Культура первісного суспільства.

Походження культури пов’язане з походженням людства. Найдавніший період – первісний. В ньому починається історія людської цивілізації, формується людина, виникає суспільство, зароджуються релігія, мораль, мистецтво (кам’яний вік – до ІІІ тис. до н.е., мідний вік – ІІІ-І тис. до н.е., залізний вік – з І тис. до н.е. до наших днів).

Початковою формою організації суспільства було первісне людське стадо або праобщина. Основні галузі господарства – рибальство і мисливство. Перші знаряддя – рубила з кременю, гостроконечники, скребла. Величезну роль у житті первісної людини відіграв вогонь, що дав тепло, готування їжі, допомогу на полюванні, захист від диких тварин.

З розвитком матеріальної культури та колективних форм праці розвиваються мислення і мова. На зміну стаду приходить рід – об’єднання кровних родичів на чолі з жінкою (матріархат).

Розвиток мови супроводжувався збільшенням обсягу інформації, джерелом якої була трудова діяльність. Виникли практичні галузі знання – медицина, фармакологія, токсикологія. Людина опанувала найпростіші способи лікування переломів, вивихів, ран, зміїних укусів, наривів. Виникає лічба, вимірювання відстаней (дні шляху, політ стріли, списа, довжина ступнів, ліктів, пальців), часу (день, місяць, сезон).

Зразками образотворчого мистецтва стає скульптура і рельєф. Виникають живописні зображення тварин, різних рослин, людей. В музиці пісенна форма передувала інструментальній, хоча рано виникли ударні пристрої (два шматки дерева, натягнутий шматок шкіри), пізніше – різні сурми, флейти, гудочки. Первісні танці були колективними і дуже образними: імітація полювання, рибальства, шлюбних стосунків, воєнних сутичок.

Людина була безсилою в поясненні явищ природи, тому поряд із раціональним світоглядом виникають первісні форми релігії:

1) тотемізм – віра в існування тісного зв’язку між людиною чи родовою групою та її тотемом – певним видом тварин, рідше – рослин, від яких вони беруть початок (прабатьки) і втілюються після смерті;

2) фетишизм – віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, в те, що вони можуть допомагати людині;

3) магія – віра в здатність людини впливати на інших людей, тварин, рослин, явища природи;

4) анімізм – віра в існування надприродних істот, що містяться в яких-небудь тілах (душа) або діють самостійно (духи).

Останньою і найвищою стадією кам’яного віку був неоліт. Відбулася неолітична революція – перехід від привласнюючих (збиральництво, рибальство, мисливство) до відтворюючих (землеробство і скотарство) форм господарювання. Виникає патріархат. Найбільш швидкими темпами неолітична культура розвивалася на Близькому Сході (виникає землеробство і розведення свійських тварин); у V тис. до н.е. з'являються знаряддя з міді. На початку ІІІ тисячоліття до н.е. у Дворіччі будують із цегли-сирцю будинки та храми, споруджуються зрошувальні системи, з’являється колісний транспорт і гончарний круг.

Поширився декоративний напрям в образотворчому мистецтві – прикрашення одягу, зброї та начиння художнім розписом, різьбою, вишивкою. Ускладнюється релігія – формуються уявлення про боротьбу доброго і злого начал: злі сили власкавлювалися, добрим почали вклонятися як оборонцям і захисникам. З виникненням землеробства пов’язані культ Сонця (запліднююче чоловіче начало) і Землі (запліднюване жіноче). Розвинувся материнсько-родовий культ господарок та охоронниць домашнього вогнища.

Вік металів поділяється на два періоди: бронзовий і залізний. Виникають нові ремесла. З винайденням ткацького верстата розвинулося ткацтво. Швидко розвивається обмін, поширилися колісні візки, будуються дороги, створюються кораблі з веслами і вітрилами. Сухопутні та морські походи, пов’язані з грабіжницькими війнами, вели до нагромадження астрономічних спостережень, знань у галузі географії та картографії. Певною мірою війна відіграла свою роль у розвитку хірургії. З’являється монументальна кам’яна архітектура: оборонні споруди, усипальниці. Грабіжницькі та оборонні війни призвели до виникнення героїчного епосу (сказання про Гільгамеша, Іліада, Одисея, Ірландські саги, Рамаяна). Утвердились сільськогосподарські культи родючості з їх еротичними обрядами і людськими жертвами. У процесі розкладу первіснообщинного ладу почалося виділення професійної розумової праці (вожді, жерці, воєначальники, співаки, оповідачі, знахарі). Вершиною розвитку духовної культури первісного суспільства було створення писемності. Поступово піктографічна перед писемність (малюнкове письмо) перетворювалася на ієрогліфічне письмо.

