Кримінальна відповідальність за хабарництво.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кримінальна відповідальність за хабарництво.



3.Поняття та система засад кримінального провадження (принципів кримінального|карного| процесу).

 

 

1.Звільнення від крим в-сті — це реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину.

ВИДИ:

Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення:

1) у випадках, передбачених КК;

2) на підставі Закону України про амністію;

3) на підставі Указу Президента України про помилування.

Від того, де в КК передбачена підстава звільнення від крим в-сті:

1) у Загальній частині

2) в Особливій частині КК

5 ВИДІВ ЗВІЛЬНЕННЯ:

1.у зв'язку з дійовим каяттям - особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від крим в-сті, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завданні нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

2.у зв'язку з примиренням винного з потерпілим - особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду

3.у зв'язку з передачею особи на поруки - особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку

4.у зв'язку із зміною обстановки - особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від відповідальності, якщо буде визнано, що під час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною

5.у зв'язку із закінченням строків давності.

ст.49:

1) два роки з дня вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менше суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки з дня вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п 'ять років з дня вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років з дня вчинення тяжкого злочину;

5) п 'ятнадцять років з дня вчинення особливо тяжкого злочину.

 

3. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;(людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави)

2) законність;(дотримання вимог КУ і законів У.)

3) рівність перед законом і судом;(не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять...)

4) повага до людської гідності;(Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність,утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність)

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;(ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом)

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;(Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням)

7) таємниця спілкування;(кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов)

8) невтручання у приватне життя;(Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди)

9) недоторканність права власності;(здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення)

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;(Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили)

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;(особа не може бути примушена визнати свою винуватість)

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;(Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника)

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;(Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону)

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;(Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг)

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;(Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно)

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;(Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.)

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків;(Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень)

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

 

 

2. Хабар - це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет хабара має виключно матеріальний характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, користування майном або право вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Кримінальну відповідальність за хабарництво можна охарактеризувати через три пов'язані між собою склади злочинів:

одержання хабара (ст.368),

давання хабара (ст.369);

провокацію хабара (ст.370).

Об'єкт злочинів - службові відносини.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел.

 

Стаття 368. Одержання хабара.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 368) полягає в одержанні хабара в будь-якій формі (це прийняття службовою особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання дій, котрі вона могла чи повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів через своє службове становище). Способи одержання хабара можуть бути різними, однак можна вирізнити дві основні форми:

1) просту (полягає в безпосередньому врученні предмета хабара службовій особі, Ті рідним або близьким, передачі його через посередника чи третіх осіб);

2) завуальовану (факт одержання хабара маскується під зовні законну угоду та виглядає як ціпком законна операція; укладення законної угоди, нарахування й виплата заробітної плати чи премії, оплата послуг, консультації, експертизи тощо).

Злочин є закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара (формальний склад). При цьому не має значення, чи одержала службова особа хабар для себе особисто або для близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо).

Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками: є вчинення його:

- у великому розмірі;

- службовою особою, яка займає відповідальне становище;

- за попередньою змовою групою осіб;

- повторно;

- поєднане з вимаганням хабара;

- в особливо великих розмірах;

- службовою особою, яка займає особливе службове становище.

 

Стаття 369. Пропозиція або давання хабара.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готовність на передачу хабара. Пропозиція надати хабар може мати конклюдентний чи не конклюдентний характер. Під даванням хабара слід вважати передачу особисто або через посередників службовій особі майна, права на майно або вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання (невиконання) в інтересах того, хто дає хабар або третіх осіб, дій з використанням службового становища. Хабар може передаватися в будь-якій формі – відкритій або завуальованій.

Об'єктивна сторона злочину полягає в передачі хабара, тому для кваліфікації не має значення, хто є власником матеріальних благ, що передаються як хабар, - той, хто його дає, або інші особи; діє він з власної ініціативи або від імені (за дорученням, проханням) та в інтересах інших осіб; чи є ці особи фізичними або юридичними. Якщо предмет хабара викрадений або здобутий іншим злочинним шляхом, дії того, хто дає хабар, кваліфікуються за сукупністю.

Пропозиція давання хабара є закінченим злочином з моменту звернення до іншої особи про готовність на передачу хабар. Давання хабара визнається закінченим злочином з моменту прийняття службовою особою хоча б його частини матеріальних цінностей або вигід (пільг) майнового характеру.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

Суб'єктивна сторона давання хабара містить лише прямий умисел і винний усвідомлює, що передає незаконну винагороду саме як хабар.

Кваліфікуючою ознакою: є вчинення його повторно.

 

Стаття 370. Провокація хабара або комерційного підкупу.

Об'єктивна сторона провокації хабара полягає в штучному створенні службовою особою таких обставин і умов, що зумовлюють або пропозицію, або одержання хабара.

Конкретні способи провокації можуть бути різноманітними: натяки, пропозиції, поради, рекомендації, умовляння, вказівки тощо.

Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа.

З суб'єктивної сторони винний діє тільки з прямим умислом (завідомо, свідомо), керуючись при цьому різними мотивами (помста, кар'єризм, заздрість, пихатість, прагнення уславитися як «борець» з корупцією, поліпшити показники в роботі тощо) і переслідуючи спеціальну мету – викрити того, хто дав або взяв (або того та іншого) хабара.

Кваліфікуючою ознакою: є вчинення його службовою особою правоохоронного органу.

 

 

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 130; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.90.49.108 (0.019 с.)