Договори позики, кредиту, банківського вкладу

Поняття договору позики

За договором потки одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зо­бов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Характеристика договору позики.

1. Предметом договору позики с гроші або інші речі, визна­чені родовими ознаками, які позикодавець передає у власність позичальнику.

Економічна суть позики полягає в можливості користування чужими речами, визначеними родовими ознаками, н юму чис­лі грошами. Проте у вужчому юридичному розумінні позика зводиться не до користування, а до розпорядження предметом відповідного договору (витрачання грошей, використання па­лива та інших речей, нишачених родовими ознаками), а від­так — до передачі речей, що є предметом договору позики, не у користування, а у власність позичальника. Відповідно, повер­ненню (тобто зворотному переходу з власності позичальника у власність позикодавця) підлягають не ті самі речі чи грошові кошти, а речі (кошти) такою ж роду, якості (суми).

2. Сторонами договору позики с позикодавець і позичаль­ник. За загальними положеннями цивільного законодавства ни­ми можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Вказані суб'єкти можуть вільно укладати договори позики, предметом яких є речі, ви­значені родовими ознаками (крім грошей). Якщо ж предметом договору позики є грошові кошти, можливість та умови його

укладення тим чи іншим суб'єктом залежать від того, уклада­ється відповідний договір у зв'язку зі здійсненням ним підпри­ємницької діяльності чи ні.

3. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кіль­
кість речей того ж роду та такої ж якості. Крім того, позико­
давець має право на одержання від позичальника процентів
від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за­
коном; розмір і порядок одержання процентів встановлюють­
ся договором.

4. Строк повернення позики встановлюється в договорі;
строк, щоправда, не є істотною умовою договору позики. Дого­
вір позики с реальним договором і вважається укладеним з мо­
менту передачі грошей або інших речей, визначених родовими
ознаками.

Поняття кредитного договору

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених догово­ром, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати­ти процент

Характерне піка кредшного договору

І Предметом кредитного догоаору є виключно грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах, визначених у договорі. Це відрізняє кредитний договір від договору позики, предметом якого можуть бути як грошові кошти, так і речі, ви­значені родовими ознаками

2. Сторонами кредитного договору є позичальник і кредито­
давець. Номінально позичальником може бути будь-яка юри­
дична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької
діяльності. Проте факт набуття зазначеними особами статусу
«позичальника» (тобто можливість отримання ними кредиту)
залежить від положень нормативних актів, шо встановлюють
особливості укладення кредитних договорів того чи іншого ви­
ду, а також у кінцевому підсумку — від волі кредитодавця —
особи, яка надасть грошові кошти.

3. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати­
ти проценти. На відміну від позики, яка допускає безоплатне
користування майном, сплата процентів за договором про на­
дання кредиту за загальним правилом є обов'язковою.

4. Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, на відміну від договору позики, є консенсуальним договором і набирає чинності з дня досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами.

Поняття договору банківського вкладу

За договором банківського вкладу (депозиту) олна сторона (банк), паї прийняла вш другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачува­ти вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Характеристика договору банківського вкладу

1. Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є гро­
шові кошти, що приймаються банком.

2. Сторонами договору банківського вкладу є банки та
вкладники. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фі­
зичних осіб належить до виключно банківських операцій, тому,
відповідно, здійснюється банками або іншими фінансовими ус­
тановами.

3. Банк зобов'язаний виплатити вкладнику як отриману від
нього суму, так і проценти на неї або дохід н ііішііі формі.

4. Договір банківського вкладу укладається у письмовій фор­
мі. У раіі недодержання письмової форми договору банківсько­
го вкладу цей договір є нікчемним. Цей договір є реальним і
вважається укладеним з моменту внесення грошових коштів до
банківської установи.

93. Договір банківського рахунка

Поняття договору банківського рахунка

За договором банківського рахунка банк зобов'язуєті>ся прий­мати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володіль­цеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Характеристика договору банківського рахунка

І. Укладення договору банківського рахунка є підставою для відкриття рахунка відповідного виду його власнику або визна­ченій ним особі. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів 174

операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому На­ціональним банком України. Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати такі рахунки мають право як банки, так Й інші фінансові установи.

Поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів і здій­снення розрахунково-касових операцій юридичними та фізични­ми особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності.

2. Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок
власника грошові кошти, що йому надходять, а також викону­
вати його розпорядження про перерахування і видачу відповід­
них сум з рахунка. Грошові кошти, що надійшли на рахунок клі­
єнта, зараховуються в день надходження до банку відповідного
розрахункового документа та видаються або перераховуються з
рахунка ачасника грошові кошти в день надходженим до банку
відповідного розрахункового документа, якщо інші строки не
передбачені договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на під­ставі його розпорядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

3. Договір банківського рахунка є консенсуальним; стосовно
ознаки оплатності ЦК передбачає обов'язок клісніа сплатити
и i.i.v за виконання банком операцій за його рахунком, якщо це
всиновлено договором. Крім того, ст. Ш70 ЦК встановлює
обов'язок банку сплачувати проценти за користування грошо­
вими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта.

94. Договір факторингу

Поняття договору факторингу

За договором факторингу (фінансування під віпступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зо­бов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язуєть­ся відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Характеристика договору факторингу

1. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження

другої сторони (клієнта) за плату. У наданні коштів за відповід­ну плату знаходять прояв ознаки кредитування, шо в свою чер­гу дозволяє говорити про комплексну природу договору факто­рингу. Фактором може бути банк або фінансова установа, фі­зична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відпо­відно до закону має право здійснювати факторингові операції, а клієнтом — фізична або юридична особа, яка є суб'єктом під­приємницької діяльності. Боржник у відносинах, шо опосеред­ковуються договором факторингу, участі не бере.

2. Клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору
своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За договором факторингу відбувається передання клієнтом своїх прав фактору (відступлення права вимоги), тож він є прик­ладом угоди, на підставі якої клієнт може бути замінений фак­тором (ст. 512 ЦК) і, відповідно, крім ознак кредитного догово­ру, мас ознаки цесії. Специфіка договору факторингу полягає в тому, що його предметом може бути лише право грошової ви­моги — грошове зобов'язання — зобов'язання боржника спла­тити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-пра­вового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавстном України Інші, нсгрошові, вимоги кредитора до боржника не можуть бути предметом договору факіорпнгу.

3. Предметом договору факторингу може Пути Тірано грошо­
вої вимоги, строк платежу за осою настав (наявна вимога), а та­
кож право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня ви­
мога). При цьому майбутня вимога вважається переданою фак­
тору з дни виникнення права вимоги до боржника. Якшо пере­
дання права грошової вимоги зумовлене певною подією, воно
вважається переданим з моменту настання цім події. Право
грошової вимоги клієнта може бути також оформлене векселем.

4. Боржник зобов'язаний здійснити платіж фактору за умо­
ви, шо він одержав від клієнта або фактора письмове повідом­
лення про відступлення права грошової вимоги фактору і в цьо­
му повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає вико­
нанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений
платіж. Він має право вимагати від фактора надання йому в ро­
зумний строк доказів того, що відступлення права грошової ви­
моги фактору справді мало місце. Якщо фактор не виконає цьо­
го обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнту на
виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником
грошової вимоги фактору звільняє боржника від його обов'яз­
ку перед клієнтом.

5. Договір факторингу може бути як реальним, так і консен-суальним, проте завжди є відплатним. Реальність або консенсу-альність договору залежить від того, на яких умовах фактор фі­нансує клієнта (одразу передає або зобов'язується передати в майбутньому грошові кошти), а також від того, коли (одразу чи в майбутньому) клієнт відступить фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Момент набрання чин­ності договором факторингу з огляду на зазначену диспозитив-ність у цьому питанні повинен чітко зазначатись у договорі.