Зразки вправ для профілактики й лікування початкових форм плоскостопості

1. Вихідне положення (в. п.) - сидячи на гімнастичній лавці (або на
стільці), праву ногу вперед - поворот стопи всередину з відтягуванням
носка. Повторити 10 разів кожною ногою. Вихідне положення.

2. Так само стоячи.

3. В. п. - стоячи на зовнішніх краях склепіння стоп, піднятися на
носки - вихідне положення (6-8 разів).

4. В. п. - стоячи на зовнішніх краях склепіння стоп, напівприсісти
(6-8 разів).

5. В. п. - руки на пояс - ходьба на зовнішніх краях склепіння стоп
(30-60 с).

6. В. п. - основна стійка із зімкнутими носками, руки на пояс - під­няти пальці вгору - вихідне положення (10-15 разів).

7. В. п. - стоячи носками всередину, п'ятами назовні, піднятися на
носки - вихідне положення (10 разів).

8. В. п. - стійка - ноги нарізно, стопи паралельні, руки назовні
- присідання на всій ступні - вихідне положення (6-8 разів).

9. В. п. - стоячи, права (ліва) перед носком лівої (правої) ноги (слід
у слід) - піднятися на носки - вихідне положення (8-10 разів).

10. В. п. стоячи на носках, руки на пояс (стопи паралельні) - по­хитуватися в гомілковостопних суглобах, підніматися на носки й опус­катися (8-10 разів).

Мал. 41. Упор стоячи рачки.

11. В. п. - стоячи на носках - повернути п'яти назовні - вихідне
положення (8-10 разів).

12. В. п. - стоячи, стопи паралельні, на відстані долоні - згинання
пальцями, піднімати внутрішній край стопи (8-10 разів).

13. В. п. - стоячи, стопи повернути всередину, піднятися навшпинь­ки - повільно зігнути ноги в колінах - повільно випрямити ноги у колі­нах - вихідне положення (6-8 разів).

14. В. п. - упор стоячи рачки - переміщення не­
великими кроками вперед (34-40 с). Так само стриб­ками «зайчиком» (мал. 41).

15. В. п. - стати на першу рейку гімнастичної
стінки із захопленням за рейку на висоті плечей, за­
хопити рейку пальцями й повернути стопи досере­дини - лазіння вгору.

16. Ходьба напівсидячи (30 с).

17. В. п. - стоячи підняти ліву (праву) ногу -

розгинання і згинання стопи (відтягнути носок униз, носок до себе). Вправа виконується у швидкому темпі. Повторити 10-12 разів кожною ногою.

18. В. п. - стоячи підняти ліву (праву) ногу - поворот стопи на­
зовні, поворот стопи всередину. Повторити 4-6 разів.

19. В. п. - так само. Колові рухи стопою.

20. В. п. - стоячи (під кожною стопою тенісний м'яч) - підкочуван­ня м'яча пальцями ніг до п'ятки, не піднімаючи її.

21. В. п. - стоячи, на підлогу покласти дві булавки, головки їх
майже доторкаються, а основи направлені назовні; захопити пальцями
кожної ноги шийку булавки і припідняти її, не відриваючи основу від
підлоги (мал. 34).

22. В. п. - стоячи на рейці гімнастичної лавки поперек, руки в сто­
рони. Вправи в рівновазі.

23. Ходьба на носках, «крадучись» (напівсидячи), носки всередину.

24. Ходьба по гімнастичній стінці (ноги серединою стоп на одній із
рейок) із захватом руками на рівні грудей.

25. Ходьба по медицинболах.

26. Ходьба «гусячим» кроком.

27. Ходьба на носках по похилій площині вгору (спиною вперед).
Гімнастична лавка ставиться на гімнастичну стінку під кутом 10-15 гра­дусів.

28. Ходьба на носках по нахиленій площині вниз.

 

29. В. п. - захопивши
пальцями олівець або па­
личку - ходьба (30-40 с).

30. Лазіння по канату
(без тапочок, у шкарпетках)
за допомогою ніг, захоплю­ючи канат стопами, згина­ючи пальці ніг (мал. 42).

31. Гойдання на канаті
- згинаючи коліна, захо­пивши канат внутрішніми
краями стоп*.

