Народження журналістики в Україні. Місце Харкова.

Думки дослідників щодо народження жур-ки в Україні розділилися. Перша частина (Дмитрук, Лещенко, Ніженець та ін.) визначає Харків містом, де з’явилася жур-ка в Україні, вважаючи її первістком «Харьковский еженедельник» (1812). Друга частина провідне місце надає Львову, де у 1776 р. видавалася газета французькою мовою («Львівська газета»). Не слід недооцінювати значення іншомовної преси на території України, адже часто саме вона відтворювала українське національне життя та формувала нац. свідомість. Автор книги «Історія укр. преси» Животко розділяє народження жур-ки на західних і східних укр. землях, залишаючи пріоритет за двома містами. Тобто журналістика у Львові, який входив до Австро-Угорської імперії, і в Харкові, який був у складі Російської імперії, виникла незалежно одна від одної.

 

Харківський університет і журналістика на початку ХХ ст.

Відкриття універу у 1804 надало Х. значення освітнього і культ. центру всієї підрос. України. Народження жур-ки в Х. відбулося завдяки наявності в ньому універу. Попечитель Харк. навчального округу граф С.О. Потоцький з метою залучення до універу ученого складу увесь 1804 подорожував Європою. Як наслідок – до Х. приїхала велика кількість іноземної професури, більшість - німці. Присутність нім. вчених відіграла вирішальну роль для жур-ки. Універський статус визначив 2 особливості харк. жур-ки: вона увібрала в себе дві пресові традиції: нім. та рос. Саме нім. професори виступили першими видавцями і редакторами періодичних видань. Так, перша г. «Харьковский еженедельник» була заснована німцями. Причетні вони і до зародження галузевої жур-ки, первістком якої став ж-л «Украинский домовод» (1817). Ці видавничі проекти відіграли роль для наслідування – до творення жур-ки підключилися й місцеві культ. діячі. Першим відзначився В. Маслович, створивши сатир. ж-л «Харьковский Демокрит». Одночасно поч. виходити «Украинский вестник». У стінах універу виникла і ідея видання «Харьковских известий». Згодом – «Украинский журнал», який відзначався універським рівнем важливих наукових праць. Жур-ка живилася працею професорів та студентів. Укр. стихія прокладала дорогу у російськомовній пресі в укр. віршах В. Масловича і П. Гулака-Артемовського, статей з укр. історії. Саме в Х. універі закладено укр. традицію жур-му – і всьо тут!!!

 

Моделі виникнення журналістики та їх реалізація в Харкові.

Існує 3 моделі виникнення жур-ки: економічна (комерційна), політична і просвітницька. В економічній, найдавнішій, моделі жур-ка розглядається як підприємство з продажу новин. Така модель характерна для Німеччини, Англії. Жур-ку тут зосереджена у приватних руках. З усвідомленням могутності газети як засобу формування громадської думки, з’явилась політична модель. Вона запрацювала у країнах суворої централізації: Франції, Росії. Жур-ка тут користується фінансовою підтримкою держави. Наймолодшою є просвітницька модель. Вона сформувалася в момент, коли діячі нац.-визвольних рухів вирішили скористатися жур-ою для формування нац. ідентичності поневолених народів. Така модель розвивалася у Фінляндії, Україні. Головними є не інф., а духовні завдання жур-ки, яка відіграє національнотвірну місію. Виникнення жур-ки в Х. безпосередньо пов’язане з заснуванням універу. Вирішальну роль відіграла присутність у місті великої групи німецьких учених, запрошених викладати. Саме вони прищепили Х. німецьку концепцію жур-ки і виступили першими редакторами і видавцями газет, заснованих на приватних засадах. Та харк. жур-ка паралельно увібрала в себе і російську пресову модель. Розвивалася жур-ка в Х. на рос. політ. основі. Адже в «цензурній» Росії уряд цілком усвідомлював вплив, який друковане слово може справляти на маси. Крім того, Х. як укр. підросійське місто не міг залишитися поза просвітницькою моделлю жур-ки. Після прикладу, який подали німецькі професори, до участі у творенні видань долучились і місцеві культурні діячі. Головним завданням яких стало формування нац. самосвідомості пригноблених українців. Жур-ка в Х. пройшла всі три шляхи виникнення і розвитку жур-ки, що зумовлено, передусім, історичним становищем міста у складі Рос. імперії.

 

Німецька модель виникнення журналістики та причини її застосування в Харкові.

Німецька модель виникнення жур-ки (економічна) має свої особливості формування. Німеччина – держава з давніми традиціями журналізму. Саме тут існувала найбільш потужна рукописна жур-ка. У 1609 – зафіксовані перші 2 друковані газети. У Німеччині виходить і перша щоденна газета. Друга особливість формування німецької жур-ки – внутр. політ. ситуація в країні: в межах її етнічного простору існувало більше 300 держав. Тому вся нім. жур-ка була регіональною, загально німецької не існувало. Крім того, нім. преса виникала і розвивалася як приватні комерційні підприємства. Уряди своєї жур-ки не мали.

Для народження харк. жур-ки вирішальну роль відіграла присутність у місті великої групи німецьких учених, запрошеник викладати у відкритий універ. Саме вони прищепили Х. свою нац. концепцію жур-ки і виступили першими видавцями й редакторами періодичних видань. Крім того, слід враховувати й ту велику кількість народів, які проживали у Рос. імперії, що сприяло зародженню жур-ки у провінції. Та визначальна ролт – універ. Жур-ка в Х. виникла за німецькою моделлю завдяки заснуванню тут універу, дєвочкі!

 

Харьковский еженедельник», «Украинский домовод».

Видання перших друкованих видань в Х. безпосередньо пов’язане з відкриттям універу та діяльністю німецького наукового складу. «Х. е.» - перша газета (4.05 – 20.08.1812). Видавець – професор Лангнер, редактор – пр. Нельдехен. Вони обидва погано знали місцеві реалії (німцями були:), що викликало як змістові, так і граматичні непорозуміння. Часопис мав розділи: економіка, технологія, комерція і суміш. До співробітництва були залучені місцеві професори та студенти. У всіх числах друкувалась розвідка «Про стан рос. армії в часи Катеринм ІІ». Брав участь у редагуванні студент В. Маслович. У виданні висвітлювалася торгівля в місті, різноманітні товари. Відділ об’яв характеризує тодішнє приватне життя. Газета виходила щосуботи. Популярність росла, та газета була закрита, адже засновники першочергово не спитали дозволу у столичної влади, отримавши дозвіл у губернатора. Первістком галузевої жур-ки в Х. став журнал «Украинский домовод». Почав видавати проф. ветеринарних (скотоврачебных)) наук Пільгер у січні 1817. Журнал було присвячено проблемам домоводства, утриманню худоби. Адже худоба тоді – міра заможності! В основному – статті видавця (н., «ПРО НАЙВАЖЛИВІШІ ХВОРОБИ ОВЕЦЬ»!). У статті «Загальна користь від скотарства та шкода від нехтування ним» проф. наголошував, що в розвинених країнах уряд дбає про розвиток тваринництва. А у Росії – розорення селянських господарств поміщиками, а урядовці нічо не роблять. У статті Пільгер зачепив гостре політ. питання - журнал закрито. Ці видавничі проекти, хоч і не були тривалими, показали, що в Х. є потенціал для видання преси і стали прикладами для наслідування.

 

Харьковский Демокрит».

Сатиричний журнал «Х.Д.» у 1816 почав видавати студент універу В. Маслович, який раніше співробітничав з «Харьковским еженедельником». Головна ідея часопису – в запровадженні просвітницького варіанту народності, самоцінності простонародності як основи буття. Гумористична спрямованість лишалася в межах загальної моральної проблематики. Маслович був другим автором (після Котляревського), який спробував писати худ. твори живою народною укр. мовою. А «Х.Д.» - перший часопис, який надрукував укр. літ. твори. Та Маслович виїхав до Петербурга – журнал припинив своє існування. «Х.Д.» - перший сатирико-гумористичний журнал, спроба згуртувати літ. сили. Часопис було засновано як приватне підприємство і довго залишався єдиним таким виданням. В подальшому активно діяла рос. традиція одержавлення жур-ки. В Х. універ став інституцією, яка дістала повноваження на видання преси (бо таких держ. установ не було тоді в Х., а універ рулив, шо капец – культурний центр + державний, але з внутр. автономією).

Харьковские известия».

Ідея видання газети виникла у стінах універу. Розпочав видання «Х.и.» (1817-1823) А.А. Вербицький – учений, літератор, який вже мав книгодрукарську практику.

«Х.е.» були щотижневою газетою. Та через два роки цензурний комітет наказав усунути Вербицького від редагування. Видавцем стала Рада Харк. універу, яка призначила відповідальними за випуск групу викладачів (Гулак-Артемовський, Склабовський та ін..). Газета перетворювалася на дайджестові видання, яке передруковувало новини з центральної преси. В результаті – зменшення передплатників, занепад газети. Газета – пам’ятка духовного життя України. Важливе значення має перший період існування. Видання мало три розділи: «Повідомлення», «Суміш» і «Об’яви». Відділ об’яв містив повідомлення про нові книжки, продаж нерухомості, інформацію побутового ха-ру (н., про загублені барсєткі:) Такі об’яви, на думку цензорів, принижували образ Х. в суспільній свідомості!!!У другий період відділ оголошень було скорочено і надано офіційного спрямування – друкувались повідомлення губернського правління, об’яви універу. Розділ «Суміш» вміщав переважно анекдоти (в тому числі літературні), сенсаційні новини комічного ха-ру. Головну частину газети займав відділ повідомлень. У «Внутрішніх повідомленнях» - інфо про столичне життя, далі – про провінційні міста. «Зарубіжні повідомлення» - про столиці європ. держав, дипломатичні переговори. Усі інформ. матеріали були передруковані зі столичних урядових газет – «Московские ведомости» і «Северная почта». Так держава встановила монополію на інфо. Вербицький спробував порушити цю традицію – запропонував особав, що рушали за кордон бути кореспондентами. Це можна вважати другою причиною усунення Вербицького від редагування, адже у другому періоді таких спроб не було. Все – з центр. офіційних видань. Лише харк. повідомлення створювалися на місці – про губернаторство, події в місті, універ. Відзначився своєю співпрацею з газетою В.Н. Каразін (В. К. «з села Кручика» - підпис). На сторінках газети Гулак-Артемовський говорить про намір видання літ. часопису «Муза», який так і не був здійснений.