Місце молодіжних організацій Європейської народної партії в Європейському молодіжному русі та їх вплив на молодіжний рух України 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Місце молодіжних організацій Європейської народної партії в Європейському молодіжному русі та їх вплив на молодіжний рух України



 

Молодь віком від 15 до 24 складає 18 % населення планети, а діти до 15 років - ще 30 %, що в цілому становить майже половину світового населення [1, с. 3]. Ця група населення має свої специфічні потреби та проблеми, які потре бують особливої уваги та підходів до їх вирішен ня. Недаремно у «Всесвітній програмі дій Орга нізації Об’єднаних Націй щодо молоді до2000 року та на наступний період» серед пріори­тетних сфер, що вимагають вирішення (бідність, освіта, зайнятість, участь у процесах прийняття рішень, здоров’я, злочинність), акцентується і розвиток молодіжного потенціалу [27]. Існують різні шляхи й підходи до розкриття та підтримки цього потенціалу, і серед них - ефективна моло­діжна політика, що здатна стати інструментом для вирішення нагальних потреб молоді.

Залежно від інтересів та потреб молодь об’ єднується в різні групи, рухи, неформальні та формальні організації, і таким чином формуєть­ся сучасний молодіжний рух. Молодіжні рухи виникають у процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, а їхні зміст і форма діяльності значною мірою відображають соціокультурну, історичну, демо­графічну, політичну та інші складові специфіки кожної окремої країни, та ситуацій, які в ній ви­никають.

Молодіжні рухи завжди відігравали активну роль у розвитку суспільства та в утвердженні демократії. У світі такі рухи існуть уже багато десятиліть, всебічно підтримуються й активно розвиваються. Для України, що перебуває у про­цесі розбудови своєї державності, важливим для вивчення та запозичення є позитивний досвід ін­ших країн.

Серед науковців, які розглядали питання єв­ропейського молодіжного руху, слід назвати та­ких: Х. Гиру, А. Дайфала, Л. Ландау, Г Сітара- ман, Р. Уоррен, К. Хансон. Для дослідження ста­ну молодіжної політики в Європі створені спеціальні інституції, які проводять постійний моніторинг та аналізують цю проблематику. Од­нією з найвпливовіших серед них є Європей­ський центр знань з молодіжної політики [26]. В Україні аналогічною структурою є Державний інститут сімейної та молодіжної політики [2], котрий постійно передає дані до Європейського центру знань з молодіжної політики, а працівни­ки обох структур регулярно проводять спільні заходи. Серед українських дослідників проблем молоді та розвитку молодіжних рухів треба назвати М. Головатого, Т. Ковалеву, О. Корнієв- ського, Н. Латову, Ю. Латова, Г. Лукса, В. Павловського, І. Селезнева, О. Тарасова.

Російські науковці пропонують ввести окре­му науку ювенологію - комплексне міждисци­плінарне знання про молодь, що використовує в своїй діяльності дані соціології, психології, по­літичних наук, педагогіки та філософії [19]. В Україні поки що ювенологія не набула поши­рення, а дослідження молодіжних рухів та моло­діжної політики є стихійним.

Є різні підходи до визначення поняття моло­діжного руху. Зокрема, дослідниця О. Ареф’єва визначає молодіжний рух як масову форму соці­ альної активності молоді, яка спрямована на змі­ну системи наявних громадянських відносин [10, с. 124]. Є. Костенко вважає, що молодіжний рух - це масова організована соціально-політична активність, спрямована на реалізацію як специ­фічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об’єктивні інте­реси яких відповідають інтересам молоді [8, с. 37]. На думку Н. Хохлової, молодіжний рух - це сукупність молодіжних організацій, що їх створюють активна частина молодих людей, лі­дери політичних партій з метою задоволення певних соціальних, політичних та особистих по­треб, підготовки зміни політичної еліти [19]. О. Корнієвський та В. Якушик пропонують таке визначення молодіжного руху: це один з елемен­тів суспільно-політичної системи, представле­ний певним чином організованими молодіжни­ми громадськими (в тому числі й політичними) силами, які тією чи іншою мірою усвідомлюють свою власну специфічність - особливості свого місця та ролі в суспільстві й своїх власних (гру­пових, стратових) інтересів, здійснюють певну діяльність, спрямовану на реалізацію цих інте­ресів та ствердження своєї специфічності й влас­ної ролі в суспільстві [6, с. 7].

