Чинники, які сприяли виникненню держави

Економічні: ускладнення громадського виробництва; перехід від споживчого до виробляючо-привласнюючого господарства

Політичні: неможливість існування родоплемінної організації суспільства в нових історичних умовах; розшарування однорідного первісного суспільства на класи і групи з різними інтересами; потреба у новій організації публічної влади з удосконаленим апаратом і можливостями здійснювати примус на користь експлуататорських верств

Соціальні: укладення відносин між людьми через ліквідацію общинного колективізму; поява соціальних суперечностей; необхідність соціальної інтеграції

Психологічні: пов’язані з особливостями психіки і свідомості людей; усвідомлення таких понять, як права й обов’язки; поява почуття провини

Культурні результат рівня духовного розвитку суспільства в силу необхідності керування суспільством більш цивілізованими методами; поява релігії і писемності

Найважливіший чинник – економічний

Етапи соціально-економічного розвитку суспільства, які пе­редували появі держави

I. Три великих суспільних поділи праці:

1) відділення землеробства від скотарства, відділення ремесла від землеробства і скотар­ства, відділення торгівлі від ремесла, землеробства і ско­тарства;

2) покращання знарядь праці та підвищення продук­тивності праці;

3) поява додаткового продукту

II. Поява майнової нерівності і приватної власності

III. Поява соціальної нерівності та експлуатації; розкол сус­пільства на класи експлуатованих та експлуататорів

IV. Поява держави — апарату політичної влади економічно панівного класу

V. Поява писаного права, яке забезпечує інтереси панівних верств населення і суспільства в цілому

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

1. Розшарування первісно-однорідного суспільства на кла­си та групи.

2. Ускладнення суспільного виробництва, нездатність ро­доплемінної влади первісного суспільства до керування у нових, складніших умовах.

3. Прагнення економічно панівної групи населення (класу) до політичної влади.

4. Об'єктивна необхідність інтеграції суспільства, його органі­зації і керування ним.

Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, яка здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

 

 

Поняття та ознаки держави.

Держава – це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, яка здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

1. Суверенітет. Повнота, верховенство і неподільність державної влади у межах держави (внутрішній суверенітет). Са­мостійність і незалежність держави у зовнішніх відносинах з іншими державами (зовнішній суверенітет).

2. Територіальність. Державна влада обмежена певною те­риторією, на яку поширюється суверенітет держави.

3. Народонаселення. Суб'єктом і об'єктом державної влади є народ — громадяни (піддані) даної держави.

4. Наявність апарату керування і примусу (механізму дер­жави). Система органів та організацій, які утворені держа­вою для реалізації її функцій і задач.

5. Публічно-політичний характер державної влади. Існують державно-правові інститути, відділені від населення, що виражають волю панівних верств населення (со­ціальної групи, блоку класових сил, більшості народу); публічна (державна) влада — влада, яка не співпадає з населенням, але виступає від його імені, забезпечує державний примус.

6. Легалізований примус (насильство). Держава (її органи) мають право застосовувати примус до всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства на території держави.

7. Універсальність. Держава — єдина універсальна органі­зація на території країни, яка охоплює все населення, вста­новлює адміністративно-територіальний поділ, інститут гро­мадянства і негромадянства.

8. Правові норми. Легалізують діяльність держави, регулю­ють громадські відносини, санкціонуються й охороняються державою.

9. Податкова система і спеціальний матеріальний фонд (скарбниця, бюджет). Податки — це матеріальні кошти, які стягує держава з населення, необхідні для утримання держав­ного апарату (фінансова основа його діяльності), розв'язання загально соціальних задач держави.

Атрибути держави: Кордони, Столиця, Державна мова, Національна валюта

Державна символіка: державний герб; державний гімн; державний прапор

 

 

Правова держава та її ознаки.

