Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності

Реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності — юри­дичної особи є припинення його діяльності шляхом хіиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним пе­реходом до новостворених юридичних осіб усіх майнових прав та обов'язків колишнього суб'єкта підприємницької діяльності.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виді­лення, перетворення суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарюван­ня, шо утворений внаслідок злиття. Злиття вважається заверше­ним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної

особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарю­вання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Приєднання вважається завершеним з момен­ту державної реєстрації відповідних змін до установчих доку­ментів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, шо припиняються в результаті приєднання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові пра­ва і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у від­повідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Поділ вважається заверше­ним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господа­рювання до кожного з них переходять за роздільним актом (ба­лансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реор­ганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в ін­ший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарюван­ня. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєс­трації припинення юридичної особи, що припиняється у ре­зультаті перетворення.

Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності

Ліквідацією визнається припинення юридичної особи без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 110 ЦК юридична особа може бути ліквідо­вана у добровільному порядку на підставі рішення учасників (повне та командитне товариство) або органів управління юри­дичної особи, уповноважених на ие установчими документами (загальних зборів акціонерного товариства, товариства з обмеже­ною відповідальністю, благодійних організацій, кооперативів), в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створе­но юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а та­кож у інших випадках, передбачених установчими документами.

Підстави примусової ліквідації юридичної особи встановле­но як ЦК, так й іншими законодавчими актами.

ЦК встановлює такі підстави для винесення судом рішення про примусову ліквідацію юридичних осіб:

— визнання судом недійсною державної реєстрації юридич­
них осіб через допущені при її створенні порушення, які не
можна усунути (ч. 1 ст. 110);

— у випадку, коли у повному та командитному товаристві
залишається один учасник і останній не перетворить таке това­
риство в інше господарське товариство, а також у разі виходу
учасника з повного товариства, виключення одного з його учас­
ників товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юри­
дичної особи — учасника товариства або звернення кредитором
одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну
його частці у статутному фонді (ст. 132);

— у разі вибуття всіх вкладників із командитного товариства,
якщо учасники товариства не перетворять таке товариство у
повне товариство (ст. 139);

— якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою від­
повідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та ак­
ціонерного товариства стає меншою від визначеного законом
мінімального розміру статутного фонду (статті 144, 151, 155).

Стаття 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює такі підстави для примусової ліквідації юридичних осіб у судовому порядку:

— визнання недійсним запису про проведення державної ре­
єстрації через порушення закону, допущені при створенні юри­
дичної особи, які не можна усунути;

— провадження нею діяльності, що суперечить установчим
документам, або такої, що заборонена законом;

— невідповідність мінімального розміру статутного фонду
юридичної особи вимогам закону;

— неподання протягом року органам державної податкової
служби податкових декларацій, документів фінансової звітності
відповідно до закону;

— наявність в Єдиному державному реєстрі запису про від­
сутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Стаття 59 ГК визначає, що юридична особа ліквідується:

— за ініціативою власника (власників) чи уповноважених
ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта
господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передба­
чених законодавством України, — за рішенням суду:

— у зв'язку із закінченням строку, на який вона створюва­
лась, чи у разі досягнення мети, заради якої було її створено;

 

— у разі визнання її в установленому порядку банкрутом,
крім випадків, передбачених законом;

— у разі скасування її державної реєстрації у випадках, пе­
редбачених законом.

Організація також може бути ліквідована при невиконанні рішення про тимчасову заборону (призупинення), обмеження або припинення діяльності (наприклад, у разі порушення за­конодавства про охорону навколишнього середовища). При цьому ліквідація здійснюється після скасування в судовому порядку державної реєстрації суб'єкта підприємництва за по­зовом державного органу, який прийняв рішення про призу­пинення, обмеження, припинення діяльності суб'єкта. Комер­ційна організація може бути ліквідована, крім випадків, вик­ладених вище, також за рішенням господарського суду в разі визнання її банкрутом і відсутності після задоволення вимог кредиторів майна, необхідного для її функціонування відпо­відно до чинного законодавства. За рішенням суду організація ліквідується й у разі систематичного здійснення діяльності, що суперечить цілям, визначеним її установчими документами, забороненої законодавством чи без належного дозволу (ліцен­зії), а також у зв'язку з кількаразовим грубим порушенням за­конодавчих приписів.

Поняття та загальна характеристика банкрутства

Поняття банкрутства

Банкрутство — визнана господарським судом неспромож­ність боржника відновити свою платоспроможність та задо­вольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Характеристика банкрутства

І. Банкрутство — це неспроможність боржника відновити свою платоспроможність.

Боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспро­можний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитора­ми, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Платоспроможністю в контек­сті інституту банкрутства є здатність боржника своєчасно здій­снювати розрахунки за своїми і ротовими зобов'язаннями, під якими в свою чергу розуміють зобов'язання боржника заплати-

ти кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-пра­вового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, Відновлення платоспроможності мо­же відбуватися, зокрема, шляхом санації боржника.

2. Неспроможність боржника відновити свою платоспро­
можність повинна бути визнана господарським судом. Госпо­
дарський суд насамперед доводить неплатоспроможність бор­
жника — неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності
виконати після настання встановленого строку їх сплати гро­
шові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заробіт­
ної плати, а також виконати зобов'язання шодо сплати подат­
ків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через віднов­
лення платоспроможності.

3. Банкрутством є неспроможність боржника задовольнити
визнані господарським судом вимоги кредиторів. Кредитором
може бути юридична або фізична особа, яка мас у встановлено­
му порядку підтверджені документами вимоги шодо грошових
зобов'язань до боржника, шодо виплати заборгованості із заро­
бітної плати працівникам боржника, а також органи державної
податкової служби та інші державні органи, які здійснюють
контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків
і зборів (обов'язкових платежів). У процесі розгляду справи про
банкрутство господарський суд на підставі аналізу поданих до­
кументів визнає вимоги кредиторів до боржника, розмір яких
повинен становити не менше 300 мінімальних розмірів заробіт­
ної плати.

4. Боржник визнається банкрутом, якшо відновлення його
платоспроможності і задоволення визнаних судом вимог креди­
торів можливе лише із застосуванням ліквідаційної процедури.
Одним з етапів ліквідаційної процедури с реалізація майна бор­
жника, за наслідками якої відбувається повний чи частковий
розрахунок за визнаними судом вимогами кредиторів.