Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).

Лексика укр. мови за часом виникнення поділяється на застарілі слова і неологізми.

*Застарілі слова, тобто такі слова, які нині вийшли з ужитку поділяються на дві групи:

Архаїзми – слова, які в процесі мовлення були замінені більш сучасними, оскільки явище, дія чи предмет, який вони називали, широко використовується. Наприклад, старослов’янське слово «десниця» означає права рука, а «шуйця» - ліва. Тому лівшу в давнину називали «шульгою». Зараз це не таке вже й рідке прізвище серед українців.

Історизми. Ці слова виникають і виходять із ужитку разом із певними явищами, соціальними устроями, речами.Князі, джури, виборні, сотники, гетьмани, парторги, комісари – вже давно у минулому.

*Неологізми - нові слова, що виникли з пам'яті людей, які їх використовують. Розрізняють неологізми лексичні й семантичні.

Лексичні неологізми - абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Усі вищенаведені неологізми є лексичними.

Семантичні неологізми - нові значення в уже наявних словах. Спершу хтось ужив якесь слово в незвичайному для нього контексті, згодом це контекстуальне значення за суспільної необхідності стає загальновживаним, тобто переходить із мовлення до мови.

 

Білет 30.

Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).

За поширенням слів у мові лексику поділяють на загальновживану і лексику обмеженого функціонування.

*Загальновживана лексика є надбанням кожного носія літературної мови і охоплює різноманітні сфери життя.

*До лексики обмеженого функціонування належать: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми.

Професіоналізми — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей Наприклад: дупло (у зубі), удар (у друкарстві), підвал, шапка (у газеті). За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Жаргонізми, для яких характерне забарвлення нелітературності. Жаргон — сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов’язаних певною спільністю інтересів. Насамперед це спільність професійна, а також тривале перебування разом (військо), однакові захоплення (спортом). Багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських. Наприклад: пара — «двійка», шпори — «шпаргалки», хвіст — «академічна заборгованість» тощо. Більшість жаргонізмів становлять слова загальнонародної мови, вживані в специфічному значенні.

Арготизми є соціально забарвленим розрядом лексики. Арго — це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. Наприклад: кимарити — «спати», батузник — «мотузка» тощо. Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони зрідка вживаються в письменстві та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики персонажів.

Діалектизми — це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту).

 

Білет 31.

Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.

Розділ мовознавства, предметом якого є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація слів та укладання словників, називається лексикографією.

Словники поділяють на енциклопедичні та власне лінгвістичні.

В енциклопедичних словниках пояснюються не слова, а предмети і явища.

У лінгвістичних словниках у тому чи іншому аспекті тлумачаться власне слова як одиниці мови.

**Заклади сучасної української наукової термінології створювалися в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Науково-технічний прогрес цього періоду сприяв активному розвитку наукової термінології в Україні: відбувалося становлення поняттєвого апарату різних галузей знань, складалися терміносистеми окремих наук, які в сукупності відтворювали стан науки на певному етапі її розвитку. У цей час почалося збирання матеріалів з української термінологій та укладання перших термінологічних словників, що були головним чином орієнтовані на внутрішні ресурси української мови.

Білет 32.

Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.

Сино́німи — це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.. Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа.

Синонімічний ряд — це група слів (синонімів), що об'єднані спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, що належать до однієї частини мови. Відхилення пояснюється можливостями вживання однієї частини мови в значенні іншої: багато, чимало, безліч, сила, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, хмара. Синонімічні ряди не замкнені, вони можуть постійно поповнюватися новими словами, втрачати застарілі слова.

Евфемі́зм — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.

Перифра́з, перифраза — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох. Перифраз — непряма згадка об'єкта не шляхом називання, а опису (наприклад, «нічне світило» = «Місяць»).У перифразах назви предметів і людей замінюються вказівками на їх ознаки, наприклад, «зануритися в сон» замість «заснути», «цар звірів» — «лев. Розрізняють логічні перифрази («автор „Мертвих душ“») і образні перифрази («сонце російської поезії»).

Білет 33

Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.

Термін – це слово або усталене словосполучення, що позначає наукове поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. Використання термінів представниками однієї професії забезпечує спілкування під час спільної діяльності та впливає на її ефективність.

Основні етапи розвитку української медичної термінології.

Стрижневу частину медичної професійної мови складає медична термінологія. Саме терміни є носіями спеціальної інформації. Систематичне опрацювання української медичної термінології розпочалося в другій пол. XІX ст, коли всі європейські народи «націоналізовували» латинську термінологію. Української медичної термінології на той час ще не існувало. Але була потреба популяризації медичних й усяких інших наукових знань серед народу, створення української термінології. Це визначило напрямок й характер термінологічної праці. Таким чином, у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. відбувалося накопичення термінологічного матеріалу, закладалися теоретичні основи медичної термінології. У цей час у медичній галузі починає формуватися сфера наукового спілкування: з’являються науково-популярні книжки, журнали, збірники наукових праць. Медичні науково-практичні праці українською мовою (суто науковим стилем) вперше почали друкувати «Лікарський збірник» НТШ у Львові (1898—1904), «Записки Українського наукового товариства в Києві» (1908) та «Збірник медичної секції Українського наукового товариства в Києві» (1910—1918).

 

Білет 34.

Джерела медичних термінів.

Термінологія медицини – одна з найскладніших терміносистем сучасної науки. Загальна кількість медичних термінів невідома. В основі української медичної термінологій лежать два основних джерела: народна побутова мова та мова наукова.

Серед загальновживаних слів, зокрема побутового призначення, можна виділити кілька тематичних груп: назви речей хатнього вжитку: миска, таз (миска ниркова, таз). назви речей господарського призначення: мішок (сльозовий, ендолімфатичний, аневризматичний); назви частин будівель і будівельних пристроїв: поріг (виведення, видимості, відчуття); назви вживаних у побуті предметів: вінець (голівки); гребінці (шкіри); ландшафтні назви (долина мозочка, ямка скронева); реалії сільськогосподарських робіт (борозна барабанна); назви тварин (грудна жаба).

Наукова термінологічна лексика. З генетичного боку вони пов’язані з численними мовами-джерелами.

Грецизми – запозичення з грецької мови. Термометр, ізоляція, псевдопухлина, агрохімія, автотип, ізованілін, ізодіагностика, ізотоп, мікроб.

Латинізми. Основна маса латинізмів була запозичена українською мовою у ХV-ХVІ ст., коли латинську мову запроваджено в школах України, а також у зв’язку з захопленням українських земель Польщею, у якій до ХVІІ ст. літературною мовою була латинська.

з англійської мови: гайморит, дальтонізм, блокада; з німецької: шприц, штатив, бинт, пластир, лазарет, курорт, фельдшер; з французької: бюлетень, грип, бандаж,, коклюш, лосьйон, тюбик; з польської: мавпа, скарга, хвороба, ліжко, панцир; з арабської: алкоголь, халат, атлас.

 

Білет 35.