Характеристика засобів вогнегасіння. Для протипожежного захисту підприємств телекомунікацій застосовується велика кількість способів та засобів гасіння по снип 2. 04. 09-84.

Процес горіння можна припинити:

- охолодженням горючої речовини до температури нижчої за температуру її спалаху;

- зниженням концентрації окислювача в зоні горіння;

- припиненням надходження пари, газів горючої речовини.

Для припинення процесу горіння застосовуються наступні вогнегасні засоби: вода, інертні гази, хімічні засоби у вигляді піни або рідини, порошкоподібні сухі суміші, пожежні покриття з брезенту та азбесту, пісок.

Вибір типу гасіння визначається в залежності від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння матеріалів.

Вода — найбільш поширений вогнегасний засіб через її високу теплоємність і застосовується у вигляді компактних струменів пари. Вода віднімає від речовини, що горить, велику кількість тепла, понижуючи при цьому поверхневу температуру цієї речовини нижче точки спалаху, а парова хмара, що утворилася при цьому, не дає доступу кисню до пожежі.

Вода не годиться для гасіння наступних речовин, що горять:

- легкозаймисті (t_cn < 120 °С) рідини, які не змішуються з водою;

- елементів, які швидко з'єднуються з киснем (металевий калій, натрій);

- карбідів, які вступають у хімічну реакцію з водою, виділяючи при цьому вибухонебезпечні гази (ацетилен, метан тощо);

- металів, нагрітих до температури вище 1300 °С тому, що при цій температурі вода розкладається, утворюючи гримучий газ;

- електромереж і установок під напругою, тому що вода — електропровідна;

- цінних паперів і пошти.

Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяною парою — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастило.

Водяна пара й інертні гази застосовуються для гасіння речовин, які знаходяться в закритих приміщеннях. У середовищі (приблизно 30 % об'єму приміщення) водяної пари та інертних газів пожежа припиняється через недостатню кількість окислювача, який підтримує горіння.

Вуглекислий газ ізолює речовини, що горять, від окисника, в результаті чого горіння переривається. Використовують його переважно в закритих приміщеннях із застосуванням захисту органів дихання. Вуглекислота при переході з рідкого в газоподібний стан різко понижує температуру до 79 °С (утворює сніг) і розширюється в об'ємі (1 кг дає 509 л газу). Він знаходиться в балонах у стисненому стані і застосовується, як в снігоподібному, так і в газоподібному станах. Вуглекислота є поганим провідником електричного струму, тому її застосовують для гасіння електропроводки та електрообладнання. При гасінні пожежі в закритому приміщенні вогнегасна концентрація його в повітрі приміщення складає приблизно 30 %.

Азот застосовують для гасіння пожеж у закритих приміщеннях і приблизно в тих же вогнегасних концентраціях, що і вуглекислий газ, але його вогнегасні властивості підвищуються, якщо ввести 3—5 % галоїдованих вуглеводів (гази або легковипаровувальні рідини), які сприяють гальмуванню хімічної реакції горіння.

До числа вогнегасних сумішей відносяться, наприклад, склади: 3,5 (70 % брометилу і 30 % двоокису вуглецю) і 4 НД (97 % брометилу і 3 % двоокису вуглецю) і вони застосовуються для гасіння твердих горючих речовин і матеріалів, але треба зауважити, що продукти їх термічного розкладу токсичні.

При загоранні легкозаймистих речовин і твердих займистих речовин застосовується вогнегасна піна (хімічна і повітряно-механічна), яка при пожежі закриває речовину, що горить, ізолюючи її від навколишнього середовища і запобігаючи передачі тепла зі сфери горіння до речовини, що горить. У процесі руйнування піни утворюється рідка плівка, що змочує речовини.

Хімічна піна отримується при взаємодії сірчаної кислоти чи розчину її солей з розчинами солей вугільної кислоти в присутності. У результаті реакції виділяється двоокис вуглецю, який в поєднанні з піноутворювачем утворює стійку хімічну піну, яка здатна прилипати і утримуватися на речовині, що горить.

Для гасіння великих пожеж необхідна велика кількість піни, для чого використовують піногенераторні порошки типу ПГП і ПГПС (суміш двовуглекислої соди, сірчанокислого алюмінію і піноутворювача).

Повітряно-механічна піна на відміну від хімічної являє собою суміш води, повітря і піноутворювача.

