Організація діяльності друкованих ЗМІ.

Стаття 6 Закону Про друковані засоби мас. Інф. (пресу) в Україні (Всього про орган.діяльн. ЗМІ – з 6 по 33 статтю. Там і заява на реєстрацію, і як працювати журналісту, і гол.редактору…)

Діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України "Про підприємництво" (698-12) та інших актів чинного законодавства України.

Діяльність друкованих засобів масової інформації забезпечується самостійністю її суб'єктів у всіх видах відносин, пов'язаних із здійсненням їх прав і обов'язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними цим Законом, забороняється.

Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР). (Статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 70/97-ВР від 14.02.97)

Діяльність друкованих засобів масової інформації, пов'язана з передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми. (Статтю 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 744-IV (744-15) від 15.05.2003)

Засновниками ЗМІ можуть бути:

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, не обмежені у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;

- юридичні особи України та інших держав;

- трудові колективи підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Основні види інформаційної діяльності.

Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Стаття 14 Закону про інформацію: Основними видами iнформацiйної дiяльностi є одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї.

Одержання iнф. - це набуття, придбання, накопичення вiдповiдно до чинного законодавства України документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї громадянами, юридичними особами або державою.

Використання iнформацiї - це задоволення iнф. потреб громадян, юридичних осiб i держави.

Поширення iнф. - це розповсюдження, обнародування, реалiзацiя у встановленому законом порядку документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї.

Зберiгання iнф. - це забезпечення належного стану iнформацiї та її матерiальних носiїв.

Одержання, використання, поширення та зберiгання документованої або публiчно оголошуваної iнформацiї здiйснюється у порядку, передбаченому цим Законом та iншими законодавчими актами в галузi iнформацiї.

Основні норми професійної етики журналіста.

Осн.норми проф..етики журналіста закріплені в етичному кодексі. 11 пунктів. Прийнятий на Х з'їзді Національної спілки журналістів України (квітень 2002 року)

Свобода слова в діяльності ЗМІ є одним з наважлив. інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися…

1. Головний обов'язок – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інф.. Бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Поширює і коментує лише ту інф., у правдивості якої переконаний…уникає неповноти або неточностей чи викривлень…

2. …не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Хабар – тяжкий злочин. Поважає осіб, які надають йому інф., не розголошує джерел.

3. Має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст…суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках… за неправдиву інф.треба писати спростування

4. Уникати образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей… фіз.. недоліків чи хвороб людини, ненорм. лексики…виявляє особливу тактовність щодо дітей та неповнолітніх, протистоїть впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.

5. Не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду. Не виключається право на жур. розслідування, пов'язане з подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.

6. Дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Не має права ставити особисті інтереси понад усе. …. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег.

8. Не піддається тискові владних структур, особливо, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. … з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.

9. Покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

10. Поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі…Моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів… виявляти проф.. солідарність з колегами як в Україні, так і за її межами.

11. Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ.

Основні положення Закону України «Про доступ до публічної

Інформації».

9 травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Метою прийняття цього Закону є визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного громадянина країни на доступ до інф., що знаходиться у володінні державних органів та права на доступ до інф., що становить суспільний інтерес.

Відповідно до цього Закону публічною інформацією є відображувана або задокументована інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, або інформація, що перебуває у володінні суб’єктів таких повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Зазначений Закон встановив обов’язком розпорядників надавати й оприлюднювати інформацію; створювати спеціальні структурні підрозділи або визначати посадових осіб для організації доступу до публічної інформації.

Гарантією доступу є юридична відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Видами публічної інф. з обмеженим доступом, згідно нового Закону, є: конфіденційна, таємна і службова інформація.

Законом визначені умови на обмеження доступу до інформації – зокрема, встановлюється, що обмеження доступу можливе у разі, якщо це необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційним шляхом, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Доступ обмежується і в тому разі, якщо розголошення інформації приносить більше шкоди, ніж користі для громадськості. Парламент також визначив, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо ж документ містить інф. з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інф., доступ до якої необмежений.

…посадові і службові особи не несуть юридичної відповідальності, незважаючи на порушення ними своїх обов’язків, за розголошення інф. про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю і безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інф. є достовірною, імістить докази правопоруш. або стосується загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю.

