Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляційних скарг, наслідки розгляду.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляційних скарг, наслідки розгляду.



1. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.

Осудність — це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Стан осудності — це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її певного віку.(презумція).

Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину (об'єкта, суспільне небезпечного діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільне небезпечних наслідків). Здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) повинна бути пов'язана зі здатністю контролювати, керувати своїми вчинками.

*Обмежена осудність. Ст 20 передбачає, що підлягає крим в-сті особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через психічний розлад повною мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними.

1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу

2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається;

3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і крим в-сті за вчинене.

 

Неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК. «немогла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки».

1.Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини.

а) хронічна психічна хвороба-ці хвороби є прогресуючими, важковиліковними чи взагалі невиліковними.(шизофренія, епілепсія)

б) тимчасовий розлад психічної діяльності-гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді нападів(біла гарячка)

в) недоумство-найтяжче психічне захворювання (психічне каліцтво). Воно є постійним, природженим видом порушення психіки, що вражає розумові здібності людини.

г) інший хворобливий стан психіки-розуміють такі хворобливі розлади психіки, що їх не охоплюють раніше названі три види психічних захворювань.(наркотичне голодування)

Для наявності медичного критерію неосудності досить встановити, що на час вчинення суспільне небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань.

Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

2.Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

ознаки:

1) інтелектуальною — особа не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність).

Особа не здатна усвідомлювати фактичну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, підпалює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність.

Особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільне небезпечний характер.

2) вольовою — особа не могла керувати ними, такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Юридичний критерій містить у собі ознаки, що визначають тяжкість захворювання, глибину враження психіки, ступінь впливу психічного захворювання на здатність усвідомлювати характер вчинюваного діяння, його наслідки і керувати своїми вчинками.

 

2. Державна зрада та її відмінність від шпигунства

Об'єктом злочину є державна безпека України у будь-якій її сфері.

Об'єктивна сторона державної зради може виявлятися у таких формах: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної д-сті проти У.

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідного діяння, яким особа надала допомогу в проведенні підривної д-сті проти України.

Склад злочину - формальний.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років, обов'язково громадянин України.

Суб'єктивна сторона злочину х-ться виною у вигляді прямого умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає наслідки та бажає їх настання.

 

Стаття 114. Шпигунство. Безпосереднім об'єктом є державна безпека України в інформаційній, а також політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах.

Предметом злочину є відомості, що становлять державну таємницю, які матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.

Відомості що становлять державну таємницю — це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і яку рішенням державних експертів з питань таємниці визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Об'єктивна сторона злочину полягає у таких діях: передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

Передача відомостей - це їх усне повідомлення або їх пересилання.

Шпигунство є закінченим, якщо воно вчинене у вигляді передачі певних відомостей - з моменту їх фактичного повідомлення, відправлення адресату чи посереднику, закладення в тайник, передачі предмета, який відкриває доступ до них, відповідно до домовленості з адресатом, а у вигляді збирання — з моменту зосередження в будь-якому місці хоча б частини відповідної інформації за наявності мети передати її відповідній іїтоземній державі, іноземній організації або їх представникам. Суб'єктом злочину може бути тільки іноземець або особа без громадянства.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Відмінність: громадянство субєктів!!

 

3. Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляційних скарг, наслідки розгляду.

 

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених ст394КПК;(-Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні; - Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним)

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного х-ру;

3) інші ухвали.

В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційна скарга може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного х-ру - протягом 30 днів з дня їх проголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом 7 днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді - протягом 5 днів з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

4. Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами крим провадження.

Наслідки подання апеляційної скарги

1. Подання апеляційної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили.

2. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

 

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 123; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.191.202 (0.009 с.)