Правова держава — найбільш демократична, відкрита цивілізована держава, в якій здійснення влади базується на пануванні права, верховенстві законів; особистість перебуває під високим, надійним правовим захистом, де існують їх взаємні обов'язки і відповідальність; забезпечений надійний механізм здійснення системи права, відсутність диктатури одного класу над іншим; чітко дотримується принцип розподілу влади; враховуються міжнародні стандарти із захисту прав та законних інтересів особи, а також в інших сферах людської діяльності; забезпечується плюралізм думок і гласність, шанобливе ставлення до досягнень минулих поколінь; усувається варварське використання природних ресурсів і створюються умови для прогресивного розвитку майбутніх поколінь. Теорію П. Д. розробив у XVIII столітті Еммануїл Кант, професор університету в Кенігсберзі, родоначальник німецької класичної філософії.

ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

1.верховенство закону у всіх сферах громадського життя;

2.закріплення в Конституції та інших законах основних прав людини;

3.взаємна відповідальність держави і особи;

4.врегулювання відносин між особою і державою на підставі принципу «особі дозволяється робити усе, що прямо не заборонено законом»;

5.розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6.наявність у всіх громадян правової культури;

7.юридична захищеність особи;

8.високе положення суду в громадському і державному житті;

9.народне представництво - така організація законодавчої влади, уся повнота якої здійснюється представниками народу, обраними з його середовища.

 

 

Форма державного правління.

Форма держави - це спосіб організації і здійснення державної влади в країні, що виражається у формі правління, формі державного устрою й у виді державного режиму.

Форма державного правління – порядок організації верховної державної влади, який визначається джерелом формування влади, компетенцією та взаємозв’язком органів влади.

Монархія: 1)абсолютна (необмежена); 2)обмежена (дуалістична та парламентська). Республіка:1)парламентська;2)президентська;3)змішана(парламентсько президентська або президентсько-парламентська).

1) Монархія - форма державного правління, при якій вища влада в державі належить одній особі -
монарху, що одержує владу у спадщину: а)абсолютна - влада монарха нічим не обмежена; б) парламентська - монарх - глава держави - не може безпосередньо впливати на склад і по­літику уряду, він формується парламентом і йому підзвітний; в)дуалістична - монарх особисто формує склад уряду і управляє ним.

2) Республіка - форма державного правління, коли вища державна влада здійснюється виборним
колегіальним органом, що обирається народом: а)парламентська республіка - глава держави - президент - не втручається до складу уряду і йо­го політики, виконавчу владу очолює прем'єр-міністр; б)президентська республіка - президент - глава держави й уряду - обирається не парламентом, має право вето на закони, прийняті парламентом; в) президентсько-парламентська республіка - глава держави - президент; виконавчу владу очо­лює прем'єр-міністр, він пропонується президентом і затверджується парламентом; подвійна
відповідальність уряду перед парламентом і перед президентом.

 

Форма державного устрою.

Форма держави - це спосіб організації і здійснення державної влади в країні, що виражається у формі правління, формі державного устрою й у виді державного режиму.

Форма державного устрою – спосіб адміністративно-територіального устрою держави, який визначає характер та порядок взаємовідносин між державою і її окремими частинами, між центральними і місцевими органами державної влади. Унітарна держава, Федерація Конфедерація Співдружність

Унітарна держава - це держава, яка відрізняється повною політичною єдністю, неподільна,

ад­міністративно-територіальні одиниці не мають суверенітету та ознак держави.

Федерація - союзна держава, частини якої (штати, землі) мають суверенітет, здійснюваний при
зберіганні цілісності держави. Суб'єкти федерації мають своє законодавство, особливу судову систему, самостійні органи управління.

Конфедерація - союз суверенних держав, об'єднаних для здійснення певних завдань

Конфедерація — союз держав, кожний член якого зберігає незалежність, має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).

Співдружність — це форма міждержавного об’єднання, створеного державами, що мають спільні ознаки, певний ступінь однорідності, спільність економічних інтересів, спільні мову, історію, культуру і релігію