Порошкові вогнегасні склади застосовуються для гасіння невеликих кількостей різних займальних речовин, а також речовин, при гасінні яких не можна застосовувати інші засоби гасіння. У процесі гасіння порошки рівномірно покриваючи речовину, що горить, ізолюють зону горіння, зменшуючи при цьому виділення тепла. Ці засоби пожежогасіння неелектропровідні, нешкідливі для людини, дешеві і зручні для транспортування і зберігання, не замерзають при низьких температурах. Вони застосовуються при гасінні займистих речовин (ЗР), в тому числі пірофорних, на основі карбонатів і бікарбонатів натрію і калію вони гасять пожежі лужних металів.

Пісок сухий, чистий, просіяний гасить пожежу не гірше за водяну пару і інертні гази, тому що він поглинає тепло і ізолює поверхню від окислювача.

Покривала (азбестові полотна, брезент тощо) використовуються для гасіння невеликих поверхонь, що горять, у тому числі одягу людей. Тут здійснюється ізоляція зони горіння від доступу окислювача (частіше кисню).

Протипожежний інвентар (відра, багри, сокири, лопати тощо) повинен кріпитися на щиті, стінах промислових споруд і в приміщеннях.

Порядок дій у разі пожежі Кожен працівник у разі виявлення пожежі або запаху диму, гару, надмірного підвищення температури зобов'язаний негайно повідомити про це пожежну охорону (при цьому назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) та вживати заходів до її ліквідації й рятування людей та майна. Порядок збору посадових осіб об'єкта на пожежу та їхній склад завчасно визначається наказом або розпорядженням керівника. Керівник (інша посадова особа об'єкта), який перший прибув на місце пожежі, зобов'язаний: а) перевірити та впевнитись, що пожежну охорону викликано (продублювати повідомлення про пожежу); б) очолити керівництво гасінням пожежі до прибуття підрозділів пожежної охорони; в) у разі загрози життю людей негайно організувати їхню евакуацію, використовуючи для цього всі наявні засоби та сили; г) вивести з приміщень за межу небезпечної зони всіх працівників, які не зайняті в ліквідації пожежі; ґ) направити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і джерел протипожежного водопостачання; д) перевірити включення та роботу автоматичної системи пожежогасіння; е) за потреби - викликати медичну, газорятівну та інші служби; є) припинити всі роботи, які не пов'язані з ліквідацією пожежі; ж) за потреби - організувати відключення електроенергії, зупинення апаратів, транспортувальних пристроїв, перекриття сировинних, газових, парових і водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції та здійснення інших заходів, спрямованих на запобігання поширенню пожежі; з) забезпечити захист людей, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалень будівельних конструкцій, уражень електричним струмом, отруєння, опіків; и) одночасно з ліквідацією пожежі організувати роботи щодо охолодження конструктивних елементів будівель і споруд, технологічного обладнання, яким загрожує небезпека впливу теплової енергії; і) при потребі - організувати евакуацію матеріальних цінностей; ї) при прибутті на місце пожежі підрозділів пожежної охорони керівник (або інша особа, яка його заміщує), який керував гасінням пожежі, повинен доповісти їх старшому начальнику відомості про людей, які потребують допомоги, евакуації, їх кількість, місце перебування, а також про вогнище пожежі та заходи, що вжиті для її ліквідації; й) керівник об'єкта зобов'язаний негайно повідомити про пожежу орган державного пожежного нагляду, вищу організацію, місцевий орган виконавчої влади, прокуратуру за місцезнаходженням об'єкта. Усі підрозділи і служби пожежної охорони, що залучаються до гасіння, підпорядковуються керівнику гасіння пожежі (КГП). Залежно від обставин і кількості підрозділів, які беруть участь у ліквідації пожежі, КГП може приймати рішення про створення оперативного штабу пожежогасіння. До складу штабу пожежогасіння повинен входити представник об'єкта, який зобов'язаний: а) надавати консультації КГП з питань специфічних конструктивних особливостей будинку чи споруди, інформувати його про наявність та місцезнаходження токсичних та інших шкідливих речовин; б) на вимогу КГП надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку та реабілітації особового складу й осіб, залучених до гасіння пожежі; в) надавати наявні технічні засоби для використання їх при ліквідації пожежі; г) коригувати дії адміністрації при виконанні робіт, що пов'язані з ліквідацією пожежі. При пожежі на електроустановках, електрокабелях тощо - при необхідності вимкнути електропостачання та забезпечити КГП письмовим допуском на проведення гасіння пожежі.

ІНДИВІДУАЛЬНІ РОЗРАХУНКОВІ ЗАВДАННЯ ТА ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