Культура Стародавнього Сходу (ранньокласове суспільство).

До культури Стародавнього Сходу традиційно відносять культурні цивілізації Єгипту, Дворіччя, Палестини, Ірану, Індії та Китаю (ІV-І тис. до н.е.). Сьогодні вчені досліджують більш древні цивілізації: поблизу Ієрехону (Палестина) - VІІІ-VІІ тис. до н.е., поблизу Чатал-Гуюк (Туреччина) - VІІ-VІ тис. до н.е.

Культура Стародавнього Єгипту. (ІV-І тис. до н.е.) Держава Та-Кемет (чорна земля) розташувалася в долині річки Ніл (Хапі).На культуру Єгипту найбільший вплив мали природні умови (3,5 % - долина Нілу; 96,5% - пустеля). За формою правління - це типова східна деспотія з тотальною владою держави, котра зливалася у суспільній свідомості з фараоном, що був живим божеством, предметом поклоніння, вимовляти його ім’я простим смертним заборонялося. Фараонам за життя будували храми, статуї, вельможі цілували землю біля ніг фараона. Перший фараон – Менес, заснував І династію. Всього було 30 династій.

332 р. до н.е. – завоював Олександр Македонський, з 30 р. до н.е. – провінція Римської імперії.

Культура тісно пов’язана з релігією. Єгиптяни створили численний пантеон богів: Осіріс (який помирав і воскрешався, символізуючи цикли Нілу), Ізіда, Гор, Амон, Атон та ін. Головний - бог Сонця Ра (Амон Ра – пізніше). У зображеннях єгиптян боги мали звіроподібний вигляд: туловище звіра, а голова людини або голова птаха чи звіра, а туловище людини.

Єгиптяни створили культ мертвих. Вони вірили в двійника душі Ка. Для продовження існування двійника душі Ка намагалися якнайдовше зберігати тіло померлого (бальзамування, мумії) та забезпечити його життя у потойбічному світі усім необхідним (багатства гробниць) та помешканням (гробниці, піраміди). Єгиптяни вірили, що в кінці життя людину чекає перехід у загробне царство, але перед цим - Страшний суд, де боги тримають сувій з записом добрих і злих справ людини, яка має право захищатися. Посмертна виправдальна промова: “Єгиптянин не ображав удів і сиріт, не крав, не лжесвідчив, не зводив наклепів, не підпилював гирі на базарі; він чистий, чистий, чистий.”

Досягнення культури єгиптян:

- своєрідна архітектура – храми, колони, статуї. Користувались законами природної гармонії, винайшли модуль пропорційної системи („золотого перетину”) – число 1,618..., яким пізніше користувались стародавні греки, Леонардо да Вінчі.

- Карнакський храм (на місці Стовратих Фів) - площа 5,5 тис. кв. м, 134 колони, 12 центральних – висота 21 м, обхват 10 м. Покриті сюжетним різьбленням.

- Сфінкс – лев з головою людини. Висота 20 м, розмір рота 2,32 м, вуха – 1,97 м, між передніми лапами – храм.

- Піраміди. Розташовані в Долині Мертвих – Гіза, на протилежному від Каїра березі Нілу. Найбільша – піраміда Хеопса, висота 146 м, довжина сторони основи - 230 м, складається з 2 млн. 300 тис. кам’яних блоків, 2,5 – 70 тон кожен (одне з семи чудес світу).

- Писемність. Ієрогліфи на папірусі. Релігійні гімни, філософська лірика („Розмова зневіреного зі своєю душею”), казки („Про правду і кривду”), „Повчання”.

- Медичні трактати – описи хвороб і способи лікування.

- Обчислення площі трикутника, об’єму циліндра, поверхні півкулі.

- Початки алгебри, рівняння з двома невідомими.

- Жерці провіщали затемнення сонця, періоди розливу Нілу.

- Вирощування завезених іноземних рослин.

Культура Дворіччя

1. Шумери.

Шумерська культура виникає наприкінці ІVтис. до н.е., проіснувала 1,5 тис. років, була колискою не тільки месопотамської, а й культури всього людства.

Погані кліматичні умови, жорстокі до людей боги (багатобожжя), жахливе потойбічне царство. Богів „задобрювали” жертвами та ритуалами.

Шумери винайшли колесо, гончарний круг, виплавляли бронзу, кольорове скло, створили першу професійну армію та кодекс законів.

В астрономії – рік складається з 365 днів, поділили його на 12 місяців згідно з рухом Сонця по екліптиці через 12 сузір’їв зодіакального кола.

Не було каменю, будували з цегли, спочатку випаленої на сонці, потім – у печі. Своєрідною „візитною карткою” архітектури шумерів (як у єгиптян піраміди) є зіккурати – багатоярусні (3-7 ярусів) східчасті культові споруди зі святилищем головного бога на верхньому ярусі. Деякі зіккурати були до 40 м заввишки.