Найактивнішими учасниками молодіжних рухів є молодіжні організації. У Законі України «Про молодіжні та дитячі громадські організа­ції» визначено, що молодіжні громадські органі­зації - це об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх за­конних соціальних, економічних, творчих, духо­вних та інших спільних інтересів [3]. Моло­діжна організація - це формальне чи нефор­мальне об’ єднання молодих людей, метою якого є досягнення спільної мети, вирішення проблем, лобіювання власних інтересів у певних держав­них, громадських чи інших установах.

В основі типологій молодіжних об’єднань можуть бути різні критерії (вибір яких залежить від пізнавальних та інтерпретаційних цілей до­слідника), що розглядаються як важлива, суттєва ознака об’єкта дослідження, на базі якої будують класифікацію [21, с. 3-17].

З урахуванням територіальної сфери фак­тичної діяльності молодіжної організації можна розділити на: 1) діючі на всій території країни (прикладом можуть бути чисельні громадські організації всеукраїнського рівня); 2) “столичні” (тобто такі, в яких практично відсутні осередки в “провінції”); 3) регіональні; 4) локальні; 5) “па­перові” - такі, що існують лише в текстах юридичних або політичних документів; 6) “фан­томні”, які мають місце тільки в уяві їхніх “ке­рівників” чи “активістів”. За політико-правовим статусом щодо територіальної сфери своєї діяльності організації поділяються на: 1) надна­ціональні, тобто такі, що в конкретній країні представлені “національним або регіональним підрозділом” міжнародної організації; 2) загаль­нонаціональні (тобто такі, що діють на всій те­риторії країни; 3) регіональні; 4) локальні (суто місцеві)» [6, 22]. За територіальною ознакою: 1) загально­європейські (тобто такі, що діють на всій терито­рії Європи), 2) частково-європейські (які діють на території Європи, але в одній або декількох державах їхнього представництва немає або ж воно перебуває в зародковому стані), 3) локально- європейські (які мають формальний статус за­гальноєвропейських організацій, але діють лише в декількох державах на території Європи). За статутно-організаційною ознакою: 1) незалежні організації (тобто ті, в яких члени організації ви­значають сферу та напрямок діяльності), 2) ло­яльні до політичної партії (які формально не є припартійними, але у своїй діяльності всіляко підтримують та популяризують ідеї певної пар­тії), 3) припартійні (які створювались та діють як молодіжне крило партії).

Також важливим чинником для побудови ти­пології організацій є політична ідеологія. При­міром, В. Якушик виділяє організації, що базу­ється на таких політичних ідеологіях: 1) анар­хістські; 2) комуністичні; 3) соціалістичні; 4) ліберальні; 5) консервативні; 6) традиціоналістські; 7) фашистські [20, с. 182-184]. На основі релігії: 1) християнсько-кон­сервативні, 2) християнсько-демократичні; на основі політично-економічного вектору: 1) соці­алістичні, 2) ліберальні, 3) консервативні, 4) де­мократичні. Хоча ці типи можуть поєднувати елементи різних класифікацій, основою полі­тичної ідеології є демократія.

Окрім того, для дослідження діяльності мо­лодіжних організацій як в Україні, так і в Європі можливо також використовувати таку класифі­кацію: 1) молодіжні філії політичних партій; громадсько-політичні організації молоді; молодіжні фахові об’єднання, організації за інтересами; 4) благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди; 5) національні мо­лодіжні організації; 6) студентський рух; 7) мо­лодіжні партії [9, с. 70-76].

Одними із найбільших у Європі молодіжни­ми організаціями є припартійні молодіжні об’єднання Європейської народної партії, що нині представлена найбільшою групою в Євро­пейському Парламенті - Групою Європейської Народної Партії (ЄНП - Християнські демокра­ти) [24]. Згідно з позицією ЄНП і задекларовани­ми принципами та цінностями, партія належить до об’ єднань із консервативною соціально- політичною ідеологією.

До Європейської народної партії входить де­кілька молодіжних об’єднань, у тому числі укра­їнських. На відміну від роботи з молоддю в українських партіях, ЄНП діє у двох рівнозначних векторах: робота зі студентством (припартійна студентська організація - Європейське демократичне студентство) та безпосередньо робота з молоддю (через Молодіжну організацію Євро­пейської народної партії).

