелю, який перебуває під тиском, повітропровід (вентиль) забороняється. Станційні кабелі і кабелі живлення необхідно прокладати на різних трасах. Якщо неможливо рознести траси за напрямками, то зазначені кабелі мають бути прокладені різними рівнями на відстані не менш як 30 см. Радіо споруди. Будинки та споруди передавальних та приймальних радіостанцій, радіотелевізійних передавальних станцій і радіотелевізійних ретрансляторів повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння антенних опор вежевого типу з технологічним приміщенням у основі опори і вежі слід установлювати не менше 50 л/c та не менше 20 л/с (4 струмені по 5 л/с) - на внутрішнє пожежогасіння. Протипожежне водозабезпечення дозволяється не передбачати для радіотелевізійних ретрансляторів потужністю до 1 кВт, що розміщені в будівлях або контейнерах із негорючих матеріалів об'ємом до 250 куб.м. На антенних полях слід: а) регулярно очищати територію від сміття; б) своєчасно викошувати траву; в) навколо дерев'яних щогл, на відстані одного метра - викопати канаву; г) переорати смугу за 3-4 м від лісових масивів за всім периметром; ґ) на щоглах 80 м і більше слід мати спеціальні колиски для піднімання працівників пожежної охорони і засобів пожежегасіння для гасіння пожежі на них. На радіорелейних станціях: а) будинки та споруди повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості; б) вузлові, прикінцеві, проміжні з дизельними агрегатами в одній технічній будівлі апаратної і дизельної дозволяється розташовувати в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості; в) на автоматизованих проміжних з резервними ДЕС, що працюють без постійного перебування чергового персоналу, і з промисловими будівлями (включаючи контейнери) IIIа ступеня вогнестійкості об'ємом менше 1000 куб.м протипожежне водозабезпечення та автоматичне пожежогасіння не потрібне; г) слід застосовувати тільки закриті кислотні акумулятори або герметичні чи метизовані. На радіовузлах: а) на дерев'яних підлогах або постаментах шафи встановлюються на металевий лист товщиною 0,3-1,0 мм з прокладкою з листового азбесту товщиною 3-5 мм; б) при встановленні в ряду стійок з різнотипними лицьовими панелями та шафами апаратури вирівнюються за лицьовими краями шаф, розмір проходу з тильного боку ряду визначається мінімально допустимою відстанню 0,8 м для найбільшого за глибиною блоку;в) внутрішні поверхні жолобів та кришок до них, виготовлених з деревини, оббиваються даховим залізом товщиною 0,3-0,5 мм по шару азбесту товщиною не менше 3,0 мм; г) електрокабелі напругою до 1000 В прокладаються по неоштукатурених дерев'яних поверхнях і закріплюються на кронштейнах так, щоб відстань між поверхнею стіни і електрокабелю була не меншою 50 мм; ґ) на вводах антен повинні бути встановлені розрядники Р-350 та ИР-0,3 (або іншого типу), змонтовані в антенних щитках; д) вивід із станції на стояк радіотрансляційної лінії здійснюється через вивідні станційні стійки. По горищу до станційних стійок кабелі повинні бути прокладені у сталевих заземлених трубах; е) перед початком грозового періоду та після кожної грози перевіряти і при потребі регулювати зазори в магістральних фідерах (0,7 мм), розподільних фідерах (0,3 мм), підсилювальних трансформаторах (4,5 - 5,0 мм). Результати оформлюються актом. Приміщення для ремонтних і налагоджувальних робіт. У регулювальних майстернях робочі поверхні столів, верстатів повинні бути покриті лінолеумом (пластиком) і мати гладкі торцеві поверхні. Чищення (промивання) приладів і механічних частин телеграфних апаратів бензином слід проводити в окремих приміщеннях, де встановлені спеціальні металеві шафи, що обладнані витяжною вентиляцією (місцевим відсмоктуванням). У приміщеннях, які спеціально обладнані для промивки бензином приладів і деталей, палити і користуватися відкритим вогнем забороняється. На вхідних дверях цих приміщень необхідно розміщувати знаки "Забороняється користуватися відкритим вогнем" і "Забороняється палити" згідно з ГОСТ 12.4.026-76. Для чищення приладів забороняється використовувати етилований бензин. Резервуар