Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Рятувальні роботи в районах стихійного лиха і в осередках ураження деяких виробничих аварій по своєму складу аналогічні роботам в осередках ураження під час ядерного вибуху. РіНР проводиться з метою рятування людей і надання допомоги потерпілим, а також локалізації і ліквідації аварій та створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт, щодо виробничої діяльності.

Рятувальні роботи в осередках ураження, включають:

- визначення дійсного стану маршрутів руху і участків роботи;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах руху і участках робіт;

- розшук і рятування уражених;

- надання постраждалим першої допомоги;

- подачу повітря в завалені захисні споруди, сховища та укриття;

- розкриття завалених захисних споруд, сховищ та укриттів, рятування людей, що знаходяться в них;

- надання першої допомоги ураженим і евакуацію їх в лікувальні заклади, евакуацію постраждалих з небезпечних місць в безпечні райони;

- санітарну обробку людей і знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, води, продовольства, техніки, будівель, споруд, території та ін.

До складу інших невідкладних робіт входять аварійні роботи, які проводяться для забезпечення швидкого порятунку людей і попередження катастрофічних наслідків аварії.

Вони включають:

- відновлення проїздів (проходів) в завалах і зонах заражения;

- локалізацію аварій на КЕС (комунально-енергетичних системах) та технічних мережах:

- укріпленя або руйнування конструкцій, що загрожують обвалом і перешкоджають проведению робіт (рятувальних);

- ремонт і відновлення ліній зв'язку і КЕС;

- ремонт і відновлення пошкоджених захисних споруд;

- виявлення, знешкодження і знищення вогне- та вибухонебезпечних предметів, шо не вибухнули.

Для проведения РІНР використовуються-спеиіальні загони ЦО,

об'єктові і територіальні формування ЦО, до частин ЦО, тобто РіНР, можуть

залучатися частини ВС, ВВФ І МВС держави.

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.

Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.

Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб.

Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.

Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччяі обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).

Суб'єктами конфліктів можуть виступати:

- окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

- об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Поняття “ соціально-політичний конфлікт ” використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігали на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Тероризм, його ознаки та прояви.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Застосування засобів масового ураження, удари по об'єктах техносфери і загроза їх здійснення не виходять за межі традиційного розуміння тероризму. Відрізняються вони від звичайних підривів авіалайнерів та інших об'єктів громадського користування хіба що масштабами збитків.

Окрім високої токсичності, бактеріологічна та хімічна зброя містить у собі ще ряд переваг, які приваблюють терористів.

Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.