Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я.

Античні міста Північного Причорномор’я— міста-держави, засновані греками в 7 — 5 століттях до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України. Найбільшими з них були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля села Парутино, на правому березі Бузького лиману), Керкінітіда (на місці сучасної Євпаторії), Херсонес (біля сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на місці сучасної Керчі).

Головною причиною колонізації була примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких держав Греції.. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавленна також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, художній посуд та інше.

Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в 7 столітті до н. е. Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста скоро стали самостійними рабовласницькими містами-державами. Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші протягом усього свого існування були самоврядними містами (полісами).

В містах розвивалися металургійне, каменярське, деревообробне, гончарне, ювелірне, косторізне та інші ремесла, а також риболовний промисел і виноробство. В міста Греції, Малої Азії, Єгипту з цих міст вивозили хліб, рибу, хутра, продукти тваринництва.

Населення античних міст складалося з греків і виходців з місцевих племен. Міста мали постійний економічний і культурний взаємовплив і зв'язки з місцевими племенами — скіфами, сарматами, таврами, фракійцями та іншими.

З початку 3 століття н. е. у зв'язку з кризою рабовласницького ладу почався занепад усіх античних міст, а навала гунів у 4 столітті призвела до загибелі їх.

Ніконій Назва міста походить, можливо, від імені Ойкіста.

Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани.

ЗаснованийпереселенцямизІоніївостаннійтретині 6 ст. дон. е., Ніконійявлявсобоюневеликийполісщоскладавсяізвласнемістаіблизькодесяткалівобережнихсільськихпоселеньізземлянковоюзабудовою. Основу економіки становило землеробство
Підтримував торгівельні зв'язки з містами Іонії, Антіки, острівною Грецією, з Істрією, Ольвією.В 6 — першій половині 5 ст. дон. е. забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу.На другу половину 5-4 ст. до н. е. припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди.Близько третьої чверті 4 ст. дон. е. Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н. е. занепад посилюється, а з нашестями гелатів та інших варварських племен місто остаточно гине.
В 1-4 ст. н. е. життя в ньому відновлюється, але цей період майже не досліджений.

Тіра
Назва міста походить від грецької назви Дністра — Тірас. Місцерозташування залишків Тіри — околиця сучасного Білгорода-Дністровського Одеської області.Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6 ст. — початок 5 ст. до н. е.В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина 1 ст. до н. е. — 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти.Час першого розвитку починається з 5-го ст. до н. е. і триває до 3-го ст. до н. е.Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст. дон. е.За римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. дон. е. в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів.В середині 3 ст. н. е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотоводством, міншою мірою — ремеслами. Тіра мала сільську округу (хору). Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.

Борисфеніда
Назва походить від грецької назви Дніпра — Борисфен.Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині 7-го ст. до н. е.На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія.В 1 половині 6-го ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди
Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією.
Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування.Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н. е.Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

Ольвія — давньогрецькою мовою означає -"щаслива".
Розташована на правому березі Південнобузького лиману.. Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст. до н. е. чи в першій половині 6 ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.Топографічно Ольвія складалася з трьох частин — Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. В історії міста й держави простежуються два великі періоди.Перший період охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н. е. Забудована в другій половині 4 ст. до н. е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н. е. Ольвія набуває звичайного для старогрецькогоміста виглядуЖитлові споруди Ольвії — звичайно одноповерхові з підвалами. Виявленно священні ділянки.Деякий час Ольвія входила до Афінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші — спочатку це були литі «дельфінчики», трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н. е. карбує звичайні для античного світу монети.
Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля. В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н. е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н. е. починається поступовий занепад.

Близько середини 1 ст. до н. е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.В середині 2 ст. до н. е. місто увійшло до складу римської провінції Нижня Мезія.2 ст. — перша половина 3 ст. н. е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби.В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н. е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше 2-ї четверті 4 ст. н. е.
Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії еліністичної доби у звичайних ґрунтових прямокутних у плані ямах — на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям

Херсонес Таврійський

Назва походить від грецького слова «півострів».

Руїни міста розташовані на околиці сучасного Севастополя.

Херсонес заснований у 422—421 році до н. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської.

Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н. е.

Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя.

Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи — цитадель.

Наприкінці 4 ст. до н. е. Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто — Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Західного Криму.

У 179 році до н. е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком I про «дружбу». Однак уже в середині 2 ст. до н. е. Північно-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата VI Євпатора. Під час його походів на скіфів (110—108 рр. до н. е.) Херсонес було звільнено від скіфської залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н. е.

Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостер ігається повний занепад.