Участь дітей у обрядах. Виховання християнина

Однією з головних завдань,ставившихся російським сільським співтовариством перед батьками дитини, була завдання поступового уведення його врелигиозно-обрядовую життя. Селяни вважали віру в Бога неодмінним властивістю морального людини, яке поведінка безпосередньо пов'язували з станом його віри. Про совісних, працьовитих, милосердних людях говорили: "живуть побожески, по християнськи", і навпаки, ознайомившись із людиною, які заподіяли неправедний вчинок, відзначали: "хреста у ньому немає". З православними традиціями дитини починали знайомити зазвичай, ус7-8 років. Цим, по сільським уявленням, мали займатися хрещений батько і хрещена мати, хоча природно, від такого типу турбот не звільнялися і батьки. Селяни намагалися навчити дитини молитвам, навіяти то неї думка необхідність ретельно читати їх вголос перед іконами уранці й увечері. У звичайному, невідь що богомольної сім'ї, підлітків вчили, зазвичай, двом молитвам "Отче наш" і "Богородиця Дево радій". Прийнято було, що можуть знадобиться завжди життя, оскільки сягають Бога швидше, ніж інші. Ці молитви читалися уранці й увечері, перед обідом і вечерею, перед відправленням в шлях-шлях-дорогу. З ними зверталися до Спасителю і Божої Матері з думкою на звільнення від нещасть, з жаданням допомоги у біді і захист від нечистої сили, і навіть на висловлення подяки за Божу милість. Крім цих молитов підлітків навчали молитвам, імпровізаційного характеру, не прийнятим Православною Церквою. Рідна чи хрещена мати радила дитині звернутися "доБоженьке зі святої молитвою", добре яка доходить доі святих угодників: " Пресвята Богородиця, врятуй нас; помилуй нас, Боже; панотець, милостивий Микола, збережи нас, подай здоров'ячкатятьке, мамці,братцам, сестрицям, пішли нам хлібця, молочка".

У 7-8 років дитини потрібно було відвести до сповіді і першому причастя. Хрещені батьки намагалися підготувати дитя до цього важливого події його життя, як могли розповідали сенс причащання до святим дарам й необхідність очищення гріхів. Залучення дитину до православної релігії полягала й у прилученні його до церкви. Батьки вважали за потрібне, вирушаючи у неділю чи свято до церкви, брати з собою дитину, радячи йому поводитися там чинно, статечно, благопристойно, молитися рвучко.

Православні знання купувалися дитиною протязі всього дитинства, особливо у сім'ях, де старі чи хресні батьки були людьми глибоко віруючими. Дітей долучали до православ'я з допомогою читанняПсалтиря, молитовників, розказуючи їм християнські перекази, часто апокрифічні, (невизнані Православною Церквою), знайомили з житіями особливо шанованих у тому або інший місцевості святих, розповідали про дива, що вони робили, навчали дітей духовним віршам, пропонували брати участь у церковному хорі.

Прагнення виростити істинно православної людини авторитетуживалось у російській селі з наміром передати підлітку знання, зберігалися в селянське побуті з часів язичницької Русі, звані дідівські звичаї, дідівське спадщина. До що така знань ставилися міфи про Матері - Сирий землі, проНепобедимом Сонце, мертвих предків, спостерігачів живими нащадками і які допомагають їм у скрутну хвилину життя, про різноманітної нечистої і невідомої силі, готової зіпсувати людини життя тощо. Залучення до таких знань йшло через передачу міфів, легенд, чарівних казок,биличек. Старшого покоління, бажаючи допомогти своїх дітей щасливо прожити життя, передавало отримати свою вміння захисту від лісовика лісом, водяного в озері, радило як магічним шляхом уберегти худобу від падежу, викликати дощ, піддобритибанника, уникнути злих лихоманок,мучающих людей, захисту від собак і укусів змій.

Роль помічників дорослих людей діти виконували фактично переважають у всіх обрядах річного циклу, вкладених у стимулювання природи, збільшення врожаю, добробут людей, схоронність свійських тварин. Так було всвяточние дні, особливо насичені обрядовістю, дітям довірялося у різдвяну святвечір "погодуватиКоляду" - міфічне істота, яке, по древньомуповерию, входить у цей вечір гучно під вікна селянських будинків. Мати пекла млинці і просила сина чи кинути перша спроба на для Коляди. У масницю дітям випадала честь зустрічати "широку, веселубояриню Масницю". У неділю передмасленичной тижнем повинні були опитувати всіх що з сусіднього села або з міста людей питанням: ->Везешь чи Масницю?". Людина мала відповісти "так" і почастувати хлопців привезеними гостинцями.

Діти також брали участь й у обрядахЕгорьева дня 23апреля/6мая, коли худоба вперше після зимивигонялась на пасовище. У чистий четвер на жагучої тижню, коли вважали за потрібне захистити свій дім різними магічними способами від нечистої сили та чаклунів, дітям доручалося біля підніжжяобежать будинок із дзвіночком, щоб захистити її від шкідливої сили.

