Витрати виробництва і собівартість

ПРОДУКЦІЇ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Витратице зменшення активів, або як збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На основі класифікації витрат залежно від характеру зв’язку витрат виробництва з обсягом виробництва поділяють на постійні і змінні, що важливо при пошуку точки беззбитковості виробництва продукції.

Постійні – це такі витрати, які не залежать від масштабів виробництва.

В рослинництві до постійних витрат відносять: амортизацію основних фондів; орендну плату за використання ресурсів; земельний податок; заробітну плату постійних працівників; страхові платежі; загально виробничі витрати.

Змінні – це такі витрати, які залежать від масштабів виробництва продукції.

В рослинництві до змінних витрат відносять: вартість насіння; витрати на мінеральні і органічні добрива; отрутохімікати; паливно-мастильні матеріали; технічний догляді ремонт техніки та ін.

Для правильного визначення показників собівартості важливо знати послідовність і методи розрахунку собівартості сільськогосподарської продукції

 

Завдання 1. Визначити собівартість продукції рослинництва на прикладі зернових і цукрового буряка.

Вихідна інформація.

1) Для розрахунку собівартості продукції зернових культур: урожайність з 1 га посіву – 30 ц зерна після доробки. Одержано 1,2 ц з 1 га зерно відходів з концентрацією зерна 40%. Вихід соломи з 1 га посіву – 32 ц. Нормативна собівартість 1 ц соломи – 2,40 грн. Витрати на 1 га – 1220грн.

2) Для розрахунку повної собівартості 1 ц коренеплодів цукрового буряку: урожайність 250 ц коренеплодів з 1 га, гички - 150ц. Нормативна собівартість 1 ц гички – 0,60 грн. Виробничі витрати на 1 га посіву 2755 грн. Витрати на транспортування коренеплодів до цукрового заводу 180 грн.

Методика виконання.

Визначення собівартості 1 ц зерна і 1 ц зерновідходів.

Об’єктами калькуляції зернових є: - зерно, зерновідходи, солома.

Алгоритм розв’язання задачі.

1-й крок. 1.1. Визначаємо нормативну собівартість усього обсягу одержаної соломи(Сос)

Сос = Ус х Нсс

Де Ус – урожайність соломи, ц/га;

Нсс – нормативна собівартість 1 ц соломи, грн.

2-й крок. 2.1. Загальну суму витрат зменшують на нормативну собівартість побічної продукції(соломи)

Взз = Вга – Сос

де Взз - витрати віднесені на зерно і зерновідходи, грн.;

Вга – загальна сума на 1 га, грн.

3-й крок. 3.1. Визначають вагу повноцінного зерна(Опз)

Опз = Узд + (Узв х Пвз): 100,

де Узд – урожайність зерна після доробки;

Узв – урожайність зерновідходів;

Пвз – процентний вміст зерна у зерновідходах, %.

4-й крок. 4.1. Розрахуємо питому вагу повноцінного зерна в зерновідходах в загальному обсязі повноцінного зерна (Чпзз)

Чпзз = Узв: Опз х 100

4.2. Розрахуємо частку зерна після доробки (Чзд) в загальному обсязі зерна

Чзд = Узд: Опз х 100.

5-й крок. 5.1. Розрахуємо собівартість 1 ц зерна після доробки(Сзд)

Сзд = Взз х Чзд: (Узд х 100)

5.2.Розрахуємо собівартість 1ц зерновідходів (Сзв)

Сзв = Взз х Чпзз: (Узв х100)

2. Визначення повної собівартості 1 ц цукрового буряка.

1-й крок. Визначаємо суму витрат віднесених на побічну продукцію (гичку):

Вг = Уг х Нсг,

Де - Вг – сума витрат віднесених на гичку, грн.;

Уг – урожайність гички з 1 га, ц;

Нсг – нормативна собівартість 1 ц гички, грн.

2-й крок. Визначаємо суму виробничих витрат віднесених на коренеплоди цукрових буряків(Вв1):

Вв1 = Вв – Вг;

де - Вв – виробничі на 1 га посіву, грн.;

3-й крок. Визначаємо повну собівартість 1 ц цукрових буряків(Спц):

Спц = (Вв1 + Вг): Уц

Де - Вт – витрати на транспортування коренеплоів до цукрового заводу,грн;

Уц –урожайність цукрових буряків з 1 га, ц.

Завдання 3.

На прикладі озимої пшениці скласти виробничий бюджет у розрахунку на 1 га посівної площі, за умови, що товарність цієї культури в розрахунках береться на рівні 100% (табл. 17, самостійна робота).