32. В. п. - стоячи на рейці гімнастичної стінки
(на пальцях), захват за рей­ку, на рівні пояса - присідання (опускаючи як можна нижче п'ятки),
вихідне положення (4-6 разів) (мал. 43).

33. В. п. - стоячи на рейці гімнастичної стінки, зачепитися паль­цями ніг, захват за рейку на висоті плечей - розігнути руки - вихідне
положення (4-6 разів).

34. В. п. - стоячи на першій рейці правим боком до гімнастичної
стінки, захват на висоті плечей, випрямляючи праву руку, відведення в
бік лівої руки і лівої ноги - вихідне положення (6-8 разів).

35. В. п. - захват правою рукою за рейку гімнастичної стінки, захо­пити пальцями правої ноги гімнастичну палицю. Присідання на лівій
нозі, утримуючи паличку - вихідне положення (4-6 разів).

36. Гра. Гравці вишикувані в одну шеренгу. За сигналом, старають­ся захопити пальцями ноги зім'ятий папір, дострибати до поміченої лі­нії, залишити папір і звичайним кроком стати на своє місце. Перемагає той, хто першим виконає завдання.

37. Різні рухливі ігри із програми.

38. Елементи танців (із державної програми).

39. Стрибки: ноги нарізно - ноги разом.

40. Стрибки зі скакалкою.

41. В. п. - основна стійка, носками всередину. Ходьба в поєднанні
з ходьбою на носках і зі стрибками.

42. Різні стрибки на місці і з місця на носках та з поворотами на
90-180 градусів.

* Вправи 30 і 31 показані для старших класів.

43. Стрибки через скакалку, на гімнастичну лавку й зіскоком із лав­
ки (стежити за м'яким приземленням).

44. В. п. - захопити медицинбол внутрішніми краями стіп. Під­
стрибнути ногами вперед, кинути м'яч.

45. В. п. - стоячи, захопити медицинбол внутрішніми краями стіп.
Ходьба на пальцях, не випускаючи м'яча.

46. Так само, але з підскоками.

47. В. п. - стоячи на набивному м'ячі, руки в сторони. Балансуючи
старатися коловими рухами ніг пересуватися в будь-якому напрямку
(обов'язково забезпечити під страховку, притримуючи дитину за руку).

Як було зазначено, у профілактиці плоскостопості особливе місце займає обмеження навантаження на нижні кінцівки при одночасному зміцненні м'язів, зберігаючи склепіння. З цією метою рекомендуються такі вправи лежачи й сидячи.

Вправи лежачи

1. В. п. - лежачи на спині, ноги зігнути в колінах, стопи разом,
упертися в підлогу, активне розведення п'ят із поверненням у вихідне
положення.

2. В. п. - лежачи на спині - почергове відтягування носків (підо­
шовне згинання) з одночасним поверненням стопи всередину.

3. В. п. - так само, але відтягування носків одночасно.

4. В. п. - лежачи на спині, ноги нарізно; ковзні рухи стопою правої
ноги по гомілці лівої (підошовною поверхнею стопи намагатися захо­
пити гомілку, пальці згинати).

5. Так само, але другою ногою.

6. В. п. - лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних суглобах й упи­
раються в підлогу, почергове відривання п'ят від підлоги.

7. Так само, одночасне відривання п'ят від підлоги (передній від­
діл стопи доторкається підлоги).

8. В. п. - лежачи на спині, ноги зімкнуті, стегна розведені, сто­пи доторкаються одна одної підошовними поверхнями - розведення
п'яток - вихідне положення.

9. В. п. - лежачи на спині, ноги зігнуті, одна нога на коліні другої
- колові рухи стопи.

 

10.В. п. - лежачи на правому боці, ноги витягнути. Згинання лівої
ноги в колінному суглобі, підошовне згинання в гомілковостопному
суглобі (відтягування носка) і за допомогою руки посилення згинання.
Вихідне положення.

11.Так само, але положення на лівому боці.

12. В. п. - лежачи на животі, руки на підлозі, носки повернуті все­редину. Піднімання голови й тулуба так само, як при вправах для м'язів
спини (із супінацією стоп).

13. В. п. - лежачи на животі, руки на підлогу, ноги разом, носки
відтягнуті й повернені всередину - перехід в упор лежачи з опорою на
передній відділ стопи й кисті рук.

