Значення діяльності руської трійці в українській літературі та культурі і пол. Хіх ст. (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич).

На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця". Таку назву воно отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихо­ванців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811—1843), І. Вагилевич (1811—1866) та Я. Головацький (1814—1888), які активно виступили на захист рідної української мови (термін "руська" для галичан означав українська).

I. Виникнення "Руськоï трiйцi". ("Руська трiйця"
- це нелегальний лiтература ний гурток, органiзований 1834 р. у Львiвськiй
духовнiй семiнарiï.)
II. Просвiтницька дiяльнiсть учасникiв "Руськоï трiйцi".
1. Творчiсть Маркiяна Шашкевича. (М. Шашкевич
- тонкий лiрик, автор малих вiршованих форм. У поезiях "О Наливайку" та
"Хмельницького обступлення Львова" автор доводить, що неволя народу не вiчна,
проти неï слiд боротися. Оповiданням "Олеся" Шашкевич поклав початок темi
змалювання опришкiв в украïнськiй лiтературi.)
2. Дiяльнiсть Iвана Вагилевича та Якова Головацького. (1833 року було укла­дено
рукописну збiрку "Син Русi", пiдготовлено до друку фольклорно-лi­тературну збiрку
"Зоря". Члени гуртка вивчали iсторiю Украïни, збирали фольклор, дослiджували
печери в Карпатах.)
3. Значення видання "Русалки Днiстровоï". (Вихiд альманаху "Русалка
Днi­стровая" започаткував лiтературне й загальнокультурне вiдродження
За­хiдноï Украïни. "Русалка Днiстровая" пiдносила дух народу, змiцнювала
вiру, кликала до єднання украïнцiв.)
4. Перекладацька дiяльнiсть I. Вагилевича. (1836 р. 1. Вагилевич вперше пе­реклав
украïнською мовою "Слово о полку Iгоревiм".)
III. Дiяльнiсть "Руськоï трiйцi" в оцiнцi видатних людей. (Дiяльнiсть
"Руськоï трiйцi", на думку академiка О. Бiлецького, була першою спробою
народу За­хiдноï Украïни заявити про своє iснування, про свою
нацiональну гiднiсть. Iз симпатiєю i теплом писав про цей гурток I. Франко, а
Дмитро Павличко такими словами завершив розповiдь про заслуги "Руськоï
трiйцi":

Значний внесок був зроблений діячами "Руської трійці" в розвиток етнографії та фольклористики на західноукраїнських землях. На їх етнографічну діяльність значною мірою вплинули твори західних та східних етнографів та фольклористів.

Серед них чеські збірки: "Краледворський рукопис"(1818) та "Зеленогорський рукопис"(1819) (чеські підробки під народну поезію) В.Ганки та Й.Лінди (Шашкевич і Вагилевич переклали окремі уривки українською мовою) та збірки російського фольклору К.Данилова, М.Чуркова, М.Попова та ін. М.Шашкевич ативно збирав зразки народнопоетичної творчості, кілька його записів увійшли до збірки В.Залеського.

І.Вагилевич займався дослідженням карпатських етнічних груп - бойків, гуцулів та лемків. Йому належать фольклорно-етнографічні та історичні розвідки, присвячені зокрема українській міфології та символиці. А також збірка легенд і оповідань під назвою "KronikaLuduzdemologiislowianskiej". Їх третій товариш, Яків Головацький, був насамперед ученим-славістом - фольклористом, етнографом, літературознавцем, істориком, мовознавцем, бібліографом.

Йому належать такі праці як "Поділ часу у русинів", "Слова вітання, благословенства, чемності і обичайності у русинів", "Очерк старославянского баснословия, или Мифологии". Разом з Вагилевичем він також заклав основи українського карпатознавства.

Наслідками існування "Руської трійці" було те, що після скасування у 1848 році панщини у Львові утворилася перша українська культурно-політична організація "Руська Рада". Всі члени цієї організації одноголосно вирішили, що їхньою мовою буде мова якою почав писати в Галичині аркіян Шашкевич. У 1893 році після перепоховання М.Шашкевича, австрійська влада видала розпорядження, що в школі повинні вчити писати лише фонетикою. Це був поклін праці і пам'яті М. Шашкевичу.

 

30. Значення Кирило-Мефодіївського братства, його роль у формуванні національної концепції українства

З березня 1847 р. студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство, існування якого він, ніби, випадково дізнався. Поліція одразу ж заарештувала провідних членів цієї групи й доставила їх у Петербург. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування товариства св. Кирила та Мефодія в Київі. Це була перша у Новій істроіїї України сугубо українська ідеологічна організація. Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.

Основна мета – об’єднаня слов’ян на засадах федерації при рівності та дотриманні прав і свобод громадян, скасування кріпацтва, та самодержавства, соціальне і національне визволення українського народу. Члени братства ідеалізували козацьку минувщину і в її суспільній організації вбачали майбутній суспільний устріій України.

Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що це була перша спроба національного відродження України політичними засобами, на основі програми, статуту та інших докумнтів.

 

31. Історична та художня правда поеми Т. Шевченка "Гайдамаки". – Книжка

Героїзм і мучеництво вільнолюбного народу й стали головними рисами Шевченкового образу України, його національного міфу, який творився поетом уже в ранній ліриці та історичних поемах.

Народні перекази й пісні були основним джерелом романтичної героїко-історичної епопеї «Гайдамаки», присвячної Коліївщині (1768) – антифеодальному повстанню на Правоборежній Україні проти польської шляхти (використав поет також історичні праці й художні твори українських, російських і польських істориків та письменників про Коліївщину). В умовах кріпосницької Росії поема, в якій возвеличувалося народне повстання проти соціального, національного й релігійного гноблення, сприймалося як політичний твір.

Своєрідність художнього історизму твору визначається завданням змалювати епічний розмах подій і здійснюється шляхом романтичної гіперболізації масштабу подій: мікрочас подій (кілька діб) охоплює макропростір („всю Україну“), змальований широкими панорамними пейзажами.

Причому обидві фабульні лінії твору (романічна й епічна, подійна) злиті в одну велику подію, - таке поглинення індивідуального громадським притаманне саме фольклорному часові (М. Бахтін). Фольклорні уявлення, де життя людини ще не відокремлене від життя природи, лежать в основі образності твору – розгорнутих метафор бою й бенкету, крові й посіву, кари й вечері, смерті й гулянки, в основі персоніфікації предметів і явищ природи, психологічної єдності героя з природою. Поема пройнята пафосом визвольної боротьби; вона містить алюзії, що допомагали читачеві усвідомити її сучасний соціально-політичний підтекст.

32. Культурний контекст та передумови виникнення нової української літератури.

Нова українська література — період в історії української літератури,

що охоплює 19 століття і характеризується становленням нової, ближчої і

зрозумілішої для народу літератури. е

Виділяють чотири періоди розвитку нової української літератури:

 

Кінець VIII -30 р. ХІХ ст – розвивається просвітительский реалізм,

сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми.

Саме цей період розвитку літературною української мови.

 

1840-60-ті роки ХІХ ст. – розвивається реалізм. З’являється Шевченко зі

своїми творами. Зародження літературної критики (П.Куліш)

 

1870-90-ті роки ХІХ ст. – зародження натуралізму. З’являється

журналістика і публіцистика.

 

Кінець ХІХ – початок ХХ – процвітає модернізм.

Передумови розвитку нової літератури
Кінець 18 - початок 19 століття - час, коли завершується процес ліквідації будь-яких ознак державності України.
Після запровадження кріпацтва, знищення освіти в Україні, заборони українського "Букваря", запровадження російської мови у навчальних закладах Розвиток української літератури і мистецтва Друга половина 50-х рр. стала поворотним пунктом у новітній історії літератури, кіно, живопису, інших видів мистецтва. Розриваючи сталінські ідеологічні пута, митці поверталися до осмислення і відображення загальнолюдських цінностей та ідеалів, до реальної людини з її багатогранними інтересами, запитами. Можливість мати власну, а не сформульовану в кабінетах чиновників від культури думку сприяла духовному розкріпаченню митців. Саме у цей час починається “новітнє українське” відродження. У літературу і мистецтво приходить блискуче, талановите покоління “шістдесятників”. “Шістдесятництво” – прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Найактивніше і найширше у цьому русі брала участь творча інтелігенція, зокрема письменники, певною мірою художники, вчителі тощо. Вони виступали проти русифікації, ущемлення демократії, прав людини, нерівності в становищі республік, жорстокості суворо централізованої тоталітарної системи, недотримання існуючої Конституції, за свободу в питаннях художньої творчості. Це в кінцевому рахунку був опозиційний рух проти існуючої державності влади та характеру її діяльності.