Поняття командитного товариства

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені това­риства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язан­нями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учас­ники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Характеристика командитного товариства

1. В командитному товаристві є повні учасники і вкладники. Командитне товариство поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Власне ч. З ст. 133

ЦК передбачає застосування щодо командитного товариства відповідних норм про повне товариство. На схожість із повним товариством вказує, зокрема, наявність у складі учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями відповідальність усім своїм май­ном (повних учасників), а з товариством з обмеженою відпові­дальністю — наявність осіб (вкладників), шо несуть відпові­дальність за боргами команлитного товариства лише в межах своїх вкладів. При цьому відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК повними учасниками команлитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

2. Згідно зі ст. 135 ЦК правовий статус повних учасників ко­
мандитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями
товариства встановлюються положеннями законодавства про
учасників повного товариства. Повні учасники, зокрема, здій­
снюють управління діяльністю командитного товариства. При
цьому особа може бути повним учасником тільки в одному ко­
мандитному товаристві. Повний учасник командитного това­
риства не може бути учасником повного товариства, а також
вкладником цього самого товариства.

Щодо вкладників ст. 136 ЦК передбачає заборону брати участь в управлінні діяльністю командитного товариства та за­перечувати проти дій повних учасників шодо управління діяль­ністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Відповідно до ст. 137 ЦК вкладник командитного товарис­тва зобов'язаний зробити вклад до статутного фонду. При цьо­му сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищу­вати 50% статутного фонду командитного товариства.

3. Командитне товариство створюється і діє на підставі зас­
новницького договору, який підписується усіма повними учас­
никами (ст. 134 ЦК). Засновницький договір команлитного то­
вариства мас містити зобов'язання учасників створити товарис­
тво, порядок їх спільної діяльності шоло його створення, умо­
ви передання товариству майна учасників, а також відомості
про розмір та склад статутного фонду товариства, розмір та по­
рядок зміни часток кожного з.повних учасників у статутному
фонді, сукупний розмір вкладів вкладників.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командит­ному товаристві залишився один повний учасник, засновниць­кий договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється

одним повним учасником, то установчим документом є одно­особова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встанов­лені ст. 134 ЦК для командитного товариства.

25. Кооператив як суб'єкт господарювання

Поняття та класифікація кооперативів

Кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та ін­шої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соці­альних та інших потреб на засадах самоврядування.

Основні види кооперативів встановлюються Законом «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань та ха­рактеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової тру­дової участі з метою одержання прибутку. Виробничі коопера­тиви можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівсльно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприєм­ницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК).

Обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для на­дання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Об­слуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обся­гах, шо не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Споживчий кооператив (споживче товариство) — коопера­тив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, вироб­ництва продукції та надання інших послуг з метою задоволен­ня споживчих потреб його членів.

Ознаки кооперативів

І. Кооператив є юридичною особою. Стаття 6 Закону «Про кооперацію» прямо підкреслює наявність у кооперативі самос­тійного балансу, поточного та інших рахунків в установах бан­ків,.печатки зі своїм найменуванням — атрибутів, притаманних будь-якій юридичній особі.

 

2. Кооператив утворюється фізичними та (або) юридични­
ми особами. Як випливає з наведених више визначень видів
кооперативів, участь фізичних осіб можлива у будь-якому з
них. Що стосується юридичних осіб, можливість їх участі в
кооперативах є обмеженою. Так, вони не мають права бути
членами виробничого кооперативу, зважаючи на передбачену
Законом «Про кооперацію» обов'язкову трудову участь чле­
нів виробничого кооперативу (шо є притаманним, звичайно,
лише фізичним особам) у його діяльності. Проте у виробни­
чих та інших видах кооперативів мають право брати участь
асоційовані члени — фізичні чи юридичні особи, які визна­
ють статут кооперативу, внесли пайовий внесок і користу­
ються правом дорадчого голосу в кооперативі (ст. 14 Закону
«Про кооперацію»). Це не суперечить положенням ст. 163
ЦК, яка передбачає можливість участі «у діяльності виробни­
чого кооперативу на засадах членства також інших осіб».

3. Засновники кооперативу з метою його створення доб­
ровільно об'єднуються на основі членства. Згідно зі ст. 10
Закону «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути
фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажан­
ня брати участь у його діяльності, юридичні особи України
та іноземних держав, шо діють через своїх представників, які
внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених ста­
тутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користу­
ються правом ухвального голосу. Чисельність членів коопе­
ративу не може бути меншою, ніж три особи (ч. 5 ст. 7 За­
кону).

4. Кооператив утворюється для ведення спільної господар­
ської та іншої діяльності з метою задоволення економічних,
соціальних та інших потреб його членів.

Мета створення — задоволення інтересів членів кооперати­вів — є основною ознакою, шо відрізняє кооперативи від ін­ших організаційно-правових форм юридичних осіб колектив­ної форми власності. Шляхом створення виробничого коопе­ративу громадяни реалізують свої права на працю та на здій­снення підприємницької діяльності, результатами якої є отри­мання прибутку, обслуговуючого — задовольняють свої потре­би у послугах певного виду, споживчого — забезпечують себе товарами, результатами виконаних робіт, наданих послуг. Ко­оператив не має на меті насичення ринку товарами, роботами, послугами (хоча це і не виключається). Він створюється і діє для своїх членів.

5. Кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «са­
моврядування» стосовно кооперативу означає право та реальну
здатність його членів самостійно вирішувати питання діяль­
ності кооперативу в межах законодавства України та статуту
кооперативу.

6. Кооператив діє на основі статуту, який с основним пра­
вовим документом, шо регулює його діяльність. Незважаючи
на те, що кооператив створюється кількома членами, необхід­
ності підписання установчого договору між ними законодавс­
твом не передбачено.