Вправи сидячи

1. В. п. - сидячи на гімнастичній лавці поздовж або на підлозі,
руки на пояс, стопи паралельно на відстані долоні, припідняті носки
(на себе), вихідне положення.

2. В. п. - так само; припідняти п'яти (носки на підлозі), вихідне
положення.

3. В. п. - так само, припідняти п'яту правої (лівої) ноги і носок
лівої (правої), вихідне положення; так само іншою ногою.

4. В. п. - сидячи на гімнастичній лавці або на підлозі, руки на пояс,
стопи разом, розведення і зведення п'ят (не відриваючи носки від під­логи).

5. В. п. - сидячи на лавці, ноги разом і витягнути; підошовне зги­нання і розгинання стіп.

6. В. п. - сидячи на лавці поздовжньо, стопи паралельно на ширину
долоні; зведення носків до доторкання пальцями і розведення їх (п'яти
від підлоги не відривати).

7. В. п. - сидячи на лавці поздовжньо, ноги навхрест, права нога на
коліні лівої; колові рухи стопи; так само другою ногою.

8. В. п. - сидячи на лавці поздовжньо, ноги зігнуті; згинання і роз­гинання пальців стіп.

9. В. п. - сідаємо на підлогу, ноги навхрест, кисті впираються в
підлогу на рівні стопи, намагання встати з опорою на тильну поверхню
стоп і нахилом тулуба вперед.

 

10.Сидячи на підлозі (без тапочок), коліна підтягнуті; захопити
пальцями ніг зім'ятий папір і перекласти його вліво, а потім вправо.

11.В. п. - так само; захопити пальцями гімнастичну паличку, ноги
випрямити, зігнути - вихідне положення.

12.В. п. - так само, але під кожною стопою маленький м'яч; пово­рот стоп усередину, притиснути обидва м'ячі один до одного; вихідне
положення.

13.В. п. - сидячи на підлозі попарно обличчям один до одного або в колі - відштовхування стопами медицинбола один одному.

14.В. п. - сидячи на лавці, ноги навхрест; повертати зовнішній
край униз, внутрішній край піднімати вверх - колові рухи стопою.

15.В. п. - сидячи на лавці, стопи паралельно на ширині долоні
одна одній; припідняти п'яти й розвести до прямого кута, притискаючи
основу великого пальця до підлоги.

16.Так само на підлозі.

17.В. п. - сидячи на лавці, стопи паралельні. Припідняти й опустити носки, п'яти притиснути до підлоги.

18.В. п. - сидячи на підлозі, ноги витягнути, стопи паралельно на
ширину долоні; носки й пальці ніг взяти на себе й повернути назовні.

19.В. п. - упор сидячи на лавці, під кожною стопою тенісний м'яч;
повернути стопи всередину й притиснути обидва м'ячі один до одного.

Не менше значення у профілактиці розвитку плоскостопості мають санітарно-гігієнічні заходи: вироблення правильної ходи, тренування в ходінні по нерівній пересічній місцевості, ходіння босоніж по піску, фізичні вправи, масаж, теплі гігієнічні ванни (35-38 градусів) тощо.

Дотримуючись правил щодо профілактики плоскостопості, які ви­кладені в цих методичних рекомендаціях, можна значною мірою запо­бігти виникненню тих або інших патологічних станів стопи.

ПРОФІЛАКТИКА

ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

1.7.1. Анатомія і фізіологія центральної та периферичної нервової системи, її вікові особливості

Будова нервової системи. У нервовій системі розрізняють два відділи: центральну нервову систему (головний і спинний мозок) і периферичну (нерви, які відходять до всіх органів) (мал. 44).

Центральна й периферична нервові системи складаються з нерво­вих клітин, або нейронів. Вони різноманітні за формою і розмірами. У кожному нейроні є тіло, велика кількість коротких відростків - дендри­тів і один довгий - аксон. Скупчення тіл нервових клітин із їх дендрита­ми утворюють сіру речовину. А біла речовина складається з нервових волокон (аксонів), покритих мієліновою оболонкою. Аксони виходять за межі мозку, утворюючи нерви, які зв'язують мозок з різними орга­нами тіла.

