Поняття та система кримінального права. Принципи кримінального права.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

Поняття та система кримінального права. Принципи кримінального права.

Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров’я особи.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

Загальні умови призначення покарання за кримінальним законодавством України.

Злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

Дія кримінального закону у просторі та за колом осіб. Місце скоєння злочину.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

Поняття співучасті у вчиненні злочину: її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.

Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.

Підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

1. Співучасть - умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Співучасть можлива лише в умисних злочинах.

При розкритті змісту співучасті слід встановлювати його об'єктивні і суб'єктивні ознаки. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ:

1) наявність двох чи більше суб'єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того умисного злочину;

2) спільність їх участі у злочині;

3) єдиний злочинний наслідок

4) наявність причинного зв'язоку між діянням кожного співучасника і загальним злочинним наслідком.дії (бездіяльність).

СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ:

1) наявність у кожного з співучасників прямого умислу що до спільних дій і прямого або непрямого умислу стосовно злочинного результату.

2) кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє злочин спільно з іншими його учасниками.

Що стосується мотивів дій співучасників, то вони можуть бути як однаковими, так і різними.

Визначають форми співучасті:

- без попередньої змови – 2 на більше співучасників;

- за попередньою змовою – 2 та більше співучасників;

- організована група – 3 та більше співучасників;

- злочинна організація – 5 та більше співучасників.

В статтях ОЧ форми співучасті виступають в якості кваліфікуючих ознак.

 

2.Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Об'єктом злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.

Потерпілими від злочину є неповнолітні — особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку.

Втягнення — це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї; у такої особи виникає бажання поводитись певним чином.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх:

1) у злочинну діяльність;

2) у пияцтво;

3) у зайняття жебрацтвом;

4) у заняття азартними іграми.

Втягування неповнолітнього в злочинну діяльність проявляється в діях дорослої особи, пов'язаних з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього і вчинених з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце і спосіб вчинення злочину, розпивання спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшення схилення його до вчинення злочину.

Втягнення в злочинну діяльність означає втягнення у вчинення одного чи кількох злочинів.

Втягнення в пияцтво — це неодноразове спільне з неповнолітнім вживання спиртних напоїв або придбання для нього таких напоїв. Зайняття жебрацтвом — це систематичне випрошування грошей у сторонніх осіб. Втягнення в азартні ігри — це умисне схилення до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення винною особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин.

Суб'єкт злочину — осудна особа, яка досягла 18-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

 

3.Підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Підстави:

1. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

2. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час крим провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

3. Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

4. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших НПА, якими скасовані закони та інші НПА, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

 

Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

2. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі вчинення суддею злочину, внаслідок якого ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подається до суду тієї інстанції, суддею якого він був.

 

Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом 2 місяців з дня її надходження.

2. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

3. Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.

 

4. Суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

 

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 5

Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони злочину для кваліфікації.

Кримінальна відповідальність за вбивства, які скоєні при пом’якшуючих обставинах.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6

Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації злочину.

Екзаменаційний білет № 7

Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною.

Державна зрада та її відмінність від шпигунства.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8

Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.

Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.

Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

 

1. Відповідно до ст..13 незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Готування до злочину – це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності крім випадків, коли в діях особи міститься склад іншого злочину.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею ОЧ, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

 

Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у ст. ст. 14 та 15 і у відповідній статті Особливої частини КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з обов'язковим посиланням на ст. ст. 14 або 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини КК сформульовані як закінчені посягання. При цьому кожна попередня стадія поглинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує.

 

Покарання за готування до злочину та замах на нього призначається за тією ж статтею КК, що і за закінчений злочин. При цьому, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

 

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

ОЗНАКИ:

а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин - дійсна і безповоротна відмова особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому.

б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи-особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочинну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовляння або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочинної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмовляється від доведення злочину до кінця.

в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця - особа вважає, що причини (обставини), які він не в змозі перебороти (подолати) для закінчення початого їм злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити.

Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

ВІДМІННІСТЬ:

Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині. Дійове каяття має місце як при незакінченому, так і при закінченому злочині.

Добровільна відмова може виявитися й у бездіяльності. Дійове каяття завжди потребує тільки активної поведінки.

