Інфраструктура ринку та її види.

Найбільш загально ринкову інфраструктуру можна визначити як сукупність (комплекс) ринкових інститутів, які прискорюють та спрощують процес укладання угод і сприяють безперешкодному функціонуванню економіки.

Існує два види ринкової інфраструктури: спеціалізована, тобто таку, яка обслуговує окремі ринки; загальна, тобто таку, яка обслуговує всю економічну систему. Основними елементами спеціалізованої інфраструктури є біржі, системи оптової й роздрібної торгівлі, торгово-промислові палати, аудиторські фірми, підприємства галузей транспорту і зв`язку, ярмарки, аукціони, торговельні доми.

Загальна інфраструктура обслуговує ринкову економіку в цілому. З певною мірою умовності сюди можна віднести: грошову, фінансову, кредитну й податкову системи.

Ключовими елементами інфраструктури товарного ринку є, насамперед, консигнатори, комісіонери, лізингові компанії та товарні біржі.

Консигнатор — це особа, яка володіє власним складом і здійснює відповідальне зберігання товару, наданого виробником продукції на підставі відповідного договору. К омісіонер теж володіє складськими приміщеннями, проте наділений правом продавати товар від свого імені з переказом відповідних сум (за вирахуванням комісійних) на рахунок фірми-виробника.

Лізингові фірми спеціалізуються на придбанні устаткування та машин, вартість яких є настільки високою, що не дозволяє фірмам, які їх потребують, одразу набути капітал у власність. Купуючи капітальні блага, лізингові компанії мають на меті передати їх за відповідну плату в довгострокову оренду. При цьому об'єкт лізингу у власність орендаря не переходить аж до моменту виплати ним його вартості.

Товарна біржа вперше винекла в 1531 році в м. Антверпені. Кількома роками пізніше виникають біржі в Ліоні, Тулузі та Лондоні, вони нагадують ярмаркову торгівлю, тобто мають на меті звести воєдино покупців та продавців певного товару задля укладення та неухильного виконання угоди. Біржа, водночас, володіє винятковими перевагами. Зокрема, ярмарок функціонує лише впродовж певного проміжку часу, тоді як торги на біржі здійснюються практично щоденно. Крім того, значно знижуються втрати виробника в разі, якщо товар не вдалося реалізувати, адже на біржі спершу укладається угода, і лише потім покупець набуває товар у власність.Товарна біржа забезпечує певні вигоди й покупцям. Так, на відміну від ярмарків, немає потреби безпосередньо ознайомлюватись із товаром, з'ясовуючи його якість, бо на біржі ведеться торгівля стандартизованими продуктами (зразками). Тож покупець може бути певний, що придбав продукцію із належними споживчими параметрами. Перевгою біржі є відкритість цін на товари, якими збійснюється біржава торгівля.

Сучасна економіка, як правило, спирається на дворівневу банківську систему. Перший (вищий) її рівень формує центральний банк країни, а другий - комерційні банки. Центральний банк країни виконує чимало функцій найголовнішими з яких є: емісія та організація обігу грошей, здійснення контролю за діяльністю комерційних банків та
організація розрахунків між ними, кредитування комерційних банків та здійснення операцій купівлі-продажу на валютному ринку та ринку державних цінних паперів, ліцензування банківської діяльності (надання відповідних дозволів) тощо. Комерційні банки - фінансові установи різних форм власності, які здійснюють активні, пасивні та активно-пасивні операції. За спектром послуг, які надають комерційні банки, їх поділяють на універсальні та спеціалізовані.

Спеціалізованими комерційними банками передусім є: іпотечні - здійснюють кредитування різних галузей економіки під заставу нерухомого майна, інвестиційні - здійснюють операції виключно з цінними паперами або ж надають послуга з їх розміщення на первинному ринку, інноваційні - фінансують проекти впровадження у виробництво нових технологій та розробки принципово нових технічних рішень, ощадні - залучають на депозит кошти виключно фізичних осіб, за рахунок чого кредитують різні галузі економіки, будівельні ощадні {каси) - кредитують придбання земельних ділянок під забудову та житлових будинків чи квартир за рахунок спеціальних депозитів, власники яких можуть розраховувати на певні доплати з боку уряду; спеціальні - зосереджуються на таких видах діяльності як фінансування експорту, довірче управління майном, гарантування середньо- та довгострокових кредитів, наданих іншими банками

Фондова біржа функціонує на тих же засадах, що й біржа товарна, з тією лише відмінністю, що є організованим ринком для купівлі та продажу цінних паперів.

