Поняття та ознаки договору консигнації

Поняття міме ні пліш

Консигнаційні операції і різновидом комісійних операцій, тому до них застосовуються загальні положення гл. 69 ЦК.

До операцій резидентів, які здійснюються під час виконан­ня договорів консигнації, належать операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначе­ного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винаго­роду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

Характеристика консигнації

І Переважне використання договору консигнації у зовніш­ньоекономічній діяльності. Проте у жодному нормативному ак­ті не міститься прямої заборони на здійснення консигнаційних операцій виключно суб'єктами господарської діяльності Украї­ни. Виходячи з принципу свободи договору (зокрема права сто­рін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного за­конодавства — ст. 6 ЦК), договори консигнації можуть застосо­вуватися як у зовнішньоекономічній діяльності (за участю іно-

земного елемента), так і в діяльності на національному ринку (за участю тільки суб'єктів господарської діяльності України).

2. Укладення договору консигнації можливе виключно між
суб'єктами підприємницької діяльності. Це істотно відрізняє
договір консигнації від суміжного договору комісії, який може
укладатися між юридичними і фізичними особами незалежно
від наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

3. В договорах консигнації консигнатор виступає від свого
імені, проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Це
положення t аналогічним положенням ЦК шодо договору ко­
місії, згідно з якими комісіонер діє від свого імені, за доручен­
ням та за рахунок комітента. Таким чином, розрахунки за реа­
лізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигна­
тором та третіми особами.

4. Метою договору консигнації є реалізація товару, належно­
го консигнанту. В цьому консигнація схожа із комісією, метою
якої також с вчинення угод шодо майна, належного комітенту.
Проте консигнація, як правило, відрізняється від комісії за
строками, оскільки спрямована на довгострокове співробітниц­
тво у сфері реалізації товару, а не на вчинення декількох угод.
Зазвичай строк консигнації становить 1-1,5 роки; комісії —
1—2 місяці¹.

5. Консигнатор має право на винагороду за надані послуги з
реалізації товару. Подібне положення міститься і в ЦК шодо
договорів комісії.

6. Наявність у консигнатора складу (консигнаційного скла­
ду), з якого консигнатор продає належні консигнанту товари.
Подібної ознаки інститут комісії не містить. Така особливість
зумовлена специфікою товарів, які передаються на консигна­
цію (зазвичай це технологічне устаткування, транспортні засо­
би, будівельні матеріали, на відміну віл договорів комісії, пред­
метом яких переважно є товари народного споживання).

80. Поняття та ознаки договору зберігання

Поняття договору зберігання

За договором іберігання одна сторона (зберігач) зобов'язуєть­ся зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

¹ Див: Комшиец Л Комиссия или консигнация А какая рмниия? // Все о бухгалтер­ском учете - 1999 - N» 6 - С. 25.

Характеристика договору зберігання

1. Предметом договору зберігання с зберігання речі (майна).
Проте на відміну від договору купівлі-продажу, де поняття
«майно» тлумачиться розширено і включає як матеріальні, так і
нематеріальні активи, предметом договору зберігання виступа­
ють лише матеріальні цінності (активи), тобто основні фонди і
оборотні засоби. Це випливає з правової природи договору збе­
рігання і підтверджується вишенаведеним визначенням понят­
тя «відповідальне зберігання».

Винятком із цього загального правила є визнаний ЦК різно­видом договору зберігання договору охорони, предметом якого згідно зі ст. 978 ЦК. є забезпечення недоторканності не тільки майна, а й особи.

2. Сторонами договору зберігання можуть бути юридичні і
фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльнос­
ті. Це означає, шо в загальному розумінні юридичні та фізичні
особи можуть виступати як зберігачами, так і иоклажодавцями
в договорах зберігання

Проте вже за договором складського зберігання зберігачем є організація (товарний склад), яка зберігає товар та надає послу­ги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяль­ності (ст. 956 ЦК), тобто має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Статус суб'єкта господарської (підприємницької) ді­яльності мають інші професійні зберігачі — ломбарди (ст. 967), банки (статті 969—971), підприємства транспорту, у віданні яких є камери схову (ст. 972), готелі (ст. 975), а також охорон­ці (ст. 978 ЦК). Тому статус зберігачів договорів зберігання за­лежить від виду таких договорів.

В деяких випадках законодавство встановлюс обмеження щодо наявності відповідного статусу і у поклажодавців. Так, поклажодавцями у договорах відповідального зберігання мо­жуть бути виключно суб'єкти господарювання.

3. Обов'язком зберігача за договором зберігання є збережен­
ня майна, а також повернення його в схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК зберігач зобов'язаний вживати усіх за­ходів, встановлених договором, законом, іншими актами ци­вільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Як­що зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Крім того, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, пере­даною йому на зберігання, а також передавати її у користуван­ня іншій особі.

Особливості користування зберігачем речами поклажолавця передбачені лише щодо речей, визначених родовими ознаками. Так, згідно зі ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Крім того, ст. 958 ЦК передбачає право товарного складу розпоряджатися речами, визначеними родовими ознака­ми. В такому разі до відносин сторін застосовуються положен­ня про договір позики, а час та місце повернення товарів виз­начаються загальними положеннями про зберігання.

Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у імпера­тивному порядку позбавляє зберігача права використання мате­ріальних цінностей у господарському обороті, встановлюючи, крім того, правило про обов'язкове повернення цих матеріаль­них активів платнику податку без зміни їх якісних або кількіс­них характеристик.

4. За загальним правилом строк не є істотною умовою дого­
вору зберігання. Згідно зі ст. 938 ЦК зберігач зобов'язаний збе­
рігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберіган­
ня, а якщо він не встановлений і не може бути визначений ви­
ходячи з його умов — до пред'явлення поклажодавцем вимоги
про її повернення. Проте згідно зі ст. 180 ГК при укладенні гос­
подарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі по­
годити, зокрема, строк дії договору.

5. Договір зберігання може бути оплатним і безоплатним.
Характер договору зумовлюється як угодою сторін з цього
приводу, так і вимогами законодавства до зберігання кон­
кретного виду. Так, наприклад, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 956
ЦК про те, шо товарним складом є організація, яка зберігає
товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах
підприємницької діяльності, договір складського зберігання є
оплатним. Проте установчими документами юридичної особи
або договором може бути передбачено безоплатне зберігання
речі.

6. Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача піс­
ля закінчення строку зберігання, а відповідно, зберігач — по­
вернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання,
або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої
якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберіган­
ня, з урахуванням зміни її природних властивостей.

7. Договір зберігання може бути укладений як в усній, так і
в письмовій формі у випадках, визначених законодавством. За
загальним правилом договір зберігання є реальним, оскільки

вважається укладеним з моменту передачі речі, а не з часу до­сягнення про це згоди. Проте, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 936 ЦК, згідно з якою договором зберігання, в якому збсрігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької ді­яльності, може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому, у деяких ви­падках договір зберігання може бути консенсуальним.