Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів

Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів

Гуманізму, народності, правдивості журналістики.

Якщо журналістика може бути різною за своїм політичним, ідейним, світоглядним забарвленням, то вона неодмінно має базуватися на загальнолюдських цінностях, сповідувати злагоду й консолідацію у суспільстві. У цьому – спільність цілей різних змі.

Журналістика – це в першу чергу вчення про функції і принципи періодичної преси, радіо і тб.

У сучасних умовах прогресивна, демократична преса дотримується тих принципів, які притаманні ЗМІ в процесі становлення громадянського суспільства і національного відродження.(Гласність – це одне з найголовніших завдань. Читачі повинні знати все, що їх цікавить. Не може бути заборонених тем, крім тих, що можуть суперечити існуючим законам. Редакція має право вимагати від будь-яких інстанцій інформації, яка цікавить читачів. Об’єктивність – оскільки преса стала незалежною від політичних партій і структур влади, вона має відбивати життя таким, яким його бачать журналісти. В цілому журналісти покликані писати правдиво про те, що бачать, не боятись, сподобається це комусь чи ні. Плюралізм – обов’язок преси – показати всю політичну палітру, яка є в реальності. Можна з будь-яких позицій висловлювати і відстоювати власну думку, але не нав’язувати її силою. Чесність – без цього неможлива повага аудиторії,якою треба дорожити.)

Тільки незалежна преса може стати гарантом передачі влади демократичним структурам.

Гуманізм. Виходячи з того, що основне призначення засобів масової комунікації, з одного боку, впливати на формування громадської думки, з іншого –відображати життя суспільства, сформованого за їхньої участі, гуманізм з його категоріями й цінностями має бути основою функціонування мас-медіа. Як підкреслює В. Лизанчук, ЗМК мають “здійснювати своє національно-гуманістичне покликання – утверджувати високу мораль і духовність”. Теоретики журналістики визначають гуманізм як принцип журналістської діяльності.Мірилом усіх речей є людина, яка має вищу, самодостатню та самоусвідомлювальну значущість. За словами C. Корконосенка, “всі ці аспекти зливаються в трактуванні гуманізму в журналістиці.

Найширшим з-поміж названих є принцип народності, який роз­глядався як найважливіша особливість прогресивної творчості, яка в до­сконалій формі правдиво й дохідливо зображує життя народу, служить йому, виражає його прагнення, інтереси, потреби, естетичні ідеали.(за радянською школою).

Окремо я б додали сюди ще й патріотизм. Він є другим важливим принципом журналістської творчості. Під патріотизмом розуміється одне з найглибших грома­дянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.

Наша батьківщина — Україна, тому діяльність української жур­налістики, якою б мовою вона не видавалася, мусить бути спрямована на зміцнення Української держави, досягнення добробуту її народу, на­лагодження гармонійних стосунків усередині суспільства, забезпечення вчасного й конструктивного розв'язання виникаючих соціальних супе­речностей і конфліктів.

Правдивість як засада діяльності журналіста передбачає об'єктивність його у висвітленні подій, неупереджений підхід до явищ життя, а здатність органів масової інформації подавати неспотворену картину дійсності сприймається як найважливіший вимір якісного рівня журналістики.

При цьому слід пам'ятати таке: "Об'єктивність визначається не констатацією факту, а його дослідженням, пізнанням"65. "Факт не можна вважати явищем об'єктивної дійсності, — пише цей же дослідник у спеціальному дослідженні і далі роз'яснює: — Фактом ми називаємо відо­бражені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різно­го предметного змісту"66.

 

Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі.

Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами і народами, пов’язана із боротьбою за здобуття або утримання держвної влади як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Це також і процес сприйняття рішень, а також поведінка в суспільно-державних установах.

Влада – це право на можливість керувати, розпоряджатись кимось або чимось; політичне керування, устрій; керівні державні органи, уряд чи інша установа,які мають урядові повноваження.