Так, Демократичний Альянс (у минулому Всеукраїнська молодіжна громадська організа­ція «Християнсько-демократична молодь Украї­ни») [16] є членом МЄНП (молодіжна організа­ція Європейської народної партії, об’єднує 48 організацій з 35 країн Європи) [22]. За час своєї діяльності в МЄНП Демократичний Альянс ба­гато разів був ініціатором різних рішень та полі­тичних резолюцій. Активність організації спри­яла встановленню партнерських відносин із ба­гатьма молодіжними організаціями європейських країн, які втілилися в десятки реалізованих про­ ектів в Україні й поза її межами. У складі МЄНП також є Молодий рух [15] та Батьківщина моло­да [17].

Європейське демократичне студентство (ЄДС) - студентська організація Європейської народної партії, що була заснована ще в липні 1958 р. у Відні [23]. ЄДС допомагала зробити перші кроки у великій політиці багатьом тепе­рішнім посадовцям Європейського Союзу. На­приклад, колишній голова ЄДС (1974-1976 рр.) Карл Білдт був у 1992-1995 рр. прем’єр- міністром Швеції; Іан Тейлор (голова ЄДС у 1971-1972 рр.) став міністром, а згодом за до­сягнення в сфері політики отримав орден Єлиза­вети ІІ. Член бюро Лоуіз Галеа стала міністром освіти Мальти, а колишній голова ЄДС Торн Спенсор був нагороджений медаллю Роберта Шумана і сьогодні є депутатом Європейського Парламенту. Діяльність в ЄДС стала початком їхньої політичної кар’єри, там вони здобули пер­ший досвід публічних виступів, виборів, побудо­ви кампаній тощо.

Від України членом ЄДС є Всеукраїнська мо­лодіжна громадська організація «Українська сту­дентська спілка» (УСС) [14].

Нині в ЄДС криза управління. Поступово члени організації втрачають інтерес до активних дій та участі в керівних органах ЄДС. Це сталося через нову систему членства, прийняту в 2011 р., за якою збільшено суму членських внесків май­же для 80 % організацій, що великою мірою ста­ло перешкодою для діяльності деяких організа­цій, особливо з пострадянських країн. До того ж ця система дає змогу організаціям із «багатих» країн мати більшу кількість голосів за рахунок плати членських внесків вищої категорії, що ро­бить систему виборів із самого початку дискри­мінаційною.

Для УСС Європейське демократичне сту­дентство є джерелом постійних міжнародних проектів, контактів та здобуття досвіду побудо­ви організаційної структури й проведення ви­борчих кампаній. Досвід, набутий під час діяль­ності в УСС та ЄДС, допоміг побудувати полі­тичну кар’єру таким депутатам Верховної Ради України, як В. Кириленко та О. Доній. Теперіш­ній голова УСС С. Куценко - екс-радник колиш­нього міністра молоді та спорту України Ю. Пав­ленка, а голова Одеської філії С. Осауленко стала депутатом Одеської міської ради.

З-понад великої кількості громадських орга­нізацій, що діють в Україні, своє представництво в міжнародних організаціях має дуже малий від­соток. Переважно це організації, материнські партії яких входять до структур європейських політичних партій.

Європейські молодіжні припартійні організа­ції мають багаторічну історію діяльності. За цей час вони набули власного досвіду та впливовості не лише в своїй материнській партії, а й у полі­тиці як окремих країн, так і Європейському Со­юзі в цілому. Натомість українські припартійні молодіжні організації наразі не впливають не лише на порядок денний в українській політиці, а й на політичне керівництво материнських пар­тій. Українські припартійні молодіжні організа­ції не є ефективними виразниками захисту прав та потреб молоді, нездатні їх обстоювати та впливати на процеси прийняття рішень.

Членство в молодіжних припартійних євро­пейських організаціях є однією з передумов успішної побудови політичної кар’єри в майбут­ньому. Цей принцип формувався роками та має успішну методику для перейняття українськими припартійними організаціями. Фактично моло­діжні організації відіграють роль «соціального ліфта», який не лише формує майбутніх політич­них лідерів, а й є своєрідною базою кадрів полі­тичних активістів для материнської партії.

Загалом для України характерним є досить низький рівень розвитку припартійних молодіж­них організацій, які розглядають радше як деше­вий агітаційний ресурс, аніж виразник потреб молодих виборців. Саме тому перед науковцями постає завдання вивчення досвіду європейських молодіжних припартійних організацій, який сприятиме формуванню ефективної молодіжної політики, фахової політичної еліти та підвищить активність і політичну культуру молоді, а, як на­слідок, - громадян України в цілому.

 

Висновок до розділу 3

Європейська народна партія (ЄНП) панєвропейска право-центристська загальноєвропейська політична партія. Заснована в 1976 році, ЄНП включає як колективні члени християнсько-демократичні, націоналістичні, консервативні та інші, орієнтовані в рамках право-центристської частини політичного спектру, партії країн Європи.

З представлених сьогодні в Європейському парламенті транснаціональних політичних партій пізніше за всіх передвиборний маніфест євровиборів обнародувала Європейська народна партія (ЄНП), найвпливовіша на сьогодні політична формація в масштабах ЄС. Думається, таке визначення – правда, з урахуванням реальної багатопартійності в Європі – недалеко від істини.

Сьогодні до складу ЄНП входять майже 40 партій, як правило, впливових у себе на батьківщині. Головним чином, це правоцентристські партії, багато хто має християнсько-демократичне коріння. Серед найбільш впливових можна назвати німецький ХДС, французький Союз за народний рух, італійський «Народ Свободи», іспанську Народну Партію, а також Національну коаліційну партію (Фінляндія), «Нову демократію» (Греція), «Фіне Гейл» (Ірландія), Християнсько-демократичний заклик (Нідерланди), Цивільну платформу (Польща), Соціал-демократичну партію (Португалія), Помірну коаліційну партію (Швеція). Поза всяким сумнівом, по величині «політичної ваги» в сучасній Європі закумульований в ЄНП правий центр домінує сьогодні в більшості вхідних в Євросоюз держав.

ЄНП це «об'єднання політичного центру, чиє коріння лежить в глибинах історії європейської цивілізації. Вона об'єднує національні партії з близькою ідеологією в державах-членах і асоційованих членах ЄС, а також підтримує близькі контакти з країнами можливими кандидатами».

ЄНП включає 16 розділів урядів країн членів Європейського союзу і 6 розділів урядів країн, що не входять в ЄС, також 13 членів Європейської комісії (зокрема голови Комісії), голова Європейської ради, голова Європейського парламенту і найбільша фракція в Європейському парламенті, яка складається з 265 членів. З 1990 року президентом ЄРР є колишній прем'єр-міністр Бельгії Вільфрід Мартенс.

Аналізуючи історичні передумови створення зазначеної європейської політичної групи, слід звернути увагу на те, що ідейними творцями ЄНП/ ХД стала група депутатів Парламентської Асамблеї, які знаходились під впливом ідей К. Аденауера та Р. Шумана. Виконуючи обов’язки голови Європарламенту, Р.Шуман усіма можливими засобами намагався прискорити інтеграцію Європи.

Критичний аналіз платформи ЄНП показує, що підходи сучасних правоцентристів, при всьому «соціальному нальоті», лежать в руслі ідей неолібералізму і атлантізма. Власне, це відповідає реальній внутрішній і зовнішній політиці правих урядів в країнах – членах Союзу. Тому успіх ЄНП на прийдешніх євровиборах лише підтвердить нинішню домінуючу політику ЄС. А цей успіх цілком реальний.

У Європарламенті збереглася тенденція до утворення «широкої коаліції» при голосуванні з більшості питань політики ЄС, в тому числі з питань зовнішньої політики[12]. Проте, у певних сферах політики ЄС (екологія, охорона здоров’я, громадянські свободи, гендерна рівність, розвиток, міжнародна торгівля) конкуренція між політичними групами різного ідеологічного спрямування посилилась[13]. Європейські експерти[14], прогнозують дальше посилення впливу ідеологічного чинника на коаліційну поведінку політичних груп Європарламенту.

До Європейської народної партії входить де­кілька молодіжних об’єднань, у тому числі укра­їнських. На відміну від роботи з молоддю в українських партіях, ЄНП діє у двох рівнозначних векторах: робота зі студентством (припартійна студентська організація - Європейське демократичне студентство) та безпосередньо робота з молоддю (через Молодіжну організацію Євро­пейської народної партії).

 

Розділ 4





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; просмотров: 181; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.153.166.111 (0.013 с.)