По російському звичаєм саме дитина повинна був запросити на хрестини молодшого братика чи сестричку родичів. Дитину потрібно було й у день весілля саджати на шлюбну постіль, аби в молодих народжувалися діти.

У російській селі були й обряди, що виконувалися лише дітьми. Передусім це були обходи селянських дворів у дні свят народного календаря: "славлення Христа" на Різдво, ">посевание хат" першого дня Нового року,оход дворів всредокрестие, (у середу на четвертому тижні Великого посади), обхід дворів із поздоровленнями і збиранням яєць в Великдень. Вважалося, що це обряди завжди існували як дитячі і молодіжні.

Трудове виховання

Навчання дітей селянської роботі проходило за визначеною, добре продуманої багатьма поколіннями людей системі. Дітей привчали до неї пізніше, ніж із семирічного віку, вважаючи, що "маленьке справа краще великого неробства" Привчання дітей до праці від цього віку, дуже раннього з погляду сучасних людей, диктувалося уявлення про тому, що коли дитину " зизмалолетства" не включати у сільську роботу, він надалі це не матиме ">усерствующей здібності" до селянському праці. Людина, на думку російських селян, може тільки тоді ми добре і з радістю виконувати тяжку працю орача, жниці, теслі, якщо звичка до праці увійшла у його плоть і кров з дитинства.

Процес трудовий підготовки дитини здійснювався зазвичай поетапно, у своїй враховувалися фізичні і психічне особливості і дітей різні періоди їх дорослішання. Російське прислів'я каже: " Бери завжди ношу собою, ніж кректати при ходьбі". Обсяг навантаження і виховні заходи, якими люди користувалися щодо залучення хлопців на роботу, визначалися з урахуванням кількості років прожитих дитиною. Селяни чудово розуміли, що має працювати у міру своїх рис і можливостей, І що їй потрібно давати, як вони говорили, "кожної труднощі по разу". Інакше, вважали вони, можна відбити в дитини бажання праці, виховати в нього ставлення на роботу як важкої повинності.

У російській селі роботу потрібно було розподіляти також залежно від статі дитини. Дівчаткам доручалася робота, яка б її до життя жінки, хлопчикам давалися знання й уміння необхідні чоловікові. У цьому навчання будувалося в такий спосіб, що вона знав достеменно свої обов'язки, і батькам було нагадувати про неї дитині.

Привчання дітей до праці йшло у російської селі легко та непомітно під керівництвом матері чи батька, бабусі чи дідусі, старших сестер чи братів.Воспитиваясь у атмосфері праці, хлопці самі виявляли інтерес на роботу, висловлювали бажання зайнятися за потрібне родині справою. Батьки зазвичай намагалися підтримати у дитини такий потяг, дати їй роботу, яким міг виконати добре, дозволити йому заробити своєю працею хоч й невеличкі, але гроші, принести в будинок. У водночас вони вважали за потрібне, щоб підліток "тішив свою гідність", тобто. отримував похвалу на власний працю, бачив, що його робота потрібна сім'ї.

Від самого дитинства дитини ненав'язливо привчали до виконання незначних домашніх робіт і доручень батьків. Найчастіше це були миття посуду, піднесення невеликих полін до печі, нагляд за курчатами, подача лика при плетиві постолів чи ниток при в'язанні. У деякихгуерниях трирічний хлопчик вже міг би допомагати матері чистити картопля, помсти підлогу, подавати їй якусь річ, відшукувати батьків пояс чи збирати розсипаний підлогою горох. Бувало, що з трьох років батьки брали хлопчиків на полі при возінню гною. Залучаючи дитину до спільну роботу, пропонуючи йому справу з силам, батьки підтримували у ньому радість від співпричетності до діла разом із дорослими, задоволення від виконуваного праці. Якщо мати гнала додому овець, воно давало помахати прутиком п'ятирічної дочки, пояснюючи, що вівці що від цього побіжать швидше.Пропаливая у городі гряди, вона доручала дочці викинути подалі бур'ян чи потримати вирвану морквину. Батько,ремонтирующий паркан, дозволявкрутившемуся біля нього синові, потримати рейку чи цвях. У багатодітній родині маленький ставав безпосереднім помічником старшим братам і сестер. Розподіл обов'язків може бути таким: поки старша сестра підмітала підлогу, молодша втирала пил.

Прагнучи скидатися у своїх постійно зайнятих працею батьків, бачачи з боку доброзичливе ставлення до спробам навчитися справі, слухаючи приємну похвалу на свою адресу, діти було неможливо собі уявити, які можна не працювати, не вміти прясти, шити, наколоти дров, прибитиоторвавшуюся дошку, не допомогти батькові чи матері. У дитячої середовищі вважалося ганьбою, коли про дванадцятилітньої дівчинці скажуть, що вона ">непряха", йдеться про хлопчика десятиріччя, - що він "тільки й може ганяти бабки".