Перша фондова біржа виникла лише на початку XVII століття в Амстердамі.

Якою б не була кількість фондових бірж у кожній з національних економік, всі вони виконують типові функції. Насамперед, фондова біржа відкриває приватним підприємствам та уряду доступ до практично необмежених та відносно дешевих (порівняно з кредитом) фінансових ресурсів. Важливим завданням фондовоі біржі є забезпечення відкритості курсів цінних паперів, тобто цін на фінансові активи, що склалися в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Здатність курсів фінансових активів нести в собі інформацію про ефективність діяльності їхніх емітентів сприяє виконанню фондовою біржею ще однієї не менш важливої функції - перерозподільної. Адже коливання курсів цінних паперів врешті інформують не лише про успіхи (невдачі) окремих фірм, а й про стан розвитку конкретних галузей економіки.

Перевагою організованого ринку цінних паперів, яким є фондова біржа, слід вважати підтримання на високому рівні ліквідності фінансових активів. Ліквідність - це здатність фінансових активів швидко перетворюватись на гроші (монети чи паперові гроші). Запорукою високої ліквідності є, крім властивостей самих цінних паперів, безперервність процесу торгівлі ними із залученням якомога більше учасників.

Сучасна ринкова економіка пропонує велику кількість видів цінних паперів – векселі, акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати тощо.

Вексель - оформлений згідно чинного законодавства документ, за яким одна сторона угоди зобов'язується безумовно виплатити іншій певну суму грошей.

Облігація - це цінний папір, що оформлює відносини позичальника та кредитора і являє собою зобов'язання емітента (того, хто випустив цінний папір) сплатити фіксовану суму грошей в обумовлений момент часу. Купонні облігації передбачають виплату процентів у формі фіксованих платежів через рівні проміжки часу. Дисконтні облігацій, боргові зобов'язання уряду чи фірм, які продаються за ціною, нижчою від номіналу. Конвертовані облігації є своєрідним містком між борговими зобов'язаннями та цінними паперами, що засвідчують право власності на частину майна емітента.

Ощадні сертифікати - загальних рисах відтворюють всі основні характеристики облігацій, тобто є борговими зобов'язаннями із фіксованим доходом. Відмінність полягає в тому, що їх емітентами є комерційні банки, а тому сертифікати фактично засвідчують внесення відповідних сум на рахунок у кредитній установі.

На відміну від аналізованих вище цінних паперів акція не має чітко визначеного терміну обігу, тобто є безстроковою, а її характеристики повністю визначаються емітентом та потенційним власником. Засвідчуючи право на частину майна фірми, акції наділяють власника додатковими перевагами залежно від їхнього виду: іменні та на пред явника, прості та привілейовані. Іменні акції передбачають вказання імені та реквізитів власника безпосередньо на бланку цінного паперу, а також обов'язкову фіксацію обігу у спеціальній реєстраційній книзі. Натомість акції на пред'явника обліковуються без реєстрації інформації про їхнього власника, а тому вкрадені чи загублені цінні папери відновити акціонер неспроможний. Прості акції не гарантують їхнім власникам фіксованого доходу. Зазвичай дохід акціонера формується із двох складових - дивідендів та курсової різниці. Дивіденди - це частина прибутку фірми, яка підлягає сплаті її акціонерам. Курсова різниця формується внаслідок коливання ринкової вартості акцій і визначається як ціна продажу активу, зменшена на суму, яку довелося сплатити в момент його придбання. Привілейовані акції в основному відтворюють риси процентних облігацій. Дивіденди за цими акціями є фіксованими (встановлені як процент від номіналу), а самі цінні папери не дають права здійснювати управління підприємством. Привілейовані акції забезпечують сталий дохід за будь-яких умов, навіть якщо діяльність фірми є збитковою.

Інвестиційні сертифікати випускаються спеціалізованими інвестиційними інститутами, діяльність яких обмежується купівлею та продажем цінних паперів підприємств та держави Вони засвідчують право власника на доходи, пропорційні вартості активів належних інвестиційному інститутові.

Обіг аналізованих вище цінних паперів відбувається на первинному та вторинному сегментах ринку. Первинний ринок формується внаслідок взаємодії емітентів та покупців цінних паперів Він безпосередньо спрямовує заощадження економічних суб'єктів у сектори національного господарства, які потребують додаткових фінансових ресурсів. На вторинному ринку відбувається перепродаж раніше придбаних в емітента цінних паперів за їхньою курсовою вартістю.