Закономірними для укр. мови стали чергування передньоязикових зубних з шиплячими:

Ø д — (д)ж, т — ч, з — ж, с — ш, а також к — ч, х — ш, г — ж, ст — шч(щ) в основах дієслів: радити — раджу, летіти — лечу, возити — вожу, косити — кошу, плакати — плачу, рухати — рушу, могти — можу, пустити — пущу;

Ø губні приголосні в такій же позиції зумовили сполуку з епентетичним л або з j: б — бл, п — пл, в — вл, м — мл, ф — фл: робити — роблю, ліпити — ліплю, ловити — ловлю, відломити — відломлю, графити — графлю;

Ø б — бj, п — пj, в — вj, м — мj, ф — фj, р — pj: бити — б’ю, пити — п’ю, вити — в’ю, любов — любов’ю, імені — ім’я, верф — верф’ю, матір — матір’ю;

Ø чергування т — с, д — с на місці dt, tt унаслідок дисиміляції перед наступним інфінітивним суфіксом -ti (псл. vedti > вести, metti > мести): плету — плести, мету — мести, бреду — брести, веду — вести.

Спрощення - ждн —* жн (тиждень — тижневий), здн —> зн (виїздити - виїзний), стн —* сн (честь - чесний), стл —* сл (щастя - щасливий), слн —> сн (масло - масний), стл – сл. (щастя – щасливий АЛЕ: кістлявий, пестливий, хвастливий, зап’ястний, хворостняк) стц —* сц (містити - місце), лнц —» нц (сонце), рдц —» рц (сердечний -серце), сткл —у скл (скло), скн —* сн (тиск - тиснути), зкн — зн (бризкати - бризнути) та ін. Перед суфіксами –ськ, -ств у вимові пригол. Т спрощується, але а письмі вся група приголосних зберігається – студент - студентський, студентство.

 

7. Словотвір. Твірна (мотиваційна) основа. Словотвірний тип. Словотвірне значення. Способи словотворення.

Словотвір (дериватологія) – розділ мовознавства, який вивчає процес творення похідних слів, його механізм. Предмет- є розгляд способів творення слів, класифікація похідних слів з урахуванням їхньої словотвірної структури та словотвірного значення, визначення продуктивності способів словотворення. Завдання - вивчення усіх словотворчих засобів мови.

Похідне слово завжди двокомпонентне (бінарне),бо воно складається зі спільної для твірної і похідного слова частини і тієї частини, за допомоги якої воно утворилося і якою різниться від твірного. Спільні частина похідного і твірного слова, на основі якої постало нове слово, - твірна основа. - батьківський і батько — спільна частина батьк- є твірною основою.

Та частина похідного слова, якою воно відрізняється від основи твірного називається словотворчим засобом, або словотворчим формантом: їхати — приїхати (формант при-). До формантів належать суфікси, префікси, закінчення, наголос, усічення основи, складання основ і все те, чим похідне слово відрізняється від твірного.

Словотворчі засоби (форманти) є носіями словотвірного значення — спільного значення, що властиве словам одного словотвірного типу. Словотвірний тип — «це група слів однієї частини мови, які побудовані за єдиною схемою(твірні слова належать до однієї частини мови; слова утворені за допомоги спільного словотворчого засобу або навіть способу словотворення; мають спільне словотвірне значення.) СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ — це семантичне співвідношення між похідним і його твірним, яке проявляється у вигляді різниці між їх лексичними значеннями: комбайн — комбайнер (- той, ідо працює на комбайні, обслуговує комбайн),вимикати-вимикач (= те, чим вимикають). Воно виражається формантом, який входить до складу похідного слова. Лексичне значення слова виражається його основою. Лексичне значення індивідуальне. Граматичне значення властиве цілому класу слів. Словотвірне значення належить усім словам, що мають однаковий словотворчий засіб: Полтавщина, Донеччина, Вінничина; лисячий, котячий, телячий.

Сукупність слів, об'єднаних відношеннями похідності і спільним коренем, називається словотвірним гніздом. Ком­плексною одиницею словотвірного гнізда є словотвірний лан­цюжок, що об'єднує слова послідовної похідності. Кожне попереднє слово є твірним для наступного, наприклад: діли­ти > поділити > розподілити > порозподіляти. Вони можуть складатися з похідних однієї частини мови (приклад наведено вище) і різних: білий > бі­лок > білковий > білковина.

МОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ за допомоги афіксальних морфем,

1. Префіксальний - друг – недруг, порядок – безпорядок, їхати – поїхати.

2. Суфіксальний - школа – школяр, вишня – вишневий, голос - голосувати

3. П рефіксально-суфіксальний - Над водою – надводний, на столі – настольний, нога – обніжок

4. Безафіксний - переписувати – перепис, зелений – зелень, ходити – хід

5. Складання основ - косити сіно – сінокіс, чорні брови – чорнобровий, п’ять хвилин – п’ятихвилинний

6. Складання усічених основ ( складноскорочені слова, абревіатури) - колгосп, спеціальний кореспондент – спецкор, ТСН.

НЕМОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ

1. Морфолого-синтаксичний спосіб – це перехід слів з однієї частини мови в іншу.- Визволені радісно кинулися до радянських бійців. (прикметник- іменник); У всякого своя доля і свій шлях широкий.

2. Лексико-семантичний спосіб – це зміна значення слова (омонімія). - Донбас – холодильник “Донбас”; москвич (житель міста Москви) – автомобіль “Москвич”. дерево береза і село Бере­за,

3. Лексико -синтаксичний спосіб – це злиття сполучень слів в одне слово (словосполучення застигає у своїй формі). - Перекотиполе, Убийвовк, Тягнирядно, мабуть, натщесерце, пройди і віт > пройдисвіт

8. Слово як граматична одиниця мови. Граматична категоризація. Поняття граматичної категорії. Граматичне значення. Граматична форма.

Слово – найменша самостійно значеннєва одиниця мови, яка складається із граматично оформленого звукового комплексу фонем, з яким пов’язане певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення. Воно є однією із основних одиниць мови. Специфіка - є найменшою самостійною значеннєвою одиницею мови. Основну ф-цію – номінативну. Слово може виступати в кількох граматичних формах – словоформах. Тому є.. термін Лексема – це слово-тип, інваріант, в якому абстрагуються від його форм.

Ознаки слова: матеріальна форма вираження; має один наголос (побічний лише у складних словах – військовозобов’язаний); лексичне значення (називає або виражає); номінативна функція; може поділятися на менші одиниці (морфеми);слово пов’язане з ін.. словами у р-ні змістовими і граматичними зв’язками; слова здатні в р-ні мати граматичні форми, виконувати синтаксичні ф-ції (тільки повнозначні слова), у складі р-нь виконують комунікативну ф-цію.

Єдність трьох різнопланових сутностей дає можливість кваліфікувати слово як знак:

1. матеріальна форма вираження (форматив)

2. значення закріплене в суспільній комунікативній практиці (сигніфікат)

3. предмет позамовної дійсності, що іменується словом (денотат, референт).

ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ — узагальнене граматичне поняття, яке об’єднує ряд співвідносних граматичних значень, виражених певною системою граматичних форм. Грунтується на двох і більше граматичних значеннях. Так, категорію числа, становлять співвідносні граматичні ознаки одн і мн. Поділяються на синтаксичні та морфологічні. ГКподіляють на морфологічні й синтаксичні. До морфологічних - категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи; до синтаксичних - категорія активності/пасивності, комунікативної спрямованості (розповідність, питальність, спонукальність), стверджуваності/заперечуваності, синтаксичного часу й синтаксичного способу.

Граматичне значення - узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження. ГЗ особа за професією регулярно вираж суфіксами – ист, ер, ар, тель, ник (бульдозерист, килимар, пасічник). Д о ГЗ належить узагальнене з-ня слів як частин мови, з-ня мин.ч., з-ня ж.р,, з-ня Н.в, з-ня предикативності, суб’єкта, об’єкта підрядності, сурядності. ГЗ виражається формальними засобами (суфікси, префікси, закінчення). Може бути імпліцитне (приховане) – вод - з-ня Р.в. мн) та експліцитне (вод и – з-ня Р.в)

ГЗ формується на базі лексичного і без нього не існує, тому лексич і граматич з-ня поєднуються. Якщо лексичне значення пов'язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то граматичне значення - з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексичного значення. Саме тому на відміну від лексичних значень, кількість яких є неосяжною, граматичні значення кількісно обмежені й строго фіксовані.

3 групи граматичниз з-нь:

1. мутаційне (словотвірне з-ня, де лексичне з-ня твірного слова після поєднування форманта змін в похідному слові: ліс-лісник, зелень-зеленець

2. транспозиційне (лексичне з-ня твірного і похідного слів після приєднання форманта незмінне, змін лише частиномовне з-ня: читати-читання, прати-прання

3. модифікаційне (лексичне і частиномовне з-ня похідного слова є незмінними, змін лише оцінний відтінок: хліб-хлібець, Світлана-Світланочка

Граматичні форми слова (словоформи) —різновиди одного й того самого слова, що тотожні лексично, але протиставлені лексичним з-ням виражає одне граматичне значення або й кілька якась морфема, наприклад: закінчення -и в іменника в українській мові (може бути Р.в одн (доро́г и) і Н.в мн (батьк и́, дорог и ́)), -s в дієслів у англ (3 особа одн теп час (read s, write s)).

не можна ототожнювати граматичну форму з морфемою — вона визначається з усього слова взагалі. Прикладами граматичних форм - закінчення (пиш- у, несл- а), афікси (розор я ти — розор и ти), наголос (голови́ — го́лови), службові слова (пішов би, через ліс), суплетивні форми (брати — взяти), порядок слів у реченні (Сміх викликає гнів. — Гнів викликає сміх.), чергування звуків (перемо г а — перемо з і), чи взагалі контекст (Голова зборів сказала). Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження^[2].

Типи ГФ – аналітичні і синтетичні: читатиму-буду читати, хлопець вчиться – хлопець став учитися, читав би, на березі.