Відповідним законом Верховна Рада встановила строки розгляду запитів на інф.. На відповідь визначено строк не більше п’яти робочих днів. Коли ж цей запит стосується інф. щодо захисту життя чи свободи особи, стану довкілля, якості харч. продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпеч. природних явищ та інших надзвич. подій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, то відповідь повинні надати не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. При цьому, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

Законом також передбачено, що не може бути обмеженою доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіннями, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Не можуть належати до інф. з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади; обіймають посаду дерслужбовця, службовця органу місцевого самоврядув. першої або другої категорії.

Закон передбачає, що запитувач має право звернутися до розпорядника інф. із запитом на інф. незалежно, чи стосується ця інф. його особисто чи ні, без пояснення причин подання запиту.

При цьому запит на інф. може бути індивідуальним або колективним і подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Водночас встановлюються певні вимоги до запитів, а саме запит на інформацію має містити: ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

41. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової

інформації (пресу) України».

Друковані ЗМІ (преса) в Україні - це періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах. Друковані видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукований будь-яким тиражем. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації Законом не обмежується.

Закон України "Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні" частково дублює положення Закону України "Про інформацію" в наступній частині: "Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації".

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю. Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції.

Законом (ст. 3) висуваються обмеження щодо неприпустимості зловживання друкованими ЗМІ. Так, друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути Використані для: - поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інф." (державна та інша передбачена законом таємниця); - закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України; - пропаганди війни, насильства та жорстокості; - розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі; - розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.

Забороняється використання друкованих засобів масової Інформації для: - втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність; - розголошення будь-якої інф., яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.

По Закону друковані ЗМІ в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається.

Діяльність друкованих ЗМІ - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів.

Діяльність друкованих засобів масової інформації, спрямована на отримання прибутку, є підприємницькою діяльністю у цій сфері і здійснюється на основі цього Закону, Закону України "Про підприємництво" та інших актів чинного законодавства України. Діяльність друкованих засобів масової інформації у сфері виробництва та розповсюдження реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про рекламу".

Діяльність друкованих ЗМІ, пов'язана з передвиборною агітацією чи політичною рекламою під час виборчого процесу або процесу референдуму, провадиться з урахуванням вимог законодавства про вибори та референдуми. Наприклад, ст.ег. 66, 69-71 Закону України "Про вибори народних депутатів України" в редакції від 7 липня 2005 року встановлені форми, засоби передвиборної агітації, а також обмеження щодо її ведення.

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать: - засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації; - його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції; - журналістський колектив, журналіст, автор; - видавець; - розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Монополізація загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих засобів масової інформації в Україні не допускається. Фізична або юридична особа не може бути засновником (сггівзасновником) чи контролювати більше 5 відсотків таких видань. Під контролем розуміється можливість такої особи здійснювати матеріальними чи фінансовими засобами вплив на діяльність друкованого ЗМІ.

Державна реєстрація друкованих ЗМІ. Друкований ЗМІ може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають усі друковані ЗМІ, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів державної виконавчої влади в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1287 від 17 листопада 1997 року "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів"'.

Відповідно Постанови державну реєстрацію друкованих ЗМІ як суб'єктів інформаційної діяльності здійснює Міністерство юстиції. Згідно Наказу для державної реєстрації друкованих ЗМІ подається заява…

У заяві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ мають бути вказані відомості про засновника, вид видання (газета, журнал, збірник, бюлетень, альманах, календар, дайджест тощо), назва видання (мовою/мовами, якою/якими виходитиме у світ); мова/мови видання (одномовне, кількома мовами одночасно (паралельними випусками), змішаними мовами (декількома мовами в одному випуску); сфера розповсюдження, програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість (їх стисла характеристика: розвиток освіти, підвищення рівня духовності, розвиток дозвілля, інформування населення з певних питань та ін.), а також категорія читачів (верстви населення, на які розраховане видання: усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, науковці, педагоги тощо); передбачувані періодичність випуску, обсяг (в умовних друкарських аркушах) і формат видання; юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити (для фізичних осіб - у разі наявності); місцезнаходження редакції.

Заява розглядається у місячний строк з дня її одержання. Після оформлення реєструючим органом рішення про державну реєстрацію та сплати збору за державну реєстрацію заявникові видасться свідоцтво встановленого вищезазначеною Постановою зразка. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ має необмежений строк дії.

Друкований засіб масової інформації підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання.

Законодавством передбачена адміністративна відповідальність за виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції (ст. 186-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).