Штучна вентиляція легенів «рот у рот»

Найефективнішою вважається штучна вентиляція легенів за мето­дом «рот у рот» або «рот у ніс». При цьому в легені хворого (потерпі­лого) вдувають до 1,5 л повітря, що за об'ємом дорівнює одному гли­бокому вдиху здорової людини. Легені розширюються, рефлекторно

Мал. 74. Потрійний прийом,

який використовується при реанімації: а - максимальне

розгинання голови назад;

б — висунення нижньої щелепи

вперед; в - відкривання рота;

г — схематичне зображення

здобутого результату.

подразнюючи дихальний центр головного мозку. Це, у свою чергу, сприяє відновленню самостійних дихальних рухів та створює в орга­нізмі умови для газообміну (мал. 73а).

Техніка проведення. Людина, яка надає допомогу, стає з лівої сторони біля голови потерпілого на коліна чи стоїть (якщо хворий ле­жить на ліжку зі щитом, столі, тапчані), ліву руку підсовує під шию, праву кладе на чоло й максимально закидає голову назад, першим і другим пальцями закриває крила носа (ніздрі), робить глибокий вдих. Щільно, герметично охоплює відкритим ротом губи потерпілого, які попередньо за можливістю накривають куском бинта, марлі, але не хустинкою). Роблять різкий сильний вдих; середня тривалість видиху - 1 секунда. Частота вдувань повітря - 14-16 за хвилину. При кожному вдихуванні необхідно стежити за дихальними рухами передньої стінки грудної клітки. Після вдування повітря негайно звільнити рот хворого. Контролювати пасивний видих за спаданням передньої грудної клітки і звуком повітря, яке виходить. Періодично натискати на надчеревну ділянку для видалення повітря зі шлунка. Відсутність дихальних ру­хів передньої грудної стінки, роздування надчеревної ділянки свідчить про попадання повітря в шлунок унаслідок недостатнього закидання голови.

Штучна вентиляція легенів «рот у ніс»

Цей метод використовується при травматичному ушкодженні ниж­ньої щелепи або у тому випадку, коли щелепи сильно стиснуті й не­можливо їх розтулити (мал. 736).

Техніка проведення. Зафіксувати правою рукою голову в закину­тому положенні. Пальцями лівої руки затиснути рот. Зробити глибокий вдих. Щільно, герметично охопити відкритим ротом ніс потерпілого (хворого). Зробити досить різкий, сильний видих. Негайно звільнити ніс і рот хворого. Пильно слідкувати за рухом передньої грудної стінки.

Штучна вентиляція легенів за допомогою гумової 8-подібної трубки

Гумова 8-подібна трубка утримує корінь язика від западання, чим попереджує закупорку дихальних шляхів, її вводять у ротову порож­нину вигнутим кінцем доверху поковзом по нижньому краю верхньої щелепи. На рівні кореня язика її повертають на 180°. Рот потерпілого щільно закриває манжетка трубки, ніс придавлюють пальцями. Через вільний простір трубки здійснюють дихання. Частота вдувань повітря через неї 14-16 за хвилину (мал. 75).

Мал. 75. Техніка штучної вентиляції легень за допомогою 8-подібної трубки і закритого масажу серця.

Штучна вентиляція легенів способом Калістова

Цей метод використовується тоді, коли потерпілий і людина, яка надає допомогу, - в протигазах.

Техніка проведення. Потерпілого кладуть на живіт, голову повер­тають набік; через лопатки, а потім через пахвові западини проводять лямки, утворюючи петлю на кінцях ключиці. Той, хто надає допомогу, повинен стояти, розставивши ноги, біля голови потерпілого й підніма­ти за лямку тулуб хворого від землі на висоту до 15 см (вдих), а потім повільно опускати на землю (видих). Такі рухи треба проводити 14-16 разів за хвилину.

Штучна вентиляція легенів дітям

Мал. 76. Штучна вентиляція легенів дітям і новонародженим методом «із рота в рот і ніс».

Дітям до трьох-п'яти років штуч­на вентиляція здійснюється методом «із рота в рот і ніс» (мал. 76). При цьому голову дитини відкидають на­зад. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих. Щільно, герметично охоплює відкритим ротом губи та ніс дитини і проводить видих. Середня тривалість видиху повинна становити-ти 1 секунду. Частота вдувань повітря - 28-30 за хв дітям до року, з кожним роком частота вдувань повітря змен­шується за хвилину на два рази.