Найвизначніший (усний) твір - “Сказання про Гільгамеша”, епічного героя, який, борючись з ворогами, пробуючи свої сили і переживаючи радість буття, вирішує “прокляті питання” про сенс життя, призначення людини, сутність смерті.

Писемність – клинопис (на табличці з сирої глини, пізніше випалювались, довго зберігались.

2. Вавилонське царство (з І половини ІІ тис.до н.е.). Розквіт за 6-го царя – Хаммурапі. дуже багато храмів великих і малих богів, жертовників, веж. Головна юридична пам’ятка давньовавилонської культури - 2-метровий кам’яний стовп, на якому написані “Закони царя Хаммурапі” - спроба узагальнити досвід функціонування держави.

Після завоювання ассирійцями культура Вавилону занепадає приблизно на 500 років. Після звільнення – знову розквіт, апогей якого припадає на царювання Навуходоносора ІІ (605-562 рр. до н.е.). Вавилон обнесений величезними укріпленими мурами, за рівнем матеріального розквіту перевершив усі попередні культури. Зіккурат висотою 90 м, пізніше названий Вавилонською башнею. „Висячі сади Семіраміди” – одне з сімох чудес світу.

3. Ассирійська держава. З кінця ІХ ст. до н.е. – наймогутніша держава Близького Сходу. Ассирійці трансформували релігію, культуру, мистецтво Вавилону (як римляни у греків). Архітектура – переважали не культові споруди, а фортеці і палаци. Розписи і рельєфи палаців прославляли силу і могутність царів, панували скульптури хижих звірів, рельєфні зображення крилатих биколюдей (бик-шеду) – охоронців царських палаців. Рельєф „Поранена левиця” (VІІ ст. до н.е.) – найкращий зразок скульптури у всій Передній Азії. Задні лапи вже нерухомі, а предня частина тіла ще живе. Левиця з останніх сил намагається звестись. З великою достовірністю передається її стан.

Цар Ашшурбанапал зібрав найбільшу на той час бібліотеку – десятки тисяч клинописних табличок.

4. Палестина. ХІІ ст. до н.е. Дві групи племен – ізраїльтяни та іудеї - завоювали корінне населення - ханаанеїв. Утворилось царство Ізраїльське (Саул, Давид, Соломон). 935р. до н.е. – розпалось на 2 держави.

Основа культури- монотеїстична релігія з єдиним богом (найпоширеніше з імен табуйоване ім’я Яхве – „сущий”, „присутній”).Це типова національна релігія з догматикою про богообранність одного народу. Єврейський Яхве мало схожий на богів Єгипту, Месопотамії. Він - єдиний Вседержитель, вимогливий до свого творіння, справедливий як у покараннях, так і в дарованих благах. Ніким не бачений, але всюдисущий, володіє як життям, так і смертю.

Найбільша пам’ятка світового значення, шедевр давньої культури - Біблія. Складається із Старого і Нового Завіту. Старий Завіт ділиться на Тору (П’ятикнижжя), Пророки і Писання. Біблія мала величезний вплив на культуру Європи і всього людства.

5. Іран (Перська культура)

На початку ІІІ тис. до н.е. створено власну писемність і оригінальну культуру. Провідне релігійно-філософське вчення – зороастризм: єдиний і всюдисущий бог добра, світла, життя – Ахура-Мазда (Ормузд). Він існував до створення світу і був його творцем. Споконвічно поруч з ним дух зла Ангро-Манью (Агріман), уособлює морок, смерть і разом з девами чинить зло людям і світу. Людину створив Ахура-Мазда, вона вільна вибирати між добром і злом, але повинна боротися проти зла. Проповідник – Заратустра.

Перські царі Кір ІІ і Дарій І будують грандіозні палацові ансамблі, гробниці, цілі міста. Гробниця царя Мавсола в Галікарнасі – одне з 7 чудес світу (звідси слово „мавзолей”).

Культура Стародавньої Індії. Індійська культура - це збірна назва, оскільки вона є синтезом арійських, дравідійських, мундя та ін. культурних елементів. Перші центри розвиненої культури відносяться до ІІІ тис. до н.е. У ІІ тис. до н.е. відбувається колонізація території арійськими племенами і починається нова доба розвитку індійської культури. Арійці привнесли літературну мову санскрит („упорядкований”) з 55 літер. Нею написані веди („веда” – священне знання) – одна з найважливіших культурних пам’яток (велике зібрання текстів у віршах і прозі, які включають гімни і урочисті вірші, легенди та тлумачення ритуалу, філософські діалоги і міркування). До них примикають брахмани - прозаїчні тексти теологічного змісту, що пояснюють ритуал. З ними пов’язані араньяки і упанішади - філософські трактати у віршах і прозі, які містять роздуми про природу, бога, людину, їх зв’язки і місце у світі. Усі ці книги складають канон індуїстської релігії – індуїзм. (Багатобожжя). Згодом формуються взаємодоповнюючі культи богів Брахми (творець), Вішну (охоронець), Шиви (руйнівник) - триумвірат.

