Теоретичне дослідження особливостей Створення та діяльності політичних партій Європейського Союзу

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….…………………...4

 

Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей Створення та діяльності політичних партій Європейського Союзу…………...9

 

1.1. Визначення та головні засади створення европартій…………………....9

1.2. Основи діяльності та організація роботи європартій…...……………....16

1.3. Транснаціональні партії та групи. Вплив европартій на формування політики ЄС…………………………………………………………………………..21

Висновок до розділу 1………………………………………………………………..38

 

Розділ 2. Партійна система ЄС……………………………………………..39

2.1. Структура партійної системи європейського парламенту……………...39

2.2. Партійна організація ЄП та рівень єдності партійних групп………….41

2.3 Партійна конкуренція та формування коаліцій……………………….…45

Висновок до розділу 2………………………………………………………………51

 

Розділ 3. шляхи розвитку Европейської народної партій………………………………………………………………………………..53

3.1. Виникнення та розвиток Європейської народної партії………………..53

3.2. Ідеологічні засади Європейської народної партії ………………………62

3.3. Діяльність Європейської народної партії в Європейському парламенті………………………………………………………………………….....67

3.4. Місце молодіжних організацій Європейської народної партії в Європейському молодіжному русі та їх вплив на молодіжний рух України……..69

 

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях……………………………………………………………………...…..76

4.1. Аналіз умов праці на робочому місці…………………………………...78

4.2. Розробка заходів охорони праці……………………………………...…..78

4.3. Заходи безпеки в аварійних ситуаціях…………………………………..79

4.4. Організація евакуаційних заходів………………………………………..82

4.4.1. Розподіл і планування функціональних обов’язків на випадок надзвичайної ситуації………………………………………………………………………..85

4.4.2. Розробка схеми евакуації з виробничого приміщення……………89

4.4.3. Розрахунок часу на проведення евакуації…………………………..89

Висновок до розділу 4……………………………………………………………….94

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВИ………………………………………………………...…...95

СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ та літератури…………………….…100

АННОТАЦІЯ

Дипломна робота: складається зі вступу, чьотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел (72-позицій). Повний обсяг роботи – 105 сторінок, текстову частину викладено на 100 сторінках. Робота містить 6 таблиць та 7 рисунків.

 

Ключові слова: європартії, політика ЄС, європеїзація, Європейський Парламент (ЄП) загальноєвропейські партії, інституціоналізація, партійна система ЄС, партійні групи ЄП, партійні федерації, політична система ЄС.

 

Мета дипломної роботи полягає виявленні структури, трансформації та шляхів розвитку народних політичних партії в сучасному Європейському союзі

 

Об'єктом дослідження є партійна система Європейського союза як віддзеркалення розстановки політичних сил в ЄС.

 

Предметом дослідження є партійна система ЄС як віддзеркалення боротьби політичних акторів (європартій і внутріпартійних груп) в різних питаннях, що використовують в ході боротьби різні політики і що спираються при цьому на різні ресурси.

 

Дипломна робота присвячена комплексному дослідженню процесу становлення та розвитку народних партій Європейського Союзу, а також виявленню особливостей та закономірностей її функціонування в рамках багаторівневої політичної системи ЄС. Досліджено особливості функціонування політичної системи ЄС та прослідковано еволюцію теоретико-методологічних підходів до її вивчення. Доведено, що на рівні Європейського Союзу сформувалася та функціонує унікальна наднаціональна партійна система. Розкрито основні етапи формування Європейської народної партії та розвитку правової бази, яка регламентує її діяльність, зроблений порівняльний аналіз принципів організації, управління. Досліджено історичний розвиток та особливості функціонування партійної системи Європейського Парламенту. З’ясовано механізми впливу Європейської народної партії на процеси прийняття рішень в ЄС. Виявлено позиції загальноєвропейських партій з основних питань розвитку ЄС, а також окреслено тенденції та перспективи подальшого розвитку партійної системи Європейського Союзу.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена виникненням на рубежі століть нового виклику для політичної науки і практики у вигляді появи політичних партій на європейському рівні (європартій). Європартії виникли в умовах європейської інтеграції, результат якої унаслідок провалу спроби ухвалення європейської конституції став неясний, що багато в чому актуалізує теоретико-емпіричне вивчення даної проблеми. У зв'язку з цим виявлення особливостей формування народних політичнихх партії в сучасному ЄС, шляхи розвитку і структура трансформації дозволяє значно прояснити перспективи європейської інтеграції, визначивши прогнозовану вірогідність кожного з її можливих сценаріїв.

Науково-теоретична актуальність теми обумовлена потребою політичної науки в поглибленні знань про вплив політичних партій на політичні процеси, його тенденціях і закономірностях, а також доцільністю вивчення можливостей зіставлення цього впливу на матеріалі емпіричних даних різних країн. У зв'язку з цим вивчення впливу політичних партій як одного з найважливіших інститутів демократії на масштабний політичний процес, що охоплює 28 держав, дозволяє значно просунути наукову розробку даної проблеми.

Практична актуальність теми дослідження обумовлена її важливістю з погляду української політичної практики в умовах розвитку багатопартійності і зміцнення демократичних процесів в Україні. Вивчення досвіду стабільної і стійкої партійної системи на матеріалі Європейського Союзу може сприяти освоєнню найбільш продуктивних, таких, що довели свою ефективність і що витримали перевірку часом способів впливу партій на політичний процес на користь розвитку в України стабільної, стійкої і ефективної партійної системи.

Серед учених, що вклали внесок до розробки проблем політичних партій і партійних систем, слід зазначити Г.В. Голосова, М.Н. Грачева, С.Е. Заславського, А.Н. Куліка, Ю.Г. Коргунюка, Е.Ю. Мелешкину, П.B. Сморгунова, С.І.Чернишова, Т.В. Шмачкову і ряд інших, чиї роботи сприяли розвитку партології. Навчальний посібник Г.В. Голосова і Е.Ю. Мелешкиной «Політичні партії і вибори» відобразило основні теоретичні положення про політичні партії і електоральну поведінку застосовно як до зрілих, так і до нових демократій, сприяло розвитку однойменної учбової дисципліни. Г.В. Голосів, будучи членом редакційної ради спеціалізованого наукового журналу Party Politics, вніс внесок до розвитку уявлень про останні тенденції в зарубіжних дослідженнях партійної політики.

Також із зарубіжних учених основний внесок в наукову розробку проблеми дослідження внесли Саймон Хікс (Simon Hix), Паскаль Дельвіт (Pascal Delwit), Камілла Сендстром (Camilla Sandstrom), Крістофер Лорд (Christopher Lord), Даниэль-Луї Сейле (Daniel-Louis Seiler), Лучано Барді (Luciano Bardi), Оскар Нідермайер (Oskar Niedermayer), Томас Дітц (Thomas Dietz), Стівен Дій (Stephen Day), Джо Шоу (Jo Shaw) і інші дослідники. Аналізуючи розвиток партійної системи ЄС, учені досліджують участь європартій в діяльності європейських інститутів (особливо в Європарламенті), проблеми їх внутрішнього становлення як організацій і як інституту, а також показники їх внутрішньої стабільності, інтегрованості, стану позапарламентських організацій. У роботах вищеперелічених авторів містяться корисні відомості і висновки, що стосуються положення європартій в політичній системі ЄС.

Одним з перших досліджень, присвячених європейським партійним федераціям, є робота французького політолога Д.-Л. Сейле «Партійні федерації на рівні Співтовариства». У ній він зробив спробу застосувати концепцію соціальних розмежувань С.М. Ліпсета і С.Роккана до європейських партій.

Одним з основоположників порівняльних досліджень європартій можна вважани британського політолога, професора Лондонської школи економіки і політичної науки С. Хікса. Він розробив класифікацію європейських партійних федерацій, досліджував ступінь організаційної єдності в їх поведінці в Європарламенті. У монографії «Політичні партії в Європейському Союзі» С.Хікс спільно з іншим британським дослідником, К. Лордом, проаналізував діяльність європартій як на парламентській, так і позапарламентською аренах єдиної Європи. Хікс і Лорд сформулювали ключові проблеми, що стоять перед дослідником при аналізі тенденцій розвитку політичних партій на європейському рівні.

Значний внесок в розвиток порівняльних досліджень європартій вніс «Центр по вивченню політичного життя» Вільного університету Брюсселя (Centre d'etude de la vie politique de l'Universite libre de Bruxelles) під керівництвом професора П. Дельвита. Останній є - керівником і учасником багатьох досліджень європартій. Роботи, виконані під його керівництвом, внесли відчутний внесок до розуміння природи і специфіки політичних партій на європейському рівні. П. Дельвит і його колеги одними з перших запропонували розглядати дослідження європартій як автономну область.

Вагомий внесок до наукової розробки проблеми внесли британські учені С.Дей та Д. Шоу. Вони реалізували проект Британського дослідницького раника з економіки і суспільних наук (ESRC) під назвою «Констітуционалізация транснаціональних партій в Європейському Союзі». У своїй доповіді «Розвиток концептуального розуміння європейських транснаціональних політичних партій (із спеціальним акцентом на Партії європейських соціалістів)» дослідники запропонували модель внутрішньої структури європартії з погляду конфігурації сил між різними течіями, що класифікуються за принципом бачення шляхів подальшої інституціоналізації європартії.

Істотний внесок в наукове розуміння європартій вніс італійський політолог JI. Барді. Його стаття «Транснаціональні партійні федерації, партійні групи в Європейському парламенті і будівництво європартій» у відомій збірці «Як партії організовуються» під редакцією Р. Катца і П. Меіра пролила світло на феномен європартій як нового актора європейської політики.

Значний внесок до розробки методики дослідження інституціоналізації європартій внесли німецькі учені О. Нидермайер і Т. Дітц. О. Нидермайер запропонував систему індикаторів, що відображають рівень інституціоналізації європартій на трьох стадіях, - контакту, кооперації і інтеграції. На кожній з цих стадій німецький дослідник аналізував такі показники, як можливість індивідуального членства, інкорпорація субодиниць в процес ухвалення рішень, склад органів, що управляють, і схема ухвалення рішень в них, формулювання публічної політики. Т. Дитц додав в цю систему індикаторів новий показник - наявність у європартії власних фінансових коштів.

Шведський дослідник К. Сендстром успішно застосував концепцію О.Нидермайера і Т. Дитца при аналізі Європейської ліберально-демократичної і реформіста партії.

Таким чином, наукова розробка проблеми європартій значно інтенсифікувалася останніми роками, внаслідок чого в науковому середовищі намітилася тенденція розгляду «досліджень європартій» як автономного напряму, оскільки необхідність систематичного вивчення цієї теми не викликала сумнівів.

В той же час, не дивлячись на те, що в дослідженнях європартій накопичений значний науковий потенціал, їх головною проблемою залишається недостатня кумулятивність і зайва фрагментарність. Це не дозволило в попередніх дослідженнях повною мірою охопити такий значущий аспект діяльності європартій, як боротьба європартій навколо сценаріїв європейської інтеграції.

Мета дослідження полягає у виявленні структури, трансформації та шляхів розвитку народних політичних партії в сучасному Європейському союзі

Для реалізації цієї мети потрібно вирішити наступні завдання:

· виявити головні засади створення европартій;

· характеризувати основи діяльності та організацію роботи європартій;

· дослідити еволюцію європейських партій;

· проаналізувати вплив европартій на формування політики ЄС;

· зробити аналіз основних тенденціі розвитку транснаціональних політичних партій ЄС;

· дослідити структуру партійної системи європейського парламенту;

· зробити аналіз механізмів функціонування партійної ситеми Европейського Союзу;

Об'єктом дослідження є партійна система Європейського союза як віддзеркалення розстановки політичних сил в ЄС.

Предметом дослідження є партійна система ЄС як віддзеркалення боротьби політичних акторів (європартій і внутріпартійних груп) в різних питаннях, що використовують в ході боротьби різні політики і що спираються при цьому на різні ресурси.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретичною основою дослідження є теорія партій, розроблена М. Острогорським, М. Вебером, Р. Міхельсом, М. Дюверже, К. Джандой, К. фон Бойме і іншими ученими, а також теоретичні моделі партій М. Дюверже, О. Кирхаймера, А. Панебьянко, Р. Катца і П. Меіра, Дж. Хопкіна и К. Паолуччи, Е. Маргеттс.

Методологічну основу дослідження склали наступні підходи: порівняльний підхід, що дозволив порівняти європейські партії між собою по різних ознаках; конвенціональний підхід, що дозволив розглянути європартії як продукт домовленостей, а також консоціальний підхід, що дозволив врахувати зовнішні умови діяльності європартій у вигляді багатоскладних суспільств. У методологічну основу дослідження також включені філософські підстави досліджень партій, концепції федералізму і інтерговерменталізму, концепції внутріпартійних груп, моделі інституціоналізації політичних партій в цілому і європартій зокрема, моделі внутріпартійних течій і ухвалення рішень в європартіях.

У дослідженні застосовані наступні методи: метод аналізу ієрархічних процесів, що дозволив побудувати модель багаточинника впливу партійної системи ЄС на розвиток ЄС; метод експертних оцінок, що дозволив оцінити відносну релевантність.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому розроблена і застосована модель багаточинника впливу партійної системи ЄС на процес розвитку ЄС. Наукова новизна роботи також полягає в тому, що в ній запропонована нова модель розгляду партій.

Розділ 1

Висновок до розділу І

Виявлено, що європейською партією називається об'єднання партій країн-союзників в зонтичну організацію.

Досліджено, що європейські партії ґрунтуються на загальному світогляді. Довга історія у консерваторів, соціал-демократи, ліберали, зелені, ліві і євроскептики. Діяльність європартій ґрунтується на загальних зборах представників партий- союзників, політичного керівництва і секретаріату. На додаток до них, беруть участь в якійсь мірі об'єднання членів, такі як «молоді» або жіноче об'єднання, внесоюзніспостерігачі і представники дружних партій поза Європою.

Таким чином, європейські партії можна вважати головними чинниками впливу на європеїзацію країн-союзників. Проте, не кожен процес є результатом європеїзації за допомогою європейських партій, і на сьогоднішній день європеїзація партій підсилює європартії.

Отже, зважаючи на вищесказане, треба визнати важливу роль європартій в європеїзації, проте розвиток відбувається також поза межами держави. Переноситься також той досвід роботи, який в суспільних інститутах не пов'язаний з діяльністю партії, і щось витікаюче з особистого досвіду. У найближчому осяжному майбутньому усіляка європеїзація партій окріпне.

Розділ 2

Партійна система ЄС

Висновок до розділу 2

Таким чином, викладене вище дає підстави дійти таких висновків. В Європейському Парламенті на сучасному етапі діють такі провідні партії, як Європейська народна партія / Християнські демократи, Соціал- демократична партія Європи та Європейська ліберально-демократична партія реформ. Ці політичні об’єднання почали посідати ключові позиції в Європарламенті в 1980-х роках і відіграли вирішальну роль у становленні політичної системи Європейського Союзу та в його розвитку загалом.

Партійне представництво у Європейському Союзі, як власне і сам Європарламент, спроможні обстоювати інтереси своїх виборців й тим самим значно наблизити надбудовчі інститути Євросоюзу до громадян Європи. Досягнення цієї мети покликано сприяти розвитку демократії і подоланню кризових виявів (пов’язаних з прийняттям Конституції ЄС), які мають місце у цьому унікальному міждержавному об’єднанні.

Отже, Європейський парламент за багатьма показниками нагадує національні парламенти, де основною формою організації є поділ на партійні групи, котрі функціонують на основі не національної приналежності, а ідеологічної спорідненості. Організація політичних партій у ЄП є наслідком інституційної конфігурації ЄС та внутрішньо-парламентських імпульсів. Починаючи з першого скликання 1979 р., основні партійні групи показують доволі високий рівень єдності, яка має тенденцію до зростання. Особливо це стосується груп ЄНП, ПЄС та АЛДЄ. Зростання індексу згуртованості відбувалося поступово внаслідок зростання повноважень Європарламенту. Водночас показник згуртованості Європарламенту як єдиного цілого має тенденцію до зменшення, що є свідченням руху в напрямі більш демократичного парламенту з мінімальною виграшною більшістю та мінімальною програшною меншістю.

Важливе значення для партійних груп у процесі конкуренції та утворення коаліцій мають ідеологічні та програмні засади. Кожна партійна група більш охоче голосує разом з тією групою, яка перебуває ближче до неї на шкалі ідеологічної орієнтації. Зростання ідеологічної відстані між партійними групами має негативний ефект на можливість коаліційної співпраці між ними.

Формування коаліцій у ЄП має ситуативний та мінливий характер. Існує можливість утворення різноманітних коаліційних конфігурацій як правої так і лівої орієнтації, однак найефективнішою з точки зору стабільності ухвалення рішень залишається широка коаліція християнських демократів/консерваторів (ЄНП) та соціалістів (ПЄС).

 

 

Розділ 3

Висновок до розділу 3

Європейська народна партія (ЄНП) панєвропейска право-центристська загальноєвропейська політична партія. Заснована в 1976 році, ЄНП включає як колективні члени християнсько-демократичні, націоналістичні, консервативні та інші, орієнтовані в рамках право-центристської частини політичного спектру, партії країн Європи.

З представлених сьогодні в Європейському парламенті транснаціональних політичних партій пізніше за всіх передвиборний маніфест євровиборів обнародувала Європейська народна партія (ЄНП), найвпливовіша на сьогодні політична формація в масштабах ЄС. Думається, таке визначення – правда, з урахуванням реальної багатопартійності в Європі – недалеко від істини.

Сьогодні до складу ЄНП входять майже 40 партій, як правило, впливових у себе на батьківщині. Головним чином, це правоцентристські партії, багато хто має християнсько-демократичне коріння. Серед найбільш впливових можна назвати німецький ХДС, французький Союз за народний рух, італійський «Народ Свободи», іспанську Народну Партію, а також Національну коаліційну партію (Фінляндія), «Нову демократію» (Греція), «Фіне Гейл» (Ірландія), Християнсько-демократичний заклик (Нідерланди), Цивільну платформу (Польща), Соціал-демократичну партію (Португалія), Помірну коаліційну партію (Швеція). Поза всяким сумнівом, по величині «політичної ваги» в сучасній Європі закумульований в ЄНП правий центр домінує сьогодні в більшості вхідних в Євросоюз держав.

ЄНП це «об'єднання політичного центру, чиє коріння лежить в глибинах історії європейської цивілізації. Вона об'єднує національні партії з близькою ідеологією в державах-членах і асоційованих членах ЄС, а також підтримує близькі контакти з країнами можливими кандидатами».

ЄНП включає 16 розділів урядів країн членів Європейського союзу і 6 розділів урядів країн, що не входять в ЄС, також 13 членів Європейської комісії (зокрема голови Комісії), голова Європейської ради, голова Європейського парламенту і найбільша фракція в Європейському парламенті, яка складається з 265 членів. З 1990 року президентом ЄРР є колишній прем'єр-міністр Бельгії Вільфрід Мартенс.

Аналізуючи історичні передумови створення зазначеної європейської політичної групи, слід звернути увагу на те, що ідейними творцями ЄНП/ ХД стала група депутатів Парламентської Асамблеї, які знаходились під впливом ідей К. Аденауера та Р. Шумана. Виконуючи обов’язки голови Європарламенту, Р.Шуман усіма можливими засобами намагався прискорити інтеграцію Європи.

Критичний аналіз платформи ЄНП показує, що підходи сучасних правоцентристів, при всьому «соціальному нальоті», лежать в руслі ідей неолібералізму і атлантізма. Власне, це відповідає реальній внутрішній і зовнішній політиці правих урядів в країнах – членах Союзу. Тому успіх ЄНП на прийдешніх євровиборах лише підтвердить нинішню домінуючу політику ЄС. А цей успіх цілком реальний.

У Європарламенті збереглася тенденція до утворення «широкої коаліції» при голосуванні з більшості питань політики ЄС, в тому числі з питань зовнішньої політики[12]. Проте, у певних сферах політики ЄС (екологія, охорона здоров’я, громадянські свободи, гендерна рівність, розвиток, міжнародна торгівля) конкуренція між політичними групами різного ідеологічного спрямування посилилась[13]. Європейські експерти[14], прогнозують дальше посилення впливу ідеологічного чинника на коаліційну поведінку політичних груп Європарламенту.

До Європейської народної партії входить де­кілька молодіжних об’єднань, у тому числі укра­їнських. На відміну від роботи з молоддю в українських партіях, ЄНП діє у двох рівнозначних векторах: робота зі студентством (припартійна студентська організація - Європейське демократичне студентство) та безпосередньо робота з молоддю (через Молодіжну організацію Євро­пейської народної партії).

 

Розділ 4

Висновок до розділу 4

Узагальнюючи все наведене вище, можна зробити наступний висновок. Надзвичайно актуальним є створення й впровадження в практику економічного механізму особистої зацікавленості як працівників так і роботодавців, у створення здорових і безпечних умов праці що, в свою чергу, дозволить переорієнтувати працівників на безпечне виконання робіт.

Згідно діючому законодавству, роботодавець повинен створити для працівників безпечні, сприятливі умови праці. Однак, менталітет сучасного роботодавця, особливо на підприємствах недержавної форми власності, не дозволяє розглядати питання охорони праці як першочергові. Це питання залишається на другому місці, тому що, на перший погляд, не сприяють прибутковості організації. При цьому слід відзначити, що міжнародний досвід свідчить – організація праці, при якої інформуються вимоги безпеки і гігієни праці, підриває економічну ефективність установи і не може бути основою для стійкої стратегії розвитку.

Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є використання механізму колдоговірного регулювання питань охорони праці та захисту прав і інтересів працівників.

Четвертий розділ роботи присвячено аналізу охорони праці. В цілому стан охорони праці відповідає численним вимогам затверджених правил та стандартів. З метою поліпшення охорони праці в банківських установах до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійснені заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Для поліпшення умов праці в досліджуваному приміщенні необхідно покращити природне освітлення шляхом застосування матеріалів, що підвищують відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, а також вилучити сонцезахисні жалюзі.

 

Загальні висновки

Отже, Європейська народна партія (ЄНП) панєвропейска право-центристська загальноєвропейська політична партія. Заснована в 1976 році, ЄНП включає як колективні члени християнсько-демократичні, націоналістичні, консервативні та інші, орієнтовані в рамках право-центристської частини політичного спектру, партії країн Європи.

З представлених сьогодні в Європейському парламенті транснаціональних політичних партій пізніше за всіх передвиборний маніфест євровиборів обнародувала Європейська народна партія (ЄНП), найвпливовіша на сьогодні політична формація в масштабах ЄС. Думається, таке визначення – правда, з урахуванням реальної багатопартійності в Європі – недалеко від істини.

Сьогодні до складу ЄНП входять майже 40 партій, як правило, впливових у себе на батьківщині. Головним чином, це правоцентристські партії, багато хто має християнсько-демократичне коріння. Серед найбільш впливових можна назвати німецький ХДС, французький Союз за народний рух, італійський «Народ Свободи», іспанську Народну Партію, а також Національну коаліційну партію (Фінляндія), «Нову демократію» (Греція), «Фіне Гейл» (Ірландія), Християнсько-демократичний заклик (Нідерланди), Цивільну платформу (Польща), Соціал-демократичну партію (Португалія), Помірну коаліційну партію (Швеція). Поза всяким сумнівом, по величині «політичної ваги» в сучасній Європі закумульований в ЄНП правий центр домінує сьогодні в більшості вхідних в Євросоюз держав.

ЄНП це «об'єднання політичного центру, чиє коріння лежить в глибинах історії європейської цивілізації. Вона об'єднує національні партії з близькою ідеологією в державах-членах і асоційованих членах ЄС, а також підтримує близькі контакти з країнами можливими кандидатами».

ЄНП включає 16 розділів урядів країн членів Європейського союзу і 6 розділів урядів країн, що не входять в ЄС, також 13 членів Європейської комісії (зокрема голови Комісії), голова Європейської ради, голова Європейського парламенту і найбільша фракція в Європейському парламенті, яка складається з 265 членів. З 1990 року президентом ЄРР є колишній прем'єр-міністр Бельгії Вільфрід Мартенс.

Аналізуючи історичні передумови створення зазначеної європейської політичної групи, слід звернути увагу на те, що ідейними творцями ЄНП/ ХД стала група депутатів Парламентської Асамблеї, які знаходились під впливом ідей К. Аденауера та Р. Шумана. Виконуючи обов’язки голови Європарламенту, Р.Шуман усіма можливими засобами намагався прискорити інтеграцію Європи.

Критичний аналіз платформи ЄНП показує, що підходи сучасних правоцентристів, при всьому «соціальному нальоті», лежать в руслі ідей неолібералізму і атлантізма. Власне, це відповідає реальній внутрішній і зовнішній політиці правих урядів в країнах – членах Союзу. Тому успіх ЄНП на прийдешніх євровиборах лише підтвердить нинішню домінуючу політику ЄС. А цей успіх цілком реальний.

Встановлено, що трансформації національних політичних систем держав-членів ЄС, важливими елементами яких є політичні партії, які змушені адаптуватися до нових політичних реалій, породжених інтеграцією. Цей процес отримав назву європеїзації політичних партій і проявляється у змінах програмно-ідеологічних та організаційних аспектів їхнього функціонування, у трансформації характеру міжпартійної конкуренції в рамках партійної системи і змінах особливості взаємодії правлячих партій та уряду. Однак, найвідчутнішим наслідком європеїзації партій є активізація їхньої діяльності на загальноєвропейському рівні – інституціоналізація транснаціональних та наднаціональних партійних структур. Сьогодні на загальноєвропейському рівні функціонують два типи таких структур – загальноєвропейські партійні федерації (європартії) та партійні групи Європейського Парламенту. Їхня інституалізація розпочалася в середині 1950-х років, коли були утворені партійні групи в Асамблеї ЄСВС, а також позапарламентські організації християнських демократів, соціалістів і лібералів. У другій половині 1970-х рр. відбувалося поглиблення партійної співпраці шляхом створення більш інтегрованих федерацій політичних партій трьох вищенаведених партійних родин, а також шляхом налагодження кооперації в середовищі інших партійних родин (зелених, консерваторів, крайніх лівих, регіоналістів). В 1990-х та в 2000-х роках, внаслідок юридичного визнання статусу партій на європейському рівні та значного поглиблення інтеграції, відбувся перехід від транснаціональної партійної співпраці до формування наднаціональних партійних структур – європартій.

Існування усталених механізмів конкуренції та співпраці між партіями на рівні ЄС, їхній вплив на діяльність наднаціональних інститутів влади в ЄС, а також наявність в їхній діяльності чіткого програмно-ідеологічного підґрунтя дозволяє говорити про існування унікальної партійної системи Європейського Союзу, характерними ознаками якої є також цілісність, наявність власної структури, конфігурації, а також специфічних механізмів функціонування.

Партійна система ЄС складається з трьох важливих елементів: національних політичних партій, які беруть участь у роботі європартій, або мають своїх представників в інституціях ЄС, загальноєвропейських партійних федерацій (європартій) і партійних груп Європарламенту.

Встановлено, що тип або конфігурація партійної системи Європейського Союзу безпосередньо залежить від чинників інституційного оточення і соціополітичних поділів. Серед інституційних факторів слід назвати особливості політичної системи ЄС, яка є системою кооперативного федералізму з колегіальною виконавчою владою, консенсусний характер її функціонування, а також спосіб проведення загальноєвропейських виборів. Соціополітичні поділи, хоча і відрізняються в кожній окремо взятій державі, зважаючи на спільний історичний розвиток європейських держав, мають багато спільних ознак і зводяться до конкуренції партій у двовимірному політичному просторі ЄС на шкалі ліві-праві та інтеграція-суверенітет. На основі проведених досліджень вдалося показати, що партійна система ЄС є багатопартійною системою поміркованого плюралізму, де дві великі партії змагаються між собою на виборах, а згодом шукають підтримки в середовищі кількох менших партій, або ж утворюють коаліції між собою.

Європейський Парламент є єдиною інституцією ЄС, де діяльність політичних партій має безпосередній характер. Встановлено, що розвиток партійної системи в ЄП визначається позапарламентськими чинниками, які пов’язані з інституційною конфігурацією політичної системи ЄС і внутрішніми парламентськими імпульсами. Рівень розвитку партійної системи Європейського Парламенту залежить від трьох важливих показників: особливостей загальноєвропейських виборів, рівня згуртованості партійних груп ЄП та рівня конкуренції між ними.

Проведення прямих виборів до Європарламенту, починаючи з 1979 р., є важливим імпульсом для розвитку партійної системи ЄС. Однак відсутність уніфікованої виборчої системи, «другорядний характер» європейських виборів і домінування національної проблематики на цих виборах є негативним фактором для її подальшого розвитку.

Дослідження показало, що партійні групи з часом стають все більш гомогенними і показники їхньої згуртованості поступово наближаються до рівнів, які характерні для фракцій національних парламентів.

Також в процесі дослідження виявлено, що партійна система ЄП схильна до формування в ній так званої «великої коаліції» двох найбільших партійних груп ЄНП та ПЄС. Щоправда, дана особливість має тенденцію до зниження і протягом останніх 10 років частота спільних голосувань ЄНП та ПЄС зменшується.

На рівень єдності партійних груп та на їхню здатність конкурувати між собою суттєвий вплив мають наступні інституційні чинники: діяльність виконавчої влади в ЄС не залежить від підтримки постійної парламентської коаліції; значна фрагментація ЄП за національною ознакою (велика кількість національних партій); голосування в ЄП, яке відбувається за принципом прийняття рішень абсолютною більшістю, а також боротьба ЄП за нові повноваження в інституційній системі ЄС, що змушує партійні групи різних ідеологічних напрямків виступати єдиним фронтом.

Важливою властивістю загальноєвропейських партій є їхня здатність генерувати і пропагувати різноманітні ідеологічні та програмні позиції з основних питань розвитку Європейського Союзу. У дисертаційній роботі розкриті позиції чотирьох найбільших європартій як лівоцентриської (ПЄС, ЄПЗ), так і правоцентриської (ЄНП, ЄЛДПР) орієнтації з питань інституційного та соціально-економічного розвитку ЄС, фінансів, зовнішньої політики та політики безпеки, охорони навколишнього середовища, тощо.

Встановлено, що подальший розвиток партійної системи ЄС залежатиме від трьох чинників: вибору моделі політичної системи ЄС, розвитку правової бази, яка регулює утворення, діяльність та фінансування партійних структур на європейському рівні, а також від перспектив територіального розширення ЄС. Доведено, що найперспективнішою, з точки зору розвитку партійної системи ЄС, є запровадження парламентської моделі політичної системи ЄС з центральною роллю Європарламенту. За такої моделі партії відіграватимуть ключову роль у загальноєвропейських виборах, під час формування коаліцій більшості та в утворенні виконавчих структур.

Дослідження показали, що здатність європартій бути ефективними акторами європейської політики залежатиме і від правової визначеності їхньої діяльності. Існує потреба законодавчого закріплення внутрішньопартійної демократії, надання безпосереднього доступу європартіям до національних політичних систем, а також потреба у диференціації європартій, які функціонують на основі федеративних союзів національних партій, і європартій, що виникли в результаті ініціативи громадян Союзу та транснаціональних громадянських рухів.

Кожне розширення ЄС матиме різнобічний вплив на функціонування партійної системи, який полягає як у нових можливостях для окремих європартій збільшити свою чисельність і вплив, так і в загрозах зменшення гомогенності та єдності за рахунок приєднання нових партій. Процес розширення передбачає адаптацію національних партій, які прагнуть приєднатися до європартій. Глибина адаптації залежатиме від рівня наближеності політичних систем держав-кандидатів до політичних та правових цінностей ЄС.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….…………………...4

 

Розділ 1. Теоретичне дослідження особливостей Створення та діяльності політичних партій Європейського Союзу…………...9

 

1.1. Визначення та головні засади створення европартій…………………....9

1.2. Основи діяльності та організація роботи європартій…...……………....16

1.3. Транснаціональні партії та групи. Вплив европартій на формування політики ЄС…………………………………………………………………………..21

Висновок до розділу 1………………………………………………………………..38

 

Розділ 2. Партійна система ЄС……………………………………………..39

2.1. Структура партійної системи європейського парламенту……………...39

2.2. Партійна організація ЄП та рівень єдності партійних групп………….41

2.3 Партійна конкуренція та формування коаліцій……………………….…45

Висновок до розділу 2………………………………………………………………51

 

Розділ 3. шляхи розвитку Европейської народної партій………………………………………………………………………………..53

3.1. Виникнення та розвиток Європейської народної партії………………..53

3.2. Ідеологічні засади Європейської народної партії ………………………62