Властивості нервової системи. Основні функціональні власти­вості нервової тканини - збудливість і провідність. Збудливість - здатність реагувати на різноманітні впливи як зовнішнього, так і внут­рішнього середовища організму. Провідність - здатність проводити збудження.

У нервовій системі внаслідок завданого подразнення виникає фізіо­логічний процес - збудження. Воно передається по нервах.

Розрізняють доцентрові, відцентрові я змішані нерви.

Доцентрові нерви проводять імпульс тільки від органів чуттів у центральний відділ нервової системи. їх ще називають чутливими.

Відцентрові нерви проводять імпульс із центрального відділу до периферійних робочих органів. їх називають руховими.

Змішані нерви проводять імпульс в обох напрямках.

Нервова система - це єдиний комплекс нейронів, які стикаються кінцевими розгалуженнями. Місце стикання окремих нейронів нази­вають синапсом. На тілі однієї нервової клітини загальна кількість синапсів досягає 100 і більше, а на дендритах - навіть кількох тисяч.

На місці контакту відцентрових нервів із робочим органом (м'я­зом) є кінцеві розгалуження, названі ефектором, а розгалуження до­центрових нервів, що сприймають подразнення, - рецептором.

 

Мол. 44. Центральна і периферична нервова система людини:

1 - головний мозок; 2 - спинний мозок; 3 — соматичні нерви; 4 - вегетативні нерви.

Рефлекс і рефлекторна дуга. Процес збудження, який виник у ре­цепторі та проходить у центральну нервову систему по доцентровому нейрону, де збудження з доцентрового нейрона переходить на проміж­ний, а з нього на відцентровий. По відцентровому нейрону збудження досягає органа, викликаючи його діяльність. Шлях, що складається із трьох названих нейронів, називають рефлекторною дугою. Інколи вона

може складатися з двох (доцентрового і відцентрового), а іноді з чоти­рьох і більше нейронів. Найчастіше зображають дугу двонейронною.

Діяльність організму, викликана збудженням, яке надійшло в орган від рецептора, пов'язана з центральною нервовою системою.

Центральна нервова система

Головний мозок є найбільшим органом новонародженого. Його маса становить у середньому 1/8-1/9 маси тіла, а до кінця першого року життя - 1/11-1/12, тоді як у дорослого - тільки 1/40 маси тіла. У дитячому віці мозок росте порівняно мало: його маса збільшується в 3,76 раза, а маса всього тіла - у 21 раз. За зовнішнім виглядом мо­зок дитини в загальних рисах нагадує мозок дорослого, хоча борозни виражені слабше, деяких зовсім немає. Проте за своєю мікроскопіч­ною будовою головний мозок є незрілим органом. Тканина мозку в новонароджених дуже багата на воду. Майже немає мієлінових обо­лонок нервових волокон, на розрізі сіра речовина мало відрізняється від білої. Ця особливість головного мозку мікроскопічно визначається до 4-5 років, коли він ще розвивається морфологічно. Але ознаки не­зрілості в різних відділах виражені неоднаково. Найзрілішими є старі в еволюційному відношенні ділянки, які містять життєво важливі цен­три (мозковий стовбур і гіпоталамус). Найнезрілішою (морфологічно й функціонально) є кора великого мозку. Хоча вона функціонує вже у новонародженого, значення її в цьому віці невелике. У новонародже­них у функціональному відношенні переважає вплив таламопалідарної системи, що спричинює рефлекторно-стереотипний і атетозоподібний характер рухів. Згодом дедалі більшого значення набуває функція сму­гастого тіла й кори великого мозку, рухи стають координованішими й цілеспрямованішими, у поведінці дитини все більшу роль відіграють умовні рефлекси, які починають формуватися в перші місяці життя.

Спинний мозок у момент народження є зрілішим утворенням. Відносно хребта він довший, ніж у дорослого, доходячи в новонаро­джених до нижнього краю другого поперекового хребця.

