Вентиляція виробничих приміщень.

Вентиляція - повітрообмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря.

Вентиляція може бути природною та механічною.

Природна вентиляція в свою чергу може бути організованою та неорганізованою.

При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції.

Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів.

Системи вентиляції класифікують за наступними характерними ознаками:

1) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від призначення вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;

2) за місцем дії вентиляція може налагоджуватися на робочому місці - місцева або для всього приміщення - загальнообмінна.

До приладів місцевої припливної вентиляції належать: повітряні душі й оази, повітряні і повітряно-теплові завіси.

Повітряний душ - це спрямований на працівника потік повітря. Він повинен подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру повітря й обдувати працівників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.

Повітряні оази - це частина виробничої площі, що відокремлюється з усіх боків легкими пересувними перегородками висотою 2 – 2,5 м і заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення.

Повітряні завіси і повітряно-теплові завіси (біля вхідних дверей, печей тощо).

 

Кондиціонування та опалення приміщень.

Кондиціонуванням називається процес створення й автоматичної підтримки в приміщенні постійних або параметрів повітря, що змінюються по заданій програмі, незалежно від зміни параметрів зовнішнього повітря і зміни кількостей тепла і вологи, що виділяються в приміщенні.

І кондиціонуваня, і опалення призначені для створення певного мікроклімату, необхідного для створення високого рівня працездатності й тривалої роботи працюючих в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Для кондиціонування повітря застосовують спеціальні агрегати – кондиціонери.

 

Види опалення виробничих приміщень: повітряне, водяне (парове), променеве (інфрачервоне) опалення.

Основними перевагами інфрачервоного опалення є відсутність необхідності у використанні котельних і прокладанні теплотрас, економність, а також можливість опалювання приміщень зонально.

Суб'єктивні технічні засоби безпеки

В умовах виробництва безпека виконуваних робіт суттєво залежить від своєчасного попередження працюючих про можливі небезпеки. З цією метою широко застосовують сигналізацію, сигнальні кольори, знаки та плакати безпеки, які відіграють роль носія відповідної інформації у закодованому вигляді.

Сигналізація про небезпеку застосовується у колективних засобах захисту від дії шкідливих і небезпечних факторів для попередження працюючих про пуск і зупинку устаткування, порушення технологічного процесу, аварійну ситуацію, пожежну небезпеку тощо. За принципом дії сигналізація може бути звуковою чи світловою. З метою сигналізації про небезпеку можуть використовуватися спеціальні прилади та пристрої.

Сигнальні пристрої контролюють температуру рідин, тиск рідин і газів, швидкість руху рухомих елементів, вміст у повітрі шкідливих речовин, рівень шум, вібрацію, інтенсивність шкідливого випромінювання, інформують про несанкціонований доступ, вторгнення на об'єкти тощо.

За своїми функціональними ознаками розрізняють такі сигнальні пристрої:

1) аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму в роботі);

2) інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що визначають безпеку);

3) попереджувальні (попереджують про необхідність дотримання вимог безпеки).

 

Кольорами безпеки відповідно до Держстандарту є червоний, жовтий, синій та зелений (табл.1).

Таблиця 1

Кольори безпеки

№	Колір безпеки	Основне змістове значення кольору безпеки	Контрастний колір
	Червоний	Заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежегасіння	Білий
	Жовтий	Попередження, можлива небезпека	Чорний
	Зелений	Припис, безпека	Білий
	Синій	Вказівка, інформація	Білий

Червоний колір (“небезпека”, “стоп”) застосовують для позначення небезпеки, протипожежних засобів, сигнальних лампочок, заборонних знаків безпеки, обладнання та приладів, де може виникнути небезпечна ситуація, аварійних кранів та ручок тощо.

Жовтий колір ( “увага”) – означає попередження, можливу небезпеку. Його застосовують для фарбування попереджувальних знаків безпеки, елементів будівельних конструкцій, виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпеки, країв огороджувальних пристроїв, захисних огороджень, що встановлюються біля небезпечних зон (ями, котловани, траншеї) тощо.

Жовті і чорні смуги, що чергуються, застосовують для позначення низьких елементів внутрішньоцехового транспорту, кабін, бамперів, електрокарів, підіймально-транспортного обладнання.

Синій колір означає вказівку, інформацію. Його застосовують для зобов'язуючих і вказівних знаків безпеки.

Зелений колір ( “безпека”, “дозвіл”) показує, що шлях вільний. Його застосовують для ламп, що сигналізують про нормальну роботу машин, позначення евакуаційних, запасних виходів («Виходити тут»); табло пунктів першої допомоги; місць перебування аптечок, рятувальних засобів.