Взаємодія преси і влади тепер здійснюється не на основі ієрархічної субординації, підпорядкування ЗМІ політичному керівництву, а на принципах пошани до конституційних законів, рівності й незалежності цих соціальних інститутів. Особливо велика роль ЗМІ в перехідні періоди, коли без їхактивної діяльності неможливо добитися масовоїпідтримки політики соціальних і політичних перетворень. При цьому необхідною умовою діяльності ЗМІ повинна бути прозорість, так само, як і діяльності парламенту. Парламентська журналістика – нова галузь сучасної української журналістики, що має свою специфіку: функції, методи, вимоги, систему знань і професійних обов’язків. Інформація, комунікація, PR-діяльність органів державної влади стають одним з основних чинників підвищення ефективності політико-адміністративної системи, обліку думки громадськості при ухваленні управлінських рішень (законів). ЗМІ та комунікації, інститут журналістики – невід’ємний елемент діяльності Верховної Ради,що відіграє ключову роль у вираженні інтересів і потреб різних соціальних груп.Слід зазначити, що в авторитарній державі преса фактично зливається з владою в прямому розумінні цього слова, стає механічним провідником її політики. Влада, її політика та ЗМІ виявляються ніби з одного боку барикад, а суспільство – з іншого боку. У демократичній же державі ЗМІ покликані виражати інтереси не власне влади, а інтереси народу, цивільного суспільства.

3. Види інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації». ( Президент України В.ЯНУКОВИЧм. Київ 13 січня 2011 року № 2939-VI)

Стаття 1.Публічна інформація

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Пункт 6. Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:

1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади;

2) обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

Стаття 7. Конфіденційна інформація

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Стаття 8. Таємна інформація

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.

Законодавча база преси.

Друкованими засобами інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, 6юлетені, альманахи, тощо та разові видання з визначеними тиражами, книжкові видання. Друковані засоби масової інформації є вільними, що гарантується Конституцією України. Існує також ряд спеціальних законів для регулювання інформаційних відносин, серед яких базовим законом в сфері друкованих ЗМІ є Закон України "Про друковані ЗМІ в Україні".Цей Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України "Про інформацію” та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” створює засади організації та діяльності друкованих ЗМІ.Друкованими ЗМІ є періодичні або продовжувані видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.Друкований ЗМІ вважається виданим, якщо він підписаний до виходу і видрукуваний будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованих ЗМІ не обмежується.Оскільки головним досягненням наших українських інформаційних законів можна вважати законодавче скасування цензури (Ч. 3 ст. 15 Конституції так і говорить "Цензура заборонена"), тому в законі „Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” вказано, що на території України заборонено створювати або фінансувати будь-які установи, організації або посади для цензури масової інформації. Не є законною вимога попереднього погодження матеріалів, що поширюються друкованими ЗМІ, а також заборона поширення будь-якої інформації з боку органів державної влади та інших установ. Але в той же час варто знати, що законодавством забороняється використання друкованих ЗМІ для втручання в особисте життя людей, намагання знищити їх імідж, принизити гідність.

Інформації».

9 травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Метою прийняття цього Закону є визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного громадянина країни на доступ до інф., що знаходиться у володінні державних органів та права на доступ до інф., що становить суспільний інтерес.

Відповідно до цього Закону публічною інформацією є відображувана або задокументована інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, або інформація, що перебуває у володінні суб’єктів таких повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Зазначений Закон встановив обов’язком розпорядників надавати й оприлюднювати інформацію; створювати спеціальні структурні підрозділи або визначати посадових осіб для організації доступу до публічної інформації.

Гарантією доступу є юридична відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Видами публічної інф. з обмеженим доступом, згідно нового Закону, є: конфіденційна, таємна і службова інформація.

Законом визначені умови на обмеження доступу до інформації – зокрема, встановлюється, що обмеження доступу можливе у разі, якщо це необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційним шляхом, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Доступ обмежується і в тому разі, якщо розголошення інформації приносить більше шкоди, ніж користі для громадськості. Парламент також визначив, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо ж документ містить інф. з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інф., доступ до якої необмежений.