VІ ст. до н.е. – формуються дві релігійно-філософські течії – джайнізм і буддизм (став однією з перших світових релігій). Будда („Просвітлений”) – 4 благородних істини: є страждання і є причина страждання, є припинення страждання і є шлях до припинення страждання (шлях до вічного спокою) в аскетичному самообмеженні, доброчинстві, знаннях, самопізнанні через нірвану до злиття з божественним Абсолютом. (Нірвана – у буддизмі блаженний стан спокою „людської душі”, що досягається шляхом повної відмови від усіх життєвих турбот, чуттєвих бажань).

Пам’ятки архітектури. Спочатку дерев’яні споруди, не збереглися, пізніше почали використовувати камінь. Будували храми, печерні комплекси. Були скульптори (навіть школа скульптури), художники. Широке застосування різьблення по каменю, використання дорогоцінного каміння.

Математика. Винайшли шістдесятичну систему обчислення, яку араби вдосконалили до десятинної системи, тепер користується весь світ.

Астрономія. Земля обертається навколо Сонця.

Медицина. Широко використовували лікувальні властивості трав, вивчали вплив клімату на здоров’я людини, значення дієти, особистої гігієни.

Література. Релігійні канони – індуїстський і буддистський. З ІV ст. до н.е. до ІV ст. н.е. створюється перлина індійської культури “Махабхарата” - “Велике сказання про нащадків Бхарати”, яка складається із 100 000 двовіршів-шлок. Розповідається про боротьбу між двома царськими родами – коуравами і пандавами. Головний сюжет займає лише 1/3 тексту, решта – моральні, політичні, філософські, соціальні роздуми. Найскладніший філософський розділ - “Бхагавадгіта” - “Божественна пісня”. Не менш значний - “Рамаяна” - “Діяння Рами”. Збірки байок, казок, повчань. Письменник Калідаса – п’єси, поеми. Його творчість високо цінували Гете, Шиллер, Карамзін, Тютчев.

Культура стародавнього Китаю. Витоки китайської культури – у ІІ тис. до н.е. У становленні культури велику роль відіграли соціально-релігійні системи конфуціанство, даосизм і буддизм. Конфуціанство – етико-ритуальні принципи з відповідними їм нормами поведінки („китайські церемонії”). Воно замінило містику і одкровення авторитетом древніх мудреців. При певній байдужості до релігійної догматики величезне значення надавалося моралі, більший інтерес був до Землі, ніж до Неба. Акцент на розвиток культури, моральне самовдосконалення, гармонія взаємовідносин, повага до старших, родинні традиції і т.п. Основний культ конфуціанства – культ практичної користі, саме тому воно стало технологією соціального управління. Даосизм (бог Великий Дао – це всезагальний Закон і Абсолют, недоступний для людини, але всемогутній творець світу) висунув ідеал природного життя поза соціальністю. Головний принцип – невтручання (“у вей”), оскільки головне – не втручатися в таємничий хід причин і наслідків. Пізнати Дао – прагнення стародавнього китайця. Буддизм (панівна релігія Китаю) привніс свій релігійно-філософський світогляд та характерну архітектуру - культові споруди, храми. Одна і та ж людина була на службі і в суспільстві конфуціанцем, вдома – даосом, наодинці з собою – буддистом.

Значними були досягнення китайців у галузі технічних і наукових винаходів (компас, сейсмограф, папір, порох, спідометр, ієрогліфічне письмо, книгодрукування, календар, фарфор, рівняння І і ІІ ступеня з трьома невідомими, число π – відношення довжини кола до діаметра, каталог зірок, дати затемнення Сонця, фармакологія, хірургічні операції з наркотичним знеболенням, голковколювання, масаж), в архітектурі (комплекси палаців, Велика стіна), у філософії (Кунцзи, Лаоцзи, Менцзи, Шан Ян та ін.).

ТЕМА 3. АНТИЧНА КУЛЬТУРА.

Термін “античний” в перекладі з латинської мови означає “давній”. Він введений в епоху Відродження для означення культури Стародавньої Греції і Риму, яка заклала підвалини європейської культури. Історію культури античного світу традиційно розподіляють на такі умовні періоди: давньогрецька культура і давньоримська культура.