Знаки безпеки праці. Відповідно до Держстандарту прийнято чотири групи знаків безпеки праці (ГОСТ 12.4.026-76):

· знаки, що забороняють, - мають форму кола, по периметру якого нанесено широку червону смугу, а біле поле з нанесеним чорною фарбою відповідним символом перекреслюється червоною смугою такої ж ширини. Вони призначені для заборони певних дій у визначених місцях або приміщеннях (заборона палити, гасити водою і т.п.);

· попереджуючі знаки мають форму трикутника, по периметру якого нанесено чорну смугу, а на жовтому полі знака розміщені відповідні попереджуючі символи. Вони призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (радіаційне випромінювання, електричний струм і ін.);

· зобов 'язуючі знаки мають форму кола, по периметру якого нанесена тонка біла смуга, а на синьому полі білою фарбою - відповідні зобов'язуючі символи. Вони приписують дозвіл на певні дії працівників лише у разі виконання конкретних вимог з охорони праці (використання ЗІЗ тощо), вимоги пожежної безпеки та ін.;

· вказівні знаки мають прямокутну форму, вони синього кольору з білим полем, посередині знак з нанесеними відповідними символами на полі. Вказівний знак «Входити тут» має форму квадрата зеленого кольору, на якому білою фарбою нанесений відповідний символ. Символи на вказівних знаках, що належать до пожежної безпеки, мають червоний колір.

Знаки безпеки, встановлені на воротах при в'їзді на об'єкт, діють на території всього підприємства, а якщо такі знаки встановлені на дверях або стіні при вході в приміщення - то лише для цього приміщення.

Дорожні знаки покращують безпеку учасників дорожнього руху і є для них обов'язковими. Є знаки, що знижують ступінь небезпечності не тільки для учасників дорожнього руху, але і для людей, які перебувають поруч. Наприклад, такі знаки як «Рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажні, заборонено», «Рух транспортних засобів, що перевозять вибухівку, заборонений» і т.д.

Знаки безпеки повинні контрастно виділятися на тлі навколишнього середовища і перебувати в полі зору людей у призначених місцях.

 

Широко використовуються пояснювальні написи, що додатково інформують про можливу небезпеку. У пояснювальному написі забороненого знака завжди є слово «Заборонено», наприклад: «Заборонено палити», Пояснювальні написи нерідко починають також словом «Стій», наприклад: «Стій. Заборонена зона».

Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування зон обвалів, сховищ, зон дії отруйних чи шкідливих речовин. У попереджувальних знаках може бути пояснювальний напис, наприклад: «Небезпечна зона. Тихий хід».

Знаки загрози поранення попереджують про небезпеку, пов'язану з гострими предметами, виступом арматури тощо. Основне слово - «Обережно». Наприклад: «Обережно. Гострі предмети».

Знаки загрози від руху попереджують про небезпеку, пов'язану з рухом транспорту, будівельних машин і т.д., наприклад: «Бережись. Рух транспорту», «Бережись. Поворот стріли».

На вказівних знаках можуть бути такі пояснювальні слова: «Вихід», «Вхід» тощо

12. Законодавчі акти по охороні праці на виробництві.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

У Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 р.підкреслюється, що людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат­ності, втрати годувальника (ст. 46); права і свободи людини захищаються судом (ст. 55).

Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).

Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 25) визначає, що підприємство зобов’язано забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці й несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за шкоду, заподіяну їх здоров’ю і працездатності.

Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 7) передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаєм­ні зобов’язання сторін щодо охорони праці.

14 жовтня 1992 р. прийнято Закон «Про охорону праці». Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров’я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко­номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Соціально-економічні заходи щодо охорони праці:

1.обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків;

2.збереження середнього заробітку за працюючим за період простою в разі, якщо склалася небезпечна виробнича ситуація;

3.виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства або умов колективного договору з питань охорони праці;

4.безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими й шкідливими умовами;

5.безплатна видача працівникам спеціального одягу, спеціаль­ного взуття та інших засобів індивідуального захисту на роботах із шкідливими й небезпечними умовами;

6.відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я працівника (або його сім’ї у разі смерті потерпілого), пов’язаним з виконанням трудових обов’яз­ків, а також моральної шкоди.

Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці:

o правильна поведінка працівників,

o чітке й своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці;

o правильне планування робочих місць;

o правильна організація праці;

o застосу­вання безпечних способів праці;

o дотримання встановленого ходу технологічного процесу;

o справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

Технологічні (інженерні) заходи і засоби охорони праці:

- застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів, засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блокування сигналізації, системи дистанційного управління тощо).

Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці:

o дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях,

o визначення відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці:

o попередні та періодичні медичні огляди працівників;

o переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я;

o безплатне забезпечення лікувально-профілактичним хар­чуванням працівників на роботах з важкими і шкідливими умовами праці;

o відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування;

o особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Серед законодавчих актів, що регулюють охорону праці слід виділити Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями уряду України, нормативними актами міністерств та інших цент­ральних органів державної виконавчої влади. Повний перелік чинних в Україні нормативних документів з охорони праці наведено в "Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці", який діє з 1995 року. Він включає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 державних стандартів України (ДСТУ).

 

13. Державні нормативні акти з охорони праці.

Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

1.умови праці на кожному робочому місці;

2.безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;

3.стан засобів колективного та індивідуального захисту;

4.санітарно-побутові умови.

Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.

Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від відомчої (галузевої) належності та форм власності. (Положення про розслідування та облік нещасних випадків, Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи й організації за порушення нормативних актів про охорону праці, Типове положення про службу охорони праці тощо)

Галузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.

