Професійні захворювання голосового апарату

Усі порушення голосової функції об'єднуються під загальною на­звою «дисфонія». Серед основних причин, які призводять до порушен­ня голосу, вважають шкідливі фактори навколишнього середовища: за­бруднення повітря шкідливими речовинами в газоподібному, рідкому або твердому станах, холод, протяги, жара; несприятливі й шкідливі акустичні умови. До професій із підвищеним мовним навантаженням належать вчителі, адвокати, коментатори, диктори, лектори, співаки, артисти, командири, продавці, керівники промислових, сільськогоспо­дарських закладів і шахт.

Усі професійні порушення голосу поділяються на дві великі групи:

1) при об'єктивних змінах у гортані - крововиливи, гострий і хронічний ларингіт (запалення гортані), вузли голосових складок, змен­шення м'язової сили, зумовлене порушенням іннервації внутрішніх м'язів гортані (парези внутрішніх м'язів гортані);

2) при відсутності будь-яких змін слизової оболонки голосових зв 'язок - гостра і хронічна фонастенія (втрата голосу при переванта­женні голосових зв'язок).

До професійних захворювань голосового апарату належать такі захворювання: фонастенія - функціональна дисфонія (розлад голосу); хронічний ларингіт, вузлики голосових складок, крововиливи - хронічні дисфонії. У людей голосомовних професій зустрічається низка функ­ціональних і органічних дисфоній, які не вважаються професійними. Захворювання голосового апарату називаються функціональними, якщо після ретельного обстеження не виявлено органічних захворювань.

До функціональних дисфоній належать: гіпотонусна, гіпертонусна та спастична.

Гіпотонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го­лосу внаслідок зниження м'язового тонусу голосових складок та їх пе­ренапруження: голосове навантаження під час хвороби або зразу ж піс­ля гострої респіраторно-вірусної інфекції, ангіни, бронхіту, трахеїту, авітамінозу, гормональної дисфункції, стресових ситуацій; хронічних захворювань різних органів і систем.

Гіпертонусна (гіперфункціональна) дисфонія - це порушення го­лосу, яке характеризується підвищенням тонусу м'язів голосових скла­док; найчастіше трапляється у чоловіків. Вона розвивається внаслідок форсованої, силової манери мови і співу, особливо в шумному середо­вищі. Тоді перенапружуються м'язи черевного пресу, обличчя і шиї, одночасно набухають вени шиї.

Спастична дисфонія - важке порушення голосу, зумовлене диско-ординацією дихання, фонації йартикуляції (формування звуків мови). Вважають, що спастична дисфонія - це важке захворювання нерво­вої системи, коли порушується голосоутворення, так як при заїканні. Причину виникнення спастичної дисфонії пояснюють психічною трав­мою, стресовими перевантаженнями. Дискоординація дихання і фонації найчастіше трапляється в осіб, у яких захворюванню передувало трива­ле голосове навантаження й гострі інфекційні захворювання, наприклад грип. Голос у хворих із спастичною дисфонією монотонний, низький, із різними призвуками, фонація напружено-стиснута, часто супроводжується

гримасами, напруженням м 'язів шиї і плеча. Голос може змі­нюватися протягом мовлення. Більшість розмовляють пошепки.

Функціональна афонія — безголосся, зумовлене функціональною недостатністю голосових м'язів, звичайно центрального походження. У літературі це голосове порушення описано під назвами «істерич­на афонія» і «психогенна афонія». Захворювання появляється в осіб із мінливою (лабільною) нервовою системою внаслідок стресових ситуацій. В основі голосових порушень у таких випадках є істеричні розлади. Афонія розвивається і в осіб, які перенесли гострі запальні захворювання гортані або загострення хронічного ларингіту (запален­ня гортані); у цей період, коли вони спілкуються пошепки, проходить фіксація неправильних механізмів голосоутворення. Прийнято вважа­ти, що функціональна афонія характеризується відсутністю у хворого звучного голосу, в той же час, як голосний кашель і сміх збережені.

Фонастенія (втрата голосу при перевантаженні голосових зв'язок) - це функціональний розлад голосу, який характеризується порушен­ням координації між диханням, фонацією, артикуляцією і функцією резонаторних порожнин на фоні особливої невротичної схильності. Основною причиною в розвитку фонастенії є психогенний фактор, осо­бливо співаків-початківців. У хворих із фонацією появляється дратів­ливість і страх перед виступом, розлад сну, відчуття стиснення в горлі, зміна тембру й звучності голосу, забруднення і біль у гортані під час тихого співу, відсутність плавності звуку при поступовому збільшенні або зменшенні його звучності, швидко втомлюється голос. Для гострої фонастенії характерна відсутність змін у гортані. Хронічній фонастенії властиві зміни слизової оболонки гортані, що також буває при гостро­му і хронічному ларингіті.

