Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.

Алгоритм розробки рекомендацій щодо зниження ризику.

1.Визначення вражаючих факторів небезпек та можливих кінцевих станів.

2.Побудова імовірнісної моделі об’єкту – ДП, ДВ.

3.Розрахунок імовірності небажаних подій. Генерація мінімальних перерізів (Min Cat).

4.Аналіз значимості (важливості) (Ratio Importance).

5.Аналіз чутливості (Sensitivity).

6.Визначення подій, що найбільш впливають на ризик.

7. Розробка плану модернізацій чи покращення стану об’єкту.

Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику.

Статистичний метод. Метод аналогій.

Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.

76. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику.

Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС.

Під процесами управління економічною безпекою регіону розуміється регламентована нормами права сукупність послідовних дій, реалізованих різними відомствами державного, регіонального, місцевого рівнів, спрямованих на створення правової, організаційної, економічної складових механізму забезпечення економічної безпеки регіону, а також формування умов для його ефективної реалізації.

Заходи, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану, є недопустимими і антиконституційними у звичайних умовах життєдіяльності, але їх застосування необхідне у випадках виникнення НС, коли для ліквідації загрози безпеці недостатньо звичайних правових засобів. НС вимагає застосування адекватних заходів – у протилежному випадку, держава не буде здатна забезпечити виконання покладених на неї функцій, що закріплені у Конституції.

Ефективний захист людини у надзвичайних ситуаціях досягається своє­часним і грамотним використанням заходів захисту. Заходи захисту діляться на індивідуальні (313), першої медичної допомоги (ПМД), та колективні (КЗЗ).

Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, що спричиняється аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призводить (може призвести) до загибелі людей чи значних матеріальних втрат.

Загальними ознаками НС вважаються:

• наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов для їх життєдіяльності;

• заподіяння економічних збитків;

• істотне погіршення стану природного (або соціального) довкілля.

Рівень НС визначається фахівцями на основі аналізу трьох груп факторів: територіального поширення; розміру заподіяних (очікуваних) економічних збитків і людських втрат; класифікаційних ознак НС, що включають генезис НС (техногенні, природні, соціально-політичні, воєнні), а та-кож масштаб НС (об’єктові, місцеві, регіональні та загальнодержавні).

Для боротьби з НС в Україні розроблена єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДС НС), головною підсистемою якої є забезпечення пожежної безпеки (СЗПБ), що має свої територіальні державні структури і, перш за все, органи і підрозділи ДПО, від якості й ефективності роботи яких залежить стан СЗПБ.

Оскільки проектування організаційних структур пов’язано, окрім іншого, із “слабоструктурованими проблемами”, їх розв’язання не обмежується застосуванням лише засобів математичного формалізму, а вимагає експертних оцінок. Разом з тим, найбільш придатним для поєднання ме-тодів формального і неформального аналізу структур управління визначається і захищається системно-цільовий підхід.

Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні.

У разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної та гідрометеорологічної обстановки або отримання інформації (прогнозу) про можливість виникнення НС державного рівня, а також у разі раптового її виникнення вводиться режим підвищеної готовності:

керівниками міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (незалежно від форми власності і господарювання) - для органів управління функціональних підсистем Системи;

керівниками місцевих органів виконавчої влади, територіям яких загрожує НС, - для органів управління територіальних підсистем Системи, підпорядкованих і розміщених на цій території структурних підрозділів функціональних підсистем Системи.

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій переводиться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації за рішенням голови цієї Комісії.

Переведення у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації структурних підрозділів апарату МНС, аварійно-рятувальних підрозділів військ Цивільної оборони (далі - військ ЦО) та спеціалізованих формувань МНС здійснюється за рішенням Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В окремих випадках до вирішення завдань реагування на НС державного рівня згідно із законодавством можуть залучатися частини і підрозділи Збройних Сил та інших військових формувань, які приводяться у режим підвищеної готовності.

Сили та засоби функціональних підсистем Системи для вирішення завдань реагування на НС приводяться у режим підвищеної готовності та у режим надзвичайної ситуації рішенням керівників центральних органів виконавчої влади.

Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.

Правовою основою безпеки життєдіяльності є Конституція України.

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдоскона­лення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 з останніми змінами від 02.04.2009, здійснюється для забезпечення організації взаємодії центра­льних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класиці­кується як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

Однайменний Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і соціа­ль­ного призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру.

 

Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС.

Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування.