Тема 2.1 Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні.

Терміни виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми, фразеологізми. Лексичні лакуни.

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку. Лексика СУМ за походженням неоднорідна.Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослав’янський період; слова,що спільні для східнослав’янських мов; відтак лексика,що з’явилася на українському грунті за час самостійного існування мови.

Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків)-слова, що запозичені з інших мов.

Слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності збереглися в багатьох індоєвропейських мовах, зазнавши різних фонетичних, словотвірних, семантичних та інших змін.Насам перед це слова спорідненості чи своятства:син, сестра, брат, жінка, дочка;частини тіла:око, ніс, серце;назви тварин:олень, свиня, журавель; рослин:дерево дуб;інших явищ, предметів, дій:дім, сонце, небо, стояти, видіти тощо.

Спільнослав’янська лексика включає ті самі тематичні групи:чоловік, тіло, чоло, дума, горе, гнів, вія, ведмідь, кінь, пес, соловей, жук, каша, пшениця, хитрий, а також абстрактні поняття:диво, відвага, гріх, душа, користь, лад, радістьчесть.Іноді значення слів у слов’янських мовах не є тотожним:дума (болг.-„слово”) та дума (українське); користь(укр.) та корысть (рос.).

Спільносхіднослав’янська лексика представлена в українській. Російській та болгарській мовах чималою кількістю слів.Є такі слова, що збереглися в усіх східнослав’янських мовах:белка-білка-вавёрка;таможенник-митник-митнік.

За обсягом та семантеко-стілистичною структурою власне українська лексика є найпоширенішим та найрізноманітнішим шаром корінної лексики нашої мови, яка на словесному рівні відрізняється від інших слов’янських мов:бентежити, вщухати, віхола, вовтузитися, майоріти, мріяти, нидіти, скеля, жовтень, гопак.

Сюди належать також слова, витворені українською мовою від спільних слов’янських коренів:крут, крутень, крутоберегий, крутько, крутіж тощо.

Численні і різноманітні прислівники через які „українська мова виступає з особливо виразними рисами своєї індівідуальності”(Л.А.Булаховський):осторонь, миттю, заздалегідь, надвечір, навпростець, наввипередки, удосвіта, торік.

Крім успадкованних слів у лексичному складі кожної мови певне місце посідає лексика, запозичена з інщих мов, бо не живе відокремленно від інших народів жоден народ.

Розрізняють запозичання:

-лексичне (слів)-горизонт, феодал, журнал;

-словотвірне (словотворчих елементів):архімудрий, контрзахід, фотоелемент;

-морфологічне (морфемне- один з компонентів складного слова питаний, а другий-запозичений):склографія, телебачення;

-семантичне (поява в українському слові або вислові нового значення під впливом аналогічного процесу в слові або вислові іншої мови):блискучий(„осяйний”), блискучий-„надзвичайний, видатний”;

-палькування (копіювання структури іншомовного слова засобами рідної мови):

поступ (за зр. лат.[прогрессус]-„рух у перед”)

багатозначність (за зр. гр. [полісемія])

поверх(фр.[етаж])

криголам-ледоход

доленосний- судьбоносный

медовий місяць-фр. La lune de miel

Іншомовні слова, вислови, фразеологізми та інші елементи входили і входять у систему української лексики протягом усієї історії мови у зв’язку з економічними, географічними, політичними, культурними контактами українського народу з іншими народами.

Протягом історії розвитку українська мова поповнилася:

-старослов’янизмами (храм, прах, золото, дерево, шолом, гординя, воздвигнути, благодатний, область, плащ, єдиний)

-словами з російської мови (грузооборот-вантажообіг (калькування));указ, рудник, декабрист, ударник, болт, затвор, а також білоруської (двоготь, бадворий), польської (ковадло, повидло), чеської (брама, влада) та інших мов.

-греукзмами (корабель, левада, лимон, кедр, кипарис, м’ята, огірок, кит, крокодил, єхидна тощо)

-латинизмами (витязь, князь, майстер, Ігор, Олег, Гліб)

-словами арабського, перського походження (азимут, алкоголь, гарем, зеніт, могорич, халат, балахон, бірюза, булат, караван, тахта, шакал)

-словами з німецької мови (варта, ланцюг, бутерброт, гантелі)

-словами з французької мови (бюро, інженер, демарш, амплуа)

-лексикою з голландської мови (кіль, бакен, лоуман, трап, трос)

-англійської (ескалатор, конвеєр, клуб, колефорт.)

Лексику поповнюють інтернаціоналізми, екзотизми, етнографізми, варваризми.

Інтернаціоналізми-слова, які вживаються в багатьох неблизькоспорідненних мовах і разом з тим зберігають близкість звучання; як правило, не мають відповідних у мові, що їх запозичила; поширені переважно у сфері лексики на позначення понять з галузей науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: буржуазія, клас, школа, героїзм, лірика.

Екзотизми –називають поняття і реалії з життя певного народу або груп народів: аул, чайхана, аксакол, леді.

Варваризми-не входять до лексичного складу мови,але іноді вкраплюються в текст для відтворення місцевого колориту, для надання мовленню жартівливого, книжного, урочистого забарвлення

alma mater („мати-годувальниця”-лат.)

idee fixe (фр. „нав’язлива думка”)

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється

-графічно-написання іноземних слів засобами української графіки (проблема, автор, гантель), але варваризми здебільшого відтворюютбся графікою мови-джерела, хоча можлива передача і українськими буквами;

-фонетично(відсутні в укр. Мові звуки замінюються близькими до них: театр, антураж (th, en));

-граматично (заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, суфіксів, набуття українських суфіксів і закінчень): дах, селекція, тема (гр.-серед. рід)-тема (укр.-жін.рід) граммата (множина)-грамота (однина).

Коли слово прийшло з іншої мови разом з поняттям і йому немає відповідника в рідній мові, воно має всі підстави для вжитку.Часом слова іншомовного походження стають одним із компонентів синонімічного ряду: краєвид (питоме)-пейзаж (фр.)-ландшафт (нім) отже, лексика іншомовного походження, коли нею користувалися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови.

СУЛМ використовується в багатьох сферах.Це мова державного урядування, громадських і інших організацій, працівників промисловості й сільського господарства, науки й культури, навчання, пропаганди, художнього й публіцістичного слова, театру, кіно, радіо, телебачення, тобто є багатофункціональною.

Усі слова СУЛМ щодо їх стосунків із різними функціональними стилями поділяються на стилістично нейтральні (міжтильова лексика) та стилістично забарвлені (пов’язані не з усіма, а з окремими функціональними стилями: книжна, розмовна, просторічна лексика, термін, професіоналізми, арготизми, діалектизми).

Сучасна українська термінологічна лексика неоднорідна.В її складі є териіни, утворені на питомому матеріалі (деякі з них являють собою кальки іншомовних слів): речовина, кислота, кисень, теплостійкість, надбудова, розпилювач, напівпровідник, теплообмін, іменник, займенник, відмінок; велика кількість термінів-слова іншомовного походження: ват, вектор, генератор, евфонія, суфікс, синус, урбанізація, політологія, біоніка.Чому так? Зодного боку, термінологія повинна обслуговувати потреби тієї нації, в мові якої створена.З другого боку-при творенні термінології слід зважати на її інтернаціональну комунікативну функцію, яка дедалі зростає.Спільні тенденції в розвитку термінології різних мов переплітаються з власними національними традиціями.Поєднання запозичених і питомих елементів у сучасній українській термінології не порушує її фонетичної та граматичної структури, їїсамобутнього обличчя.

Найпоширенішим способом творення термінів є афіксація; використовуються суфікси - ння, - ість, - ит, ( з його фонетичними варіантами -іт, - їт,) - изм, (- їзм, -ізм), префіксита префіксоїди суб-, інтер-, полі-, псевдо-, анти-, супер- та інші: додавання, віднімання, ділення, множення, варіантність, гастрит, менінгіт, монізм, архаїзм; субконтинент, інтеркосмос, полігібрід, псевдонародність, антиречовина, супермодернізм.Творяться терміни й шляхом абревіації: агролісомеліорація, біохімія, гідропоніка, термодинаміка, цитодіагностіка.Досить продуктивний і лексико-семантичний спосіб (перенесення значення): збудження (атома), живучисть (системи), крихкість (матеріалу), втомленність (металів), старіння (металів). Серед термінів переважають іменники.Надругому місці щодо кількості стоять прикметники, здебільшого субстантивовані: безхребетні, двокрилі, чотириногі, земноводні, героїчне, комічне, одиничне, типове; рідше в цій функціївиступають інші частинимови-прислівники: піанісимо, фортисимо, дієслова: рости (у ботаніці), вивітрюватися (у геології).

Вживаються терміни переважно в наукрвому й офіційно-діловому стилях, рідше в публіцістичному та художньому і подекуди-у розмовній мові.

Професіоналізми- це слова та словосполучення, властиві мовленнюпевної професійної групи людей.Сюди входять назви знарядь праці, трудових процесів, різних гатунківсировини, специфічні професійні вислови тощо.За межамиданого професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу, бо нефахівцеві досить щось назвати, невдаючись до його опису.Часто професіоналізм є неофіційними замінникамитермінів і вживаються там, де надто складна термінологія (для спрощення спілкування) або там, де термінологія ще не усталена чи її немає (як системи кодифікованих назв), наприклад, у мисливстві, рибальстві, у деяких видах спорту.Більшість професіоналізмів є словамизагальнонародної мови, вжитими в переносному значенні: дупло (у зубі), удар (у друкарсвті), підвал, шапка (у газеті). Професіоналізми творяться також шляхом скорочення словосполучень, уживанних у літературній мові: прогресивка (прогресивна оплата праці), літучка (літуча нарада), телевізійник (прцівник телебачення або студент телеспеціалізації);перенесенням наголосу атомний, компас, рапорт.Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є в цьому потреба.Наприклад, люди, пов’язані з поліграфією, розрізняють такі види шрифту: антиква (шрифт із заокругленними контурами), баскервіл (шрифт, що відзначається чіткістю малюнка), діамант (шрифт, кегль якого дорівнює чотирьом пунктам), капітель (шрифт, у якому літери мають обриси заголовних, а розміри малих), петит (шрифт, кегель якого дорівнює восьми пунктам), курсив (похилий шрифт для виділення в тексті).За межами середовища друкарів більшість цих назв невідома.

Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному мовленні людей певної професії.У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначенних для фахівців окремих галузей науки та виробництва (буклети, інструкції тощо).Професіоналізми є також засобом створення гумористичних ситуацій: „ Для качок потрібні тороки, чи, як їх іще називають,”удавки”-коротенькі шкіряні стьожечки з кільцем на кінці-робити петлю.В ту петлю просовується качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у вас біля пояса.Ясно, що чим більше ви візьмете з собою таких ”удавок”, тим більше вб’єте качок ”(Остап Вишня).

До лексики обмеженного фунуціонування належать і жаргонізми, для якуих характерне забарвлення нелітературності.Жаргон-сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов’язанних певною спільністб інтересів.Насамперед це спільність професійна, а також тривале перебування разом (навчання, військо), однакові захоплення (спортом, мистецтвом, колекціонуванням, кяртярством і под.).Багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських: пара-„двійка”, філологиня-„студентка філологічного факультету”, засипатися-„не скласти іспиту”, здирати-„списувати в когось”, шпори-„шпаргалки”, хвіст-„академічна заборгованність”, історичка-„вчителька історії”.Отже, більшість жаргонізмів становлять слова загальнонародної мови, вживані в специфічному значенні.Крім того, до цієї категорії лексики входять слова, деформовані або скороченні всупереч загальномовним моделям: губа- „гауптвахта”, маг- „магнітофон”, велик-„ велосипед ”, універ-„ університет ”. На відміну від соціально нейтралбних жаргонізмів арготизми є соціально забарвленним розрядом лексики.Apro (фр. аrgot- жаргон)-це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничиних у справі цієї групи.Словник apro включає в себе елементи іншомовної лексики, зокрема грецької: мікрий- „малий”, ставрошини- „молитви”, кимарити- „спати”.Сюди входятьтакож українські слова,які зазнали семантичних, сдовотвірних та інших видозмін: пописати -„порізати”, батузник- „мотузка”, кудень- „день”, кузавтра- „завтра”, пасорити- „пасти” (заміна окремих звуків, переставляння та додавання складів тощо).Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони зрідка вживаються в красному письменстві та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики персонажів: „ Біля панорами в машину сіли дві дівиці.Обидві їхали до Палацу „Україна” і розмовляли про шик-модерн і дермантин.-Твій дермантин ще не повернувся?-питала та, котра в джинсах.З дальшої розмови Микола зрозумів, що „дермантином” вона звала чоловіка або коханця, а „шиком-модерном” пригоду з якимсь Аліком ” (газ.).

Фразеологія (від гр. phrasis- вислів і logos-приняття, вчення)-це: 1.Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення. 2.Склад фразеологічних одиниць і висловів мови.До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробнично-технічної сфери та ін.

Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення.Фразеологізми характеризуються семантично злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні.Напр.: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на наші вулиці свято; коефіцієнт корисної дії; мир та лад-великий клад; наша дума, наша пісня не вмре, не загине; зметати на живу нитку; заварити кашу.

Ідіомами (від. гр. idioma-особливість, самобутній зворот) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття.Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море поколіна; замилювати очі.

Порівняння - це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем.Цього типу фразеологізмицінні тим, що в них безпосередніше відбиваютьсяособливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в укропі; білий, як стіна(як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Прислів’я- це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Приказка – це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою і використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очівеликі; і стіни вуха мають; ні сіло, ні впало; м’які слова і камінь рушать.

Крилаті вислови – часто повторювані влучні словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись- значить жить!; посипати голову пепелом.До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, цитати з творів письменників, з античної літератури тощо: Драконівські закони;І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь; Неопалима купина.

Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено.Це може бути прислів’я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: і внаше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звкуи...; друзі познаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та не швидко діло робиться.

Каламбур – фігура мовдення, полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи, та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови – це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корень; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення – стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам’ять.Це переважно народні побажання, закликання, обіцянки, клятви, вітання.Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовність; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Фразеологія української мови- це її багатство й окраса.Більшість фразеологізмів має образне значення і використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту.