Пр1. Операційна система windows-xp. Робота з папками і ярликами.

Тема 1. Робота з об’єктами ОС Windows

 

Файл — це впорядкований набір даних, який має унікальне ім’я і зберігається на одному з пристроїв. Файл може містити текст, зображення, музику тощо.

Для зберігання та впорядковування файлів використовуються папки. Папка — загальний термін операційних систем Windows для позначення контейнера, що може містити інші об’єкти. Папка найвищого рівня на поточному диску називається кореневою. Папки можуть бути вкладені одна в одну. Папку усередині іншої папки називають вкладеною папкою. Можна створити будь-яке число вкладених папок, і кожна з них може вміщати будь-яке число файлів та додаткових вкладених папок.

Якщо інформація впорядковується за допомогою папок, то фізично об’єкти повинні розташовуватися на одному носії. Windows 7 надає нову можливість групування інформації – бібліотеки. Бібліотека об’єднує файли й папки за змістом, незалежно від того, де фізично вони зберігаються (на одному, різних дисках, на іншому ПК, в мережі). Бібліотеки виглядають як папки, але вони не зберігають файли, а лише вказують на папки, у яких містяться файли і дозволяють продивлятися їх всі в одному списку. Завдяки бібліотекам спрощується пошук, використання й впорядкування файлів, розподілених на комп’ютері або у мережі.

У якості типових бібліотек Windows 7 надає чотири: «Відеозаписи», «Документи», «Зображення», «Музика».

Файли і папки мають імена, які можуть містити до 256 символів за виключенням службових (., \ /;). Ім’я файлу від імені папки відрізняється наявністю розширення. Розширення імені — комбінація символів після останньої крапки в імені файлу. Розширення імені файлу звичайно визначає тип файлу, за яким можна визначити, як цей файл може чи буде він використовуватися. За розширенням можна визначити файли, які будуть запускати програми на виконання (.ехе) й допоміжні (.ddl,.kpd,.ecf…), файли документів (.doc,.txt,.docx), електронних таблиць (.xls,.xlsx), малюнків (.bmp,.tif,.jpg…) тощо.

В одній папці не може бути файлів з однаковими іменами, а в різних папках це використовується. Тоді файли розрізняються за допомогою повних імен. Повне ім’я файлу (специфікація файлу) — запис повного шляху (з визначенням ланцюжка вкладених папок) до файлу, починаючи з устрою, на якому він (файл) розташований. Наприклад, c:\Windows\SYSTEM32\mspaint.exe.

Крім папок і файлів для організації роботи з об’єктами на ПК використовуються ярлики. Ярлик не представляє об’єкт, а тільки вказує на нього.

При роботі з будь-якими об’єктами на ПК за допомогою миші, у Windows часто використовується зручний прийом, який називається викликом контекстного меню. Контекстне меню — викликається клацанням правої кнопки миші по об’єкту (папці, файлу, ярлику, тексту, малюнку, таблиці тощо). Воно відображає команди, які можна виконати над виділеним об’єктом.

Робота на комп’ютері досить часто викликає необхідність переміщення, або копіювання з одного місця на інше, з одного об’єкта у інший. Для цього може використовується буфер обміну. Буфер обміну (Clipboard) — частина оперативної пам’яті комп’ютера, яку Windows резервує на час своєї роботи для організації обміну текстовими та графічними даними між документами та програмними додатками. У буфері обміну одночасово можуть зберігатися до 24 об’єктів.

У деяких випадках доцільніше виконувати названі операції без буферу обміну, використовуючи технологію drag and drop (перетягти й кинути) за допомогою лівої або правої кнопки миші.

В ОС Windows можна виділити 4 типи вікон:

Вікна папок або бібліотек. З’являються, коли відкривають об’єкт (папку, диск, ярлик, бібліотеку).

Вікна програм - відкриваються при завантажені програм. Більшість елементів вікон – рядок заголовка, кнопки у рядку заголовка праворуч, рухливі межі та кути, смуги прокручування, функції рядка стану, рядок меню – співпадають з вікнами папок.

Додатково у вікні програми бачимо кнопку системного меню з усіма командами роботи з вікном, кнопку розгорнути або згорнути стрічку з командами конкретного пункту меню, кнопку налаштування панелі швидкого доступу для команд, що часто використовуються. Зазвичай рядок меню та стрічки відповідних команд залежать від конкретної програми.

Діалогові вікна. Діалогові вікна дозволяють встановлювати або змінювати параметри самого ПК, його пристроїв, програм, окремих команд програм за бажаннями користувача. Ці вікна не містять меню, кнопок зміни розмірів вікна, не мають рухливих меж. У діалогових вікнах використовується ряд стандартних елементів: списки, випадаючи списки, прапорці, індикатори вибору, кнопки.

Діалогове вікно може мати вкладки. Якщо у діалоговому вікні передбачено встановлення великої кількості параметрів, їх розбивають на тематичні розділи (підвікна, аркуші). Кожне таке підвікно має вкладку (ярличок, заголовок), який видно на екрані навіть коли підвікно сховано. Для активізації схованого підвікна слід клацнути мишею на його вкладці.

У діалогових вікнах використовуються такі елементи, як: командні кнопки — для виконання зазначених дій; текстові поля — для введення запитуваної інформації; списки і випадаючі списки — для вибору даних або файлів із наявного списку; прапорці — для установки або відключення зазначених у підписі параметрів; селекторні кнопки вибору або перемикачі для вибору альтернативного параметра; текстові поля з числовим настроюванням — для настроювання числових параметрів, повзунки для налаштування значень параметрів у визначеному діапазоні.

Інформаційні вікна — призначені для інформування користувача і мають тільки одну керуючу кнопку ОК.

 

Тема 2. Налаштування параметрів ОС Windows

Настроювання параметрів швидкодії

Для настроювання параметрів швидкодії відкрийте Панель управління і натисніть Продуктивність і обслуговування. Для перегляду встановлених параметрів швидкодії у вікні Продуктивність і обслуговування натисніть значок Система і перейдіть на вкладку Додатково. Параметри на вкладці Додатково діалогового вікна властивостей системи дозволяють вам настроїти параметри швидкодії, профілі користувачів, параметри завантаження і оновлення, змінні середовища і параметри звіту про помилки

На вкладці Додатково, у полі Швидкодія, натисніть кнопку Параметри, щоб відкрити діалогове вікно Параметри швидкодії. У цьому вікні є дві вкладки: Візуальні ефекти і Додатково.

Візуальні ефекти

На ній можна вибрати один з параметрів для управління візуальними ефектами на вашому комп'ютері. У Windows XP таких параметрів чотири: Відновити значення за замовчуванням, Забезпечити найкращий вид, Забезпечити найкращу швидкодію і Особливі ефекти. Якщо ви хочете вручну указати візуальні ефекти, варто вибрати Особливі ефекти.

Додаткові параметри швидкодії

Вкладка Додатково діалогового вікна Параметри швидкодії показана на рис. 3. Це діалогове вікно дозволить вам настроїти параметри часу відгуку для активних і фонових додатків, а також параметри віртуальної пам'яті.

Розподіл часу процесора

У Windows XP параметр Розподіл часу процесора використовується для розподілу ресурсів мікропроцесора між запущеними програмами. При виборі перемикача Програм більша частина ресурсів виділяється поточній активній програмі (програмі, що реагує на введення інформації користувачем). У Windows XP більша частина ресурсів призначається активним програмам за допомогою виділення запущеним програмам коротких періодів часу чи квантів змінної тривалості.

Періодом або квантом часу називається короткий період часу, протягом якого окрема задача використовує мікропроцесор. При виборі перемикача Служб, що працюють у фоновому режимі у Windows призначається однакова кількість ресурсів усім програмам, за допомогою виділення їм довгих квантів часу фіксованої тривалості.

Використання пам'яті

У Windows XP параметр Використання пам'яті застосовується для розподілу пам'яті між запущеними програмами. Виберіть перемикач Програм, якщо ваш комп'ютер в основному використовується як робоча станція. При виборі перемикача Програм програми будуть працювати швидше, і розмір кеша встановлюється відповідно до розміру за замовчуванням у Windows XP. Виберіть перемикач Системного кеша, якщо ви використовуєте комп'ютер як сервер чи якщо запущені програми вимагають великого кеша.

Віртуальна пам'ять

Для віртуальної пам'яті в Windows XP використовується процес, що носить назву підкачування сторінок за вимогою для обміну даними між оперативною пам'яттю і файлами підкачування. При інсталяції Windows XP програма встановлення створює файл підкачування віртуальної пам'яті з ім'ям PAGEFILE.SYS на розділі диска, де інсталюється Windows XP. Рекомендується встановити розмір файлу підкачування в 1,5 рази більший, ніж обсяг оперативної пам'яті комп'ютера. Саме такий обсяг задається за замовчуванням. Щоб домогтися кращих результатів, ніколи не встановлюйте обсяг файлу підкачування менше ніж рекомендовано. Як правило, можна не змінювати розмір, установлений за замовчуванням. При деяких обставинах, наприклад, якщо ви запустили велику кількість прикладних програм одночасно, можливо, краще збільшити розмір файлу підкачування чи використовувати кілька файлів підкачування.

Для настроювання файлу підкачування в діалоговому вікні Параметри швидкодії натисніть кнопку Змінити. У діалоговому вікні Віртуальна пам'ять (рис. 4) відобразяться ті диски, де зберігаються файли підкачування. У цьому вікні можна змінити розмір файлу підкачування для визначеного диска.

Розмір файлів підкачування ніколи не буде менше значення, зазначеного в текстовому полі Вихідний розмір, що було визначено в процесі інсталяції. Не використовуваний простір файлу підкачування залишається доступним для Диспетчера віртуальної пам'яті, вбудованого в Windows XP. При необхідності розмір файлу підкачування збільшується до максимально можливого розміру, що зазначений у текстовому полі Максимальний розмір. Коли розмір файлу підкачування досягає максимальної величини, швидкодія системи може знизитись, якщо ви запустите ще кілька прикладних програм і тим самим створите додаткове навантаження на систему.

При перезавантаженні комп'ютера, що працює під управлінням Windows XP, система відновлює первісні розміри усіх файлів підкачування.

Оптимізація швидкодії

Ви можете оптимізувати швидкодію системи декількома способами.

По-перше, якщо на вашому комп'ютері кілька жорстких дисків, створіть для кожного диска окремий файл підкачування. Розподіл інформації з декількох файлів підкачування підвищить швидкодію системи тому, що контролер жорсткого диска може зчитувати і записувати на кілька жорстких дисків одночасно. При спробі записати у файл підкачування VMM спробує записати сторінкові дані у файл підкачування, що знаходиться на найменш зайнятому диску.

По-друге, ви можете оптимізувати швидкодію, перемістивши файл підкачування з диска, де знаходиться системний каталог %systemroot% Windows XP (за замовчуванням папка Windows). Таким чином, ви уникнете конфліктів між різними запитами на читання і на запис. Навіть якщо ви розмістите файл підкачування на розділі диска, де встановлена Windows XP, ви всеж зможете поліпшити швидкодію системи, створивши кілька файлів підкачування. Оскільки VMM розподіляє операції запису між файлами підкачування, звертань до файлу підкачування на завантажувальному розділі диска виявиться набагато менше.

По-третє, ви можете підвищити швидкодію системи, установивши вихідний розмір файлу підкачування рівним значенню, що вказаний в полі Максимальний розмір діалогового вікна Віртуальна пам'ять. Це дозволить вам уникнути втрати часу, необхідного на збільшення розміру файлу від вихідного до максимального.