Вихідна інформація для складання виробничого бюджету виробництва озимої пшениці.

Площа посіву озимої пшениці – 1000 га. Валовий збір 45000 ц у первісно оприбуткованій масі, зерновідходи – 5% від валового збору з концентрацією зерна 50 %. Ціна реалізації 1 ц зерна – 55 грн., 1 ц зерновідходів – 10 грн. Оплата праці (основна і додаткова) на виробництво продукції становила 64,5 тис. грн., нарахування на оплату праці – 37,5%.Висіяно насіння 2200 ц, ціна 1 ц – 65 грн. Витрати на мінеральні добрива становили 248тис. грн., хімічні засоби - 130 тис. грн., поточний ремонт техніки 89,0тис. грн., пально-мастильні матеріали – 140 тис. грн., електроенергія – 2,0 тис. грн. послуги автопарку 57,4 тис. грн., інші витрати – 20,0тис. грн.,, накладні витрати – 19,1 тис. грн., страхування посівів – 0,0 тис. грн., страхування майна - 0,0 тис. грн., податкові платежі –25,0 тис. грн., орендна плата за майнові паї – 16,0 тис. грн. амортизація – 202,6 тис. грн., орендна плата за землю 120,0 тис. грн., витрати на реалізацію – 70,0тис. грн.

 

Методика виконання.

Складання виробничого бюджету передбачає розрахунок змінних і постійних витрат, а також доходів у розрахунку на 1 га посівної площі з метою визначення прибутковості. Віддача на землю – це елемент витрат, який використовується в практиці країн з ринковою економікою і означає, що кожне сільськогосподарське виробництво повинне одержувати дохід, достатній для відшкодування не лише виробничих витрат, а й витрат, пов’язаних з використанням землі. Віддача на землю за умови, що вона є товаром, може бути визначена як добуток процентної ставки за довгостроковими вкладами на ринкову вартість 1 га землі або може бути розрахована з орієнтацією на величину орендної плати за землю.

Усі витрати і доходи ділять на посівну площу. Потім підраховують величину постійних і змінних витрат, додають до них віддачу на землю і отримують, таким чином, всю суму витрат. Прибутковість галузі визначається як різниця між сукупним доходом (обсяг продукції помножений на ціну) і загальною сумою витрат. Одержаний результат у західній економічній практиці функціонування приватних та фермерських господарств називають віддачею на менеджмент. Якщо підприємство бере землю в оренду, то віддача на землю в даному випадку є реальними витратами, що дорівнюють сумі орендної плати за цей ресурс. За умови, що підприємство не орендує землю, вказана віддача переходить у категорію альтернативних (умовних) витрат.

Оцінка одержаних результатів.

Виробничий бюджет дає змогу реально оцінити, яка галузь є прибутковою(збитковою)і який рівень ефективності виробництва продукції по кожній з них. Отже, з’являється можливість більш обґрунтовано визначати пріоритети удосконалення структури виробництва на перспективу.

Таблиця 17

Виробничий бюджет виробництва озимої пшениці

 

Статті бюджету	Загальна сума, грн.	Сума на 1 га посіву, грн.
Грошовий дохід Зерно Зерновідходи Разом
Змінні витрати Оплата праці Відрахування на оплату праці Насіння Мінеральні добрива Органічні добрива Отрутохімікати Електроенергія Поточний ремонт Пально-мастильні матеріали Послуги автопарку Оренда машин і обладнання Послуги інших організацій Витрати на реалізацію Інші витрати Разом змінних витрат
Валовий прибуток
Постійні витрати Накладні витрати Страхування посівів Страхування майна Податкові платежі Орендна плата за майнові паї Амортизація Разом постійних витрат
Віддача на землю(орендна плата за землю)
Разом усіх витрат
Очікуваний прибуток(віддача на менеджмент)

Крім того, виробничий бюджет дає змогу вичленити з усієї суми витрат ті, які мають для підприємства умовний характер. Це, насамперед, амортизація, і за відомих обставин – віддача на землю. Для підприємства реальним є той дохід, який називають грошовим потоком: сума прибутку, амортизації і віддачі на землю (за відомих обставин). Інформація, що міститься у виробничих бюджетах, є достатньою для визначення точки беззбитковості виробництва.

Відповідь:

Грошовий дохід, тис. грн.:

Разом усіх витрат, тис. грн.:

Очікуваний прибуток, тис. грн.

 

 

ТЕМА 9.