 

2. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів – це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров‘ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

Основний об’єкт – здоров’я населення.

Певній групі злочинів властивий додатковий об’єкт. Так, при викраденні наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 308 КК) поряд із здоров’ям шкода заподіюється і відносинам власності, а у разі незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК) порушується нормальна діяльність відповідних установ. Відносини власності та нормальна діяльність підприємств та установ виступають в таких випадках як додаткові об’єкти посягання.

Переважна більшість злочинів даної категорії вимагає встановлення ознак предмету посягання. Більшість предметів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, введені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

1. Наркотичні засоби– це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, що становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання (списки № 1 таблиць І, II, III Переліку).

Наркотичні засоби є предметом злочинів, передбачених статтями 305, 307, 308 і 309 КК.

Ознаки наркотичних засобів як предмету злочинів:

1) медична ознака характеризує здатність вказаних засобів при їх вживанні викликати наркотичне сп’яніння (ейфорію – хворобливі зміни в організмі людини), а при неодноразовому вживанні й захворювання на наркоманію – стійкий хворобливий потяг до таких засобів.

2) юридична ознака означає, що засіб віднесено до наркотичних за поданням Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в офіційних друкованих виданнях

До НЗ відносять: гашиш, екстракти каннабісу, макова солома,марихуана, опій,опій ацетильований, опій екстракційний, рослина виду мак снотворний, рослина роду коноплі, морфій,героїн, кокаїн,кока лист, кокаїновий кущ,синтетичні наркотики.

2. Психотропні речовини – це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або обумовлювати порушення сприйняття, емоцій, мислення, поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними (списки № 2 таблиць І, II, III Переліку)

Психотропні речовини є предметом злочинів, передбачених статтями 305,307,308 і 309 КК.

Ознаки психотропних речовин як предмету злочинів:

1) медична – психотропні речовини здатні викликати стан одурманювання – сп’яніння та залежності;

2) юридична – речовини віднесено до психотропних Комітетом з контролю наркотиків МОЗ України, наведено у відповідному Переліку.

До психотропних речовин відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазепан, феназепам, ЛСД тощо.

3. Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - це заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку, їх хімічна структура і властивості подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

Виготовлення аналогів наркотичних засобів та психотропних речовин здійснюється при створенні нових фармацевтичних препаратів.

Крім звичайних (за характером дії на організм людини) норми Кримінального кодексу в якості кваліфікуючої ознаки передбачають особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини (зокрема, ч. 2 статей 305; 307; 314 КК).

4. Прекурсори - речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці IV Переліку

В якості предмета злочину прекурсори передбачені в статтях 305, 311, 312 КК.

Прекурсори – це речовини, які самі по собі не призначенні для вживання з метою викликати наркотичне сп’яніння чи одурманювання, а служать сировиною для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин. Перелік прекурсорів також затверджується Комітетом з контролю наркотиків МОЗ України.

До прекурсорів відносять ацетон, етиловий ефір, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол тощо.

Об’єктивна сторона більшості злочинів проти здоров’я населення характеризується діяннями у формі активних дій: це – викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК); схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК).

З суб’єктивної сторони злочини проти здоров’я населення можуть вчинюватись умисно (у переважній більшості) та з необережності. Діянням, які проявляються у порушенні певних правил (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК) притаманні обидві форми вини.

Для кваліфікації ряду злочинів необхідним є встановлення спеціальної мети, яка в якості обов’язкової ознаки включена до диспозицій відповідних норм. Такими є, зокрема, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (ст. 311 КК).

Суб’єктом розглядуваних злочинів являється фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку. Виключенням являється викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК), які передбачають кримінальну відповідальність з 14-ти років.

 

3.Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

Стаття 519. Службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій:

1) керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України - у разі вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;

2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капітан судна України зобов’язаний призначити іншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дій, якщо він є потерпілим внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Службові особи, які здійснювали процесуальні дії, залучаються як свідки до кримінального провадження після його продовження на території України. Вони зобов’язуються надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених процесуальних дій.