Спинномозкова рідина новонародженої дитини дещо відрізняєть­ся від спинномозкової рідини старших дітей. Вона багатша на клітини і білок. В 1 мл спинномозкової рідини новонародженої дитини налічу­ється в середньому 15 клітин. Вміст білка може досягати 600-1000 мг/л, а в недоношених дітей -1500-1800 мг/л. Вміст клітин із віком поступово зменшується і становить у З місяці незалежну від віку кількість - 4 клі­тини в 1 мл. Вміст білка також зменшується, досягаючи мінімуму у віці 3-9 місяців (200 мг/л). У дітей до 10 років верхня межа норми білка становить

300 мг/л, а в дорослих - 400 мг/л. Оскільки гематоенцефалічний бар'єр новонароджених дітей проникніший, співвідношення між рівнем глюкози спинномозкової рідини і крові вище, ніж у дітей поза періодом новонародженості. Воно становить не менш як 2/3, тим часом як пізніше рівень глюкози спинномозкової рідини може дорівнювати половині його рівня в крові.

Периферичні нерви. Основною особливістю є порівняно пізня мієлінізація черепних нервів, яка закінчується у 15-місячному віці, а спинномозкових - у 3-5 років. Через відсутність мієлінової оболонки або неповної мієлінізації швидкість проведення збудження по нерву в перші місяці життя знижена.

Вегетативна нервова система функціонує в дитини з моменту народження, коли зливаються окремі вузли й утворюються могутні сплетення симпатичної частини — вегетативної нервової системи.

1.7.2. Захворювання нервової системи, їх профілактика

Захворювання нервової системи різноманітні й пов'язані з пе­ренесеними інфекціями, травмами, порушеннями в генетичному апа­раті та ін.

Загальну групу захворювань нервової системи складають запальні або інфекційні захворювання (нейроінфекції). Вони займають перше місце за частотою в дитячому віці. У запальний процес можуть втя­гуватися всі відділи, оболонки й судини головного та спинного моз­ку, периферичної нервової системи. У зв'язку з переважним уражен­ням головного і спинного мозку розрізняють енцефаліти (запалення головного мозку) і мієліти (запалення спинного мозку), радикуліти (запалення корінців спинномозкових нервів), плексити (запалення нервових сплетень, запалення периферичних нервів), менінгіти (за­палення мозкових оболонок). Інколи запальний процес захоплює всі відділи нервової системи - і головний, і спинний мозок, і їх оболонки, корінці та нервові стовбури.

Інфекційні запальні ураження кровотворних судин головного і спинного мозку спричинюють розвиток васкулітів (запалення стінок кровоносних судин). Васкуліти часто супроводжують перебіг менінгі­тів, енцефалітів, мієлітів.

Важливий розділ патології складають порушення внутрішньоутробного розвитку нервової системи. Ці порушення спричинюються

ся різними шкідливими впливами на плід під час вагітності: вірусні захворювання матері, недостатній матково-плацентарний кровообіг, іонізуюча радіація, алкоголем під час вагітності, хімічними речовина­ми та ін.

Пренатальна патологія нервової системи об'єднує різні патоло­гічні стани, зумовлені впливом на плід шкідливих факторів до часу по­логів (пренатальний вплив), під час пологів (інтранатальні) та в ранні терміни після пологів (постнатальні). У пренатальному періоді пато­генними факторами, що впливають на плід, можуть бути різні захво­рювання матері (токсикози вагітності, інфекції, вплив деяких хімічних і лікарських препаратів, порушення обміну речовин). Патологічні фак­тори спричинюють гіпоксію плоду (кисневе голодування), що, в першу чергу, уражує мозок. Інтранатальне ураження, тобто ураження нервової системи під час пологів, або пологова черепно-мозкова і спинно-мозкова травма, є ускладненням під час пологів. їх спричинюють вузький таз жінки, затяжні або швидкі пологи, передчасне відходження навколо­плідних вод, передчасне відшарування плаценти, обгортання пуповини навколо шиї плоду, неправильне положення плоду та ін.

Спадково-дегенеративні (вроджені) захворювання нервової сис­теми - велика група захворювань, які зумовлені порушенням генетич­ної інформації.

Наступну групу захворювань складають травматичні ураження нервової системи. Др цієї групи відносять струс мозку, защемлення або розрив окремих нервових стовбурів.

Окрему групу захворювань складають інтоксикації, тобто отру­єння нервової системи. Від інтоксикації потерпає весь організм. Проте деякі речовини переважно впливають на нервову систему - це алко­голь, солі свинцю, ртуті, високі дози деяких антибіотиків,- тоді часто уражується слуховий нерв.

Пухлини нервової системи трапляються рідко.