Національна економіка й економічна система.

Національна економіка – це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій, установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. Основне завдання – в-во і розподіл споживчих й капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності сусп. У НЕ виділ. фізичну і грошову. Фізична ек охоплює вироб. ресурси та вироблені життєві блага. Розвиток фіз. ек. характериз. за допомогою різних натуральних показників обсягів в-ва і споживання конкретних товарів і послуг, зайнятості населення тощо. Грошова (монетарна) – головний компонент є гроші й пов’язані з ними процентні ставки, валютні курси тощо. НЕ має складну структуру і функціонує як певне системне утворення – ек. с-ма.

Економічна система – це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов’язаних і відповідно впорядкованих її структурних елементів (галузей, господ. суб’єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв’язки між виробниками і споживачами благ і послуг. Функціонує економічна система з допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, доход, планування, виробництво, прибуток тощо. Компоненти ек. с-ми: 1) спосіб узгодження діяльності суб’єктів госп. життя, або спосіб розв’язання основних проблем організації ек.; 2) власність на виробничі ресурси та вироб. життєві блага; 3) принципи розподілу й перерозподілу створеного нац. продукту та ін.

В ек. л-рі наводять різні класифікації ек. с-м, критеріями яких є: С-ма цінностей у сусп;Панівна форма власності;Спосіб координації ек. діял.;Технологія в-ва;Загально цивілізаційні і формаційний підходи.

Панівні системи цінностей є основою однієї з популярних класифікацій економічних систем - класифікації Богдана Гаврилишина:

· цінності - переконання, що впливають на стосунки між інди­відами або групами людей та на відносини в суспільстві загалом;

· політичне правління - сукупність політичних інституцій та процедур;

· економічна система - спосіб організації національної економіки.

Якщо кажуть про цінності як критерій класифікації (типологізації) економічних систем, мають на увазі цінності не окремої особистості, а систему цінностей, властивих народові, нації. За критерієм значущості, розрізняють три системи цінностей; індивідуалістсько-конкурентні,групово-кооперативні, егалітарно-колективістські. У системі індивідуалістсько-конкурентних цінностей кожну особистість розглядають як унікум. Будь-яку особу турбують власні проблеми і прагнення, вона шукає шляхів самоутвердження та самовираження. Подібна система цінностей сформувалася у США й Канаді. У системі групово-кооперативних цінностей особу розгляда­ють як частинку Всесвіту й частинку суспільного ладу. У цій системі цінностей достоїнства людини вбачають у її прагненні жити так, аби відповідати сподіванням інших, а не демонструвати своїх переваг над ними. Системи егалітарно-колективістських цінностей, розглядає людину як частину колективної сутності. В основі егалітарно-колекти­вістських цінностей є ідеї та ідеали колективізму, які випливають із певних етичних мотивів, релігійних вірувань, однак найчіткіше окреслені в марксистській теорії.

Виділ. такі три форми політичного правління: противага, або боротьба за владу; колегіальність, або співпраця при владі; унітарна влада. Перші дві форми правління називають демократією. Противага, або боротьба за владу, ґрунтується на інди­відуалістсько-конкурентних цінностях; вона сформувалась у країнах, де переважають такі цінності (США, Канада, Велика Британія та ін.). Ця форма політичного правління передбачає представницький уряд з однією партією при владі та з однією або кількома в опозиції. Колегіальне правління, або співпраця при владі, передбачає ухвалення державних рішень представниками в уряді від різних груп виборців. Унітарна влада притаманна широкому колові політичних укладів минулого й сьогодення, відомих як абсолютизм, автократія, деспотія, диктатура (права, ліва, військова чи пролетаріату). Причини концентрації влади різноманітні, та наслідок завжди однаковий - насильницьке усунення своїх політичних опонентів.

Цінності суспільства та форми політичного правління визначають головні способи організації економіки. Наприклад, егалітарно-колективістські цінності за унітарного політичного правління породжують адміністративно-командну економіку. Індивідуалістсько-конкурентні цінності та політичне правління у формі боротьби за владу в умовах товарної форми виробництва творять систему вільного підприємництва, або капіталізм. Групово-кооперативні цінності за колегіального політичного правління в умовах товарної форми виробництва також творять економічну систему вільного підприємництва, яке можна назвати узгодженим.

Поширеною є класифікація економіч­них систем за технологічним способом виробництва, рівнем роз­витку продуктивних сил. Розрізняють:доіндустріальне суспільство — економічну систему, в якій домінує ручна праця та натурально сільськогосподарське господарство; індустріальне су­спільство, основою якого є машинна праця;постіндустріальне сус­пільство, що ґрунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Цивілізаційний підхід (в його основу покладено ідею: ек. с-ми формуються і змін разом із розвитком сусп., його духовності матеріальної і організації структури) виділяє:

- дикість (поєднання дарів природи);

- варварство (активний розвиток тваринництва і землеробства);

- цивілізація (розвиток промисловості).

Формаційний підхід (виділяє 3 сусп.- ек. формації з відповідними їм ек. с-ми):

- первинна (архаїчна, базується на общинній власності) – з первіснообщинним, азійським способами в-ва;

- вторинна (с приватною власністю) – з рабовласницьким, феодальним і капіталістичним способами в-ва;

- комуністична (ліквідована приватна власність) – базується на сусп. власності.

З погляду власності та способів координації госп. життя в межах товарного в-ва, виділ. 3 моделі ек. с-ми:

· ринкова ек. – це ек. с-ма, яка ґрунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв’язання основних проблем ек. організації. Характеристики:

1. Приватна власність на фактори виробництва.

2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей.

3. Свобода підприємництва і вибору діяльності.

4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик.

5. Діє конкуренції і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат.

6. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується.

7. обмежена участь держави в ек.

· командно – адміністративна (командна) ек. – така ек. с-ма, що базується на державній власності на матеріальні ресурси і виготовлені блага, а координатором поведінки господ. суб’єктів щодо питань в-ва, розподілу та споживання продукції є центральні державні планові органи. Характеристики:

1. Суспільна власність на фактори виробництва.

2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів.

3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.

4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників.

5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.

6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

· Змішана ек. – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них. Характеристики:

1. Приватна власність у її різноманітних формах.

2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.

3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.

4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.