Органічне захворювання голосового апарату — це гострий профе­сійний ларингіт (запалення гортані). Захворювання виникає у зв'язку з порушенням голосу або при неправильній манері його постановки. Часте перенапруження голосу в осіб голосомовних професій без вчасно­го лікування призводить до розвитку стійких катарів гортані та трахеї. Хронічний професійний ларингіт розвивається в осіб голосо­мовних професій, найчастіше у зв'язку з перевтомою м'язів голосових складок, зумовлених неправильною манерою постановки голосу. Такі ларингіти зустрічаються у викладачів середніх шкіл, найчастіше по­чаткових класів. Після проведеного лікування - голосовий спокій про­тягом десяти днів, фізіотерапевтичні процедури, дихальна гімнастика - та відповідного лікування хворий може справитися зі значним голо­совим навантаженням.

До професійних захворювань належать також крововиливи, які зазвичай виникають на одній із голосових складок. Причиною крово­виливу може бути сильний крик або кашель, а також різкі зміни то­нальності звуку. Деколи вони виникають у зв'язку з варикозним роз­ширенням судин, які розміщені у слизовій оболонці голосових скла­док. Основними скаргами хворих є хриплість, швидка втома голосу та виснаження голосової функції. У них виникає значне порушення не тільки професійного, а й мовного голосу.

Професійний трахеїт виникає в осіб голосомовних професій. Основними скаргами хворих на трахеїт є швидка втома голосу, відчут­тя дискомфорту в трахеї, виділення харкотиння або, навпаки, відчуття сухості, яка спричинює кашель.

Запобігання голосовим розладам. Трапляються випадки, коли го­лос у дитини «сідає», стає хрипким, втрачає звучність. Це буває внаслі­док значного перевантаження голосових зв'язок у разі надто гучного мовлення, крику, при спробі говорити довго і голосно. Різке перенапру­ження голосових зв'язок інколи призводить до крововиливу в них і до утворення «співацьких вузликів», які утруднюють змикання голосових зв'язок, що стає наслідком зникнення голосу.

Слід уникати надто швидкої ходьби на сильному морозі, оскільки дихання в таких умовах прискорюється, стає глибшим і маси холодного повітря проходять через гортань, охолоджуючи голосові зв'язки. З цієї ж причини на холоді дитині не можна дозволяти довго говорити. У разі будь-яких порушень діяльності голосового апарату в дитини слід звер­татися до лікаря.

1 .6.7. Порушення постави у дітей дошкільного і шкільного віку та її корекція засобами лікувальної фізкультури

Вихователь, учитель має справу з найдорожчим скарбом сус­пільства - дітьми. Проблему збереження здоров'я дітей, забезпечен­ня найкращих умов для їхнього гармонійного росту й розвитку можна вирішити тільки тоді, коли педагоги дошкільних і шкільних закладів матимуть відповідні знання про можливі порушення постави в дітей. Згідно з даними досліджень, порушення постави різних видів відзна­чається сьогодні в 63 % обстежених школярів, а починаються вони ще з дошкільного віку.

Оцінюючи фізичний розвиток дітей дошкільного віку, не треба за­бувати про поставу дітей, яка змінюється в них у різні вікові періоди.

На кінець періоду дошкільного віку в здорової дитини хребет набуває звичайної форми з невеликим вигином вперед в шийному й попереко­вому відділах та назад в грудному відділі.

Постава - це звична для людини поза під час сидіння, стояння та ходьби, сформована шляхом поєднання роботи умовних і безумовних рухових рефлексів у процесі розвитку та виховання (мал. 10).

Мал. 10. Нормальна постава.

а) вигляд спереду: голова тримається прямо; підборіддя дещо підняте; плечі розвернуті, надпліччя розташовані на одному рівні; трикутники талії (відстань між опущеною ру­кою і талією) з обох боків симетричні, грудна клітка не мас западин або випинів і симетрична щодо серединної лінії.

 

б) вигляд ззаду: хребет розташований посередині тулуба, лі­нія остистих відростків хребта займає середнє положення; голова посередині, плечі й лопатки на одному рівні та прилягають до тулуба, кути лопаток розміщені на одній го­ризонтальній лінії.

—■■'і⁴*

в) вигляд збоку: хребет у профіль має нормально виявлені фі­зіологічні вигини (величина шийного й поперекового лордозів, грудного і крижового кіфозів не перевищує 4 см); живіт під­тягнутий, ноги розігнуті у колінних і кульшових суглобах.