 

Стаття 520. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні

1. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

2. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, уповноважені на:

1) застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;

2) проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процесуальні дії під час кримінального провадження, що проводиться згідно з цією статтею, докладно описуються у відповідних процесуальних документах, а також фіксуються за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин.

 

Стаття 521. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна

Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманої в дипломатичному представництві, консульській установі, на судні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

 

Стаття 522. Строк законного затримання особи

1. Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на сорок вісім годин, і зобов’язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги.

Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.

2. Службові особи, передбачені частиною першою цієї статті, зобов’язані забезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення про факт законного затримання слідчому органу досудового розслідування за місцем проведення досудового розслідування в Україні.

 

Стаття 523. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України

1. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

2. Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.

 

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 12

Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги. Порядок зносин та процесуальна форма запитування та надання міжнародної правової допомоги. Запит про міжнародну правову допомогу, його зміст та форма.

 

1. Повторність злочинів, що передбачена Загальною та Особливою частинами кримінального законодавства.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

ОЗНАКИ:

а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів

б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу.

в) для повторності не має значення була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин

г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість.

ВИДИ:

1) повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин

-повторність тотожних злочинів(передбачених тією самою статтею або частиною статті КК).Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очевидно, що ч. 2 ст. 185 передбачає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за складом), тотожних злочинів.

-повторність однорідних злочинів(передбачених у різних статтях Особливої частини КК).до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства.

2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин(рецедив).

 

2. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (види, загальна характеристика) (30).

Транспортні злочини - суспільно небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

Враховується тяжкість злочину, вид транспорту.

злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті (276-285 КК),

на автомобільному і міському електротранспорті (286-290 КК).

порушення чинних на транспорті правил та пошкодження магістральних трубопроводів (291, 292 КК).

Об'єкти залежать від:

видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини,

від характеру об'єктивної сторони та кваліфікуючих обставин.

злочини вчинені із застосуванням насильства або погроз, додатковий безпосередній об'єкт - життя і здоров'я особи.

Предмет: транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

Об'єктивна сторона:

- злочини з матеріальним складом, містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними.

- з формальним.

- вчинені лише шляхом дії, виражається в порушенні певних правил(диспозиції таких статей є бланкетними, тому для встановлення факту порушення цих правил, необхідно звертатися до відомчих нормативних актів, що регламентують поведінку працівника транспорту чи іншого учасника дорожнього руху).

Обов'язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки:

-загибель однієї чи кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

-створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

-причинний зв'язок між діянням і наслідками, що наступили (призначаються експертизи).

Суб'єктивна сторона: злочини з формальним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків.

Суб'єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річного віку.

Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), а також за незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.2,З ст.289) відповідальність настає з 14-річного віку. Деякі транспортні злочини може вчиняти лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб'єкт.

 

 

3. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги. Порядок зносин та процесуальна форма запитування та надання міжнародної правової допомоги. Запит про міжнародну правову допомогу, його зміст та форма.

 

Стаття 545. Центральний орган України

 

1. Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів.

 

2. Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

 

3. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами першою, другою цієї статті.

 

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Стаття 551. Запит про міжнародну правову допомогу

 

1. Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

 

2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

 

3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

 

4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

 

Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу

1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.

 

2. Запит повинен містити:

 

1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;

 

2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;

 

3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;

 

4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;

 

5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

 

6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім’я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв’язок цієї особи із предметом кримінального провадження;

 

7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхнього зв’язку із предметом кримінального провадження;

 

8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності;

 

9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

 

3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвідчений витяг відповідних статей цього Кодексу з метою роз’яснення особі її процесуальних прав і обов’язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.

 

4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

 

5. Не вимагається надання інформації згідно з пунктами 4, 5, 8 частини другої цієї статті до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.

 

6. На стадії досудового розслідування запит про міжнародну правову допомогу погоджується у письмовій формі прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

 

Стаття 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги

 

1. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.

 

Стаття 562. Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу

1. Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає. Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави.

 

2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія може запитуватися лише після надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому належно засвідчена копія такого дозволу долучається до матеріалів запиту.

*********************************************

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 13

Поняття та мета покарання.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23

Система та види покарань.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 24

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 26

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 30