З метою машинної обробки державні нормативні акти про охорону праці повинні кодуватися відповідно до схем на рис.1 та рис.2.

 

 

Рис. 1. Схема кодування для міжгалузевих нормативних актів

 

Рис. 2. Схема кодування для галузевих нормативних актів.

Види державних нормативних актів про охорону праці мають слідуючи цифрове позначення (таблиця 1)

Таблиця 1 Цифрове позначення видів державних нормативних актів про охорону праці

Вид	Цифрове позначення
Правила
Стандарти
Норми
Положення, статути
Інструкції керівництва, вказівки
Рекомендації, вимоги
Технічні умови безпеки
Переліки, інші

Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів встановлюють стандарти безпеки праці, які забезпечують нормативну базу управління умовами праці.

Стандарти безпеки праці поділяються на міждержавні (ГОСТ), державні (ДСТУ), галузеві (ОСТ), стандарти підприємств (СТПССБП). (ССБТ - система стандартов безопасности труда.

Стандарти підприємств розробляються за такими групами:

1. Організаційно-методичні, які визначають організацію роботи з охорони праці на підприємстві, організацію навчання та інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки, порядок проведення аналізу травматизму тощо;

2.вимоги безпеки до виробничого устаткування;

3.вимоги безпеки до технологічних процесів;

4.вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прийняття нових, перегляд і скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

 

14. Особливості охорони праці жінок.

 

За даними статистики, на важких ручних роботах у промисловості чисельність жінок становить 20 %, а в будівництві – понад 25 % працівників. У цехах з важкими та шкідливими (і навіть з особливо важкими і шкідливими) умовами жінок налічується понад 30 %. І незважаючи на те, що існує Перелік, у якому заборонені для жінок ті види праці, які шкідливі для їх здоров’я і здоров’я майбутніх дітей, число жінок, що працюють у важких і шкідливих умовах, знижується вкрай повільно.

Перелік важких робіт із шкідливими та небезпечними умовами (понад 500 видів робіт у різноманітних галузях виробництва), на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р.

Важкими умовами праці можна пояснити збільшення у жінок кіль­кості захворювань, що призводять до безплідності, несприятливого перебігу вагітності. Зростає дитяча та материнська смертність.

Для жінок на всіх підприємствах повинні надаватися робочі місця з допустимими умовами праці, що харак­теризуються такими факторами середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць.

Наявність на робочому місці хімічних речовин I і II класів небезпеки (свинець, ртуть, чадний газ, соляна, сірчана кислота, бензол, хлор), патогенних мікроорганізмів, а також речовин, що спричиняють алергічну, канцерогенну, мутагенну дію, являється протипоказаням для праці жінок дітородного віку.

Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України «Про охорону праці» не можна допускати жінок до наступних видів роботи, навіть якщо вони наполягають на виконанні цих робіт:

1.роботи з важкими умовами праці;

2.роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці;

3.підземних робіт (крім нефізичних або робіт із санітарного і побутового обслуговування).

Існують також норми гранично допустимих навантажень для жінок при підійманні та переміщенні важких речей вручну, що встановлені наказом МОЗ України (табл. 1).

Таблиця 1. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками

Характер робіт	Гранично допустима вага вантажу, кг
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину)
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни
Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:
— з робочої поверхні
— з підлоги

Примітки:

1. У вагу вантажу, що переміщується, включається вага тари й упаковки.

2. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

3. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо.

 

Забороняється залучати жінок до робіт, пов’язаних з постійним переміщенням протягом робочої зміни вантажів масою понад 7 кг.

Дозволяється виконання жінками робіт з підіймання, переміщення вантажів масою, яка перевищує 7 кг, але не більше 10 кг при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину). В обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг з робочої поверхні і 175 кг – з підлоги.

Забороняється використовувати жіночу працю в нічний час і надурочно. Щоправда, сучасне законодавство вже дозволяє залучати жінок до роботи в нічний час, але тимчасово й лише в тих галузях, де це необхідно.

Особливе становище у вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, – законодавство забороняє залучати їх на нічну і понаднормовану працю, роботу без вихідних днів, а також відправляти у відрядження.

 

15. Особливості охорони праці неповнолітніх.

Законодавство з охорони праці особливу увагу звертає і на застосування за необхідності праці неповнолітніх. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. Цей перелік поширюється як на підземні роботи, так і на інші роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (табл. 2).

Таблиця 2. Граничні норми підіймання і переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу, кг
короткочасна робота	тривала робота
юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
		2,5	—	—
			8,4	4,2
			11,2	5,6
			12,6	6,3

Примітки:

1. Короткочасна робота – 1—2 підняття та переміщення вантажу протягом 1 год робочого часу; тривала – більше ніж 2 підняття та переміщення протягом 1 год робочого часу.

2. Календарний вік визначається кількістю повних років, що відлічуються від дати народження.

3. У вагу вантажу включається вага тари й упаковки.

4. Докладне м’язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничної ваги вантажу, його тривалість – не більше 3 хв, подальший відпочинок – не менше 2 хв.

 

16. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.