Систолічний та хвилинний об'єм серця

Кількість крові, що викидається шлуночком серця при кожному скороченні, називається систолічним об'ємом (СО), або ударним. В середньому він становить 60-70 мл крові. Кількість крові, яка вики­дається правим і лівим шлуночками, однакова.

Знаючи частоту серцевих скорочень і систолічний об'єм, можна визначити хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), або серцевий викид:

ХОК = СО • ЧСС.

У стані спокою у дорослої людини хвилинний об'єм кровотоку в середньому складає 5 літрів. При фізичних навантаженнях систолічний об'єм може збільшуватися вдвічі, а серцевий викид досягати 20-30 лі­трів.

Систолічний об'єм і серцевий викид характеризують нагнітальну функцію серця.

Якщо об'єм крові, що надходить у камери серця, збільшується, то відповідно зростає і сила його скорочення. Збільшення сили серцевих скорочень залежить від розтягування серцевого м'яза. Чим більше він розтягнутий, тим сильніше скорочується. Фізіолог Старлінг встановив

«закон серця» (закон Франка-Старлінга): при підвищенні наповнення серця кров'ю під час діастоли і, відповідно, при збільшенні розтягу­вання серцевого м'яза сила серцевих скорочень зростає.

Однак цей закон в організмі людини має обмежене значення, тому що сила серцевих скорочень регулюється нервовою системою. В 1887 р. І. П. Павлов знайшов нервові волокна, що підсилюють серцеві скоро­чення (позитивний інотропний ефект). Ними виявилися симпатич­ні нерви. Блукаючий нерв (парасимпатичний) зменшує силу серцевих скорочень (від'ємний інотропний ефект). Силу серцевих скорочень збільшує гормон мозкового шару надниркових залоз - адреналін.

Пульсом називають поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок зміни в них тиску крові при кожному скорочен­ні серця. Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Зміни пульсу легко виникають при психічних збудженнях, роботі, коливаннях темпе­ратури навколишнього середовища, при введенні в організм різних речовин (ал­коголь, ліки).

Мал. 51. Обмацування пульсу.

Найпростішим методом дослідження пульсу є обмацування, яке проводять зви­чайно на долонній поверхні передпліччя

біля основи великого пальця, на променевій артерії, зважаючи на її по­верхневе розміщення (мал. 51). При цьому рука хворого повинна лежа­ти вільно, без напруження.

Пульс можна промацати йна інших артеріях: висковій, стегновій, ліктьовій тощо. При дослідженні пульсу звертають увагу на його часто­ту, ритм, наповнення і напруження.

Частота пульсу

Обмацуючи пульс, передусім звертають увагу на його частоту й підраховують число пульсових ударів за хвилину. В здорової людини число пульсових хвиль відповідає числу серцевих скорочень і дорів­нює 70-80 ударів за хвилину.

Підрахування пульсу проводять протягом 15-30 с, одержаний ре­зультат множать на 4 або 2 й отримують кількість пульсових ударів за хвилину. Коли частота пульсу значно змінена, щоб уникнути помилки, рахують 1 хвилину. Запис пульсу в історії хвороби роблять щодня цифрою

або вичерчують на температурному листі пульсову криву анало­гічно температурній.

У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох фак­торів: 1) від віку (найбільш частий пульс спостерігається в перші роки життя); 2) від м'язової роботи, під час якої пульс прискорюється, однак у спортсменів при тренованому серці частота пульсу буває рідшою; 3) від часу доби (під час сну частота пульсу зменшується); 4) від статі (у жінок пульс на 5-10 ударів за хвилину частіший, ніж у чоловіків); 5) від психічних емоцій (при страху, гніві та сильному болі пульс при­скорюється). По-різному впливають лікарські речовини, наприклад кофеїн, атропін, адреналін, алкоголь прискорюють пульс, наперстянка - сповільнює.

Прискорення пульсу понад 90 ударів за 1 хв називається тахі­кардією. Пульс прискорюється при психічних збудженнях, фізичних напруженнях, при зміні положення тіла. Причиною тривалої тахікардії є підвищення температури тіла. При гарячці підвищення температури тіла на 1 °С звичайно викликає прискорення пульсу на 8-10 ударів за хвилину. Чим більше частота пульсу перевищує висоту температури тіла, тим тяжчий стан хворого. Особливо тривожним симптомом є по­єднання падіння температури з наростаючою тахікардією. Тахікардія також є однією з важливих ознак серцево-судинної недостатності. Пульс може досягати 200 і більше ударів за хвилину.