…посадові і службові особи не несуть юридичної відповідальності, незважаючи на порушення ними своїх обов’язків, за розголошення інф. про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю і безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інф. є достовірною, імістить докази правопоруш. або стосується загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю.

Відповідним законом Верховна Рада встановила строки розгляду запитів на інф.. На відповідь визначено строк не більше п’яти робочих днів. Коли ж цей запит стосується інф. щодо захисту життя чи свободи особи, стану довкілля, якості харч. продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпеч. природних явищ та інших надзвич. подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинні надати не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. При цьому, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

Законом також передбачено, що не може бути обмеженою доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіннями, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Не можуть належати до інф. з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади; обіймають посаду дерслужбовця, службовця органу місцевого самоврядув. першої або другої категорії.

Закон передбачає, що запитувач має право звернутися до розпорядника інф. із запитом на інф. незалежно, чи стосується ця інф. його особисто чи ні, без пояснення причин подання запиту.

При цьому запит на інф. може бути індивідуальним або колективним і подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Водночас встановлюються певні вимоги до запитів, а саме запит на інформацію має містити: ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

41. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової

інформації (пресу) України».

Друковані ЗМІ (преса) в Україні - це періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Друковані видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукований будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації Законом не обмежується.

Закон України "Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні" частково дублює положення Закону України "Про інформацію" в наступній частині: "Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації".

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю. Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.

Законом (ст. 3) висуваються обмеження щодо неприпустимості зловживання друкованими ЗМІ. Так, друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути Використані для: - поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інф." (державна та інша передбачена законом таємниця); - закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; - пропаганди війни, насильства та жорстокості; - розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; - розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.

Забороняється використання друкованих засобів масової Інформації для: - втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність; - розголошення будь-якої інф., яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.

По Закону друковані ЗМІ в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається.

Діяльність друкованих ЗМІ - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України "Про підприємництво" та інших актів чинного законодавства України. Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу".

Діяльність друкованих ЗМІ, пов'язана з передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми. Наприклад, ст.ег. 66, 69-71 Закону України "Про вибори народних депутатів України" в редакції від 7 липня 2005 року встановлені форми, засоби передвиборної агітації, а також обмеження щодо її ведення.

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать: - засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації; - його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції; - журналістський колектив, журналіст, автор; - видавець; - розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Монополізація загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається. Фізична або юридична особа не може бути засновником (сггівзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань. Під контролем розуміється можливість такої особи здійснювати матеріальними чи фінансовими засобами вплив на діяльність друкованого ЗМІ.

Державна реєстрація друкованих ЗМІ. Друкований ЗМІ може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають усі друковані ЗМІ, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів державної виконавчої влади в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1287 від 17 листопада 1997 року "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів"'.

Відповідно Постанови державну реєстрацію друкованих ЗМІ як суб'єктів інформаційної діяльності здійснює Міністерство юстиції. Згідно Наказу для державної реєстрації друкованих ЗМІ подається заява…

У заяві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ мають бути вказані відомості про засновника, вид видання (газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, дайджест тощо), назва видання (мовою/мовами, якою/якими виходитиме у світ); мова/мови видання (одномовне, кількома мовами одночасно (паралельними випусками), змішаними мовами (декількома мовами в одному випуску); сфера розповсюдження, програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість (їх стисла характеристика: розвиток освіти, підвищення рівня духовності, розвиток дозвілля, інформування населення з певних питань та ін.), а також категорія читачів (верстви населення, на які розраховане видання: усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, науковці, педагоги тощо); передбачувані періодичність випуску, обсяг (в умовних друкарських аркушах) і формат видання; юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити (для фізичних осіб - у разі наявності); місцезнаходження редакції.

