Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприсмці)

Поняття громадяниііа-ііідіїриємця

Підприємцем є фізична скоба, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, шо здій­снює підприємницьку діяльність.

Характеристика правового статусу громалянина-нідприсмця

І. Громадянино.ч-підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових — див. ст. І ЦК). Громадянин, який бажає займатися підприєм­ницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстра­ційних та інших передбачених законодавством процедур, до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту на-18

родження, набуває додаткової ознаки — «суб'єкт підприєм­ницької діяльності».

2. Згідно зі ст. 50 ЦК право здійснювати підприємницьку ді­
яльність, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати
статусу громадянина-пщприємця має фізична особа з повною
цивільною дієздатністю.

Повну цивільну дієздатність мас фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієз-дл і пості з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, повна цивіль­на дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізич­ній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприєм­ницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це бать­ків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклу­вання така особа може бути зареєстровані як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підпрж мня.

3. Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, всту­
паючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та
обов'язків. Він с повноцінним самостійним суб'єктом ринку —
суб'єктом господарювання.

4. Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах
універсальної правоздатності — права займатися підприєм­
ницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції. Це оз­
начає здатність особи займатися будь-яким видом підприєм­
ницької діяльності, здійснення якого не суперечить законо­
давству. Він діє без установчих документів, на відміну від юри­
дичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та об­
межена видами діяльності, встановленими засновниками в ус­
тановчих документах.

5. Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК громадянин -підприємець здійснює
свою діяльність на засадах свободи шдіірік мшшіва та відповід­
но до принципів, передбачених у ст. 44 ГК, зокрема, здійсню­
вати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб рин­
ку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, шо не
суперечать закону.

6. Громаляниіі-ііілнріилісць уособлює і власника відповідно­
го бізнесу, і орган управління ним. Це відрізняє його від дея­
ких юридичних осіб зі складним порядком керівництва, зумов-

леним наявністю кількох органів управління із розподілом між ними відповідних функцій

7. Чинне законодавство України не передбачає виокремлен­
ня майна, яке використовується підгірне мнем для здійснений
підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому
громадянинові майна І;ік. ч. 2 ст. 128 ГК та ч. 1 ст. 52 ЦК пря­
мо встановлюють правило про те, шо громадянин-пілприсмець
відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою
діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону мо­
же бути звернено стягнення. Фізична особа — підприємець, яка
перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'я іаннями, пов'язаними
з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і
масткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка на­
лежатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК).

8. Громадянин-підприємець має можливість обрати спосіб
оподаткування доходів за спрощеною системою. Застосування
єдиного податку при оподаткуванні доходу приватного підпри­
ємця регулюється Указом Президента України від 3 липня
1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, облі­
ку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції
Указу від 28 червня 1999 р. № 746/99).

9. Громадянин ш.іприс мець має можливість не відкривати
банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і
використовувати готівкову виручку на свій розсуд.

10. Фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької
діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встанов­
леному законом.

Випадки заборони займатися підприємницькою діяльністю фізичним особам

Право здійснювати підприємницьку діяльність, яку не забо­ронено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприсмця має фізична особа з повною цивільною дієздатніс­тю. Але досягнення певного віку (реєстрація шлюбу, народжен­ня дитини тощо) не є безумовним свідченням наявності у осо­би повної цивільної дієздатності.

Крім випадків обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу­вати ними; особи, яка зловживає спиртними напоями, нарко­тичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом

зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36) або визнання її недієздатною, якщо вона внаслідок хро­нічного, стійкого психічного ро t і.і. а не здатна усвідомлювати іначення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК), на обсяг дієздатності і, відповідно, на можливість набути статусу суб'єк­та підприємницької діяльності впливають и інші чинники, зок­рема вил трудової діяльності фізичної особи.

Так, не допускається іайняття підприємницькою діяльністю, зокрема, посадовими особами органів державної податкової служби (ч. 4 ст. 15 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону від 24 грудня 1993 p.), прокурорами і слідчими прокуратури (ч. 5 ст. 46 Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокурату­ру»), військовослужбовцями (абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 р. «Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців та членів їх сімей»), нотаріусами (ч. 2 ст. З Зако­ну України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»), державними службовцями (п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону України від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією»), відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядунашім (див., зокрема, ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 50, ч. З ст. 55 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні») тощо.

Нарешті, відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Ук­раїни від 31 грудня 1992 р. № 24-92 «Про впорядкування діяль­ності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за учас­тю державних підприємств» керівникам, іаступникам керівни­ків державних підприємств, установ і організацій, їх структур­них підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування заборонні її. ся безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю.

Підприємства як суб'єкти підприємницької діяльності: загальна характеристика та класифікація

Поняття підприємства

Підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задово­лення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та інши­ми законами.

 

 

 

Характеристика підприємства

І. Піпприємство с самостійним суб'єктом права. Самостій­ність підприємства, як і будь-якого іншого суб'єкта підприєм­ницької діяльності, означає його комерційну свободу.

Згідно зч. 2 ст. 67 ГК підприємства вільні у виборі предме­та договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Во­ни мають право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, на території України і за її межами, якщо інше не передбачено за­коном. Також підприємства самостійно здійснюють зовнішньо­економічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 68 ГК).

2. Підприємство є суб'єктом господарювання, тобто за зміс­том ч. 1 ст. 55 ГК — учасником господарських відносин, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, реалізую-чи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Однією з найважливіших ознак підприємства є самостій­ність відповідальності за своїми зобов'язаннями усім належ­ним йому майном (частини 1, 2 ст. 96 ЦК, ч. 2 ст. 219 ГК). Учасник (засновник) підприємства не відповідає за зобов'язан­нями підприємства, а підприємство не відповідає за зо­бов'язаннями його учасника (засновника), крім випадків, вста­новлених установчими документами (наприклад, щодо това­риств з додатковою відповідальністю, а також повних та ко-мандитних товариств) та законом (наприклад, шодо казенних підприємств — ст. 77 ГК).

3. Підприємство створюється компетентним органом дер­
жавної влади, органом місцевого самоврядування або іншими
суб'єктами. ГК підкреслює, що, зважаючи на існування в Ук­
раїні трьох форм власності — державної, комунальної й при­
ватної, підприємства створюються відповідними органами,
особами, уповноваженими управляти такою власністю. Цим
зумовлена і наступна класифікація підприємств, про що
йдеться далі.

4. Метою створення підприємства є задоволення суспільних
та особистих потреб.

У вузькому розумінні метою створення кожного підприємст­ва є задоволення особистих потреб його засновників та найма­них ними працівників. Це стає можливим у разі досягнений прибутковості в роботі. Проте крім особистих потреб громадян у достатньому рівні заробітної плати, існують і суспільні потре­би (соціальні, з отримання освіти, лікування, у наукових роз­робках у всіх сферах буття, якісній роботі органів влади, в тому числі правоохоронних структур), без задоволення яких не може нормально функціонувати підприємство будь-якої ({юрми влас­ності. Ці потреби задовольняються за рахунок оподаткування прибутку підприємства.

5. Мета, для якої створюється підприємство, досягається
шляхом здійснення ним систематичної господарської діяль­
ності, а саме — виробничої, науково-дослідної, торговельної
та ін.

6. Згідно з ч. З ст. 62 ГК підприємство, якщо законом не
встановлено інше, діє на основі статуту. Для окремих видів
підприємств спеціальним законодавством встановлені винят­
ки з цього загального правила (наприклад, за ст. 4 Закону
«Про господарські товариства» (статті 120, 134 ЦК) повне і
командитне товариства, незважаючи на те, шо вони є видами
підприємств, діють на підставі засновницького договору, а не
статуту).

7. Згідно з ч. 7 ст. 67 ГК підприємство є юридичною особою,
має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в уста­
новах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікацій­
ним колом. Відповідно до визначення юридичної особи, шо
міститься у ст. 80 ЦК, нею вважається організація, створена і
зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяєть­
ся цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позива­
чем та відповідачем у суді.

8. Згідно з ч. 2 ст. 62 ГК підприємства можуть створюватись,
зокрема, для отримання прибутку. Прибуток визначено у ст. З
Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування при­
бутку підприємств» (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.), за
якою прибуток визначається шляхом зменшення суми скориго-
нлііні о валового доходу звітного періоду на суму валових витрат
та суму амортизаційних відрахувань

Класифікація підприємств

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Укра­їні можуть діяти підприємства таких видів:

 

 

- приватне підприємство, що діс на основі приватної влас­ності громадян чи суб'скта господарювання (юридичної особи);

— підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);

— комунальне підприємство, що діс на основі комунальної
власності територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної влас­
ності;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на
базі об'єднання м;ійна різних форм власності).

12. Приватні підприємства з олним та кількома засновниками

Поняття приватного підприємства

Статгя 113 ГК містить загальне визначення приватного під­приємства як з олним, так і з кількома можливими засновни­ками, відповідно до якого приватним підприємством визнаєть­ся підприємство, що діс на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є та­кож підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єк­та господарювання — юридичної особи.

Характеристика приватного підприємства

1. Приватне підприємство з одним засновником діє на осно­ві приватної власності фізичної або юридичної особи — суб'єк­та господарювання.

Згідно зі ст. 325 ЦК суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відпо­відно до закону не можуть їм належати. Фактично у приватнім власності може перебувати будь-яке майно, що не знаходиться у державній або комунальній власності.

Засновником приватного підприємства може бути фізична особа (фізичні особи — при заснуванні приватного підприємства з кількома засновниками) — громадянин України, іноземець або особа без громадянства або одна юридична особа, що має статус суб'єкта господарської діяльності (ст. 55 ГК). Спільного засну­вання приватного підприємства фізичними і юридичними особа­ми, а також кількома юридичними особами, на відміну від гос­подарського товариства, законодавство fie передбачає.

2. Приватне підприємство з одним та кількома засновника­ми діс як на основі праці його засновника (засновників), так і з використанням найманої пращ. Законодавство не забороняє (і не примушує) засновникам самостійно і.шматися певними видами діяльності, визначеними статутом приватного підпри­ємства. У разі залучення до цієї діяльності інших осіб на умо­вах трудового договору, їх наймання здійснюється на підставах і в порядку, передбаченому законодавством України про працю.

На відміну від господарського товариства, яке може засно­вуватися за участю державної (комунальної) власності, приват­не підприємство з двома та більше засновниками створюється лише на базі приватної власності його засновників. Цс, зокре­ма, зумовлено суб'єктним складом засновників приватного під­приємства, адже фізичні скоби не можуть здійснювати повно­важення шіасника щодо державного та комунального майна.

Інші ознаки приватного підприємства збігаються із загаль­ними ознаками иідириі мсіил як оріані іліиипо-праноиої форми господарювання.

13. Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян

Поняття підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян

Згідно з ч. 1 ст. 112 ГК підприємством об'єднання громадян є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання і ром.мин (громадської організації, політичної партії) для здій­снення господарської діяльності з метою виконання їх статут­них завдань.

Характеристика підприємства, заснованого на власності об'єд­нання громадян

1. Підприємство об'єднання громадян є унітарним підпри­
ємством. Це означає, що за змістом ч. 4 ст. 63 ГК воно створю­
ється одним засновником — об'єднанням громадян, який пилі
ляі необхідне для його діяльності майно. Наявність інших спів-
засновників у підприємства об'єднання громадян — громадян,
юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності або інших
об'єднань громадян тощо виключається.

2. Підприємство об'єднання громадян засновується на влас­
ності об'єднання громадян (громадської організації, політичної
партії).

Загальні положення ст. 24 Закону України від 16 червня 1992 р, «Про об'єднання громадин» дозволяють зареєстрованим об'єднанням громадян з метою виконання статутних завдань і цілей ЦІЙСІШМТН необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і ор­ганізацій зі статусом юридичної особи, а також засновувати підприємства. Положення ч. З ст. 112 ГК передбачають, що іасіїовником підприємства об'єднання громадян і відповідне об'єднання громадин, що мас статус юридичної особи, а також об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Проте політичні партії, створювані ними установи і організації не ма­ють права засновувати підприємства, крім засобів масової ін­формації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-полі­тичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матері­алів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лек­цій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів, а також самим займатись господарською та іншою комерційною діяль­ністю. Фактично виступати засновниками підприємств як пов­ноцінних суб'єктів господарювання, можуть лише громадські організації.

3. Підприємство об'єднання громадян засновується для здій­
снення господарської діяльності.

Засновані підприємства об'єднання громадян мають ста­тус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відпо­відно до цілей і завдань, передбачених їх установчими доку­ментами.

4. Господарська діяльність, заради здійснення якої заснову­
ється підприємство об'єднання громадян, покликана досягти
мети виконання статутних завдань такого об'єднання.

14. І її input меіно. засноване на власності релігійної організації

Поняття підприємства, заснованого на власності релігійної ор­ганізації

Підприємством релігійної організації є унітарне підприємс­тво, засноване на власності релігійної організації для здійснен­ня господарської діяльності з метою виконання її статутних зав­дань. Це визначення фактично відповідає визначенню підпри­ємства, заснованого на власності об'єднання громадян

Характеристика підприємства, заснованого на власності релі­гійної організації

1. Підприємство, засноване на власності релігійної організа­
ції, є унітарним і характеризується наявністю одного засновни­
ка — релігійної організації.

2. Відповідне підприємство засновується на власності релі­
гійної організації.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації ма­ють право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. У власності релігійних органі­зацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничо­го, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності, при­дбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертву­ване громадянами, організаціями або передане державою, а та­кож придбане на інших підставах, передбачених законом.

Відповідне майно може використовуватися релігійною орга­нізацією на її розсуд, в тому числі як база для створення під­приємства.

3. Підприємство, засноване на власності релігійної організа­
ції, створюється для здійснення господарської діяльності.

Як і підприємства об'єднань громадян, підприємства, засно­вані на власності релігійних організацій, можуть бути як суб'єк-іами підприємницької діяльності (продавати предмети культу, надавати послуги віруючим тощо), так і нскомершиними госпо­дарськими організаціями (здійснювати благодійну діяльність, розподіляти гуманітарну допомогу тощо).

4. Господарська діяльність, заради здійснення якої заснову-
і іьси підприємство релігійної організації, покликана досягти
мети, передбаченої в статуті такої організації.

Згідно з ч. 4 ст. 112 ГК релігійні організації у порядку, ви­значеному чинним законодавством, мають право для виконан­ня своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, ін­тернати, лікарні тощо), які мають права юридичної особи. Ста­тутними завданнями, у свою чергу, є задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру (ст. 7 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»). Зважаючи на це, господарська діяльність заснованого релігійною організації ю

 

 

 

підприємства повинна стосуватися завдань задоволення релігій­них потреб громадян. Наприклад, видавниче підприємство мо­же випускати культову літературу, рестанраиійно-будівельне — проводити вілнонлювальні роботи щодо ікон тощо.