Умови, які сприяють формуванню нормальної постави

Мал. 11. Відповідність розмірів парти, стола зросту школяра. Правильне сидіння: тулуб розміщується рівно, голова злегка нахилена вперед; плечі на одному рівні, руки вільно лежать на столі.

Мал. 12. Носіння книжок у ранці за плечима зміцнює м'язи тулуба.

Мал. 13. а - уроки фізкультури сприяють зміцненню і гармонійному розвитку тіла; б — фізкультурні паузи у школі й удома є прекрасним активним відпо­чинком, знижують втому, підвищують увагу і працездатність дітей.

Мал. 14. а — заняття у спортивних секціях розвивають вольові фізичні

якості, сприяють досконалому володінню рухами та забезпечують

усебічний розвиток дитини; б - ранкова гімнастика вдома із включенням

вправ для м'язів плечового поясу, спини і живота сприяє утворенню власного

«м'язового корсета», який утримуватиме тіло в правильному положенні

Нормальна постава надає тілу гарний зовнішній вигляд, створює сприятливі умови для роботи внутрішніх органів, підвищує працездат­ність, покращує здоров'я і продовжує тривалість життя людини.

Порушення постави школяра

Різні відхилення від описаної нормальної постави, які називають­ся її порушеннями чи дефектами, не є захворюванням. Умови навко­лишнього середовища та функціональний стан м'язів мають відповід­ний вплив на форму роботи хребта. Можуть змінюватися його вигини (збільшуватися або зменшуватися), положення поясу верхніх і нижніх кінцівок, з'являється схильність до асиметричного положення тіла. Таке положення тіла поступово стає звичним, і неправильна установка може закріпитися. На формування дефектів постави істотно впливає неправильне фізичне виховання, а отже, недостатній фізичний розви­ток дитини, порушення умов гігієнічного виховання (тісний одяг, м'яке ліжко тощо), а також перенесені в ранньому дитинстві хвороби (рахіт, туберкульоз, інфекційні захворювання).

Значно поширене останнім часом порушення постави, яке виявля­ється в тому, що одне плече стає нижчим від другого, лопатки розмі­щені не на одному горизонтальному рівні, хребет помірно відхилений вбік. Порушення постави, під час прогресування спричиняє викрив­лення хребта - сколіоз. У такому випадку потрібне кваліфіковане ліку­вання в ортопеда.

 

Під час порушення постави створюються неспри­ятливі умови для функціонування внутрішніх органів, знижується життєва ємкість легенів, порушується ді­яльність серцево-судинної системи. Слабка й недостат­ньо розвинута м'язова система знижує витривалість до фізичних навантажень та працездатність.

Найбільш поширені порушення постави у шко­лярів:

Мал. 15. Постава з круглою спиною.

Постава з круглою спиною характеризується змен­шенням вигину шийного й особливо поперекового від­ділів та збільшенням вигинів грудного хребта (мал. 15). Зовнішні ознаки круглої спини: фізіоло­гічний грудний вигин хребта збільшений, голова нахилена вперед, дугоподібна спи­на, звислі плечі, крилоподібні лопатки, грудна клітка западає, дещо звислий жи­віт, який випинається, сплющені сідниці, трохи зігнуті в колінах ноги. При круглій спині зв'язки і м'язи розтягнуті, грудні м'язи вкорочені й не забезпечують максимального розгинання хребта, що зменшує глибину вдиху та дихальну екскурсію грудної клітки.

Мал. 16. Постава з кругловвігнутою спиною.

Постава з кругловвігнутою спиною характеризується збільшенням фізіологічних вигинів у передньо-задньому напрям­ку: в грудному і поперековому відділах (мал. 16). У верхній частині тулуба наяв­ні такі самі зміни, як і при круглій спині. В нижній частині внаслідок збільшення кута нахилу таза (нахилений вперед) різ­ко збільшується поперекова кривизна, поперекова ді­лянка сильно ввігнута, черевна стінка розтягнута (від­вислий живіт).

Мал. 17. Постава з плоскою спиною,

Постава з плоскою спиною характеризується зменшенням усіх фізіологічних вигинів хребта, осо­бливо в поперековій ділянці, тому ресорна функція хребта знижена (мал. 17). У таких людей грудна кліт­ка сплющена, вузька, м'язи спини ослаблені, лопатки переважно відстають від хребта. Основною причиною сплющення спини є недостатній кут нахилу таза.

Сколіотична постава -дуга хребта випукла, поверну­та вправо або вліво, найчастіше у грудному відділі у фрон­тальній (лобовій) площині.

Мал.18. Хребет у вигляді невеликої дуги відхилений уліво, ліве плече вище від правого, трикутники талії асиметричні.