При деяких гарячкових захворюваннях частота пульсу відстає від температури, наприклад при запаленні мозкових оболонок (менінгіт), черевному тифі й тощо.

Частота пульсу, менше 60 ударів за 1 хв., називається брадикар­дією. При брадикардії число пульсових ударів може доходити до 40 і нижче за хвилину. Брадикардія спостерігається у тих, хто одужує після тяжких інфекційних захворювань, при мозкових захворюваннях і при ураженні провідникової системи серця.

Як при тахікардії, особливо при її невідповідності температурі, так і при брадикардії потрібно уважно наглядати за хворим. Нагляд поля­гає у зображенні на температурному листі кривої частоти пульсу.

Наповнення і напруження

Наповненням пульсу називається ступінь наповнення кров'ю ар­терії під час систоли серця. При хорошому наповненні ми намацуємо під пальцями високу пульсову хвилю, а при поганому - пульсові хвилі малі, погано відчутні.

Повний пульс спостерігається при здоровому серці, пульс поганого наповнення - при ослабленні серцевого м'яза, що спостерігається при захворюваннях серця, а також при інфекційних хворобах і кровотечах. Частий, ледве відчутний пульс називається нитковидним Ступінь наповнення можна навчитися визначати, часто досліджуючи пульс у здорових та хворих людей і порівнюючи одержувані відчуття.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску­ванню пальця, який залежить від тиску крові в артерії, що зумовлено діяльністю серця і тонусом судинної сітки. При захворюваннях, які су­проводяться підвищенням тонусу артерії, наприклад при гіпертонічній хворобі, судину важко вдається стиснути. Навпаки, при різкому падінні артеріального тонусу, наприклад при колапсі, досить лише дуже легко натиснути на артерію, як пульс зникає.

Ритм

У здорової людини серце скорочується ритмічно, інтервали між окремими пульсовими хвилями однакові.

При захворюваннях серцево-судинної системи часто виникають порушення ритму серцевих скорочень, які називаються аритміями. Останні спостерігаються найчастіше при захворюваннях серцевого м'яза або провідної системи серця; аритмія виникає іноді внаслідок розладу діяльності блукаючого або симпатичного нерва.

Найважливішими для оцінки стану здоров'я людини є такі види аритмій:

1. Екстрасистолічна. При цьому виді аритмії між двома чергови­ми скороченнями серця виникає додаткова систола - екстрасистола;
пауза, що йде за екстрасистолою, називається компенсаторною пау­зою, вона довша від звичайної. Екстрасистоли можуть бути поодиноки­ми (появляються через певне число пульсових хвиль) або безладними
і груповими.

При деяких захворюваннях виникають приступи екстрасистолічної тахікардії, які тривають від кількох секунд до кількох днів і навіть місяців. Вони називаються пароксизмальною тахікардією.

2. Миготлива аритмія характеризується відсутністю будь-якої
закономірності ритму й наповнення пульсу. В цьому випадку малі й
великі пульсові хвилі виникають безладно.

Миготлива аритмія завжди є наслідком тяжкого ураження міокар­да, вона появляється при пороках серця, кардіосклерозі, базедовій хво­робі. Дуже часто при миготливій аритмії розвивається так званий дефіцит

пульсу. В цьому випадку не всі серцеві скорочення викидають в артерії достатню кількість крові, деякі скорочення бувають такі слабкі, що пульсова хвиля не досягає периферичних артерій і тому при обма­цуванні не визначається. Поява дефіциту пульсу вказує на погіршання роботи серця. Тому при миготливій аритмії недосить буває тільки під­рахувати пульс на променевій артерії, обов'язково треба підрахувати число серцевих скорочень.

3. Ознакою тяжкого ураження серцево-судинної системи є так зва­ний переміжний пульс, при якому поперемінно чергуються слабкі й
сильні пульсові хвилі.

4. При дикротичному пульсі утворюється немовби двогорба пуль­
сова хвиля.

Поява аритмій, особливо при одночасному ослабленні та приско­ренні пульсу, вказує на погіршання серцевої діяльності, про що потріб­но негайно повідомити лікаря.

Дослідження судинної стінки. При нормальному стані стінка ар­терії м'яка, гладка, рівна, еластична. Тверда або жорстка судинна стінка свідчить про її ураження, що часто спостерігається в осіб літнього віку.