Вплив візантійської культури на культуру княжої доби.

Всі вони були тісно пов’язані між собою християнською релігією, що в ті часи була змістом всіх виявів культури, і спиралися на культуру Візантії, що, в свою чергу, акумулювала в собі найкращі зразки світової культури Античності та Раннього Середньовіччя. Прийняття православного християнства мало логічним наслідком запозичення візантійської релігійної літератури. Значний вплив на розвиток культури справила поява в Київській Русі богослужебних книг (Євангелія та Псалтиря). Їх досконала літературна форма (зміст та стиль викладу) стала зразком та основою для подальшого виникнення оригінального давньоруського письменства, Біблія стала джерелом образів та сюжетів для руських митців. Із релігійної літератури, запозиченої з Візантії, набули поширення твори святих отців та учителів церкви, а також житія святих, в т.ч. і в спеціальних обробках. Ці твори формували новий світогляд читачів, давали зразки моральності, дотримання віри. За зразком візантійських житій пізніше були створені “Києво-Печерський Патерик” і княжі житія. Загалом новий християнський світогляд створювався на базі візантійських тенденцій до аскетизму і більша частина культури Київської Русі є його виявом. Через Візантію прийшли і нечисленні зразки світської літератури. Часом вони мають давніше, східне чи давньогрецьке походження. В архітектурі Київської Русі відбулося переплетіння привнесених та місцевих традицій. Саме з Візантії було запозичено архітектурну форму хрестово-купольного храму, основою якого є квадрат, розділений чотирма стовпами, а приміщення, що приєднуються до підкупольного простору, утворюють архітектурний хрест. Храм міг бути розширений за рахунок добудов до цих прилеглих приміщень. Це було важливим нововведенням. За цією схемою було зведено Десятинну церкву й собор св. Софії в Києві. Наука Київської Русі була перш за все візантійською за походженням та християнською за змістом. Під впливом нової віри донаукові давньоруські знання були витіснені запозиченими через перекладну природничу та історичну наукову літературу. Історична література – хроніки Іоана Малали та Георгія Амартоли. Ці твори стоять на межі між історіографією та белетристикою і викладають у хронологічному порядку світову історію від Адама і Єви до ІХ століття. Київській Русі вони дали своєрідний стиль літописання, де реальні події переплітаються з їх художнім викладом, а історичний матеріал є ілюстрацією на підтвердження догматів і моральних засад християнства. Отже, можна твердити, що книжна література та наука Київської Русі мають або пряме візантійське походження, або розвинулись на основі запозичень. Візантійські майстри, що зводили перші храми, принесли на Русь і традиції мозаїки, які включали виготовлення кольорового скла (смальти), мистецтво створення мозаїк в храмах, типові образи та тематику. У фресках Софії Київської візантійський вплив помітно з першого погляду – на них зображено сцени з життя Константинополя: іподром, імператор з почтом, колісниці, музиканти та скоморохи (розпис башт, що ведуть на хори). З Візантії до Київської Русі прийшли власне ікони, тобто зображення Бога і святих для поклоніння, що мали навчати вірі неписьменних та язичників. Як відомо, будь-яке іконне зображення створюється за чітко встановленими канонами щодо зовнішності та оточення (Ісус Христос – чоловік близько 30 років, з довгим темним волоссям, у грецькій туніці, правою рукою благословляє; Богоматір – жінка середнього віку, в грецькому одязі, з дитиною на руках або біля щоки; св. Георгій – юнак в одязі римського воїна, на коні, списом вбиває змія, що лежить під копитами і т.д.) Ці канони називаються іконографічними типами, і більшість з них має візантійське походження

Діяльність і творчість українських гуманістів у литовсько-польський період.

Маючи тісні зв*язки з передовими ідеологічними течіями Західної Європи,Україна потрапила під сильний вплив гуманізму.Першими його ідеологами в наших землях були – Юрій Дрогобич,Павло Русин,Станіслав Оріховський,Микола Шартинський та інші.Юрій Дрогобич одержав ступінь доктора філософії та Медицини в Болонському університеті і там в 1481р. Був оьраний деканом медичного факультету.У 1481-1482р. Там же посаду ректора університету.Він також є першим укр. Автором,який1483р. Видав у Римі латинською мовою книжку “прогностична оцінка поточного 1483р.”Павло Русин із Кросна,який завжди підкреслював своє укр. Походження,закінчив Грайфевальдський університет у Померанії,здобув ступінь магістра вільних мистецтв у Кракові.Під його впливом сформувались польські поети доби Відродження.Він відредагував для друку збірку сатир латинського поета Персія.Станіслав Оріховський був найвизначнішим гуманістом доби відродження серед східних слов*ян.У Західній Європі його величали“рутенським (українським) Демосфеном”.Порівнювали з Цицероном.Народився він у Перемишлі.Після школи продовжував освіту у Краківському,а згодом у Віденському університеті.У своїх працях виступав на захист України від турецько-татарських вторгнень,висловлював симпатії до православ*я,залишаючись католиком.Його гуманістичний світогляд виявився у ствердженні значення кожної людини,наділеної величчю розуму,свободою волі.Він повторюівав,що доблесть людини визначається її особистими заслугами

Європейський культурний регіон.Особливості його розвитку.Українська культура-складова частина європейського культурного регіону.

Європейський культурний регіон - це не стільки територія, скільки особливий спосіб співжиття соціумів, система цінностей, прогрес у всіх сферах буття. Однак європейський культурний регіон - це не тільки середньовічна Європа другого тисячоліття, але й насамперед висхідний розвиток від античності, християнської культури середніх віків, Відродження, Реформації, Просвітництва до Новітнього часу XX ст. Європейський культурний регіон багатий типами культур, які, видозмінюючи одна одну, забезпечили йому соціально-економічний, духовний прогрес. Людина античного світу не виділяла себе із природи, не вважала себе єдиною у всьому чуттєво усвідомленому космосі. За своїм образом і подобою вона населяла його божествами, з якими жила на рівних. Люди жили як боги, а боги - як люди. Зміцнення середньовічних міст, поступове переростання ремесла в мануфактуру, накопичення багатства у міської знаті вимагали появи вільної робочої сили, а отже, створили передумови формування нової культурної епохи, яка дістала назву Відродження (XIII - перша чверть XVII ст.). Відродження найбільш рельєфно проявилося вперше в італійських містах. Епоха Відродження започаткувала фундаментальні відкриття в природничих науках, гуманізм в суспільних відносинах (Раннє Відродження), а в період свого занепаду і переходу в Реформацію - зміну наукової парадигми.

Зародження людського суспільства на території України. Основні пам’ятки первісної культури.

Першою формою людського співжиття було первісне суспільство. За найновішими даними, воно виникло на Землі понад 2 млн років тому й існувало в окремих районах до 5—4 тис. років до н. е. Вся епоха виникнення і розвитку первісного ладу поділяється на два періоди. На першому, який умовно називають «дикістю», людина поступово виділилася з тваринного світу, почала привласнювати готові продукти природи, створювала перші знаряддя праці, добувала вогонь. Тут виникли зародки виробничих відносин, які в своєму розвитку пройшли дві стадії (епохи): привласнюючого і відтворюючого господарства. У цей період зароджуються такі форми людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво, традиції тощо. Щодо часу появи найдавніших людей на території сучасної України, то в одній із експедицій на -Закарпатті знайшли кам'яні знаряддя праці, виготовлені людиною, які датуються значно раніше — мільйон років тому. Це на сьогодні найстаріша пам'ятка в Європі палеолітичного періоду. З огляду на наведені факти можна зробити такий незаперечний висновок, що територія України була заселена першими людьми ще в праісторичну добу. Першою формою суспільно-економічних відносин було «первісне людське стадо» — умовна назва первісного людського колективу, що безпосередньо прийшов на зміну зоологічному об'єднанню найближчих тваринних предків людини. Період існування первісного людського стада — це час становлення людини сучасного антропологічного типу, який збігається з епохою формування людського суспільства. Найдавніші стійбища раннього палеоліту знайдені в Україні біля с Королеве (Закарпаття), під м. Ізюмом (Харківщина), під м. Амвросієвкою (пониззя Дону). у період пізнього палеоліту завершився процес формування суспільства, виник родовий лад, за якого, на зміну первісному стаду, основною формою організації стала родова община. Вона існувала тоді у формі матріархату — панівну роль у суспільному виробництві відігравала жінка. Це пояснюється тим, що родовід за групового шлюбу можливо було вести тільки за жіночою лінією. Родинні стосунки вели до виникнення об'єднаних споріднених родів — племен. а території нашої країни найдавніші поселення мезоліту знайдені у Криму (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба), на Одещині (Гребениківська стоянка), на Чернігівщині (Журавська стоянка) та інші.