Заява розглядається у місячний строк з дня її одержання. Після оформлення реєструючим органом рішення про державну реєстрацію та сплати збору за державну реєстрацію заявникові видасться свідоцтво встановленого вищезазначеною Постановою зразка. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ має необмежений строк дії.

Друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання.

Законодавством передбачена адміністративна відповідальність за виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції (ст. 186-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Поняття інформації.

Стаття 1 Закону Укр. Про інф. Визначення термінів: інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

За київською школою інформації, вона буває масова, спеціалізована і якісна (таємна, для держ.служ., не для широкого використання).

Зі статті Іванова: Існує багато різних визначень інформації в журналістиці. Деякі дослідники вважають, що "інформація – це всі значеннєві елементи газети, радіопрограми, телепередачі (текстові, зображальні, графічні, звукові тощо), котрі, будучи передані в аудиторію, здійснюють на неї вплив, формують її орієнтації, погляди, ідеали тощо" Але це вузьке визначення терміна. У науці про журналістику взагалі немає чіткого, загальноприйнятого визначення інф. Під цим терміном розуміється й інформація про події без коментарю, й фактологічна інформація, і взагалі весь зміст журналістських матеріалів. Відповідно до цього її ділять на три рівні: подієво-фактологічна, коментуюча та інтерпретуюча, фундаментально-теоретична.

З Москаленка: Спочатку інформацію сприймали як повідомлення, що передається людьми. Із середини ХХ століття вона описується як загальнонаукове поняття, що включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом, обмін сигналами у тваринному світі.

Є статистичний і смисловий підходи до аналізу інформації. У першому важливо, скільки знаків, сигналів. Змістова ж складає основу спілкування між людьми: обмін ідеями, досвідом, емоціями, результатами інтелектуальної діяльності. Тобто ми підходимо до поняття соц..інформації, адже жодна людина не може набути необхідних знань про світ, покладаючись лише на власний досвід. А соц..інформація – це інф., яка виникає у процесі пізнання світу людьми.

Функції журналістики.

Загальні та спеціальні функції.

Загальні: інформаційна функція та функція формування громадської думки.Спеціальні функції: організаційна функція, функція«сторожового собаки» (соціальної критики), ідеологічнафункція журналiстики, культурна функція,розважальна функція журналiстики,рекламна функція.

За Москаленком:

Організаторська – становить один із основних напрямів діяльності органів інформації. Газета, ТБ, Радіо стали основними організаторами соціальних перетворень, розбудови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості.

Виховна – її стрижневим елементом дедалі більше стає формування у людей високої політичної культури і суч. Екнономічного мислення. Необхідність – поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарських органів, гром.організацій і рухів.

Пропагандистська – зумовлена необхідністю роз’яснення практичних і теоретичних проблем, становлення правової, демократичної держави, важливості глибокого розуміня загальнолюдських цінностей, ідей нац.. відродження…

Контрпропагандистська – викликана зовнішніми факторами, інформаційною експансією. ЗМІ має орієнтувати на пропаганду досвіду у розбудові правової держави, широке висвітлення проблем нац.. відродження, викриття різноманітних вигадів інформаційної експансії.

Соціологічна – виявилась особливо після проголошення незалежності України, коли скрізь у ЗМІ розгорнулось масове обговорення питань громадських свобод, соц..справедливості, впровадж.ринкових відносин, входж. В Європейський дім, налагодження міжнародних зв’язків. Тут постає завдання досконало володіти прийомами, методами і формами соціологічного аналізу.

За нім. Теоретиками – інформаційна, критики і контролю, розважальна, освітня, інтеграційна.

За Роджером Блюмом:

Інформування – ЗМІ продукують гласність у передачі інформ.

Артикуляції

Соціалізації

Критикиі контролю

Кореляції

Обсловування

Розважання

Реклами.

Актуалізація на сучасному етапі розвитку суспільства, принципів